Звільнення Волині Червоною Армією
Радянський уряд не раз простягав руку дружби польському народу. Проте буржуазно-поміщицький уряд Польщі відмовився від укладення договору про дружбу і взаємодопомогу і цим самим прискорив загибель Польської буржуазної держави. 1 вересня 1939 року фашистська Німеччина напала на Польщу, зламала опір польських військ і окупувала її.
За цих умов Радянський уряд не міг залишатись байдужим до долі єдинокровних братів — українців та білорусів, що жили на території Західної України і Західної Білорусії. 17 вересня 1939 року Радянський уряд дав наказ військам перейти кордон і взяти під захист життя і майно населення західних областей України та Білорусії. В наказі бійцям Червоної Армії, підписаному командуючим Українським фронтом С. К. Тимошенком, відзначалось: «Ми йдемо не як завойовники, а як визволителі наших українських і білоруських братів».
Червона Армія на світанку 17 вересня почала свій визвольний похід. Перейшовши кордон, її частини швидко рушили на захід. Надвечір 18 вересня вони вже були в Луцьку, 19 — у Володимирі-Волинському, 20 — у Ковелі, 23 вересня радянські війська завершили визволення всієї Волині.
В багатьох містах і селах ще до приходу частин Червоної Армії створювалися революційні комітети. Робітники Луцька на чолі з комуністами створили революційний комітет і захопили пошту, телеграф, роззброїли поліцію та тюремну варту. В селищі Олиці революційний комітет заарештував магната Я. Радзівілла. У Любомлі революційний комітет і загін робітничої гвардії роззброїли поліцію, заарештували варту, прокурора і ліквідували місцеві органи влади.
Населення міст і сіл Волині зустрічало своїх визволителів хлібом-сіллю, квітами. На мітингах, які відбувалися в містах і селах, волиняни щиро дякували Комуністичній партії, Радянському урядові за визволення.
З перших же днів визволення в селах області проходили збори селян, на яких обиралися селянські комітети та народна міліція. В містах створювались тимчасові управління.
В кінці вересня 1939 року було створено Луцьке обласне тимчасове управління, головою якого обрано В. А. Бегму. Воно звернулося до населення із закликом спокійно працювати на своїх місцях, виконувати його розпорядження, які відповідають інтересам трудящих.
Тимчасові органи народної влади ліквідували старий буржуазно-поміщицький апарат і стали єдиними органами Радянської влади. Робітнича гвардія і селянські дружини охороняли народне добро та спокій громадян. На підприємствах було встановлено робітничий контроль, 8-годинний робочий день, налагоджено торгівлю та медичне обслуговування трудящих.
Тимчасові управління вели підготовку до виборів депутатів у Народні Збори Західної України. В містах і селах проводилися мітинги і збори, обговорювалися і схвалювалися звернення Львівського тимчасового управління про скликання Народних Зборів у Львові, створювалися виборчі округи, висувалися кандидати в депутати. Понад 15 тис. агітаторів роз’яснювали серед населення Положення про вибори до Народних Зборів Західної України.
22 жовтня 1939 року відбулися вибори до Народних Зборів Західної України. Депутатами було обрано найбільш активних борців за народну владу з числа робітників і селян, у т. ч. багато членів КПЗУ та колишніх політичних в’язнів, зокрема І. Н. Тишика, С. П. Бардася, К. І. Томашевича, М. А. Васюту, Ф. А. Голумбієвського, А. Г. Дорощук, А. І. Мізюка, В. Я. Леончука, А. С. Жовтнянського. 26 — 27 листопада 1939 року разом з усіма депутатами Народних Зборів вони одностайно затвердили Декларацію про встановлення Радянської влади в Західній Україні, Декларацію про прийняття Західної України до складу СРСР і включення її до складу Української РСР, Декларацію про конфіскацію поміщицьких земель і Декларацію про націоналізацію банків і великих промислових підприємств на Західній Україні. Цими актами було встановлено новий державний і суспільний лад, ліквідовано приватну власність на основні засоби виробництва.
П’ята позачергова сесія Верховної Ради СРСР 1 листопада 1939 року задовольнили прохання Народних Зборів Західної України і прийняла Закон про включення Західної України до складу СРСР і возз’єднання її з Радянською Україною. Третя позачергова сесія Верховної Ради УРСР 15 листопада 1939 року прийняла Закон про включення Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Це був великий історичний акт. Здійснилась мрія українського народу про возз’єднання своїх земель у складі єдиної Української держави.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 4 грудня 1939 року було створено Волинську область з центром в місті Луцьку. Від Волинського воєводства до неї відійшли Володимир-Волинський, Горохівський, Ковельський, Луцький та Любомльський повіти, від Поліського — Камінь-Каширський повіт.
В обстановці великого політичного піднесення провадилися вибори у верховні органи влади. Першими представниками волинян до Верховної Ради СРСР 24 березня 1940 року були обрані селянин М. А. Васюта, робітниці М. Д. Дружук, М. Я. Яков’юк, секретар Волинського обкому КП України П. І. Таценко та відомий державний і партійний діяч Л. Р. Корнієць. Депутатами Верховної Ради УРСР стали С. А. Денисюк, А. І. Мізюк, Ф. Г. Садошенко та інші.
15 грудня 1940 року відбулися вибори до місцевих органів Радянської влади, куди волиняни обрали сотні своїх найкращих представників. 8 грудня 1939 року створено бюро обласного комітету Комуністичної партії України, а також виконком Волинської обласної Ради депутатів трудящих. Відповідно до нового адміністративного поділу обкомом і облвиконкомом було створено 3 міськкоми, 30 райкомів КП(б)У, 8 міських, 30 районних, 19 селищних і 855 сільських Рад депутатів трудящих.
Зразу ж після возз’єднання почалася велика робота по соціалістичному перетворенню народного господарства: було здійснено націоналізацію промислових підприємств, банків і засобів зв’язку; 10 тис. безробітних одержали роботу.
Велике значення для розвитку народного господарства області мала постанова ЦК КП(б)У та уряду Української РСР «Про план розвитку народного господарства в західних областях УРСР на 1940 рік». На розвиток народного господарства цих областей держава асигнувала великі кошти. IV сесія Верховної Ради УРСР (1940 р.) затвердила бюджет для Волинської області в сумі 129 477 тис. крб. Це сприяло швидкому розвиткові промисловості області. Об’єднувалися кустарні майстерні та дрібні підприємства. На кінець 1940 року в області вже діяло 313 державних і 146 кооперативних підприємств та 28 міських і районних промислових та харчових комбінатів. На них працювало понад 14 тис. робітників, або вдвоє більше, ніж у 1938 році. Обсяг промислової продукції в 1940 році зріс порівняно з 1939 роком у 2,6 раза. Соціалістичний сектор дав 62 проц. валової продукції промисловості області.
Великі зміни відбулися і на селі. В результаті земельної реформи у поміщиків, монастирів, осадників та великих урядовців було конфісковано 292,9 тис. га землі.
59,8 тис. малоземельних і безземельних господарств одержали 153 тис. га землі, а також реманент, 3852 коней, понад 6,6 тис. корів та більш як 2,6 тис. свиней, близько 3,5 тис. овець. Держава надавала селянам кредити, постачала їм сільськогосподарські машини. Відповідно до постанови Раднаркому СРСР та ЦК ВКП(б) від 16 березня 1940 року і постанови Раднаркому УРСР та ЦК КП(б)У від 27 березня 1940 року в області було створено 30 МТС. У 1941 році вони мали у своєму розпорядженні 434 трактори (в переведенні на 15-сильні) та багато інших сільськогосподарських машин.
Більш свідома частина селян розуміла, що без колективної праці їм із злиднів не вибитись, і почала об’єднуватися в колгоспи. У січні 1940 року в селі Уховецьку
Ковельського району з ініціативи селян виник перший колгосп, у якому об’єдналося 140 чоловік. На початку лютого організувалася артіль в селі Брищі Луцького району. Почали створюватись колгоспи і в інших селах області. До кінця 1940 року їх налічувалося вже 42, а на початок червня 1941 року — 663 колгоспи, в яких об’єдналося близько 41 тис. селянських господарств.
Разом з економічними перетвореннями відбувався і розвиток культури. В містах і селах були створені гуртки і школи по ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослого населення. Лише за 6 місяців Радянської влади в області відкрилося 142 нові школи. У квітні 1940 року тут діяло вже 1224 школи, які охопили 195,5 тис. учнів. До викладання були залучені вчителі, яких позбавляли роботи за панської Польщі, а також велика група педагогів, що за своїм бажанням прибула сюди із східних областей України. В 1940 році в школах працювало понад 5 тис. вчителів. Однак і цієї кількості тут не вистачало. Було відкрито 2 педшколи та вчительський інститут, в яких стало навчатися 900 студентів. Для підготовки медичних працівників та спеціалістів сільського господарства відкрилися медшколи та 2 сільськогосподарські технікуми.
Розгорнулась велика культосвітня робота. Відкрилися обласний драматичний театр, філармонія, Будинок народної творчості, краєзнавчий музей, 491 клуб. При клубах почали діяти гуртки художньої самодіяльності. У 1940 році було проведено районні та обласний огляди художньої самодіяльності, обласний дитячий кінофестиваль, який відвідало близько 8 тис. школярів.
На Волині почали працювати 360 масових бібліотек, створених за допомогою держави і трудящих східних областей, які надіслали в подарунок волинянам 171 тис. примірників книжок.