Мукачівський район, Закарпатська область
Мукачівський район розташований у південно-східній частині області і межує на заході з Ужгородським, на півночі — з Перечинським та Свалявським, на сході — з Іршавським, на півдні — з Берегівським районами. Територія — 1,3 тис. кв. кілометрів. Населення — з містом Мукачевим — 158 тис. чоловік.
До складу району входять 84 населені пункти. Вони підпорядковані 1 селищній і 39 сільським Радам депутатів трудящих.
Рельєф території дуже різноманітний: південна частина району — рівнинна, а північна — гориста. Найбільша з річок — Латориця.
З корисних копалин у цій місцевості є лігніт, різні види будівельних матеріалів — андезит, тугоплавкі глини, що мають промислове значення. Для споживання використовуються мінеральні води.
Від райцентру проходять шосейні шляхи до Ужгорода, Львова, Рахова. Територію пересікає електрифікована залізнична магістраль Москва—Чоп—Прага—Будапешт. Між навколишніми селами встановлено автобусне сполучення. Через територію району прокладені нафтопровід «Дружба» та високовольтна лінія електропередачі «Мир».
В Закарпатській області Мукачівський район — один з високорозвинених центрів сільськогосподарського виробництва. Він дає 20 проц. поставок зерна по області. 12 колгоспів і 6 радгоспів займаються виробництвом зерна та м’ясо-молочних продуктів. Значні площі відведено під овочеві культури, сади, виноградники, рибне господарство. Із земельних угідь району орної землі — 48,5 проц., лісів — 30,7 проц., виноградників — 6,2 проц., садів — 8,7 процента.
Провідними зерновими культурами є пшениця та кукурудза. Серед технічних культур найбільші площі займає тютюн. За останні роки помітно зросла урожайність. Середній збір пшениці в 1955—1967 рр. становив 23 цнт з га, кукурудзи — 42 цнт, овочів — 150 цнт, винограду — 150 центнерів.
У радгоспах і колгоспах на 1 січня 1968 року налічувалось 23,1 тис. голів великої рогатої худоби, в т. ч. 8,1 тис. корів, 10,7 тис. свиней, 15,4 тис. овець. В особистій власності населення є 13 000 голів великої рогатої худоби та близько 20 тис. свиней. В 1966 році на 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 295 цнт молока, 57 ціп м’яса.
У колгоспних і радгоспних господарствах використовуються 396 тракторів, 106 комбайнів, 296 вантажних автомашин.
За сумлінну працю в сільському господарстві 186 чол. відзначені урядовими нагородами, а 14 з них удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці.
В районі є великі лісові масиви. Щороку вони дають до 105 тис. куб. метрів ділової деревини. Для оновлення лісів тільки за 1963—1967 рр. посаджено до 2 тис. га саджанців. В лісах водяться ведмеді, олені, козулі, дикі кабани. В гірських потоках зустрічається райдужна форель.
В економічному розвитку району значне місце посідає промисловість, представлена 10 заводами і комбінатами. Далеко за межами області відомі вироби Мукачівського лісокомбінату, Чинадіївського деревообробного комбінату, Кіровського механізованого кар’єру. На промислових підприємствах трудиться понад 10 тис. робітників. У 1967 році підприємства виробили на 13,8 млн. крб. валової продукції. Близько 40 проц. від загальної суми припадає на меблі, ділову деревину, будівельний камінь.
Водночас з розвитком сільського господарства і промисловості району поліпшується добробут трудящих. У 1967 році тут було 227 магазинів, 99 підприємств громадського харчування. Населенню продано на 6,9 млн. крб. промислових товарів. У селах понад 60 проц. всього житлового фонду побудовано за радянський період.
Раніше в районі не було дільничних лікарень і фельдшерсько-акушерських пунктів. Тепер є 10 лікарень, 14 амбулаторій, 74 фельдшерсько-акушерські пункти. Населення обслуговують 46 лікарів та 330 медпрацівників середньої кваліфікації. На базі мінеральних джерел створені санаторії «Синяк», «Карпати» та будинок відпочинку «Берегвар». Львівський державний університет ім. І. Франка тут спорудив спортивно-оздоровчий табір «Карпати».
Мукачівський район — місце масового туризму. Тисячі туристів приїжджають сюди з усіх кінців Радянського Союзу. їх приваблюють своєю красою гори і дрімучі ліси, кришталеві гірські потоки, історичні пам’ятки, соціалістичні перетворення в районі, життєрадісні закарпатські пісні і танці, в яких багато поезії і суворої краси.
Діти трудящих здобувають освіту у 86 загальноосвітніх школах. З інших навчальних закладів тут є також школа-інтернат, сільськогосподарський технікум, 2 професійно-технічні училища. В школах навчається 18 190 учнів, яким свої знання передають 1200 вчителів. Серед них два заслужені вчителі школи Української РСР. 57 чол. нагороджено значком «Відмінник народної освіти». В сільськогосподарському технікумі і профтехучилищах набувають спеціальність понад 750 учнів, їх навчають 95 викладачів. З Мукачівського району вийшло багато визначних людей. Серед них — 10 докторів і кандидатів наук. Більшість з них працює в Ужгородському державному університеті.
Культурно-освітню роботу в Мукачевому і селах району розгортають 82 клуби, Будинок культури, 82 бібліотеки, відділ Закарпатського державного краєзнавчого музею, 102 кіноустановки, 2 народні університети культури та сільські краєзнавчі музеї. Працює 160 гуртків художньої самодіяльності.
В кожному колгоспі і радгоспі є первинна партійна організація. Районна партійна організація налічує 1876 комуністів. В комсомолі перебуває 7,6 тис. юнаків і дівчат.
В районі є немало пам’ятних місць, зв’язаних з революційною боротьбою трудящих та возз’єднанням Закарпаття з Радянською Україною. Це могили героїв — радянських воїнів, що загинули смертю хоробрих в боях за визволення краю від фашистських загарбників. В Підгорянах споруджено обеліск на честь перемоги революційного народного ополчення над австрійськими поневолювачами в 1848 році. В Мукачевому зберігається замок XII століття та монастир, заснований в XIV столітті.
Місцевість району багата на різні пам’ятки природи. У верхів’ях річки Синявки, біля схилу вершини Вус, є озеро з сірчаною водою. На горі Маковиця, поблизу села Медведівці, росте рідкісна рослина — вереск, а на горі Великий Діл — цибулиноносна лілія, в районі села Лалового — клочичка периста. В лісопарку санаторію «Карпати» височить дуб віком 500 років.
За Радянської влади в районі розпочались археологічні дослідження. Недалеко Чернечої гори було знайдено вироби бронзового віку. Поблизу сіл Медведівці і Зняцевого досліджено кургани VIII—IX століть.