Від редакційної колегії тома Закарпатська область
В тезах Центрального Комітету КПРС «50 років Великої Жовтневої соціалістичної революції» вказується: «З вершини п’ятдесятиріччя Жовтневої революції партія, радянський народ осмислюють пройдений шлях, щоб ще краще розв’язувати нові завдання». Цим положенням і керувалися автори та редакційна колегія в роботі над нарисами історії міст і сіл Закарпатської області.
Знайомлячись з нарисами, читач повинен мати на увазі специфіку розвитку історичного процесу на Закарпатті. На долю закарпатських українців — невеликої гілки могутнього слов’янського дуба, а також трудящих інших націй і народностей краю, випали важкі випробування. Протягом майже 10 століть закарпатські українці були силоміць відірвані від своїх братів на сході. Закарпаття входило до складу Угорської держави (XI—XVIII ст.), Австрійської імперії (XVIII— XIX ст.), австро-угорської монархії (1867—1918 рр.), буржуазної Угорської республіки (листопад 1918 р.— березень 1919 р.). З 22 березня до кінця квітня 1919 р. Закарпатська Україна була частиною Угорської Радянської Республіки. А потім версальські миротворці всупереч волі трудящих включили край до Чехословацької буржуазної республіки (1919—1939 рр.). У 1939 — 1944 рр. Закарпаття перебувало під гнітом фашистської Угорщини.
За винятком короткочасної свободи в межах Угорської Радянської Республіки 1919 року, трудящі краю зазнавали жорстокого соціального і національного гноблення від іноземних загарбників та «своїх» експлуататорів. Матеріали тома ще раз свідчать про те, що експлуататорські формації, в тому числі й капіталізм, не здатні були забезпечити швидкого прогресу економіки і культури, завжди прирікали народні маси на страждання та злидні. В складі феодальних та капіталістичних держав Закарпатська Україна перебувала на становищі внутрішньої колонії. Вміщені в томі матеріали викривають зрадництво закарпатської буржуазії та її націоналістичних партій, які блокувалися з іноземними загарбниками, допомагаючи їм пригнічувати народні маси і тримати їх у покорі.
Нариси висвітлюють процес багатовікової класової боротьби, що точилася на Закарпатті. Вона розвивалася шляхом гострих виступів проти соціального поневолення і національного гніту. Ці основні напрямки тісно перепліталися між собою. Червоною ниткою через всі нариси проходить висвітлення боротьби трудящих за возз’єднання Закарпаття з усіма українськими землями. Вирішальне значення в історії Закарпатської України мав новітній період, коли в результаті революційного піднесення, викликаного могутнім впливом Великого Жовтня, успіхами соціалістичного будівництва в СРСР, перемогами радянського народу у Великій Вітчизняній війні, завершився глибоко прогресивний, історично закономірний процес визволення трудящих Закарпаття від іноземного поневолення і возз’єднання їх з народом Радянської України. Історія ще раз підтвердила геніальне пророцтво В. І. Леніна про те, що вільна Україна можлива лише при єдиній дії пролетарів великоруських і українських.
Керівною силою революційно-визвольного руху на Закарпатті були Комуністичні партії Угорщини і Чехословаччини, до складу яких входили у свій час комуністи краю. Спільна революційна боротьба угорських, чехословацьких, закарпатських робітничо-селянських мас була яскравим виявом пролетарського інтернаціоналізму.
Величезну ідейну допомогу закарпатським комуністам подавали Комуністичний Інтернаціонал, ВКП(б) та її бойовий загін — КП(б)У.
Визволення Закарпаття Червоною Армією в жовтні 1944 року від фашистських окупантів та задоволення всенародної вимоги про возз’єднання з Радянською Україною були початком нової ери в історії краю. Переваги соціалістичного способу виробництва, братня допомога всіх народів нашої країни, насамперед великого російського народу, героїчна праця закарпатських робітників, колгоспників, інтелігенції — ось головні рушійні сили, які дали можливість у короткий історичний строк ліквідувати тяжку колоніальну спадщину.
Під керівництвом обласної партійної організації трудящі докорінно змінили економічне і культурне обличчя Закарпаття. В минулому один з найвідсталіших куточків Європи, із злиденним життєвим рівнем, хронічним голодом, масовою еміграцією та неписьменністю населення перетворився в область розвинутої промисловості, високомеханізованого сільського господарства, передової соціалістичної культури. Великою життєдайною силою стала незламна дружба народів — українців, угорців, росіян, румун та представників інших націй і народностей, які населяють орденоносне Закарпаття — наймолодшу багатонаціональну область Радянської України. Факти, наведені в томі, повністю спростовують брудні наклепи одного з рупорів антикомунізму — сучасної буржуазної історіографії, яка не припиняє спроб фальсифікувати історію класової боротьби на Закарпатті, замаскувати агресивну спрямованість зовнішньої політики імперіалістичних країн у минулому, знецінити значення соціалістичних перетворень, здійснених у Закарпатській області за роки Радянської влади.
В томі вміщено 51 нарис, 13 довідок про райони, 243 довідки про центри сільських Рад, понад 400 фотоілюстрацій. Переконливою мовою фактів і цифр вони розповідають про багатовікову історію області, про розвиток найбільших населених пунктів Закарпаття з часу їх виникнення і до наших днів, про корінні соціалістичні перетворення в різних галузях економіки і культури, досягнуті під керівництвом Комуністичної партії.
До написання тома «Закарпатська область» були залучені широкі кола громадськості: викладачі Ужгородського державного університету, науковці Закарпатського державного краєзнавчого музею, обласного державного архіву та його Мукачівського філіалу, численна група вчителів шкіл — всього близько 1500 чоловік. Активну участь у цій роботі взяли партійні, радянські і комсомольські працівники. Під керівництвом обласної редакційної колегії працювало 15 міських і районних комісій, близько 300 робочих груп, силами яких проведено велику роботу по добору й обробці місцевого матеріалу та написанню нарисів історії населених пунктів, складанню довідок і характеристик.
При створенні нарисів про історію міст і сіл області використовувались різноманітні джерела: історичні, етнографічні і географічні праці, енциклопедичні словники, статистичні збірники й огляди, періодичні видання, зокрема комуністична преса, документи архіву Закарпатського обкому КП України, Закарпатського обласного державного архіву та його філіалу в Мукачевому, міських, районних архівів області, документи поточних архівів і поточного діловодства різних установ і організацій, спогади учасників революційних подій, старожилів і т. д. Було організовано виявлення документальних матеріалів, які зберігаються в центральних державних архівах СРСР, Угорської Народної Республіки та Чехословацької Соціалістичної Республіки.
Робота обласної редколегії проводилась під безпосереднім керівництвом Головної редакційної колегії. Науково-методичну допомогу подавали Інститут історії Академії наук УРСР та редакція історії міст і сіл Української РСР Головної редакції УРЕ АН УРСР.
Том відкривається нарисами про Закарпатську область та обласний центр — місто Ужгород. Далі за алфавітом йдуть нариси про районні центри з характеристикою районів, про селища міського типу та найвизначніші села, які виділяються як своєю історією в минулому, так і значними досягненнями в галузі розвитку економіки і культури за роки Радянської влади. Крім нарисів, по кожному району також за алфавітом подаються короткі довідки історико-економічного характеру про всі центри сільських Рад, з переліком населених пунктів, які входять до складу цих Рад. Щоб допомогти читачам краще зрозуміти окремі історичні терміни, поняття і назви одиниць виміру та монет давнього чи іноземного походження, які вживалися раніше на Закарпатті, в кінці тома подається короткий словник цієї термінології. Для зручності користування томом до нього додаються також іменний і географічний покажчики.
Робота над підготовкою тома провадилась на громадських засадах, що є ще одним свідченням розвитку творчої активності мас у період розгорнутого будівництва комунізму. Саме збирання і дослідження матеріалу, а також процес написання нарисів були пов’язані з певними труднощами. Справа в тому, що історія Закарпаття, особливо до XIX століття, ще не знайшла всебічної розробки та наукового висвітлення. До того ж, більшість джерел, що стосуються стародавнього періоду історії краю, розпорошені і знаходяться поза межами області (в Угорщині і Румунії), що утруднює їх вивчення і використання.
Автори усвідомлюють, що нариси даного тома — один з перших кроків на шляху вивчення та наукового відображення багатовікового складного історичного процесу і суспільно-політичного життя трудящих Закарпаття. Більш грунтовного дослідження потребують, зокрема, документи з історії краю, що зберігаються в архівних фондах ЧССР, УНР, СРР, а також інші джерела дорадянського періоду, які при підготовці тома з тих чи інших причин були використані лише частково. Ця робота повинна продовжуватись.
Редакційна колегія вважає своїм приємним обов’язком щиро подякувати всім організаціям і товаришам, які брали участь у виявленні матеріалів, написанні і виданні історії міст і сіл Закарпаття.
РЕДКОЛЕГІЯ ТОМА