Інзівка, Приморський район, Запорізька область
ІНЗІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Лозуватці, за 8 км від Азовського моря та за 35 км від станції Єлизаветівка на Придніпровській залізниці. Від Інзівки до районного центру 22 км. Населення — 2 тис. чоловік, переважно болгари. Сільраді підпорядковані населені пункти Вільне і Первомайське.
На території села міститься центральна садиба радгоспу «Вільний», який має 12,5 тис. га землі, з них 9,8 тис. га орної, 1,9 тис. га пасовищ. Основний напрям господарства — виробництво зерна та вівчарство. Крім зернових вирощують соняшник та рицину. Є ремонтна майстерня. З кожного га посівів у 1968 році пересічно зібрано по 21 цнт зернових, в т. ч. озимої пшениці — по 24 цнт. На 100 га сільськогосподарських угідь у 1967 році було вироблено по 5,2 цнт вовни. В радгоспі працюють майстри вівчарства республіки чабани І. І. Генов, П. П. Колісник. 12 передовиків нагороджені орденами і медалями СРСР. За виробничі досягнення (по 120—130 ягнят щорічно від 100 вівцематок і по 4—5 кг вовни з кожної вівці) в 1966 році чабану О. А. Чипчеву присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
У селі працюють восьмирічна школа, клуб на 450 місць, літній кінотеатр на 300 місць, бібліотека. Діє група товариства «Знання». Функціонує лікарня на 50 ліжок з протитуберкульозним відділенням, амбулаторією. За 1965-1969 рр. тут побудовано 84 житлові будинки, прокладено 12 км водопроводу. До послуг трудящих побутовий комбінат.
За роки Радянської влади з села вийшло 28 вчителів, 26 агрономів, 9 інженерів, 37 медичних працівників, 27 зоотехніків, 14 ветеринарів. З 1959 року в радгоспі видається багатотиражна газета «Вівцевод» тиражем 700 примірників.
Заснували Інзівку в 1861 році переселенці з бессарабського села Ташбунар на місці татарського аулу Орманчи.
Партійний осередок створено в 1921, комсомольський — у 1922 році.