Боронява, Хустський район, Закарпатська область
БОРОНЯВА — село, центр сільської Ради. Лежить на річці Боронявці (притока Тиси), за 7 км від районного центру, за 4 км від залізничної станції Сокирниця. Населення — 2695 чоловік.
У Бороняві розташована бригада колгоспу ім. Леніна, за якою закріплено 1700 га землі, в т. ч. 200 га орної, 800 га сіножатей, 700 га садів. Основний виробничий напрям — садівництво і тваринництво. Передові ланки П. Шандорського та Ю. Клованича щорічно збирають з га по 70 цнт яблук; І. Донинця — по 180 цнт картоплі.
В селі є восьмирічна школа, при якій діє консультаційний пункт заочної середньої школи, бібліотека, якій присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи, клуб. Сільський хор брав участь в республіканському огляді художньої самодіяльності, присвяченому 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка, нагороджений дипломом 2 ступеня.
Вперше Боронява згадується в джерелах 1389 року. Тут було розвинуте видобування солі.
Жителі села П. В. Баняс та В. В. Кундря були учасниками Великої Жовтневої соціалістичної революції. Перший боровся в лавах Червоної
Армії на Західному фронті в 1918—1919 рр., а В. В. Кундря був чекістом, після повернення додому, в 1921 році став організатором партійної організації в селі. Активним учасником революційних подій 1919 року в Угорщині був І. І. Дякуй.
В березні 1919 року в селі була встановлена Радянська влада.
В 1921 році створена партійна організація. Через кілька років вона стала однією з найбільших комуністичних організацій Хустського округу. В 1927 році за комуністами Бороняви йшло близько 700 співчуваючих селян. У 1925 році в селі створена комсомольська організація, яку очолювали Д. Попович, М. Мацканюк та ін. З Бороняви вийшли активні учасники комуністичного руху на Закарпатті Д. П. Попович, М. А. Мо-жарович, О. І. Тимко.
В ніч на 9 вересня 1928 року поліція вчинила криваву розправу над комуністами Бороняви і селянами, що їх підтримували. Ця подія схвилювала трудящих усього світу. 23 вересня 1928 року газета «Правда» (Москва) вмістила статтю, в якій викрила цей нечуваний злочин.
Комуніст М. А. Можарович був учасником антифашистського конгресу в Берліні в 1929 році, де розповів про події в Бороняві.
В листопаді 1930 року при активній участі комуністів у селі створено місцеву організацію Союзу працюючого селянства, до якої ввійшло понад 50 чоловік.
В роки фашистської окупації населення чинило опір хортистам. 49 чол. емігрувало до Радянського Союзу. В десантній групі Ф. Патакі був М. і. Дякун, а в групі О. Борканюка — М. А. Можарович, який загинув під час висадки десанту. М. І. Дякун пізніше був схоплений фашистами і страчений в сігетській тюрмі.
23 жовтня 1944 року Бороняву визволено від фашистської окупації.