Дениші, Житомирський район, Житомирська область
ДЕНИШІ — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Тетерева, за 20 км від районного та обласного центру й залізничної станції Житомир. Через село проходить автошлях Житомир — Любар. Дворів — 293. Населення — 843 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Михайлівна та Улянівка.
На території Денишів міститься центральна садиба колгоспу ім. Щорса, який обробляє 1,4 тис. га землі, у т. ч. 1 тис. га орної. Господарство вирощує зернові культури, картоплю, льон. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво.
У селі є середня школа, в якій 24 вчителі навчають 251 учня, клуб, дві бібліотеки з книжковим фондом 15 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, пологовий будинок, будинок побутових послуг, відділення зв’язку, будинок відпочинку.
За успіхи в розвитку народного господарства 48 трудівників села відзначені урядовими нагородами. Серед них орденом Жовтневої Революції нагороджено ланкову М. А. Ратушинську, орденом Трудового Червоного Прапора — тракториста М. І. Камінського і вчительку Н. О. Кондратович.
Партійна організація налічує 24 комуністи, комсомольська — 94 члени ВЛКСМ.
Село засноване у XIX ст. В другій половині XIX ст. у Денишах працювала доменна піч на болотній руді, яку видобували в заплавах Тетерева.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
За тимчасової німецько-фашистської окупації на території Денишів діяла підпільна комсомольсько-молодіжна організація, керівником якої був В. С. Хаєцький. На фронтах Великої Вітчизняної війни захищали Батьківщину 238 жителів села, 141 з яких загинув, 97 — нагороджені орденами й медалями СРСР.
Воїнам-визволителям села та односельцям, які полягли в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, трудящі села встановили три пам’ятники.
Дениші — батьківщина радянського геолога академіка АН УРСР В. Г. Бондарчука.
На території села виявлено кам’яні знаряддя доби бронзи, слов’янські кургани VI—VII ст. та могильник VIII—XII століть.