Сільська бібліотека
Одним із основних джерел знання завжди була книга, яка стала доступна мешканцям Пиріжни тільки в 50-ті роки XX століття. Вперше книжки появилися для загального користування в бібліотеці, яка була організована в шафі при клубі в 1950 році, а в 1956 році ця невеличка бібліотечка була переведена в невелику сільську хату. Знаходилася вона в центрі села. Книжковий фонд бібліотеки налічував всього 575 примірників. Завідуючою бібліотекою була призначена випускниця школи Галина Михайлівна Петрик.
Сільська бібліотека в 50-ті роки стала дієвим осередком культури. У бібліотеці проводилися обговорення літературних новинок, оформлялися тематичні виставки літератури. Завідуюча бібліотекою проводила політінформації, бесіди, обзори літератури безпосередньо на робочому місці трудівників села в години відпочинку. За короткий час фонд бібліотеки значно поповнився, розширився асортимент періодичних видань. Молодь почала активно читати книжки, поповнювати свої знання і удосконалювати свою особистість.
З появою світла і радіо в 60-ті роки культурне життя села стало цікавішим і різноманітнішим, особливо після введення в експлуатацію Будинку культури, де було передбачено приміщення для сільської бібліотеки. Часто бібліотека організовувала зустрічі молоді з керівниками колгоспу або керівниками окремих господарських підрозділів, з учасниками Великої Вітчизняної війни. Культурно-масові заходи бібліотеки супроводжувалися виступами художньої самодіяльності Будинку культури і, навпаки, заходи, організовані Будинком культури супроводжувалися ілюстративно — художніми виставками літератури. Постійними читачами бібліотеки являються діти.
Останнім часом бібліотека приділяє більше уваги краєзнавчій роботі. Библіотека разом з Будинком культури проводить виставки творчості мешканців села, наприклад художнього вишивання «Вишивала долю я роками, вишивала серцем і руками». На виставці були представлені роботи сучасних майстринь художнього вишивання.
За період перебудови значно зменшилося фінансування бібліотеки, нова література майже не надходить і читачів також рік від року стає все менше і менше. Немає часу людям поповнювати знання – усі зайняті здобуванням прожитку. На жаль, недостатність фінансів відіб’ються через деякий час на рівні знань сільських мешканців.Те, що за радянських часів було витрачено багато коштів на ліквідацію різниці між освітою міських і сільських мешканців і були в цьому досягнуті значні успіхи, може зникнути через деякий час.