Сьогоднішній день Житомирської області
Значних успіхів досягли працівники промисловості області у 1971—1972 рр. За два роки до ладу стало сім нових підприємств. Обсяг промислового виробництва в 1972 році зріс порівняно з 1970 роком майже на 160 млн. карбованців. На багатьох підприємствах області набули поширення ударні вахти на честь союзних республік. Указом Президії Верховної Ради
Української РСР житомирському заводу «Електровимірник» присвоєно ім’я 50-річчя СРСР. Ювілейним почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС нагороджені колективи семи промислових підприємств.
Успішно розвивалося сільське господарство в 1951 — 1972 рр. Виконуючи рішення вересневого (1953 року) Пленуму ЦК КПРС, обласна партійна організація спрямувала зусилля на дальший розвиток і зміцнення колгоспного ладу, на збільшення врожаїв і підвищення продуктивності громадського тваринництва. Насамперед колгоспи були зміцнені кадрами. Лише в останні роки п’ятої п’ятирічки на керівну роботу в МТС і колгоспи було відряджено 2320 чоловік, у т. ч. 860 комуністів.
Агрономами і зоотехніками в колгоспи направлено 1228 чоловік. Міськкоми і райкоми партії направили в рахунок тридцятитисячників 210 членів партії, які очолили колгоспи. Житомирській області подавали велику допомогу кадрами Київська партійна організація та інші райони республіки. 167 промислових підприємств області здійснювали шефство над колгоспами.
У 1954 році добру ініціативу виявили комсомольці села Яроповичів Андрутиівського району. Під час збирання врожаю вони налагодили цілодобову роботу молотильного агрегату, що дало можливість у стислі строки і без втрат провести обмолот зернових. Згодом цей почин був підхоплений багатьма іншими комсомольськими організаціями республіки.
Високий патріотизм проявило населення області під час освоєння цілинних земель Казахстану. На заклик партії в 1954—55 роках на цілинні землі виїхало близько 6 тис. чоловік, у т. ч. близько 4 тис. комсомольців.
Успішно були розв’язані завдання і п’ятої п’ятирічки. Посівні площі перевищили рівень 1950 року на 68 тис. га. Поліпшилася їх структура. Зросла технічна оснащеність колгоспного виробництва. Основні сільськогосподарські роботи були механізовані вже на 90 процентів. За підсумками 1956 господарського року 14,5 тис. передовиків було затверджено учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У 1958 році за високі виробничі показники 105 чоловік нагороджено орденом Леніна, 264 — орденом Трудового Червоного Прапора, 436 — орденом «Знак Пошани» і близько 800 чоловік — медалями «За трудову доблесть» і «За трудову відзнаку». Тоді ж 7 передовикам сільськогосподарського виробництва присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці (ланковій колгоспу ім. Калініна М. С. Худолій, ланковій колгоспу «Радянська Україна» Ємільчинського району Є. А. Саух, доярці колгоспу ім. XX з’їзду КПРС Бердичівського району М. С. Гуменюк. доярці колгоспу ім. Шевченка Ємільчинського району Р. С. Кот, машиністу льонопереробного пункту колгоспу «Зоря комунізму» Народицького району М. С. Вернигорі, голові колгоспу «Україна» Дзержинського району Ф. Д. Долибцю та секретареві Троянівського райкому КП України Ф. Г. Курієнку). Ланкова колгоспу «Україна» Дзержинського району М. А. Марцун була удостоєна цього почесного звання вдруге.
Дальший крок уперед зробило сільське господарство в 1959—1965 рр. Після реорганізації МТС трактори, комбайни та інша техніка перейшли в розпорядження колгоспів. Швидкими темпами здійснювалася електрифікація сільського господарства. На основі зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів дедалі зростала продуктивність сільськогосподарського виробництва.
Втілюючи в життя рішення жовтневого (1964 р.), березневого (1965 р.) і наступних Пленумів ЦК КПРС, хлібороби області на кінець семирічки виробили в розрахунку на 100 га угідь 37,9 цнт м’яса і 174,2 цнт молока. Неподільні фонди колгоспів на кінець 1965 року становили 399 млн. крб., у 2,2 раза більше, ніж у 1958 році. Прискореними темпами здійснювалась електрифікація колгоспів. З 595 господарств було електрифіковано 540, причому більшість одержувала енергію від державної енергомережі.
За успіхи, досягнуті у розвитку сільськогосподарського виробництва, колгосп «Більшовик» Андрушівського району удостоєно ордена Леніна. 1980 працівників колгоспів і радгоспів нагороджено орденами і медалями, а 12 присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці (ланковій колгоспу «Перше травня» Черняхівського району Н. Г. Загладі, доярці радгоспу «Карнівці» Чуднівського району А. Ф. Лихуші, ланковій колгоспу ім. Щорса Ємільчинського району Л. С. Сербин, голові колгоспу ім. Калініна Радомишльського району Л. Н. Тарасюку та іншим).
Саме в цей час Герой Соціалістичної Праці ланкова колгоспу ім. «Перше травня» Черняхівського району Н. Г. Заглада з сторінок газети «Правда Украины» звернулася до всіх хліборобів республіки: «Бережіть честь хлібороба!». Заклик Н. Г. Затлади знайшов широку підтримку і схвалення серед трудівників країни.
Завдяки трудовим зусиллям колгоспного селянства і величезній допомозі Радянського уряду за роки восьмої п’ятирічки набагато зміцніла матеріально-технічна база сільського господарства. Капіталовкладення в сільське господарство дорівнювали 400 млн. крб., з них 311 млн. крб. у колгоспах і радгоспах. Підвищився рівень механізації виробничих процесів у рослинництві і тваринництві. Тільки за останні роки господарства області одержали 10,5 тис. тракторів, понад З тис. вантажних автомашин, близько 8 тис. зернових та ін. комбайнів з союзних республік і насамперед з Російської Федерації.
Вживалися заходи щодо підвищення родючості грунтів. За п’ятирічку осушено понад 58 тис. га перезволожених земель. 1970 року колгоспи і радгоспи області виробили на 100 га сільгоспугідь молока — 229 цнт, м’яса — 59,3 цнт. За роки п’ятирічки неподільні фонди колгоспів зросли на 43 проц. і становили на 1 січня 1971 року 517,5 млн. крб.
Однією з провідних товарних культур в області є картопля. В структурі посівів поліських господарств вона займає 10—12 і більше проц. За посівними площами та обсягом виробництва картоплі Житомирщина посідає друге місце в республіці і є одним з основних постачальників «другого хліба» промисловим центрам республіки. Значне місце в економіці колгоспів належить цукровому буряку, льону-довгунцю і хмелю. Валовий збір хмелю за восьму п’ятирічку зріс у півтора раза. Чималий вклад у розвиток хмелярства Житомирщини вносить Українська дослідна станція хмелярства, яка успішно впроваджує досягнення науки і передової практики у виробництво. Успішно розвиваються допоміжні колгоспні підприємства.
Самовіддано працюють трудівники сільського господарства області і в 9-й п’ятирічці. Вони успішно виконали плани 1971 та 1972 років виробництва і продажу державі основних видів продукції. 1972 року зібрано з гектара в середньому по 18,7 цнт зернових, а в Ружинському, Попільнянському, Чуднівському районах — по 26—27 цнт. Льонарі області одержали по 4,3 цнт волокна з гектара і до 2 жовтня виконали план продажу державі льонопродукції, а в Володарськ-Волинському, Народицькому, Овруцькому районах — від 4,9 до 6,5 цнт льоноволокна з га. За перших два роки нинішньої п’ятирічки одержано в середньому по 130 цнт картоплі з га. 1972 року заготівлі цієї важливої культури досягли 366,6 тис. тонн. Урожай цукрових буряків становив 1972 року в середньому по 300 цнт на гектарі. Здобуті досягнення і в тваринництві. 1972 року продано державі 110,6 тис. тонн м’яса, 380 тис. тонн молока, 68,5 млн. штук яєць, 529 тонн вовни.
Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили трудові подвиги хліборобів Житомирщини. За високі виробничі показники у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна колгоспи «Нова перемога» Любарського та імені Леніна Овруцького районів постановою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС нагороджені Ленінськими Ювілейними Почесними Грамотами. За видатні заслуги в боротьбі за виконання завдань восьмої п’ятирічки почесного звання Героя Соціалістичної Праці було удостоєно 5 чоловік (ланкова колгоспу «Здобуток Жовтня» Овруцького району М. П. Книшевич, доярка колгоспу «Маяк» Бердичівського району О. Т. Михайлюк, ланковий механізованої ланки колгоспу ім. Леніна Народицького району В. М. Рожківський, голова колгоспу «Більшовик» Андрушівського району Л. А. Любченко, голова колгоспу ім. Леніна Овруцького району В. В. Целиков). 1049 передовиків сільського господарства удостоєні високих нагород у 1972 році, а бригадиру колгоспу «Україна» Дзержинського району Д. Д. Марцуну присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Ювілейним Почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС нагороджені колгоспи ім. В. І. Леніна Дзержинського району, ім. М. Горького Народицького району, ім. С. М. Кірова Чуднівського району, «Нова перемога» Любарського району та радгосп «Карпівці» Чуднівського району. Тепер на Житомирщині 56 Героїв Соціалістичної Праці: В післявоєнні роки за трудові подвиги орденами й медалями нагороджено 10 918 чоловік.
Багатство області—ліси. Щорічний обсяг лісозаготівель досягає 1100 тис. кубометрів деревини. Водночас багато робиться для відновлення лісового господарства. Всього за 1945—1970 рр. посаджено 270 тис. га лісу, з них на землях колгоспів — 47 тис. гектарів.
У 18 лісгоспах області працює 12-тисячний колектив робітників, службовців і лісової охорони. З них близько тисячі чоловік мають вищу і середню спеціальну освіту.
Все більшу роль у відновленні і підвищенні продуктивності лісів області відіграє технічний прогрес. На околицях Житомира розміщена зональна Поліська агролісомеліоративна дослідна станція Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації, де працюють висококваліфіковані спеціалісти — лісівники, агрохіміки, меліоратори, фітопатологи, економісти. Лісові насадження Житомирщини вивчали академік АН СРСР А. Б. Жуков, академік АН УРСР П. С. Погребняк, професори Д. Д. Лавриненко, Д. В. Воробйов, Є. В. Алексеев, В. Є. Шмідт та багато інших. Значний внесок у технологію виробництва лісового господарства Полісся зробив доктор лісотехнічних наук Г. І. Редько, який працював директором дослідної станції.
З розвитком промисловості, сільського і лісового господарства широким фронтом йшли будівельні роботи, на які Радянська держава виділяла великі суми. Лише за 1951 —1965 роки вони склали 839 млн. крб. Було пущено житомирські заводи «Електровимірник», «Щитавтоматика», залізобетонних виробів, льонокомбінат, паперова фабрика, завод силікатних виробів, льонозаводи у Володарськ-Волинському, Овручі, Коростишеві, Чоповичах, Радомишльський крохмальний, Бучманський торфобрикетний, Коростишівський цегельний, Коростенський залізобетонних шпал та багато інших.
Особливо широко разгорталося будівництво в роки восьмої п’ятирічки. За цей час будівельники спорудили понад сто підприємств та цехів, освоїли понад 900 млн. крб. капітальних вкладень і використали основних фондів на 550 млн. крб. Багато будівельників було удостоєно урядових нагород, а бригадиру будівельної бригади ПМК-44 І. А. Кузьминському присвоєно почесне звання Героя Соціалістичної Праці.
Водночас високих темпів набирало будівництво лікарень, шкіл, бібліотек, будинків культури, а також житлове будівництво. За восьму п’ятирічку на Житомирщині збудовано 123 школи на 32 тис. учнів, 179 дитячих садків більш як для 13 тис. малят, 28 шкільних інтернатів, 710 класних кімнат на 37 тис. школярів. На селі за 1959—1965 рр. зведено 46 тис. індивідуальних будинків. У 1971 —1972 рр. за рахунок всіх джерел фінансування в області побудовано 1,2 млн. кв. метрів житлової площі. Це дало змогу поліпшити житлові умови понад 100 тис. чоловік. Половина сільських населених пунктів має генеральні плани забудови. Показовою є забудова села Осикового Бердичівського району. В центрі споруджено будинок культури на 400 місць, дитячі ясла, їдальню, фельдшерсько-акушерський пункт, закладений парк, торговий центр, побутовий комбінат. Поруч зводяться одно- і двоповерхові капітальні будинки, а в спеціальному секторі — індивідуальні житла.
В сучасній забудові сіл, зокрема в Кодні, Старій Котельні, застосовуються нові типи будинків, здебільшого з цегли, шлакоблоків, збірних конструкцій, під залізним або шиферним дахом. Нові будинки зберігають народні традиції зовнішнього оформлення з використанням різних матеріалів (облицювання цеглою й орнаментовкою різних кольорів, цегляні карнизи з узорами — Житомирський, Андрушівський, Бердичівський, Чуднівський, Любарський, Володарсько-Волинський та ін. райони), розмальовування фарбами, оздоблення фарфоровими плитками (Баранівський, Коростенський, Новоград-Волинський, Олевський та ін. райони). Новим у них стало і внутрішнє планування. Одноквартирні житлові будинки мають засклену веранду, кухню, кілька кімнат, спальню. На карті області з’явилися нові робітничі селища міського типу, в т. ч. Іршанськ, Дружба, Діброва.
Розширювалися транспортні зв’язки. Ще в роки п’ятої п’ятирічки було налагоджено регулярне залізничне сполучення з Москвою, Ленінградом, Києвом, Одесою, Харковом, Баку та іншими містами Радянського Союзу. Через Житомирську область пролягли шляхи автобусного сполучення з Рівним, Луцьком, Львовом, Хмельницьким, Вінницею, Мінськом. Внаслідок запровадження тепловозної та електровозної тяги різко збільшився вантажооборот залізничного транспорту.
Зростав товарооборот державної і кооперативної торгівлі. З 1951 по 1955 рік він збільшився на 648,3 млн. крб. у цінах відповідних років, а з 1955 по 1966 рік ще на 290,3 млн. крб. За восьму п’ятирічку збільшився продаж населенню м’ясо-молочних продуктів, цукру, кондитерських виробів, тканин, одягу, білизни, пральних машин, телевізорів, мотоциклів, моторолерів та інших товарів широкого вжитку.
Рік у рік зростають витрати на соціально-культурні заходи. В місцевому бюджеті області вони зросли з 74,1 проц. у 1950 році до 80,3 проц. у 1966 році. Це найяскравіше свідчення піднесення матеріального добробуту радянських людей. Обсяг побутових послуг з 1951 до 1970 року зріс у 2,4 раза. В кожному районі працюють побуткомбінати. Для підготовки масових професій служби побуту, крім діючих училищ і технікумів, створено два навчальні комбінати.
Медичне обслуговування трудящих області тепер забезпечують 178 лікувально-профілактичних закладів, 992 фельдшерсько-акушерські пункти, 166 здоровпунктів на промислових підприємствах, 26 санітарно-епідеміологічних станцій, 178 аптек. На охорону здоров’я в 1973 році асигновано 48,2 млн. карбованців. Нині на сторожі здоров’я трудящих стоять 2,6 тис. лікарів і 10,5 тис. середніх медпрацівників. Серед лікарів 19 чоловік удостоєно високого звання заслуженого лікаря УРСР, а лікареві О. Ф. Горбачевському присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Великим авторитетом у трудящих користуються лікарі О. Ф. Волошина, А. Т. Безпалко, Г. В. Белькевич та ін.
Значних успіхів досягнуто в галузі народної освіти, науки і культури. В області повністю здійснена загальна восьмирічна освіта дітей, закінчується перехід до загального десятирічного навчання. На Житомирщині діє 1497 загальноосвітніх шкіл, у т. ч. 368 середніх і 568 восьмирічних, де працює понад 20 тис. вчителів та вихователів. 1760 вчителів здобули почесне звання відмінників народної освіти. Прикладом для інших є досвід роботи 128 вчителів-орденоносців, 45 заслужених вчителів УРСР. Серед них А. Е. Звайгзне, В. В. Міклуха, О. А. Полосенко, 3. В. Сульська, Т. В. Удовицька та ін.
У педагогічному і сільськогосподарському інститутах та на загальнотехнічному факультеті Київського політехнічного інституту, в 20 технікумах і 23 училищах навчається 34,6 тис. чоловік. Протягом п’ятиріччя профтехучилищами підготовлено понад 28 тис. молодих робітників, у т. ч. для сільського господарства — 13 тис. На кінець восьмої п’ятирічки в області працювало 33 тис. спеціалістів з вищою освітою і 50,7 тис. спеціалістів з середньою освітою. Завдяки Радянській владі освіта стала доступна для всіх. Так, колгоспниця Ф. А. Курда з села Старого Любара Любарського району, чоловік якої загинув, захищаючи Вітчизну, залишилася з 6 малими дітьми. Держава допомогла Курді їх виховати і вивчити. Всі дочки здобули вищу освіту: Раїса закінчила сільськогосподарський інститут, Лариса — університет. Вчителями стали Лідія, Любов та Надія, а Галина — кандидатом філологічних наук, доцентом вузу.
Загальна кількість клубних установ в області досягла 1529, в т. ч. 276 сільських будинків культури. В клубах працюють загальноосвітні, сільськогосподарські, технічні та художні гуртки. Користуються популярністю в області самодіяльний народний ансамбль пісні й танцю «Полісся» Новоград-Волинського будинку культури ім. Щорса, лауреат республіканського фестивалю самодіяльного мистецтва, присвяченого 100-річчю від дня народження В. І. Леніна, заслужена самодіяльна капела бандуристів УРСР «Зірниця» Малинського районного будинку культури, що брала участь у Днях Української РСР в РРФСР і в святковому концерті для делегатів та гостей XXIV з’їзду КПРС, самодіяльний жіночий хор села Кирданів Овруцького району, яким керує самодіяльна поетеса і композитор, заслужений працівник культури УРСР О. П. Добахова. Деякі пісні, зокрема «Ленінські вогні», створені хором і його керівником, стали народними.
За підсумками трьох республіканських фестивалів самодіяльності колективи та окремі виконавці області здобули 227 золотих, срібних і бронзових медалей. 30 колективів, а також кращі співаки, читці, музиканти — лауреати республіканських фестивалів — об’єднані в Житомирську обласну народну філармонію, яка систематично пропагує музичну культуру і театральне мистецтво серед найширших верств трудящих області. В листопаді 1972 року відбувся обласний фестиваль самодіяльного мистецтва, присвячений 50-річчю утворення СРСР, в якому взяло участь близько 130 тис. чоловік. А 2—3 грудня в Житомирі і Новограді-Волинському з успіхом пройшли заключні концерти республіканського фестивалю.
Напередодні 50-річчя Радянської влади в області набула поширення «Естафета полум’яних літ» — цикл театралізованих дій і вечорів, в яких засобами мистецтва відтворюються найважливіші етапи з історії Радянської держави, її становлення, зміцнення, прогрес. В цих заходах брали участь учасники революції, громадянської і Великої Вітчизняної воєн, ветерани праці, їх послідовники в наші дні.
З 1951 по 1970 рр. багато зробили культосвітні працівники разом з Радами депутатів трудящих щодо впровадження у життя нових радянських свят і звичаїв. До побуту трудящих Житомирщини увійшли трудові, календарно-побутові і сімейно-громадські свята та обряди. Урочисто й змістовно проходять у районах та області свята на честь механізаторів, тваринників. Серед багатьох сімейно-побутових звичаїв та обрядів великого поширення набрали день повноліття, проводи до лав Радянської Армії, новосілля тощо.
За роки восьмої п’ятирічки багато зроблено для поширення музичної освіти підростаючого покоління. В області працюють 23 музичні школи (на 11 більше, ніж на початку п’ятирічки), де понад 4200 дітей вчиться гри на фортепіано, струнних і духових інструментах та на баяні. При хоровому товаристві працює секція композиторів. Її силами видано кілька літературно-музичних збірок [«Перший сніп» (1957 р., з передмовою М. Рильського), «Щасливих жнив», «Поліські колоски», «Вінок Кобзареві», «Чолом тобі, трудівнича», «Поліські луни», «Зорі Полісся»].
Багато роблять у справі комуністичного виховання населення масові бібліотеки. На 1 січня 1971 року в області діяло 1624 масові бібліотеки з книжковим фондом в 10,5 млн. томів.
У культурному житті області відіграє важливу роль колектив обласного музично-драматичного театру, в складі якого працюють заслужені артистки УРСР К. А. Мальчук-Коваленко, М. І. Мар’яновська, М. І. Юхименко, В. П. Нестеренко, А. Паламарчук, О. Бондар, Н. Кукуюк, заслужений діяч мистецтв УРСР І. С. Шевченко. Театр плідно працює над сценічним втіленням п’єс М. П. Стельмаха — видатного радянського письменника Героя Соціалістичної Праці. Колектив театру часто виїжджає з виставами в села та районні центри. Влітку 1971 року він звітував перед глядачами столиці Радянської України — міста Києва. В останні роки театр був на гастролях у Свердловську, Тюмені, Пермі, Калінінграді, Мінську, Кірові та інших містах Радянського Союзу. Водночас до Житомира приїжджали Харківський оперний, Архангельський, Брянський, Гомельський російські драматичні театри.
Великою популярністю в трудящих області і за її межами користується державний ансамбль пісні і танцю «Льонок» Житомирської облфілармонії. Він з успіхом виступав у Москві, Києві, в багатьох інших містах країни. Першим художнім керівником ансамблю був Анатолій Авдієвський, нині лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч мистецтв УРСР, художній керівник Державного заслуженого народного українського хору ім. Г. Верьовки.
1962 року в Житомирі створено самодіяльну кіностудію «Полісся» (з 1968 року— народна), а з 1964 року діє обласний народний клуб кінолюбителів, який нині об’єднує 1200 кіноаматорів. Любительські кіностудії діють у Радомишлі, Коростишеві.
Першу телевізійну вишку в Житомирі збудовано 1953 року. А на кінець восьмої п’ятирічки в користуванні населення було 120 тис. телевізорів, десятки тисяч радіоприймачів. З пуском Черняхівського телевізійного ретранслятора всі населені пункти області дістали змогу приймати телепередачі.
Трудящі області свято бережуть славні революційні, бойові і трудові традиції старших поколінь, про що розповідають експозиції державних і народних музеїв області. Документальні матеріали про героїчне минуле і прекрасне сьогодення Житомирщини зберігаються в облпартархіві, обласному державному архіві і його філіалі в Бердичеві, в міських і районних державних архівах.
Історичні і літературно-мистецькі події увічнені в багатьох пам’ятниках. Лише за останній час споруджені пам’ятники у Житомирі К. Марксу, В. І. Леніну, G. П. Ко-рольову і Я. Домбровському, монумент на честь визволення від німецько-фашистських загарбників, у Коростені — пам’ятник на честь 50-річчя страйку залізничників, у Романівці Попільнянського району — М. Т. Рильському, у Новограді-Волинському — Лесі Українці. Пам’ятні знаки встановлені на місці страти учасників гайдамацького руху в Кодні Житомирського району, на честь партизанських з’єднань та загонів, що діяли на Житомирщині — в Ігнатполі Овруцького району. У справі виявлення, збереження і реставрації пам’яток історії та культури чимало робить обласна організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, яка об’єднує понад 304 тис. членів. Нею взято на облік 1752 пам’ятки.
В області видається дві обласні, три міськрайонні, 19 районних газет загальним тиражем понад 326 тис. примірників. На підприємствах і в колгоспах виходять 53 багатотиражні газети. Крім того, трудящі передплачують понад 1860 тис. примірників центральних та республіканських газет і журналів. 1969 року за плодотворну роботу в комуністичному вихованні трудящих і мобілізації їх на виконання завдань господарського і культурного будівництва газету «Радянська Житомирщина» нагороджено орденом «Знак Пошани».
Значний загін об’єднує тепер Житомирська організація Спілки письменників України. Загальне визнання здобула книга В. В. Канівця «Ульянови», відзначена державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка. На перекладацькій ниві працює Борис Тен (М. В. Хомичевський).
Широко відзначалося в області 100-річчя від дня народження Лесі Українки. В містах і селах пройшли літературні вечори, присвячені пам’яті великої поетеси. У Новограді-Волинському, де народилася письменниця відбувся мітинг, в якому взяли участь члени всесоюзного і республіканського ювілейних комітетів, делегації Москви, братніх республік, посланці зарубіжних країн, ЮНЕСКО, а також представники творчих спілок і громадськості республіки.
Серед художників відомі імена М. А. Максименка, заслуженого діяча мистецтв УРСР В. Тригубової, скульптора В. Нечуйвітра та ін., які своїми творами оспівують героїчне сьогодення. В післявоєнні роки в Житомирі працював народний художник України В. 3. Бородай, нині голова Президії Спілки художників України.
Організатором і керівником трудящих області є обласна партійна організація, в складі якої понад 62 тис. членів та кандидатів у члени партії. Більшість їх працює в сфері виробництва. Нині обласну партійну організацію очолює член ЦК КП України К. П. Терехов. Першими секретарями Житомирського обкому КП України були М. С. Гречуха, М. К. Лазуренко, М. С. Співак, М. М. Стахурський, О. Ф. Федоров. Велику увагу приділяють партійні організації ідейному загартуванню комуністів та керівних кадрів, політичному вихованню трудящих.
Трудящі Житомирщини — повноправні господарі своєї долі. Вони обрали своїми представниками до Верховної Ради СРСР 6 депутатів. Депутатами Верховної Ради УРСР обрано 16 чоловік, у місцеві Ради — 25 тисяч чоловік. Серед депутатів обласної Ради робітники становлять 33 проц., колгоспники — 30. З 1955 року виконком обласної Ради депутатів трудящих очолює депутат Верховної Ради УРСР В. О. Кременицький. Останнім часом місцеві Ради депутатів трудящих Житомирської області помітно активізували свою діяльність. Виросла їх відповідальність за розвиток економіки міст і районів, поліпшилося керівництво господарським і культурним будівництвом, що позитивно позначилося на виконанні п’ятирічного плану розвитку народного господарства області. Нині обласна, міські та районні Ради депутатів трудящих займаються вирішенням питань, зв’язаних з дальшим розвитком народного господарства і культури.
Підвищилася роль профспілок у вирішенні корінних питань організації виробництва, соціалістичного змагання, прискоренні науково-технічного прогресу. Тепер в області діє 15 обласних, 121 міський та районний комітет профспілок, 4359 первинних профорганізацій, які об’єднують 430 тис. членів. Помітно зросли сільські профспілкові організації. Багато роблять профспілки в справі оздоровлення трудящих. 1972 року в санаторіях та будинках відпочинку побувало близько 25 тис. чоловік, в санаторіях та базах відпочинку підприємств — понад 7 тис., у піонерських таборах відпочило 30 тис. дітей.
На рахунку 140-тисячної комсомоли Житомирщини багато славних трудових звершень. У 1968 році з нагоди 50-річчя ВЛКСМ Житомирську обласну організацію нагороджено Почесною Грамотою ЦК ВЛКСМ та Пам’ятним прапором обкому КП України, 19 первинних комсомольських організацій — пам’ятними прапорами та вимпелами ЦК ВЛКСМ.
Комсомол спільно з організаціями ДТСААФ активно займається військово-патріотичним вихованням. 1970 року у Всесоюзному поході по місцях революційної, бойової і трудової слави радянського народу взяли участь понад 100 тис. юнаків і дівчат області.
Щороку стали проводитись огляди-конкурси оборонно-масової роботи, воєнно-спортивна гра «Зірниця».
Широкого розмаху в області набрали фізкультура і спорт. Членами різних спортивних товариств є 210 тис. чоловік. До їх послуг 34 стадіони, 3 будинки спорту, 205 спортзалів. Серед спортсменів області 146 майстрів спорту та 4 чемпіони республіки з різних видів спорту. В організаціях ДТСААФ налічується 566 тис. чоловік.
Велику роль у роз’ясненні політики партії та пропаганді політичних, наукових знань відіграє численний загін лекторів, агітаторів, політінформаторів. Приділяється багато уваги марксистсько-ленінському навчанню та економічній освіті кадрів, формуванню в слухачів комуністичного світогляду, вихованню в дусі радянського патріотизму і соціалістичного інтернаціоналізму, непримиренності до пережитків націоналізму і шовінізму, забезпеченню класового підходу до оцінки минулого народів, викриттю антикомуністичної пропаганди. Обласна організація товариства «Знання» об’єднує понад 16 тис. фахівців різних галузей науки й культури Житомирщини.
Останнім часом в області поряд з традиційними набули поширення і нові форми масово-політичної роботи: жовтневі та ленінські читання, загальні збори трудящих з ідейно-політичних питань, ленінські народні школи, зустрічі представників різних поколінь, урочисте відзначення переможців змагання. На їх честь піднімаються прапори, запалюються Зірки Слави, проводяться свята Праці.
Масовістю і популярністю в усій області відзначаються Дні, що присвячуються досягненням радянської науки, культури, мистецтва, Дні братніх республік, міст-героїв, з’їзди партизанів, які діяли на території області. В такі урочисті дні житомиряни зустрічалися з командирами партизанських з’єднань двічі Героєм Радянського Союзу О. Ф. Федоровим, Героями Радянського Союзу О. М. Сабуровим, М. І. Наумовим, а також ученими, письменниками, композиторами, художниками.
У дні святкування 50-ї річниці Великого Жовтня, 50-річчя Радянської влади на Україні трудящі Житомирщини, як і весь український народ, перші слова щирої подяки висловлювали рідній партії — організатору перемоги Жовтня, творцеві дружби народів СРСР, усім народам-братам Радянського Союзу і насамперед великому російському народові, що спільними зусиллями кували перемогу революції і привели нашу країну до торжества соціалізму.
Народне господарство Житомирщини, як і всієї республіки, розвивалося й розвивається в загальнонародному комплексі, як невід’ємна його складова частина. 1 всі її досягнення — «результат великих зусиль трудящих України і в той же час результат їх братерського співробітництва з трудящими всіх інших республік Радянського Союзу».
Нерозривною дружбою і співробітництвом зв’язані трудящі Житомирщини з трудящими братніх союзних республік. Щоденно з Російської Федерації на адресу підприємств і колгоспів Житомирщини надходить велика кількість різних матеріалів, машин та устаткування.
Міцні зв’язки підтримує Житомирщина з братньою Білорусією. Проявом братерської дружби з білорусами є соціалістичне змагання з трудящими Гомельської області БРСР. На знак братерської дружби українського і білоруського народів трудящі Овруцького району Житомирської області та Єльського району БРСР поблизу села Виступовичі насипали Курган Дружби, на якому встановлено пам’ятний знак з написом: «Союз нерушимый республик свободных сплотила навеки великая Русь». Навколо Кургана насаджено фруктовий сад.
Свідченням братерських взаємовідносин між Житомирщиною і Узбецькою РСР є допомога Житомирського педінституту узбецькій вищій школі в підготовці педагогічних кадрів. У 1970/71 навчальному році на філологічному факультеті та факультеті іноземних мов інституту навчалося 200 узбецьких юнаків і дівчат.
Відзначаючи велике свято народів Радянського Союзу — 50-річчя СРСР, трудящі області з словами щирої подяки зверталися до рідної Комуністичної партії. В листі до ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів Союзу РСР, який було прийнято на урочистому засіданні, присвяченому 50-річчю утворення СРСР, 9 грудня 1972 року говорилося: «В цей знаменний день ми, від імені комуністів, всіх трудящих Житомирщини, клянемося рідній партії й урядові в тому, що і надалі, як зіницю ока, будемо берегти і зміцнювати заповіданий великим Леніним братерський Союз народів СРСР, далі розвивати дружбу і співробітництво російського, українського й інших народів, завжди давати рішучу відсіч будь-яким спробам буржуазної і ревізіоністської пропаганди розколоти єдність радянського народу, що всі свої сили, знання і енергію віддамо боротьбі за втілення в життя історичних рішень XXIV з’їзду КПРС».
З кожним роком міцніють і розвиваються дружні зв’язки трудящих Житомирщини з трудящими Михайловградського округу Болгарії. Між партійними, профспілковими, комсомольськими організаціями поглиблюється співробітництво, поширюється обмін досвідом роботи в галузі промисловості, сільського господарства, культурного будівництва, комуністичного виховання трудящих. В області створено Товариство радянсько-болгарської дружби і Товариство радянсько-чехословацької дружби.
Величні завдання, які поставила Комуністична партія, надихають трудящих на нові трудові звершення. Вони активно включилися у Всесоюзне соціалістичне змагання за успішне виконання завдань третього, вирішального року дев’ятої п’ятирічки. Зокрема, трудівники промисловості взяли зобов’язання річний план по обсягу реалізації промислової продукції виконати достроково, 27 грудня, реалізувавши її понад план на 15 млн. крб. Працівники полів боротимуться за валовий збір зерна 1110 тис. тонн, картоплі — 1157 тис., цукрових буряків — 1508 тис., льоноволокна — 27,2 тис., продажу державі молока — 380 тис. тонн, м’яса —114 тис., яєць — 92,6 млн. штук.
Розквітає Житомирщина, в її чудові лісові краєвиди вписуються нові споруди дев’ятої п’ятирічки. Поліський край все щедріше розкриває свої багатства будівникам комуністичного майбуття. Трударі Полісся у дружній сім’ї братніх народів Радянського Союзу знайшли своє щастя, живуть вільно й радісно, самовіддано працюють над втіленням у життя грандіозних накреслень Комуністичної партії.
Г. Я. ВУЛКІН, О. М. ІВАЩЕНКО, Я. Я. MOCK ВІН. О. С. ЧОРНОБРИВЦЕВА