Волинська область сьогодні
Внаслідок здійснення рішень XVI з’їзду КП(б)У (1949 р.) про завершення обов’язкового початкового навчання і перехід до семирічного кількість семирічних і середніх шкіл в області збільшилася з 487 в 1950 році до 555 в 1960 році, а кількість учнів у них за цей час зросла на 2,4 тис. чоловік. У 1968/69 навчальному році на Волині працювало 949 загальноосвітніх шкіл, з них 172 середні і 398 восьмирічних, в яких навчалось 181 тис. чоловік, в т. ч. 18,7 тис. чоловік у 9—10 класах проти 5,7 тис. чоловік в 1950 році. Крім того, у 70 вечірніх школах робітничої і сільської молоді та заочних школах навчалося понад 25 тис. чоловік.
Велике значення надається позашкільному вихованню. В містах і райцентрах області працюють позашкільні дитячі заклади, палаци і будинки піонерів, 5 спортивних шкіл, 4 станції юних техніків та обласна екскурсійно-туристська станція і станція юних натуралістів, Луцька дитяча залізниця. На 1967 рік у області було 140 дитячих садків і ясел, де виховувалося понад 12 тис. дітей. Крім того, тут функціонує 208 сезонних дитячих садків і ясел на 4,9 тис. дітей.
Навчально-виховну роботу в школах і дитячих закладах здійснюють понад 13 тис. вчителів і вихователів, з яких понад 7 тис. мають вищу та незакінчену вищу освіту.
В області рік у рік збільшується кількість технікумів та спеціальних середніх учбових закладів. Якщо в 1945 році їх було лише 5, то в 1968 році — уже 18, в яких навчалося понад 12 тис. чоловік.
В результаті соціалістичних перетворень і здійснення культурної революції зріс освітній і культурно-технічний рівень працівників промисловості, будівництва, транспорту, сільського господарства області. За даними всесоюзного перепису населення у 1959 році на 1 тис. чоловік населення Волинської області 202 чоловіка мало вищу, середню і неповну середню освіту. До 1967 року освітній рівень населення, зокрема на селі, значно підвищився. Тут з’явився великий загін спеціалістів з вищою і спеціальною середньою освітою; у 1968 році їх налічувалося понад 43,6 тис. чол., у т. ч. з вищою освітою —до 15,2 тис. чоловік.
Партійні організації та Ради депутатів трудящих області неослабну увагу приділяють піднесенню культурно-освітнього рівня трудящих, поліпшенню роботи театрів, клубів, будинків культури, бібліотек та кінотеатрів — найбільш масових вогнищ соціалістичної культури.
Держава виділяє на проведення культосвітньої роботи великі кошти. В селах споруджуються клуби не тільки на державні кошти, але й самими колгоспами. Так, на кошти артілі «Комсомолець» Володимир-Волинського району було споруджено колгоспний Будинок культури із залом для глядачів на 800 місць, кімнатами для роботи гуртків, бібліотекою і читальним залом. Ця ініціатива була підтримана обкомом партії і облвиконкомом, які рекомендували усім економічно міцним колгоспам споруджувати клуби, будинки культури власними коштами. До 50-річчя Великого Жовтня на Волині колгоспами було споруджено понад 200 клубів і будинків культури. Значно зміцніли і кадри культурно-освітніх закладів. Уже в 1967 році понад 1,5 тис. працівників мали спеціальну середню і середню освіту. Підготовкою цих кадрів займалося Ківерцівське культосвітнє училище, відкрите у 1952 році. Тільки за 1955—1968 рр. воно підготувало близько 1 тис. культосвітніх працівників.
Поліпшення матеріальної бази клубів, підвищення рівня керівництва ними сприяли піднесенню культосвітньої роботи, розвитку художньої самодіяльності. Якщо у художніх оглядах, присвячених 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка (1964 р.), брало участь близько 2 тис. колективів художньої самодіяльності, то в період підготовки до 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції їх налічувалось понад 5 тисяч.
У 1968 році культосвітню роботу проводили 41 будинок культури та 937 клубів, де регулярно читалися лекції, організовувалися тематичні вечори, вечори відпочинку, теоретичні та літературні конференції.
За успіхи, досягнуті у розвитку самодіяльного мистецтва, Рожищенському та Нововолинському драматичним гурткам присвоєно звання народних театрів, Луцькому самодіяльному колективові танцю, Горохівському чоловічому хору, Торчин-ському ансамблю пісні і танцю також присвоєно звання народних. За видатні заслуги в розвитку народного самодіяльного мистецтва Президія Верховної Ради УРСР в 1967 році присвоїла Торчинському самодіяльному народному ансамблю пісні і танцю Луцького району почесне звання заслуженого ансамблю пісні і танцю. Багатьом колективам і окремим виконавцям присвоєно звання лауреатів республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва.
На Волині почали активно розвиватися літературно-мистецькі сили. В області працює товариство художників та літературне об’єднання, навколо яких гуртується чимало аматорів, зокрема творчої молоді.
Про розвиток культурного будівництва в області свідчить також зростаюча кількість бібліотек та їх книжкового фонду. В 1967 році тут працювало 766 бібліотек з книжковим фондом понад 7 млн. примірників. У області створено розгалужену кіномережу. В 1967 році діяло 927 кіноустановок, кіносеанси відвідало понад 15,5 млн. глядачів. На території Волинської області є 175 пам’ятників культури, історії та 73 — архітектури.
У Волинській області народились або тривалий час працювали письменниця Олена Пчілка, велика українська поетеса Леся Українка, М. П. Левицький, П. О. Куліш, тут перебували Т. Г. Шевченко, І. Я. Франко, М. І. Костомаров та інші.
Значну виховну роботу провадить обласний краєзнавчий музей та літературно-меморіальний музей Лесі Українки в с. Колодяжному Ковельського району, а також Торчинський, Горохівський та інші краєзнавчі музеї, Ковельський музей імені В. І. Леніна, музей партизанської слави в с. Лопатені Ківерцівського району та інші, що працюють на громадських засадах.
Активну діяльність по піднесенню культурного рівня трудящих провадить обласний драматичний театр, який був створений за рішенням Радянського уряду в 1940 році і потім відновив свою роботу в 1944 році. За 28 років свого існування театр поставив понад 200 вистав, які проглянули більше 3 млн. чоловік. Театр часто виїжджає на гастролі в села і міста Волинської та інших областей республіки і за її межі. Театр не раз побував на гастролях в Білорусії, в багатьох містах Російської Федерації та у Польській Народній Республіці.
На належному рівні в області фізична культура та спорт; у 1967 році 1226 спортивних колективів та товариств об’єднували близько п’ятої частини дорослого населення. В області налічується 480 стадіонів і комплексних спортивних майданчиків, 75 спортивно-гімнастичних залів, 17 лижних і водних станцій. У різних спортивних організаціях, школах і технікумах працює 52 майстри спорту та 920 викладачів фізкультури і спорту.
Трудові зусилля робітників, колгоспників та інтелігенції, спрямовані на виконання завдань комуністичного будівництва, очолює обласна партійна організація яка в процесі соціалістичного будівництва зростала і загартовувалася як керівна і спрямовуюча сила суспільного життя. Обласна партійна організація має в своєму складі 3 міських і 14 районних партійних організацій. На 1 січня 1968 року вони об’єднували 35,5 тис. комуністів. Здійснюючи рішення XXIII з’їзду КПРС та XXIII з’їзду КП України, партійні організації області стали більше уваги приділяти ідейному загартуванню комуністів і безпартійних активістів та комуністичному вихованню трудящих.
У масово-політичній роботі велика увага приділялася і приділяється інтернаціональному вихованню, пропаганді дружби народів. Вже стало традицією відвідування партійними, радянськими, профспілковими і комсомольськими організаціями, спеціалістами народного господарства, кращими колективами художньої самодіяльності Брестської області Білоруської РСР, Люблінського воєводства ПНР. На честь 50-річчя Великого Жовтня трудящими було закладено парки дружби на кордоні Української і Білоруської РСР, в Ратнівському і Малоритському районах, проведено наукові теоретичні конференції в містах Луцьку, Бресті і Любліні.
В роботі партійних органів дедалі більшого поширення набирають громадські засади, що є свідченням дальшого розвитку демократії. При райкомах і міськкомах партії та партійних організаціях працюють різні комісії, в яких бере участь до 2 тис. чоловік.
Розвиток соціалістичної демократії яскраво видно і на діяльності Рад депутатів трудящих, які залучають до своєї роботи великий актив. У 2300 постійно діючих комісіях Рад бере участь понад 12 тис. активістів. Ради стали масовими органами народовладдя, справжньою «школою управління державою». Обранцями до Рад є трудівники — робітники, колгоспники та представники інтелігенції.
У своїй діяльності партійні організації спираються на комсомол, в рядах якого в області налічується 79,6 тис. юнаків і дівчат, та на профспілки, які об’єднують 203,6 тис. робітників, колгоспників, службовців, та інші масові громадські, культурні організації.
Завдяки великій виховній роботі, яку провадять партійні організації з допомогою профспілкових, комсомольських організацій, радіо і преси, культосвітніх закладів, а також різних громадських, наукових та інших організацій, поступово зникають старі, віджилі традиції, звичаї і обряди. Замість них в побуті трудящих розвиваються нові, сучасні обряди та звичаї — посвята в робітники, день повноліття, урочисте вручення паспортів, зустрічі поколінь, урочисте вручення комсомольських квитків, урочистий прийом в піонери біля пам’ятника Леніну, свято трудової слави, свято тваринників, механізаторів, проводи до Радянської Армії, проводи на пенсію, вшанування пам’яті загиблих в бою за Радянську Вітчизну та інші.
Частина старих народних традицій, побутових звичаїв набрали нового змісту, зокрема весілля, урочиста реєстрація новонароджених, срібне і золоте весілля, Івана Купала, вечорниці тощо.
Трудящі Волині, як і всіх західних областей УРСР, за роки Радянської влади добилися величезних успіхів у соціалістичній перебудові всіх галузей народного господарства і культури. Здійснюючи рішення XXIII з’їзду КПРС та XXIII з’їзду КП України, вони разом з усім радянським народом вносять гідний вклад у будівництво комунізму.
За активну участь у партизанському русі, мужність і стійкість, виявлені трудящими Волинської області в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в період Великої Вітчизняної війни, і за успіхи, досягнуті в господарському і культурному будівництві, Президія Верховної Ради GPCP Указом від 12 серпня 1967 року нагородила Волинську область орденом Леніна.
24 жовтня 1967 року член Політбюро ЦК КП України секретар ЦК О. П. Ляшко вручив області орден Леніна. Від імені трудящих області цю високу нагороду прийняли перший секретар Волинського обкому КП України тов. Ф. І. Калита та голова виконкому обласної Ради депутатів трудящих тов. Ю. А. Ярощук.
У зв’язку з 50-річчям Великого Жовтня область нагороджена також Пам’ятним Червоним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС.
Трудящі Волині під керівництвом обласної партійної організації борються за дострокове виконання завдань поточної п’ятирічки. Вони ставлять своїм завданням у 1970 році збільшити обсяг промислової продукції в 1,8 раза проти 1965 року. За цей період стануть до ладу нові заводи і фабрики, серед них такі, як Ковельський завод сільськогосподарських машин, луцькі заводи — пластмасових виробів, штучної шкіри і взуттєвого картону та ряд заводів будівельних матеріалів і по переробці сільськогосподарської продукції.
Виробництво сільськогосподарської продукції в 1970 році має збільшитись на 49 проц. проти 1965 року, а зерна — на 56 проц. Дальшого розвитку набуде тваринництво. Виробництво м’яса збільшиться на 32 проц., молока — на 26 проц., яєць — удвоє.
Значно поліпшаться житлові умови та культурно-побутове обслуговування трудящих області. Буде побудовано ряд шкіл на 186,5 тис. учнівських місць, лікарень та культурно-освітніх закладів; музично-драматичний театр у Луцьку, будинки культури, кінотеатри, училища.
Озброєні рішеннями XXIII з’їзду КПРС та XXIII з’їзду КП України, трудящі Волині, як і весь радянський народ, під керівництвом Комуністичної партії докладають зусиль, щоб’ гідно зустріти 100-річчя з дня народження великого Леніна, внести і свій вклад у справу будівництва комунізму.
Я. Є. ІЛЛЯШЕНКО, Р. Я. ОКСЕНЮК