Ділове, Рахівський район, Закарпатська область
ДІЛОВЕ (до 1946 р.— Требушани, Білий Потік) — село, центр сільської Ради. Розташоване по обох берегах Тиси, за 20 км від Рахова. Через село проходить автомагістраль Ужгород— Рахів. Поблизу пролягає залізнична лінія. Населення — 2181 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Круглий і Хмелів.
За комплексною бригадою колгоспу «Нове життя» закріплено 36 га орної землі, 600 га сіножатей та понад 1,2 тис. га полонин і випасів. Напрям господарства — тваринницький. В Діловецькому кар’єрі щороку добувається 40—50 тис. тонн мармуру. В селі розміщене лісництво, якому належить 6,7 тис. га лісів. Тут вирощують посадковий матеріал: має воно і форелеве господарство.
Поблизу села споруджено сейсмічну станцію «Рахів».
З культурно-освітніх установ працюють — середня школа, Будинок культури на 450 місць, бібліотека. Є амбулаторія, пологовий будинок, дитячий садок. Відкрито чайну, хлібопекарню, комбінат побутового обслуговування, відділення зв’язку.
Діловецька сільська Рада нагороджена пам’ятним Червоним прапором обкому КП України, облвиконкому та облпрофради.
В історичних документах село згадується в XVI столітті. До наших днів ще збереглися залізорудні штольні, висічені поблизу села в скелях гори Довгаруні, звідки добувалася руда для чавуноливарної мануфактури, яка діяла у XVIII столітті. З 70-х років XIX століття в селі діяв склозавод. У 1926 році він був закритий, а 100 робітників залишились безробітними.
Комуністична організація села була створена в 1926 році, нею керував А. А. Бірманський, учасник боротьби за встановлення Радянської влади в 1919 році. Угорсько-фашистські окупанти вчинили над мешканцями жорстоку розправу. Лише за 1939 рік розстріляли 6 чоловік, а 15 сімей вивезли до концтаборів. Рятуючись від фашистів, 20 чоловік емігрували до СPСP.
Від фашистів село визволили радянські війська 16 жовтня 1944 року. Понад 40 його жителів добровільно вступили в ряди Червоної Армії.
В Діловому проживають матері-героїні: М. Г. Небела, Г. Ю. Папарига і Г. І. Томенюк; народні умільці: М. І. Михальчук, М. Г. Тимочук, вишивальниці — А. П. Мешко, Є. А. Мешко, В. П. Митрюк, Ю. В. Руснак, в’язальниця Е. Доронбах. Тут народився і жив представник дорадянської гумористичної поезії Марко Бараболя (І. Ф. Рознійчук). З архітектурних пам’яток зберігається дерев’яна церква (1750 рік). В ній відкрито народний історико-краєзнавчий музей.