Ганичі, Тячівський район, Закарпатська область
ГАНИЧІ — село, центр сільської Ради. До районного центру — 30 км, до залізничної станції — Нересниця — 7 км. Населення — 2945 чол.
Сільраді підпорякований населений пункт Солоне. В селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. Калініна. За господарством закріплено 124 га орної землі, 454 га садів, 944 га сінокосів, 1899 га лісів. Колгосп займається в основному садівництвом і тваринництвом. На 1 січня 1968 року у господарстві було 761 голова великої рогатої худоби, 1639 штук овець. В селі працює килимарський цех Тячівського райпромкомбінату на чолі з заслуженим майстром народної творчості Української РСР Г. П. Візичканич. За сумлінну працю ганичанським килимарям присвоєно звання колективу комуністичної праці.
В Ганичах є середня школа, клуб, бібліотека, кіноустановка, 8 торговельних точок, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитсадок і дитясла.
Вперше село згадується в письмових джерелах XIV століття, хоч археологічні дані свідчать, що територія його була заселена в період неоліту.
Довгий час село було невеличким населеним пунктом. У 1720 році тут налічувалося тільки 20 кріпацьких родин, а в 1827 році — 86.
Селяни Ганичів віками вели вперту боротьбу проти сваволі феодалів та уніатського духовенства. В 1751 році піп скаржився, що жителі села «честь йому не оддають, безчесні слова говорять і на душу проклинають».
На другому Мармарош-Сігетському процесі (1913 р.), де судили трудящих Закарпаття за симпатії до Росії, серед обвинувачених було 8 мешканців Ганичів.
В 1923 році в Ганичах була створена первинна організація, а згодом окружний комітет КПЧ. Саме звідси в 1932, 1933, 1936 рр. були організовані масові районні маніфестації й страйки. За 1939—1940 рр. з села емігрувало в Радянський Союз 106 чол., частина з яких в роки війни брала активну участь у боротьбі проти німецько-угорських загарбників. Підпільною діяльністю на території села та округу займалися М. Герич, В. Черевко, Д. Подольський. Від фашистських окупантів Ганичі визволені Червоною Армією 24 жовтня 1944 року.
З нагоди 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в селі споруджено обеліск Слави односельчанам-добровольцям, які загинули у Велику Вітчизняну війну.