Черняхів, Черняхівський район, Житомирська область
Черняхів — селище міського типу, районний центр, розташований за 26 км на північ від обласного центру, на берегах річки Очеретянки; на східній околиці — залізнична станція Горбаші. Через селище проходить автошлях Вінниця—Мозир. Дворів — 2282. Населення — 8,6 тис. чоловік.
Вперше село згадується в люстрації 1545 року. Тоді воно мало 11 димів і належало князю Немиричу. Жителі займалися землеробством, бортництвом, розводили худобу. На користь пана відробляли два дні панщини на тиждень.
Після загарбання Правобережної України шляхетською Польщею 1569 року населення Черняхова, крім експлуатації власника села, зазнавало лиха від постійних чвар магнатів. Так, 26 вересня 1584 року князь Корецький із загоном у 1 тис. чоловік оточив Черняхів, спалив у ньому млин із хлібом, захопив багато худоби. 1586 року князь Острозький забрав у черняхівців 200 возів сіна, чимало різного майна. Влітку 1610 року шляхтич Г. Пашкевич, грабуючи з кількома тисячами «людей свавольних» села Полісся, не обминув і Черняхів, де у селян забирав збіжжя, нищив хліб. У січні 1611 року його загін удруге пограбував Черняхів. Тоді було вбито кількох чоловік.
Чимало терпіли жителі Черняхова і від спустошливих наскоків татар. Зокрема, 1618 року татари нещадно пограбували всю Черняхівську волость.
Великим тягарем для населення були податки: чопове, подимне, шкіряне. Здирства були такі великі, що, наприклад, 1629 року 90 димів не змогли сплатити подимного. Становище селян погіршувалося національно-релігійними утисками. Не в силі терпіти гніт, багато селян з Черняхова протягом усього XVII ст. тікало на Лівобережжя.
Під час народного повстання на Правобережній Україні під проводом С. Палія (1702—1704 рр.) жителі Черняхова громили шляхту в складі козацьких військ.
Після возз’єднання Правобережної України з Росією Черняхів 1797 року став містечком Радомишльського повіту Волинської губернії. 1798 року тут був 171 двір, мешкало 514 чоловіків і 465 жінок. Населення вітало возз’єднання з Росією, але в умовах класового суспільства життя трудового селянства залишалося тяжким. Доведений до відчаю панською сваволею, Я. Лещук спалив 4 листопада 1853 року панські будівлі. За це його покарали 40 ударами різок і заслали на каторжні роботи.
З Черняховом пов’язаний декабристський рух на Україні. В березні 1825 року тут відбувся з’їзд Товариства об’єднаних слов’ян, на який прибули А. І. та П. І. Борисови, І. І. Горбачевський, А. Д. Кузьмін, І. І. Сухинов, В. М. Соловйов, І. І. Іванов, П. Ф. Громницький, учасник польського визвольного руху Ю. К. Люблінський та інші. З’їзд схвалив тимчасовий статут і проект реорганізації товариства, обрав його президентом П. І. Борисова, заступником — П. Ф. Громницького, секретарем — І. І. Іванова.
В середині XIX ст. в Черняхові виникли перші промислові підприємства. 1845 року почала діяти суконна фабрика, 1853 року стали до ладу гуральня, пивоварний та шкіряний заводи. На річці Очеретянці стояли три млини. Чимало селян працювало на вивезенні лісу. Черняхів був на той час досить значним населеним пунктом, проте власті не дбали про медичне обслуговування та про освіту населення. Не було тут ні лікувального закладу, ні школи.
Економічне становище селян Черняхова не поліпшилося і після реформи 1861 року. За викупним актом 168 селянським господарствам наділили 2263 дес. землі, за яку вони мали сплатити 25 728 крб. 83 коп. Польові наділи були малородючими, переважали піски. До того ж, ріллі стало менше, ніж до реформи. У пореформений період пожвавилося промислове життя. На підприємствах переважала ручна праця. 12—14 годин тривав робочий день, а заробляли робітники копійки, яких не вистачало, щоб прогодувати сім’ю.
У роки столипінської реформи становище черняхівців погіршилося. їх невеличкі наділи були розкидані по горбах і ярах, де верхній шар землі змивався талими водами, посіви вигоряли. Місцева біднота рік у рік гнула спину на куркульському полі. З села виділилося 126 куркульських господарств, які заволоділи більшістю кращих земель.
1910 року в містечку проживало 4422 чоловіка населення. Селянських господарств було 444, міщанських — 336. На той час діяло два млини з газогенераторними двигунами, невелика цегельня, суконна фабрика, п’ять дрібних чинбарень, пивзавод, дві крупорушки, три олійні, чотири лісосклади і десять кузень, що робили вози, плуги та інший сільськогосподарський реманент. 45 власників приватних крамниць тримали в своїх руках усю торгівлю хлібом, рибою, продуктами сільського господарства, виробами місцевих підприємств.
Черняхів у той час мав убогий вигляд. Вздовж вулиць тягнулись перекошені хати під солом’яними стріхами, з маленькими віконцями, що ледь пропускали світло. В центрі містечка стояли добротні будинки власників підприємств, за ними — рундуки дрібних торговців, шинки. Медичне обслуговування населення здійснювала невеличка лікарня на 15 ліжок, що обслуговувала всю волость. Діяли двокласне та однокласне сільські училища.
Імперіалістична війна принесла нові страждання. На фронт було забрано чоловіків. Посівні площі зменшилися. Зросли податки, додаткові повинності.
Дізнавшись про Лютневу революцію 1917 року, жителі Черняхова створили 8 березня 1917 року першу волосну Раду робітничих і селянських депутатів.
Радість охопила всіх жителів, коли до Черняхова долетіла звістка про Велику Жовтневу соціалістичну революцію. Радянську владу тут встановлено в січні 1918 року, але приступити до соціалістичних перетворень черняхівці не встигли. Наприкінці лютого містечко окупували австро-німецькі війська.
Незабаром за завданням Київської більшовицької організації сюди прибув матрос Й. Здрок. За його допомогою було створено Черняхівський підпільний ревком, члени якого піднімали населення на боротьбу проти окупантів. Майже скрізь почали діяти підпільні трійки, через які ревком тримав зв’язок з масами, спирався на них у підготовці до повстання проти австро-німецьких окупантів. Ревком здійснював також керівництво загоном червоних партизанів, що діяв на території Черняхівської та сусідніх волостей. В жовтні 1918 року спалахнуло повстання. Загони партизанів нападали на ворожі гарнізони, захоплювали в полон солдатів і роззброювали їх. Наприкінці листопада 1918 року німецькі війська залишили Черняхів, проте ще кілька місяців тут «господарювали» петлюрівці. В січні 1919 року, коли в Житомирі вибухнуло повстання проти Директорії, на бік повстанців перейшов петлюрівський полк, що дислокувався у Черняхові.
25 березня 1919 року Богунський полк підійшов до Черняхова. На підступах до станції зав’язався бій, що тривав цілу добу. Під прикриттям бронепоїзда «Борець за свободу» полк пішов в атаку і визволив містечко. Радянську владу було відновлено. Ревком почав наділяти селян землею. Виник комбід. Створювалися загони добровольців для боротьби з контрреволюційними елементами, організовувалася заготівля продовольства для Червоної Армії. В травні 1919 року створено волосний партійний осередок. Комуністи інформували населення про становище в країні, роз’яснювали політику партії.
Влітку над Черняховом знову нависла небезпека. В серпні його захопили петлюрівці, які влаштували криваву розправу над радянськими активістами, грабували населення. Та недовго довелося хазяйнувати петлюрівським бандитам на радянській землі, 17 вересня частини 44-ї та 45-ї радянських дивізій визволили Черняхів.
Одразу відновив діяльність ревком. Він організував населення на успішне виконання продрозкладки, налагоджував культурно-освітню роботу, зокрема відкрив хати-читальні, які вели роз’яснювальну роботу серед населення.
Але й цього разу відносний спокій був нетривалим. 26 квітня 1920 року всю волость окупували польські інтервенти. 17 червня 1920 року Перша Кінна армія остаточно визволила Черняхів. Жителі містечка приступили до мирної праці. Ревком передав селянам землю, розгорнув діяльність комнезам та партійний осередок. Щоб трудящі мали на зиму паливо, було виділено 60 підвід, які безплатно возили з лісу дрова.
Борючись із господарською розрухою, черняхівці водночас надсилали продукти голодуючим Поволжя. В травні 1921 року волосний з’їзд комнезамів і сільських Рад ухвалив рішення провести збір хліба у фонд допомоги і відрахувати до нього двомісячний пайок усіх членів виконкому. Діяльну допомогу подавав комсомольський осередок, створений 1920 року. Зокрема, організовував платні концерти у фонд допомоги голодуючим.
Серед трудящих Черняхова знайшов широку підтримку рух за об’єднання радянських республік. 7 листопада 1922 року у містечку відбувся волосний з’їзд Рад, 48 делегатів якого палко підтримали рішення жовтневого (1922 р.) Пленуму ЦК РКП(б) і висловили одностайну думку трудящих волості про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
1923 року Черняхів став районним центром. На той час у селищі було 5523 жителі і 885 дворів. Керівництво господарським та культурно-освітнім життям здійснювали райком КП(б)У, райвиконком, селищна Рада.
Працювала семирічна школа, де 8 педагогів навчали і виховували 200 учнів. Шкільна бібліотека мала 600 підручників, 232 книги художньої літератури. Для малюків відкрився дитсадок. В жовтні 1923 року почав діяти райсельбуд. Його роботою керувала рада з 9 чоловік. Сельбуд передплачував 10 газет.
Дедалі більшого поширення набували колективні форми господарювання. 1925 року в Черняхові відбулася сільськогосподарська виставка, на якій демонстрували свої досягнення перші комуни району. 1926 року в райцентрі почало діяти машинне товариство. З його ініціативи того ж року стала до ладу електростанція. Лампочки Ілліча засяяли в господарських приміщеннях та у домівках мешканців. 1929 року створено Черняхівське сільськогосподарське товариство, яке на 13 серпня заготовило понад 1500 пудів хліба.
Перший колгосп «Серп» у Черняхові організовано 1929 року, через рік виникло ще два — ім. Леніна та ім. Ворошилова. На кінець 1932 року вони обробляли 105 парами коней 3342 га землі. Того року, зокрема, успішно виконали план заготівлі та продажу картоплі державі.
Важливу роль у зміцненні колгоспів відіграла Черняхівська МТС, створена 1931 року. Її першим директором був комуніст К. І. Каллер, учасник трьох революцій, а також громадянської війни. Щоб підготувати кадри механізаторів, 1935 року тут відкрилася профтехшкола, працювали гуртки ліквідації неписьменності. Політичну роботу серед механізаторів вела парторганізація МТС, що налічувала 11 комуністів. 1936 року, наслідуючи почин Паші Ангеліної, в поле вийшла перша жіноча тракторна бригада, очолена Г. Михайлюк.
Рік у рік зміцнювалась економіка колгоспів, підвищувалась урожайність, зростали прибутки. На колгоспні лани прийшла потужна техніка. Все це дало можливість цілий рік успішно проводити цикл сільськогосподарських робіт. Так, колгосп ім. Леніна, готуючись до сівби 1941 року, заготовив 504 цнт посівного матеріалу, відремонтував 72 одиниці сільськогосподарського реманенту, вивіз у поле 2400 цнт місцевих та мінеральних добрив.
Трудящі активно відгукувались на важливі міжнародні події. Так, 1937 року, зібравшись на мітинг солідарності з героїчною боротьбою іспанського народу, вони зобов’язалися відраховувати 2 проц. від місячного заробітку на користь іспанських жінок, які мужньо борються разом з чоловіками за свободу.
За роки довоєнних п’ятирічок у Черняхові стали до ладу сирзавод, потужний державний млин, харчовий і промисловий комбінати, відкрито майстерні побутового обслуговування.
Завдяки піклуванню партії та уряду у передвоєнні роки сталися великі зміни в галузі охорони здоров’я. У районній лікарні на 100 ліжок працювало 9 лікарів і 20 чоловік середнього медперсоналу, санепідстанція.
В селищі працювали середня, семирічна, початкова та вечірня школи, в яких 46 педагогів навчали 1320 дітей. Школи підтримували тісний зв’язок з колгоспами. Вчителі й старшокласники допомагали ліквідувати неписьменність серед трудівників полів, активну участь брали у сівбі, збиранні врожаю. При школі працював автотракторний гурток для старшокласників. Протягом 1930—1933 рр. діяв робітфак Житомирського інституту народної освіти, що зробив два випуски.
При селищному піонерському клубі працювали гуртки: музичний, драматичний, радіоаматорів, юних фотографів, балетний, хоровий. Були в селищі кінотеатр, бібліотека, будинок культури, відділення зв’язку, радіовузол. Зріс матеріальний добробут, люди стали краще харчуватися, одягатися. Змістовне, сповнене трудового ентузіазму життя прийшло до жителів Черняхова. Та віроломний напад німецько-фашистських загарбників перервав їх мирну працю. В перший день оголошення мобілізації 400 черняхівців пішли на фронт. З 70 комуністів та комсомольців райцентру був сформований винищувальний загін для боротьби з диверсантами. 200 чоловік споруджували оборонні рубежі під Житомиром. За короткий строк до східних районів було евакуйовано 618 голів худоби, решту колгоспних корів і свиней роздано колгоспникам.
12 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники увірвалися до Черняхова, принісши з собою жорстокий окупаційний режим. Вони безсоромно грабували народне добро, знущалися над жителями. Від їх рук гинули десятки ні в чому не винних людей. Але трудящі не схилили голови перед ворогом. У вересні 1941 року виникла в Черняхові підпільна комсомольська організація. Очолив її комуніст О. Л. Войтенко. Через півроку в організації налічувалося близько 40 молодих патріотів, які розповсюджували листівки, що викривали «новий порядок» окупантів, інформували населення про події на фронтах. Коли гітлерівці ввели податок на домашніх тварин, підпільники поприв’язували собакам дощечки з надписом: «Ходжу, блукаю, роботи шукаю, щоб грошей заробити та німцям сплатити». Наприкінці травня комсомольці-підпільники В. Кондратюк, Ю. Зимин, О. Дрозд та О. Горбатюк підірвали військовий ешелон, знищивши паровоз, 13 вагонів та 190 фашистів. В липні 1942 року О. Войтенко, О. Горбатюк, Н. Войтенко пошкодили підземний кабель Берлін—Київ, що пролягав за 10 км від Житомира. В другій половині 1942 року підпільники ще тричі пускали під укіс поїзди на залізниці Житомир—Фастів. Загалом підпільна комсомольська організація підірвала 6 ворожих ешелонів, 2 танки, знищила 432 фашисти. Одночасно з комсомольцями при лікарні діяла підпільна група під керівництвом лікаря М. X. Верещака.
36 черняхівців воювали в партизанських загонах, зокрема у з’єднанні С. Ф. Маликова Я. Г. Ковальов був начальником штабу загону ім. Чапаева, В. П. Кудрявцев — командиром роти загону ім. Боженка, М. А. Давиденко — командиром взводу загону «25 років Радянської України». У збройній сутичці з окупантами героїчно загинув партизан В. К. Шендерівський. Оточений ворогами, юний герой відстрілювався до останнього патрона, а потім підірвав себе гранатою. Цей мужній патріот, активний комсомолець, напередодні війни закінчив Черняхівську школу № 1. Батьки його працювали вчителями. Мати була перша в районі вчителька-орденоносець.
Високий патріотизм проявив під час окупації комсомолець В. Хращевський. Ризикуючи життям, він тривалий час зберігав у себе прапор Черняхівського райкому ЛКСМУ і передав його пізніше малинським підпільникам.
11 листопада 1943 року війська 1-го Українського фронту визволили Черняхів.
Всього у Великій Вітчизняній війні брали участь 797 жителів Черняхова, з них полягли смертю хоробрих 333, бойових орденів і медалей удостоєні 523 чоловіка. Багатьма орденами й медалями нагороджений А. П. Крисюк, який ще за участь у війні з білофіннами 1940 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу; повним кавалером ордена Слави став П. Г. Чайковський.
В Черняхові стоять два обеліски Слави на честь воїнів, які загинули у Великій Вітчизняній війні. В боях за визволення селища полягли смертю хоробрих сини багатьох народів Радянського Союзу. Серед них українці: Герой Радянського Союзу старший лейтенант І. С. Саєнко, підполковник П. Я. Ковтюненко, капітан Г. Д. Дорожко, лейтенант Г. О. Войтюк, рядові М. Д. Сидоренко та П. С. Черниченко; росіяни — підполковник Г. М. Можейков, капітан Є. Ф. Ломов, капітан М. М. Новиков, лейтенант Й. Ф. Кузнецов, старший сержант В. І. Харламов; вірмен — рядовий А. А. Енукян; татарин єфрейтор 3. А. Ахметов та інші. Усі вони поховані на Радянській площі. На братській могилі ніколи не в’януть квіти.
Майже два з половиною роки «господарювали» в Черняхові фашистські недолюдки. Гітлерівці стратили 400, вивезли на каторжні роботи до Німеччини 500 громадян, спалили 29 будівель, зруйнували МТС, колгоспи, школи, клуби, бібліотеки, лікарні.
Зразу ж після визволення відновили діяльність райком КП України, виконкоми районної і селищної Рад депутатів трудящих. Вони очолили відбудову господарства. Першочерговим завданням було успішне проведення сівби. Для цього взяли на облік наявний реманент, тяглову силу, у т. ч. корів, організували збір насіння. Жінки, підлітки й старі люди вивезли на поля багато місцевих добрив, у стислі строки провели сівбу, зібрали непоганий для воєнного часу врожай. Люди отримали продукти, колгосп виконав план хлібозаготівлі. На відзнаку 26-ї річниці Збройних Сил СРСР колгоспники внесли у фонд Червоної Армії 971 цнт хліба. На честь 27 роковин Великого Жовтня донбасівській шахті № 6 ім. Кірова черняхівці надіслали 20 тонн хліба, 26 тонн картоплі, 10 тонн овочів. 270 чоловік поїхали на Донбас працювати.
Неоціненною була допомога братніх республік, зокрема Російської Федерації та Вірменії, які надіслали худобу, посівні матеріали. Через кілька місяців після визволення діяла МТС, промартіль, почав давати продукцію гранітний кар’єр.
На початку 1944 року відкрилася лікарня. Всі діти шкільного віку відвідували школу, в клубі влаштовувались лекції, концерти, демонструвались кінофільми. У селищі працювали радіовузол, телефонна станція, продуктовий і промтоварний магазини.
Настав 1945 рік. Перемога над ворогом підняла трудову та політичну активність народу. Найкращий у районі урожай того року виростив колгосп ім. Леніна. План розвитку поголів’я коней господарство виконало на 122, поголів’я овець — на 102 проценти.
Велику організаційно-господарську роботу вела селищна Рада. 1947 року вона виділила із свого бюджету 199 тис. крб. на відбудову райпромкомбінату. Впорядковувалися вулиці, виростали нові будинки колгоспників. Трудящі Черняхова успішно завершили четвертий п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства. 1950 року три колгоспи об’єдналися в один — «Зоря комунізму», велике господарство, яке отримало в користування 5,3 тис. га землі, у т. ч. 3,8 тис. га орної, мало 1339 голів великої рогатої худоби. Прибуток колгоспу становив на рік 150 тис. карбованців.
Значний вклад у розвиток і зміцнення колективного господарства внесла Черняхівська МТС. Лише 1951 року тут вироблено на 15-сильний трактор по 667 га умовної оранки при плані 545. Виконуючи рішення вересневого (1953 року) Пленуму ЦК КПРС, МТС чимало зробила для зміцнення колгоспів кадрами. На посади бригадирів тракторних бригад і їх помічників були підібрані досвідчені механізатори. Тільки за 1955 рік при МТС підготовлено 46 трактористів і комбайнерів, 5 комуністів пішли з МТС працювати в колгоспи.
В лютому 1961 року на базі трьох колгоспів: «Зоря комунізму», ім. Тельмана (с. Новосілки) та «За врожай» (с. Андріїв) виник учгосп «Україна» — науково-дослідне господарство Житомирського сільськогосподарського інституту. 1968 року на базі його четвертого (Андріївського) відділку створено Житомирське експериментальне господарство вирощування елітного насіння овочів.
Учгосп розташований у чотирьох населених пунктах, обробляє 6,7 тис. га землі, в т. ч. 4,3 тис. га орної, 87 га хмільників. У господарстві 86 тракторів, 270 електромоторів загальною потужністю 1175 квт, 22 зернові комбайни, 15 інших збиральних комбайнів, 75 автомобілів, понад 2,3 тис. голів великої рогатої худоби та 3 тис. свиней. Чистий прибуток за рік становить 800 тис. карбованців.
Учгосп вирощує сортове насіння картоплі, льону, зернових та інших культур для колгоспів Черняхівського, Коростишівського, Новоград-Волинського та інших районів області. Тут працює 6 виробничих дільниць, 6 тваринницьких ферм, ремонтна майстерня, заводи — плодоконсервний, зерноочисний, комбікормовий, пилорама та ін. На виробництві зайнято близько півтори тисячі чоловік, зокрема 23 фахівці з вищою та 25 із середньою спеціальною освітою.
1956 року промислова артіль «Молот» реорганізована в обозний завод—високо-механізоване підприємство виготовлення возів та саней, кузовів для автомашин, де є півтораста робітників та інженерно-технічних працівників.
Промартіль, що випускала цеглу, 1956 року реорганізовано в державний цегельний завод. Його виробнича потужність зросла до 11 млн. штук цегли на рік. Завод реконструйовано і переведено на цілорічне виробництво цегли. Тут — 100 робітників та інженерно-технічних працівників. Багатьох із них відзначено урядовими нагородами, робітницю М. В. Ясненко — орденом Трудового Червоного Прапора.
Значно розширився і збільшив випуск продукції Черняхівський сирзавод. Продукція його користується великим попитом у населення. Розширює виробництво і харчокомбінат. У ювілейному 1967 році він випустив продукції на 1616 тисяч крб. Майже вдвоє більше, ніж два роки тому.
Великим підприємством є побутовий комбінат з кравецьким, шевським, столярним цехами, майстернями для ремонту годинників, холодильників та інших предметів побуту.
1955 року на основі пайових внесків колгоспів у Черняхові організовано «Міжколгоспбуд» — велике підприємство з потужною виробничою базою, що вже спорудило в районі десятки приміщень виробничого та культурно-побутового призначення.
Районне відділення «Сільгосптехніки», створене 1961 року на базі колишньої МТС № 1, має добре механізовані майстерні, нафтобазу, 68 автомашин, 22 трактори та багато іншої техніки. Відділення укомплектоване досвідченими технічними кадрами.
Розширено хлібоприймальний пункт, корисна площа якого становить 15 980 кв. метрів. Тут збудовано лабораторію, зерносклад, пожежну водозбірню, сушарку та інші споруди.
З великим політичним і трудовим піднесенням черняхівці відзначили 100-річчя з дня народження В. І. Леніна.
Першість у ювілейному соціалістичному змаганні здобули доярки учгоспу «Україна» Г. І. Столярчук, М. М. Супруненко, які надоїли по 3 тис. літрів молока на корову. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна за досягнуті успіхи в праці 310 переможців соціалістичного змагання відзначено урядовими нагородами. Орденом Трудового Червоного Прапора — агронома П. І. Цвеня.
Трудящі Черняхова добилися нових перемог за роки восьмої п’ятирічки. Робітничий колектив обозного заводу виконав п’ятирічний план на 107,4 проц. до 1 вересня 1970 року. Працівники харчокомбінату за п’ятирічку виконали план реалізації продукції на 127 проц., підвищили продуктивність праці на 42,9 процента.
За п’ятирічку збудовано телевізійний ретранслятор, встановлено 495 радіоточок.
Успіхів домоглися і працівники сільськогосподарського виробництва. Учгосп «Україна» одержав 2112 тис. крб. чистого прибутку.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 квітня 1971 року за досягнуті успіхи, досягнуті у розвитку сільськогосподарського виробництва, і виконання восьмого п’ятирічного плану продажу державі продуктів землеробства й тваринництва нагороджено: орденом Жовтневої Революції П. Г. Докіля — заступника директора учгоспу «Україна», І. С. Шлапака — завфермою цього ж господарства, орденами і медалями нагороджено сім працівників учгоспу.
Під керівництвом партійних організацій колективи підприємств успішно виконали соціалістичні зобов’язання на честь 50-річчя утворення СРСР. Якщо на 1972 рік промисловими підприємствами було передбачено виробити продукції і реалізувати її на 9185 тис. крб., то фактично виконано на 130 тис. крб. більше.
Незважаючи на несприятливі кліматичні умови, робітники учгоспу «Україна» зібрали з кожного гектара зернових і зернобобових по 23, картоплі — 173 центнери.
Рік у рік росте і впорядковується селище. Широкого застосування набули телевізори, радіоприймачі, холодильники, пральні машини та інша побутова техніка. Вулиці селища заасфальтовані, озеленені декоративними деревами, вечорами спалахують лампи денного світла.
Виросли десятки красивих будинків міського типу, що зводяться за розробленим планом. Центром селища є Радянська площа. Тут розміщені райком партії, райвиконком та інші районні організації. В центрі площі височить пам’ятник В. І. Леніну.
До послуг трудящих 8 магазинів. У райунівермазі «Промінь» запроваджено вільний доступ до товарів, проводяться виставки-продаж тканин, взуття, готового
одягу, організовується доставка товарів додому. Дедалі розширюється мережа підприємств громадського харчування. В селищі діють чотири їдальні, ресторан, буфети.
Поліпшується обслуговування населення транспортом. Регулярно курсують автобуси з Черняхова до Житомира, Коростеня, Володарська-Волинського, до багатьох сіл району.
Мережа медичних закладів райцентру представлена поліклінікою, районною лікарнею, дитячою консультацією та санепідстанцією, де працює 26 лікарів та 145 чоловік середнього медперсоналу. Всі медичні заклади забезпечені найновішим медичним устаткуванням.
Значний крок уперед зроблено в галузі освіти. У середній, двох восьмирічних та середній школі робітничої молоді навчається понад 1,5 тис. учнів. Лише за післявоєнні роки середню освіту в Черняхові здобуло близько 1200 юнаків і дівчат. У середній школі створено клуб інтернаціональної дружби, який листується з учнями НДР, Чехословаччини, Болгарії. В клубі зберігаються фото Фіделя Кастро з його автографом, листи Ірми Тельман, дочки Ернста Тельмана.
За високі показники у навчанні та вихованні учнів багатьох учителів нагороджено, зокрема М. М. Терещенко та І. Г. Углова — орденом Леніна, С. Т. Івашкевича — орденом Трудового Червоного Прапора, А. К. Волкову — орденом «Знак Пошани».
Батьківським піклуванням оточені дошкільнята. В селищі функціонують двоє ясел, два дитячі садки, дитячий комбінат. У них створені всі умови для утримання і виховання 448 малюків. До послуг трудящих будинок культури на 500 місць, кінотеатр на 350 місць, бібліотека для дорослих, книжковий фонд якої становить понад 33 тис., і дитяча бібліотека з книжковим фондом близько 11 тис. примірників. Крім того, є бібліотеки при обозному й цегельному заводах, районному відділенні «Сільгосптехніки», райспоживспілці, що працюють на громадських засадах. В усіх бібліотеках селища — понад 70 тис. книжок. При районному будинку культури створено аматорські гуртки.
В авангарді господарського й культурного життя Черняхова йдуть 530 комуністів, об’єднаних у 30 первинних парторганізаціях. Найбільшою є парторганізація учгоспу «Україна», що налічує 119 комуністів. Майже 500 юнаків і дівчат є членами 19 комсомольських організацій.
Велику громадсько-політичну роботу проводить селищна Рада депутатів трудящих, в складі якої 120 депутатів, зокрема 54 жінки. Працюють комісії: побутового обслуговування, комунального господарства, сільськогосподарська, планово-бюджетна, культурно-освітня. Більшість свого бюджету Рада використовує на благоустрій селища, піднесення культурно-освітньої роботи. До кінця дев’ятої п’ятирічки Рада планує завершити будівництво середньої школи на 1 тис. місць, районної друкарні, газифікувати 530 квартир, прокласти 3 км водогону тощо.
Дедалі більше зростає потяг трудящих до знань. Лише в системі партійної та комсомольської освіти Черняхова навчаються 614 чоловік. При райкомі партії працюють школа партійно-господарського активу та університет сільськогосподарських знань, при будинку культури — народний університет культури з факультетами] літератури і мистецтва, педагогічних знань, охорони здоров’я, де навчається 190 жителів селища. У райцентрі діє університет педагогічних знань.
Заможне, культурне життя нині у Черняхові. Трудящі селища з певністю дивляться в завтрашній день, вони докладають усіх зусиль до успішного виконання величної програми будівництва комуністичного суспільства, що так яскраво накреслена в історичних рішеннях XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.
Я. Д. ВАЩЕНКО, В. П. МАЛІНОВСЬКИЙ, А. А. ПАВЛОВСЬКИЙ