Дозвілля
Народний календар, яким користувалися пиріжняни в господарській діяльності і побуті, регулював і селянське дозвілля. Повсякденна важка праця на землі обмежувала час дозвілля сільських мешканців. Сільськогосподарський рік вимагав постійної щоденної праці, як не на панів або колгосп, то на своїй садибі — у своєму господарстві. Часу на дозвілля залишалося мало.
В дорадянські часи буденні дні розвагою для селян були різні зустрічі, де можна було поспілкуватися, пожартувати, себе показати і на людей подивитися. Упродовж року місцем зустрічі залишалася церква. Туди ходили не тільки молитися, а щоб після служби зустрітися з ближчими і дальшими сусідами, обмінятися новинами, послухати церковний хор і самому прийняти участь у співах. Місцем обміну інформацією були також базари і ярмарки в навколишніх селах (Кодима, Балта, Грабово), де селяни заходили до корчми, переважно чоловіки. У корчмах зустрічалися люди різних станів, місцеві і мандрівники. За чаркою, при танцях і співах, в азартних іграх налагоджувалися безпосередні контакти людей. Повернувшись до села, селянин довгий час міг розповідати про почуті новини. Крім корчми, чоловіки зустрічались в кузні або млині, жінки обмінювалися новинами при спільній праці, наприклад за прядінням або вишиванням, де обмінювалися жартами, розповідали цікаві історії. Молодь зустрічалася на вечорницях. Такі зустрічі об’єднували людей, допомагали спілкуватися, обговорювати найбільш проблемні питання нелегкого селянського життя, одержати підтримку порадою або і конкретною допомогою.
Існували і інші види розваг, самим значним видом були молодіжні ігри, які були частиною народної культури, одним із стимулів творчості. Ігри і забави проводилися на молодіжних зборах, які проходили на галявинах, біля річки або на вечорницях. Ця традиція збереглася у Пиріжні — на свята: Різдво Христове, Івана Купала, Зелені свята спочатку виконувалися обрядові дії, а після них починалися ігри та розваги. Розваги, ігри на природі приносили людям радість, сприяли виробленню певних різновидів усної та музичної творчості. Особливо широко використовували елементи гри і розваги на таких святах як Меланки, Колодія, Івана Купала. На Меланки обов’язково були ряджені – молодь одягала маски Кози, Ведмедя, і розігрувала смішні сценки. На Колодія дівчата ворожили через балабушки, а на Івана Купала молодь водила хороводи, співала ритуальні пісні і виконувала ритуальні дійства. Через ритуальні дії, ігри, розваги під час календарних та сімейних свят розкривалося духовне життя мешканців села.
Після холодної зими молодь радісно вітала весну, закликала її, готувалася до зустрічі весни. В обряді зустрічі весни виконання обрядових пісень поєднувалось з танцями. Ці стародавні розваги знайшли своє продовження у Першотравневій маївці. В сьогоденні маївки проводяться без молитви і без обрядових дій, але ігрові елементи застосовуються. Якщо в давні часи такі свята забезпечували, за уявою людей, майбутній врожай, то зараз вся увага відпочиваючих направлена на такому святі на харчування та розваги.
Мінялися історичні періоди, а розваги залишалися ті ж самі, тільки приймали нові форми. За радянської влади дозвілля стало більш різноманітним. Цьому сприяли робота клубу, бібліотеки а також проведення традиційних свят, обрядів та звичаїв.