Сьогоднішній день Херсонської області
Економіка Херсонщини є важливою частиною загального народногосподарського комплексу країни. Її заводи і фабрики тісно зв’язані з багатьма підприємствами інших економічних районів СРСР. З Донбасу і Придніпров’я область одержує вугілля, метал, залізну і марганцеву руду. З Білорусії та РРФСР деревину, сірники, верстати, автомашини, трактори, з Середньої Азії — бавовну, текстильні машини, з Закавказзя — нафту тощо. Промислова продукція області, судна, кукурудзозбиральні комбайни, дощувальні установки, карданні вали, електродвигуни, текстиль, консерви, нафтопродукти — відома в усіх братніх республіках Союзу РСР.
У павільйонах Радянського Союзу на міжнародних виставках і ярмарках, зокрема в Парижі, Токіо, Монреалі, Лондоні, Гетеборзі, Сіднеї, Салоніках, Ізмірі, Будапешті та інших містах світу демонструвались зразки виробів підприємств Херсонщини. Лише продукція Херсонського бавовняного комбінату представлялась на 42 міжнародних ярмарках і виставках.
В результаті успішного розвитку всіх галузей матеріального виробництва з року в рік зростає добробут трудящих області, збільшується продаж населенню предметів споживання. Роздрібний продаж товарів у державній і кооперативній торгівлі щорічно збільшується на 10—20 проц. Загальний обсяг товарообороту роздрібних торговельних закладів за 1970 рік дорівнював 151 млн. крб. — це в 6,7 раза більше ніж у 1940 році.
Післявоєнний період у житті трудящих характеризується широким розмахом житлово-комунального і соціально-культурного будівництва. В 1971 році розмір середньої житлової площі в містах і селищах міського типу на Херсонщині становив 10,9 кв. м на одного чоловіка. За післявоєнний час відзначили новосілля понад 130 тис. сімей, у т. ч. щ містах — більш як 55 тис. родин робітників і службовців.
Разючі зміни сталися в усіх населених пунктах Херсонщини. Прикладом цього може бути село Громівка Новотроїцького району, в якій до революції переважна більшість населення жила в глинобитних хатах з земляною долівкою і солом’яним дахом. Село, в якому налічувалось дві тисячі жителів, мало єдину початкову школу, зате тут була церква та кілька «питейних» закладів. Довгі десятиліття страждали громівці від гострої нестачі води. Страхітливі чорні бурі зривали дахи з селянських хат, замітали колодязі, спустошували посіви, з корінням виривали обрідні дерева, знищуючи працю людських рук. Нині злиденне життя громівців відійшло в далеке минуле. На рівних озеленених вулицях села розташувались затишні, по сучасному умебльовані будинки. Населення широко користується холодильниками, газовими плитами, телевізорами, пральними машинами. Колись посушливі поля зрошуються водою артезіанських свердловин; на площі 60′ га розкинувся ставок. У селі є вальцьовий млин, олійня, водопровід, лікарня, готель. Всі діти шкільного віку навчаються у середній школі, понад 30 юнаків і дівчат продовжують освіту у вищих і спеціальних середніх навчальних закладах без відриву від виробництва.
На карті області з’явились нові міста і селища: Нова Каховка, Біла Криниця, Кар’єрне, Мирне, Партизани та багато інших. Розширюється водопровідна й каналізаційна мережа, збільшується кількість механічних пралень і бань, готелів і перукарень, удосконалюється міський транспорт. На початку 50-х років тільки в Херсоні, Бериславі, Каховці й Генічеську діяли невеличкі міські водопроводи загальною протяжністю 31,1 км. У 1971 році водопровід мали вже шість міст, водопровідна мережа перевищила 435 км. З 1956 року почалася газифікація міст і сіл Херсонщини. Після 1963 року в зв’язку з надходженням природного шебелинського газу можливості для газифікації населених пунктів області збільшилися. Загальна протяжність газопровідної лінії у 1971 році досягла 70 кілометрів.
У зв’язку з будівництвом Каховської ГЕС і утворенням Каховського водосховища у порівняно короткі строки при великій матеріальній допомозі держави відбулося зселення понад 20 населених пунктів з низовинної місцевості на більш підвищену. Нові села мають своєрідне архітектурне обличчя. В центрі — адміністративно-культурний центр, де розміщені сільська Рада, правління колгоспу, будинок культури, пошта, 2—3 магазини, їдальня, дошкільні дитячі заклади, комбінат побутового обслуговування тощо. В кожному селі широкі заасфальтовані й озеленені вулиці, акуратні будинки фасадом на вулицю, біля кожного — садок, декоративна огорожа.
Колективне виробництво звільняє селянську родину від необхідності створювати матеріальну основу на базі власного господарства. Т. зв. допоміжне господарство, коли сім’я тримала корову, овець, засівала присадибну ділянку кукурудзою, житом чи пшеницею, відживає своє. Навпаки, в селах відчутний масовий рух за перехід на громадське обслуговування, при якому вивільняється багато непродуктивно витрачуваного часу. Настає час, коли житель села має змогу купити в продуктовій крамниці хліб, масло, молоко та інші продукти. Таким чином, побут сільського жителя наближається до побуту міського. Цьому також великою мірою сприяє електрифікація й газифікація сіл, що розгорнулась у післявоєнний час, особливо після спорудження каховської гідросистеми. Тепер майже в кожній хаті є пральна машина, електропраски, радіоприймачі, електроплитки, вже не кажучи про електроосвітлення.
Соціалістичні перетворення не тільки змінили форму поселень, а й виявили відчутний вплив на зміну самого житла. З народної термінології назавжди зникли такі слова як «халупа», «землянка», «напівземлянка». У кожному населеному пункті переважають нові будинки. Якщо старі хати мали в основному по одній великій кімнаті з піччю і сіньми, то в наш час сім’я з 4—5 чоловік, як правило, мешкає в будинку з 3-х—4-х кімнат — світлиці, спальні, дитячої кімнати і кухні, крім того, просторої заскленої веранди і теплих сіней. Нові будинки, як правило, споруджуються на фундаменті, здебільшого з цегли, шлакобетону, покриваються етернітом, шифером, черепицею або залізом. У переважній більшості нових хат відсутні земляна долівка, саморобне внутрішнє обладнання — піл, лави, ослони, запічки, жердки, скрині. їх замінили дерев’яні пофарбовані підлоги, ліжка, м’які дивани, дзеркальні шафи, буфети, зручні стільці тощо. З старих традиційних елементів побуту майже зникло покуття, але залишаються вишивані рушники, якими прикрашають портрети. Чистоту й затишок кімнат доповнюють килими біля ліжок, доріжки на підлозі, квіти, літографії художніх творів.
З кожним роком зростає кількість лікувальних закладів області. У 1971 році вона вдвічі перевищила довоєнне число і досягла 135. Ліжковий фонд збільшився у 3 рази і становив 11,7 тис. ліжок, тобто на кожні 10 тис. чоловік населення припадало близько 117 стаціонарних ліжок. Це вдвічі більше, ніж було до війни. В лікувальних закладах області працювало 2355 лікарів і 9100 чоловік середнього медперсоналу. Якщо в 1940 році на 10 тис. населення припадало 5,5 лікаря і 25,6 середнього медпрацівника, то в 1971 році це число збільшилось відповідно до 23 і 91 чоловіка. Нині майже кожний населений пункт Херсонщини має медичний заклад. Якщо у дореволюційний час сільських жителів обслуговувало лише 43 лікарі, то тепер чисельність лікарського персоналу в селах області перевищила 600 чоловік. За самовіддану працю по охороні здоров’я лікар Г. Д. Софроненко удостоєна в 1969 році високого звання Героя Соціалістичної Праці. В області діють грязьовий курорт «Гопри» та приморські кліматичні курорти в Скадовську і Генічеську. Всього в області 8 санаторіїв та понад 40 оздоровчих баз.
Після визволення області розгорнулось велике культурне будівництво. Вже 1945/46 навчального року розгорнули роботу 876 шкіл, з них 46 середніх. В області працювали 116 бібліотек, 672 клубні установи. В наступні роки відбудовувались і зводились нові школи, кінотеатри, клуби, палаци культури, дитячі позашкільні заклади тощо. У 1964/65 навчальному році діяло 982 школи, 579 бібліотек,. 578 клубних установ. На початку 1971/72 навчального року в області працювало 792 школи, у т. ч. 73 — робітничої та сільської молоді, 11 — заочних. Кількість учнів у них досягла близько 200 тис. чоловік, а вчителів — 12 476 чоловік. У 1971/72 році на території області діяли 23 середні спеціальні навчальні заклади з 19,4 тис. учнів, 8 профтехучилищ. У двох вищих навчальних закладах (Херсонському педагогічному інституті ім. Н. К. Крупської та сільськогосподарському ім. О. Д. Цюрупи) і трьох філіалах: Одеського технологічного, Миколаївського суднобудівного інститутів (у Херсоні), Одеського інженерно-будівельного (у Новій Каховці) в 1971/72 році навчалося близько 11 тис. студентів.
В Херсонській області працюють Український науково-дослідний інститут зрошуваного землеробства (Херсон), Український науково-дослідний інститут тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова (Асканія-Нова), Нижньодніпровська науково-дослідна станція залісення пісків і виноградарства (Цюрупинськ) та інші. В народному господарстві області на 1 січня 1972 року працювало 70,6 тис. спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.
У 1971 році в області діяли 1300 масових бібліотек, краєзнавчий музей, 135 народних музеїв та музейних кімнат, український музично-драматичний театр, обласна філармонія, будинок народної творчості, сотні кіноустановок (у Херсоні, Новій Каховці й Бериславі — широкоформатні).
У містах і селах працює близько 600 клубів і палаців культури, понад 3 тис. хорових, музичних, драматичних, кіноаматорських, образотворчого мистецтва та інших гуртків. Найбільш масовою формою залучення широких мас до надбань мистецтва є Херсонський обласний та районні театри народної творчості. 13 самодіяльних колективів, виступи яких відзначаються високою виконавською майстерністю, одержали звання народних.
Керівників клубів і гуртків художньої самодіяльності готує найстаріше на Україні Херсонське училище культурно-освітньої роботи та річна школа при обласному будинку народної творчості; при Херсонському музичному училищі працює симфонічний оркестр.
На Херсонщині чимало професіональних і народних художників, майстрів образотворчого мистецтва. Серед них — один з найстаріших митців України, член Спілки художників Г. В. Курнаков. За 60 років своєї діяльності він створив сотні картин, в яких оспівав красу природи рідного краю. Г. В. Курнакову присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. На XII обласній виставці самодіяльних художників 1968 року, присвяченій 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, 37 чоловік представили 165 робіт з різних жанрів: живопису, графіки, різьблення, вишивання, кераміки. В основі творчості самодіяльних художників ужиткового мистецтва лежить народне декоративне мистецтво. Досвід і традиції декоративної майстерності українських ткачів, прекрасних кольористів і орнаменталістів використовуються в промислових тканинах Херсонського бавовняного комбінату. Прогресивні народні традиції збереглися не лише в декоративно-ужитковому мистецтві, а й у побуті, в народних обрядах і святах: у новорічних щедруваннях і колядуваннях, весіллях, нареченні імені дитини, в обжинках, святах пісні й танцю тощо. В сьогочасні свята вносяться нові риси: «лист у майбутнє» новонародженому, шкатулка з рідною землею при посвяченні в хлібороби тощо.
На початку 1959 року в Херсоні створено обласну організацію Спілки письменників України, яка об’єднує 15 літераторів. У своїх творах вони оспівують оновлений край, грандіозні перетворення, що відбулися за роки Радянської влади, славлять дружбу народів. Широкої популярності серед степовиків набули романи й повісті Петра Рєзнікова, Івана Плахтіна, Івана Старикова, вірші і поеми Віктора Кузьменка, Миколи Братана, Алевтини Дрозд, твори Івана Гайдая та інших.
На Херсонщині видаються 2 обласні газети: «Наддніпрянська правда» і «Ленінський прапор», 18 районних і 8 багатотиражних газет.
Змістовну роботу провадять народні університети, особливо передового досвіду в сільському господарстві, педагогічних знань, охорони здоров’я, культури, правових знань та інші. У період підготовки до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна широко розгорнулася робота по створенню при будинках культури, бібліотеках, навчальних закладах ленінських кімнат і музеїв, а також кімнат бойової і трудової слави. Обласна організація Українського товариства охорони пам’ятників історії і культури, яка налічує 135 тис. членів, проводить велику роботу по вивченню, популяризації, охороні і збереженню культурної спадщини, використанню пам’ятників у патріотичному вихованні трудящих.
Партійні та радянські органи постійно піклуються про розвиток фізичної культури і спорту. В 1972 році в області налічувалось понад тисячу фізкультурних і спортивних колективів. На Херсонщині виросли майстри спорту міжнародного класу, а саме: абсолютна чемпіонка Олімпійських ігор зі спортивної гімнастики Л. С. Латиніна, весляри — Г. Т. Карюхін, І. М. Фірсов, В. Е. Земляков і А. Л. Зайченко, стрільці з лука Т. І. Літерова, В. Г. Рєзніков.
З року в рік міцніє братерська дружба, розвиваються економічні й культурні зв’язки трудящих Херсонщини з трудящими Російської Федерації. З Москви Херсонщина одержує різноманітне електрообладнання, трансформатори, верстати, автомашини, тролейбуси; з Ленінграда — радіоапаратуру, надпотужні трактори, взуття тощо. Велика 35-літня дружба зв’язує колгоспників Генічеського і трудящих Махарадзевського районів Грузії, широкі економічні і культурні зв’язки єднають Каховку з Єреваном. Каховці пишаються тим, що основоположник вірменської радянської музики О. А. Спендіаров був уродженцем їхнього міста. Взаємодопомога і братерські відносини об’єднують білозерських і великоолександрівських колгоспників з трудівниками Батумського району Аджарії і Арташатського району Вірменії. Після землетрусу в Ташкенті, разом з усією країною, прийшли на допомогу потерпілим херсонські будівельники. Багато узбецьких студентів одержали можливість вчитися на Херсонщині. Почуття дружби і поваги до народів-братів знайшли відображення у відповідних назвах ряду господарств області: «Росія», «Грузія», «Батумський», «Радянський Азербайджан». Вони завжди нагадуватимуть про тісне єднання та спільну мету з братніми народами.
Палка дружба єднає херсонців з народами братніх соціалістичних країн, з трудящими всього світу. Колективи 93 підприємств, колгоспів і радгоспів області підтримують тісні зв’язки з трудящими Шуменського округу Болгарії та області Зала (Угорщина). У Новій Каховці успішно діють міські товариства «СРСР — Франція», «СРСР—Англія». В ряді херсонських шкіл засновано клуби інтернаціональної дружби.
Визначні досягнення в господарському і культурному будівництві здобуто завдяки величезній організаторській і виховній роботі обласної партійної організації, що значно зросла чисельно, загартувалась і зміцніла. В 1970 році вона об’єднувала 58 тис. комуністів. За післявоєнні роки першими секретарями Херсонського обласного комітету партії були О. Ф. Федоров, Г. Є. Гришко, В. П. Онищенко, В. М. Дружинін, П. М. Єлістратов. З 1962 року першим секретарем обкому КП України працює А. С. Кочубей.
Велика організуюча роль у розвитку економіки області, дальшому піднесенні матеріального добробуту і культурного рівня трудящих належить обласній та місцевим Радам депутатів трудящих, до яких обрано понад 122 тис. депутатів. Склад місцевих та обласної Ради яскраво відбиває структуру сучасного суспільства. Трудящі обрали депутатами переважно тих, хто почав свою трудову діяльність біля верстата чи в полі і зараз бере безпосередню участь у створенні матеріально-технічної бази комунізму. 1971 року бюджет обласної Ради становив понад 122 млн. крб. Найбільше коштів призначається на охорону здоров’я (19,2 млн. крб.) та народну освіту і культуру (близько 50 млн. крб.). На сесіях обласної Ради (1969 року її очолила Д. Й. Проценко) та місцевих Рад постійно розглядаються річні і перспективні плани розвитку господарств, збереження і ефективне використання земельних фондів, виконання бюджетів тощо. Велику, різноманітну роботу провадить численний актив Рад — члени постійних комісій. У населених пунктах, які не є центрами територій сільських Рад, створено сільські громадські комітети, в роботі яких беруть участь депутати місцевих Рад та активісти. Значного поширення набула організація на громадських засадах квартальних, вуличних і будинкових комітетів.
Найбільш масовою громадською організацією є профспілки, які об’єднують понад 400 тис. робітників і службовців області. Вони відіграють велику роль в організації соціалістичного змагання, залученні трудящих до керування виробництвом, у поширенні досвіду передовиків праці, впровадженні в промисловість передової техніки.
Бойовим помічником партійної організації є комсомол, у лавах якого близько 100 тис. юнаків’ і дівчат. Молодь енергійно працювала над створенням нових галузей промисловості. Виникали ударні комсомольські бригади і цілі цехи — застрільники нового комуністичного ставлення до праці. Комсомольці Херсонщини брали участь в освоєнні цілинних земель, у будівництві Братської, Кременчуцької, Каховської, Дніпродзержинської ГЕС. За активною участю комсомольців і молоді споруджується Каховська зрошувальна система — всесоюзна ударна комсомольська будова.
Зараз трудящі Херсонщини — однієї з областей тричі орденоносної Радянської України — успішно працюють над виконанням завдань дев’ятого п’ятирічного плану. За прикладом трудящих столиці нашої Батьківщини Москви, а також Ленінграда вони взяли соціалістичні зобов’язання по достроковому виконанню завдань дев’ятої п’ятирічки.
Розгорнувши соціалістичне змагання за гідну зустріч 50-річчя утворення Союзу РСР, робітники, колгоспники і трудова інтелігенція області докладають багато зусиль, щоб зробити кожний трудовий день ударним, виконати плани другого року дев’ятої п’ятирічки достроково — до 26 грудня.,
Вільно й радісно живуть трудящі Херсонщини у великій сім’ї радянських народів. Своїм щастям, своїми успіхами вони завдячують Комуністичній партії і Радянській владі. Озброєні історичними рішеннями XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу, трудящі області примножують героїчні трудові традиції, самовіддано працюють, щоб з кожним днем наближувати світле майбутнє людства — комунізм.
М. М. АВДАЛЬЯН, Я. Г. ВЛАСЕНКО, М. Й. ДАВИДОВ, О. Я. КОРОЛЬОВА, О. Я. КОШКАРЬОВ, І. Д. РАТНЕР