Батрадь, Берегівський район, Закарпатська область
БАТРАДЬ (до 1946 року — Бовтрадь) — село, центр сільської Ради, розташоване за 26 км від районного центру. Через село проходить шосейна дорога Берегове — Чоп та залізнична лінія Ужгород — Солотвина. Населення — 1860 чоловік. Сільраді підпорядкований населений пункт Дзвінкове.
На території села знаходиться колгосп «Перемога», за яким закріплено 3500 га земельних угідь. Основний напрямок господарства — виробництво зерна та м’ясочнолочної продукції. Господарству властива висока культура землеробства, тут вирощуються найвищі в області врожаї пшениці, ячменю, кукурудзи.
За високі виробничі показники 7 трудівників колгоспу нагороджено орденами і медалями СРСР, у т. ч. ордена Леніна удостоєно доярку М. Д. Сідей.
В селі є восьмирічна і початкова школи, пошта, два фельдшерсько-акушерські пункти, пологовий будинок, дитсадок, бібліотека, клуб із стаціонарною кіноустановкою, три крамниці, зооветдільниця, комбінат побутового обслуговування населення.
За роки Радянської влади в селі споруджено 419 нових житлових будинків.
На території села було знайдено бронзові вироби доби пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до нашої ери).
Вперше село згадується в документальних джерелах 1270 року. В 1566 році село зазнало спустошливого набігу татарських полчищ. На 1816 рік у Батраді налічувалось 437 жителів, 74 будинки. Згідно перепису 1881 року письменними були 430 із 1014 жителів села. У 1919 році в селі виникла Рада робітників, солдатів і селян, керівником якої став Самуел Сокач. Комуністична організація створена в селі в 1934 році. В період фашистської окупації 1938—1944 рр. за антифашистську діяльність було ув’язнено 3-х жителів Батраді. У трудові табори було вивезено 30 жителів.
27 жовтня 1944 року радянські воїни визволили Батрадь. З перших днів визволення у селі став діяти Народний комітет на чолі з В. Ф. Шейфером. Добровольцями в Червону Армію пішло 12 жителів села. Після визволення в селі було влаштовано 22 безземельні сім’ї переселенців.