Ужгородський район, Закарпатська область
Ужгородський район розташований на південному заході області, займає західну частину Закарпатської низовини і південні схили Ужгород-Хустського хребта. На півдні району проходить кордон СРСР з Угорською Народною Республікою, на заході — з Чехословацькою Соціалістичною Республікою, на півночі він межує з Перечинським, на сході — з Мукачівським, а на південному сході — з Берегівським районами.
Площа — 87,3 тис. кв. км., населення — 68,6 тис. чол., з них українців — 51 проц., росіян — 2,7, угорців — 40,3, чехів та словаків — 3,8 проц., інших національностей — 2,2 проц., сільського населення — 90,9 проц. Середня густота — 75,6 чол. на 1 кв. кілометр.
В районі налічується 66 сільських населених пунктів, підпорядкованих одній міській та 28 сільським Радам, 18 колгоспів і 4 радгоспи.
Район має широко розгалужену сітку залізничних і шосейних шляхів. Тут проходять залізничні лінії Чоп—Москва (через Самбір і Львів), Ужгород—Солотвина та Ужгород—Кошіце (сполучає СРСР з ЧССР), а також автотраси Ужгород— Львів, Ужгород—Мукачеве—Ясиня, Ужгород—Міхаловце та Ужгород—Чоп— Вашарошнамень (дві останні ведуть з СРСР в ЧССР і УHP).
З корисних копалин зустрічаються буре вугілля й будівельні матеріали — базальти, андезити, вулканічні туфи, мергель та каолін.
Тут вирощують озиму пшеницю, ячмінь, жито, тютюн, овочеві та кормові культури, виноград.
В районі нараховується 50,5 тис. га сільськогосподарських угідь, із них орної землі — 26,3 тис. га, виноградників і садів — 6,8 тис. га, лук і пасовищ — 17,4 тис. га. Район посідає провідне місце в області по виробництву зернових, м’яса, молока, овочів, фруктів і винограду. В 1967 році, наприклад, його частка у валовому виробництві зерна (без кукурудзи) по області складала 20,8 проц., молока — 13,2 м’яса — 14,5, винограду — 14,3 процента.
Велика увага за останні роки приділяється розвитку виноградарства. Валовий збір винограду зріс із 27,9 тис. цнт в 1961 році до 38,1 тис. цнт в 1967 році.
Постійно зростає також валовий збір зерна. В 1961 році він становив 182,3 тис. цнт, а в 1965 році — 256,0 тис. центнерів.
В колгоспах та радгоспах нараховується 359 тракторів, 57 зернових, 33 кукурудзозбиральні і 30 силосозбиральних комбайнів, 253 вантажні автомашини та багато іншої сільськогосподарської техніки.
Це дало можливість механізувати основні й допоміжні роботи на 80 процентів.
Важливою галуззю сільськогосподарського виробництва є тваринництво. На початку 1968 року на фермах колгоспів та радгоспів налічувалося 27,1 тис. голів великої рогатої худоби (в т. ч. 12,3 тис. корів), 20,4 тис. свиней, 26,4 тис. овець і кіз, 153,3 тис. штук птиці.
Кількість худоби на 100 га сільськогосподарських угідь складає: велика рогата худоба — 37 голів, в т. ч. корів — 14 голів, овець та кіз — 45 голів, свиней — 37 голів.
У 1967 році вироблено м’яса (в живій вазі) 25,8 тис. цнт, молока — 122,7 тис. цнт, вовни — 66,1 тис. кг, яєць — понад 2,2 млн. штук або в переводі на 100 га сільськогосподарських угідь: м’яса — 52,2 цнт, молока — 249 цнт, вовни — 134 кілограми.
В районі є 10 промислових підприємств (без Ужгорода), вироблено валової продукції на суму 10,3 млн. крб. Найбільшу питому вагу займають підприємства харчової промисловості, серед них — Середнянський винзавод та коньячний комбінат, Середнянський і Ужгородський винсадорадгоспи. Частка валової продукції підприємств харчової промисловості в загальному обсязі валової продукції району в 1967 році становила 79 проц., в т. ч. виноробної — 35,5 процента.
На промислових підприємствах широко розгорнуто змагання за комуністичне ставлення до праці. Ним охоплено 2080 чол. Локомотивному депо станції Чоп уже присвоєно звання колективу комуністичної праці. За це звання борються й працівники Кам’яницького щебзаводу.
З року в рік зростає добробут населення. Його обслуговують 254 магазини та інші торговельні підприємства. Товарооборот за 1967 рік в системі райспоживспілки становив 15 800 тис. крб., або на душу населення реалізовано товарів на 244 карбованці.
В районі створена широка сітка медичних закладів, в т. ч. районна лікарня, вузлова лікарня станції Чоп, 5 дільничних лікарень, 2 лікарські амбулаторії, 2 протитуберкульозні санаторії, 3 фельдшерські здоровпункти, 50 фельдшерсько-акушерських пунктів, 2 колгоспні пологові будинки. В цих закладах працюють 300 середніх медпрацівників і 38 лікарів.
Успішно розвиваються в районі соціалістична культура та освіта. В селах налічується 66 шкіл з українською, російською та угорською мовами навчання, серед них — 32 початкові, 24 восьмирічні і 10 середніх, де в 1967—1968 навчальному році здобували освіту 11112 учнів. У цих школах працюють 716 вчителів. 20 з них нагороджено орденами й медалями, а 56 — значком «Відмінник народної освіти».
Мережа культосвітніх закладів складається з 61 клубу, районного Будинку культури, 72 бібліотек з книжковим фондом понад 345 тис. книг, 67 кіноустановок. В районі нараховується близько 280 гуртків художньої самодіяльності, які охоплюють 3044 чоловік. Найбільшою популярністю користується хорова самодіяльна капела вчителів району, яка вже багато разів виступала в обласному центрі та столиці Радянської України.
З 1949 року в районі видається газета «Вогні комунізму» (українською і угорською мовами, до 1964 року — «Колгоспне життя»).
В чотирьох школах (Дравецькій, Ратовецькій, Великолазівській, Середнянській) створені краєзнавчі музеї.
На території району є кілька архітектурних пам’яток (Горянська ротонда, замки на околицях с. Невицького та Середнього), а також чимало заповідників, ботанічних парків, вікових дерев та пам’яток неживої природи.