Сучасний Сімферополь
За післявоєнний час Сімферополь значно розширив свої межі в усіх напрямках. Вздовж Салгиру місто простяглося більш як на 9 км, а з північного сходу на південний захід — на 11 км. На його розвиток, планування та забудову впливає створене в 1952—1956 рр. водосховище площею понад 30 га з середньою глибиною 11 метрів. Це величезне прісне озеро, розташоване на південний схід від міста в долині Салгиру. Завдяки новому водосховищу різко поліпшилося водопостачання міста. А береги «Сімферопольського моря» (так називають його сімферопольці) стали улюбленим місцем відпочинку. 1969 року споруджено також Партизанське водосховище з потужним водоводом на річці Альмі.
1954 року за проектом члена-кореспондента Академії архітектури СРСР О. М. Душкіна в місті збудовано новий залізничний вокзал. 1961 року стала до ладу перша в Радянському Союзі гірська тролейбусна траса Сімферополь—Алушта. Згодом її було продовжено до Ялти. Траса зв’язала обласний центр та Сімферопольський аеропорт з курортами Південного берега зручним, швидким і дешевим транспортом. 1950 року відкрився рух на автомагістралі Сімферополь—Харків— Москва. Першокласні повітряні лайнери ТУ-104, ТУ-134, ТУ-154, ІЛ-18 обслуговують десятки авіаліній, що проходять через місто. З 1969 року вертоліт курсує між Сімферополем і Ялтою, Феодосією, Судаком. Автобусне сполучення забезпечує зв’язок центру з усіма околицями та пригородами, а також з містами і селами області. Таксомоторний парк Сімферополя — найбільший у Криму, в ньому налічується 480 легкових машин, з них 200 обслуговують місто.
За післявоєнний період житлова площа обласного центру зросла більш як у три рази. На початок 1970 року вона становила 2594,5 тис. кв. метрів проти 1805,4 тис. у 1960 році. За роки восьмої п’ятирічки здано в експлуатацію понад 300 тис. кв. метрів житлової площі. Ще вищими темпами розгорнулось житлове будівництво в дев’ятій п’ятирічці. Тільки за 1971—1972 рр. житловий фонд збільшився на 160 тис. кв. метрів.
Там, де була непоказна Фонтанна площа, створено красиву й простору площу ім. В. І. Леніна. Напередодні 50-річчя Великого Жовтня тут відкрито величний пам’ятник вождю трудящих В. І. Леніну. Площу оточують п’ятиповерховий будинок Рад, будинки профспілок і будбанку, нове приміщення Українського музично-драматичного театру. Реконструйована вулиця ім. Кірова перетворилася на двокілометровий центральний проспект. На колишніх північній, північно-західній та південно-західній околицях міста виросли нові житлові масиви, забудовані п’ятиповерховими будинками, що мають усі сучасні вигоди. Споруджено нові навчальні корпуси медичного інституту, виросло містечко сільськогосподарського інституту на Московському шосе. Багатшим стало зелене вбрання обласного центру. На місці старого колгоспного ринку 1958 року руками комсомольців та молоді створено красивий парк, де встановлено пам’ятник К. А. Треньову. Поруч з автовокзалом зеленіє студентський парк, а в ньому височить кінотеатр «Мир». Біля Салгиру і в районі нової забудови по вулицях Гагаріна й Київській на 48 га розкинувся новий парк культури та відпочинку. У дитячому парку, відкритому 1958 року, влаштовано численні атракціони, зведено новий Палац піонерів. Навколо водосховища створено лісопарк (Першотравневе лісництво). Усі роботи щодо розширення зелених зон міста проводяться за широкою участю населення. Тільки в роки 8-ї п’ятирічки площа насаджень загального користування в розрахунку на одного жителя подвоїлася і на початок 1972 року становила 15,6 кв. метрів.
Розширюється та поліпшується комунальне господарство. Перша черга зливової каналізації врятувала центр Сімферополя від руйнівних струмків, що спадали з навколишніх височин. Зовсім незамощені або вкриті колись бруківкою тротуари та мостові багатьох вулиць тепер заасфальтовано. Впорядковуються береги Салгиру.
Сімферопольці користуються послугами понад 150 ательє, ремонтних майстерень різного профілю, перукарень, фотоательє, лазень. Побудовано готель «Україна», будинок побуту, 3 комбінати побутового обслуговування, двоповерхову жіночу перукарню «Будинок краси». 1968 року здано в експлуатацію механічну пральню, а 1972— завод для ремонту побутових приладів — «Ремпобуттехніка».
1958 року стала до ладу потужна міжобласна газороздавальна станція. До 1965 року в квартирах сімферопольців було 1894 газобалонні установки, а 1972 — 48 тис. З 1966 року, коли до міста підведено природний газ, прокладено 70 км газопроводу, газифіковано 20 тис. квартир трудящих.
Сімферополь — головний торговельно-розподільчий центр Криму, де розташовано понад 3 десятки різних збутових баз обласного, міжрайонного та міського значення. Напередодні 47-ї річниці Великого Жовтня відкрито центральний універсальний магазин — одне з найбільших торговельних підприємств міста. До Ленінського ювілею завершено будівництво універмагу і в новому районі міста — на розі вулиць Київської та Кечкеметської. У середині 1972 року в місті працювало 352 магазини.
Зростає мережа підприємств громадського харчування. 1970 року налічувалося 359 їдалень, кафе та ресторанів на 18,9 тис. місць, або втроє більше, ніж у 1958 році. Всього в торгівлі працює близько 12 тис. чоловік, у т. ч. понад 2,5 тис. з вищою та середньою спеціальною освітою. Удосконалюється культура торгівлі, зокрема поширено продаж напівфабрикатів та розфасованих товарів, вільний доступ до полиць з продуктами та промисловими виробами.
Невід’ємною рисою життя трудящих є неухильне зростання їх матеріального добробуту. На 1 липня 1973 року 153 319 вкладників заощаджували в ощадкасах міста 117 946 тис. крб. Рік у рік зростає реальна заробітна плата трудящих. Характерний приклад сім’ї робітника авторемонтного заводу В. О. Юхаліна, який працює на підприємстві ковалем з 1947 року. Сім’я його складається з 4 чоловік. Дружина — медсестра обласної лікарні ім. М. О. Семашка За останні п’ять років дочка й син Юхаліних закінчили середню школу. Дочка стала диспетчером в автогосподарстві, сип навчається в Сімферопольському художньому училищі. Грошові доходи родини за 5 років зросли в 1,5 раза і 1973 року становили 300 крб. на місяць. У 1971 році родина одержала нову впорядковану квартиру з 3-х кімнат. Син і дочка Юхаліних у піонерському віці відпочивали в піонерських таборах, а батько кожні два роки одержує безплатні путівки до санаторію. Сім’я передплачує 3 газети, 4 журнали, має бібліотеку — понад 500 книг.
Рік у рік підвищується рівень медичного обслуговування населення. На утримання закладів охорони здоров’я тільки 1972 року витрачено 7,2 млн. крб.— у 2,5 раза більше, ніж у 1958 році. На початок 1972 року в місті було 32 лікувальні заклади: лікарні, поліклініки, диспансери, пологові будинки, жіночі й дитячі консультації. За 20 років (1950—1970 рр.) кількість лікарняних ліжок більш як
подвоїлась. 1972 року на кожні 10 тис. населення припадало 180 ліжок. На варті здоров’я трудящих — 1838 лікарів і 3205 чоловік середнього медичного персоналу.
1972 року у місті налічувалося 16 ясел, 95 дитячих садків та комбінатів. Велику повагу городян заслужили лікар-педіатр Герой Соціалістичної Праці М. О. Воронцова, завідуюча терапевтичним відділенням тубдиспансеру Н. О. Шимченок нагороджена орденом Леніна, заслужені лікарі Української РСР О. Г. Бобилєва, Г. Д. Видрицька, М. Г. Прокопенко та інші.
Серед трудящих міста, особливо молоді, дедалі популярнішими стають фізична культура і спорт. Обладнано десятки спортмайданчиків, один з найкращих у країні велотрек, спортивні зали, є 4 стадіони, у т. ч. «Локомотив» на 26 тис. місць. 6 добровільних спортивних товариств об’єднували в 1972 році 152 фізкультурні колективи (55 тис. чоловік). У Сімферополі — 76 майстрів спорту. 1967 року відкрито будинок технічного навчання ДТСААФ.
Примітною рисою культурного будівництва є швидке піднесення загальноосвітнього рівня трудящих. Якщо до Великої Жовтневої соціалістичної революції майже половина сімферопольців була неписьменною, то за переписом 1970 року на 249 тис. жителів вищу освіту мали 19 251 чоловік, незакінчену вищу — 6895, середню спеціальну — 24 706, середню загальну — 48 137. Поліпшилося матеріально-технічне забезпечення шкіл. 1972 року на народну освіту із міського бюджету витрачено 8,6 млн. крб., або в 2,5 раза більше, ніжу 1958 році. На ці асигнування утримувалося 40 загальноосвітніх шкіл, де навчалося 32,4 тис. учнів, 8 шкіл робітничої молоді з числом учнів 3,9 тисяч. Понад 2 тис. чоловік налічує загін учителів, яким довірено справу навчання та комуністичного виховання підростаючого покоління. У 40 школах з ініціативи комсомольців створені ленінські громадські музеї, кімнати та кутки. Ради музеїв ведуть листування зі старими більшовиками — ветеранами Великого Жовтня, з діячами міжнародного комуністичного і робітничого руху. Майже в усіх школах створено краєзнавчі музеї та кутки, а також музеї й кутки, присвячені видатним діячам Комуністичної партії, героям громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Є 26 шкільних картинних галерей. Широкого розвитку набула дитяча художня самодіяльність. До послуг юних сімферопольців —чудовий Палац піонерів, відкритий 1970 року, дитячі технічна й туристсько-екскурсійна станції, станція юних натуралістів, 5 дитячих спортивних та 4 музичні школи.
Понад 100 учителів міста за самовіддану працю нагороджені орденами і медалями. Ордена Леніна удостоєна вчителька Л. І. Гордєєва, 10 учителям присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР. Серед них викладачі суспільствознавства Г. С. Єрмушкін, хімії — Н. І. Писаренко, вчителька молодших класів Г. Ф. Тушевська та ін. Понад 300 вчителів — відмінники народної освіти.
Спеціалістів середньої кваліфікації готують 7 технікумів — харчової промисловості, кооперативний, залізничного транспорту, будівельний, автошляховий, торговельний, громадського харчування, а також музичне, художнє та медичне училища, культосвітня школа. У середніх спеціальних навчальних закладах вчиться близько 10 тис. учнів. Робітників високої кваліфікації готують 6 професіонально-технічних училищ.
У 3 вищих навчальних закладах Сімферополя на стаціонарі та заочних відділеннях — понад 16 тис. студентів. Рік ювілею Союзу РСР для Сімферополя ознаменований важливою подією — на базі педагогічного інституту створено Сімферопольський державний університет ім. М. В. Фрунзе, на восьми факультетах якого навчається близько 6 тис. студентів, у т. ч. З тис. на стаціонарі. На 42 кафедрах — 22 доктори наук та професори, 125 кандидатів наук і доцентів. На базі електронно-обчислювальних машин, переданих Академією наук УРСР математичному факультету, в університеті створено обчислювальний центр.
На великі вузи перетворилися медичний та сільськогосподарський інститути. 1966 року почав працювати будівельний факультет Севастопольського приладобудівного інституту. Функціонує філіал Донецького інституту радянської торгівлі. Щороку вузи міста випускають понад 1500 лікарів, учителів, інженерів та агрономів, які їдуть до різних куточків нашої країни. Далеко за межами Криму відомі імена сімферопольських учених. Серед них професори, доктори медичних наук Є. І. Захаров, В. В. Бобін, Б. П. Хватов, Н. С. Азарова, Г. В. Троїцький, К. Д. П’яткін, Н. І. Корольова, доктор геолого-мінералогічних наук Я. Д. Козін, завідуючий гельмінтологічною лабораторією університету, доктор біологічних наук С. Л. Делямуре, доктор філологічних наук, лінгвіст О. І. Германович.
Значну науково-дослідну роботу ведуть Інститут мінеральних ресурсів Міністерства геології СРСР, Кримське відділення Інституту археології Академії наук УРСР, філіали Проектно-конструкторського виноробського інституту та Інституту будівельних матеріалів і виробів Держбуду УРСР, «КримНДІпроект», Південна комплексна геологічна експедиція, відділ сейсмології Інституту геофізики і сейсмічна станція Академії наук УРСР, Всесоюзний інститут ефіроолійних культур та три дослідні станції.
Величезна роль у комуністичному вихованні трудящих належить колективові творчих працівників — письменників, журналістів, художників, об’єднаних у обласні відділення спілок письменників, художників, журналістів УРСР. Кримська організація Спілки письменників України налічує 35 членів. Керує нею М. В. Глушко — автор відомих повістей та романів «Живі двічі», «Нічний тролейбус», «Це мій син» та ін. Популярними є твори й інших письменників-сімферопольців: поета-сатирика О. К. Малина, поетів О. А. Лесіна, Б. Є. Сермана. У видавництвах нашої країни вийшло понад 20 книг для дітей поета В. Н. Орлова. А. І. Мілявський — лікар за професією, доктор медичних наук, відомий також і як драматург. Його п’єса «Тінь у провулку» йде на сценах багатьох театрів країни.
Добре відомі кримському читачеві твори О. Г. Криштоф, М. Г. Мигунової, A. Н. Чуксіна, В. Дубровського, В. Д. Невінчаної та Д. С. Черевичного. Багато пише для дітей письменниця В. Г. Михайлова. У Сімферополі працюють перекладачі П. А. Дегтярьов та М. Л. Грунін, плідно трудяться критики і літературознавці B. С. Вихров, М. І. Новикова, О. І. Губар.
Крім художньої літератури, кримське видавництво «Таврія» випускає книги про досвід роботи партійних, радянських профспілкових та господарських організацій Криму й Херсонської області, а також туристичну й краєзнавчу літературу — всього щорічно 130—140 назв загальним тиражем близько 5 млн. примірників. Такі книги, як «Роки боротьби і перемог», «Дорогою тисячоліть», відзначені дипломами і грамотами всесоюзних конкурсів.
Чимало творів живопису, графіки та скульптури російських дореволюційних та радянських художників і графіків зібрано у Сімферопольському художньому музеї. Широко представлена тут творчість кримських художників М. С. Барсамова, М. О. Волошина, К. Ф. Богаєвського, К. О. Прохорова, С. Г. Мамчича, О. В. Грачова, Ф. 3. Захарова, В. А. Апановича, В. Д. Бернадського, М. Ф. Бортникова та ін. З 1944 року в Сімферополі жив художник-графік М. М. Щеглов (1885—1955). Кримське видавництво випустило велику кількість його плакатів і сатиричних листівок. У Сімферополі працюють 56 художників, об’єднаних у Кримську організацію Спілки художників УРСР. За останні роки найбільш значні тематичні твори великого ідейного звучання, що експонувалися на виставках, присвячених 50-річчю Радянської влади, 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, XXIV з’їздові КПРС га 50-річчю утворення СРСР, створені художниками В. Д. Бернадським, C. С. Владимировим, М. Ф. Бортниковим, Л. В. Лабенком, скульпторами Л. С. Смерчинським, В. В. Петренком. Звертали на себе увагу полотна заслужених діячів мистецтв УРСР М. П. Крошицького, К. О. Прохорова, А. 3. Каца, плакати художника А. І. Лейна. Уродженцями Сімферополя є живописець-графік Я. О. Басов, графік Е. М. Грабовецький. У Кримському обласному російському драматичному театрі ім. М. Горького плідно працює заслужений діяч мистецтв УРСР художник М. І. Янковський. Великий успіх мала у сімферопольців пересувна виставка західно-європейського мистецтва XV—XIX ст., творів із Ермітажу, розгорнута в лютому 1972 року.
Добрі відгуки на багатьох обласних виставках одержали роботи сімферопольських народних умільців — майстрів декоративно-прикладного мистецтва В. С. Роїк, Л. П. Драгуша, Л. П. Дудар, В. Сорокіна, О. М. Василенка, М. О. Чілікова, Л. І. Прибиткіна.
Великий успіх у глядачів має творчий колектив Кримського російського драматичного театру ім. М. Горького, Палкі симпатії кримських глядачів завоював обласний український музично-драматичний театр, відкритий 1955 року. У театрах міста працюють заслужені артисти УРСР О. О. Голобородько, П. П. Литвиненко, С. П. Морозов, С. І. Корнікола, Є. О. Тарасов, Є. М. Сергеева, Є. X. Франчук, В. І. Франчук, О. О. Григораш, М. І. Андрусенко, В. В. Жадановський, Н. М. Сороката.
Незмінною любов’ю глядачів користується міський цирк, вистави якого відбуваються в новому сучасному приміщенні. Дітей приваблюють спектаклі театру ляльок. 1972 року в Сімферополі створено Державний жіночий вокально-хореографічний ансамбль «Таврія», яким керує народна артистка СРСР Л. Д. Чернишова.
Розширюються культурні зв’язки Сімферополя з іншими містами України та братніх союзних республік. Тепло зустрічають сімферопольці театральні колективи й концертні групи Київського Державного академічного українського театру ім. Івана Франка, Київського державного академічного російського драматичного театру ім. Лесі Українки, Київського, Харківського, Донецького, Львівського, Саратовського, Свердловського державних академічних театрів опери та балету, Краснодарського крайового театру драми тощо.
Сімферопольці пишаються своїми земляками, серед яких такі відомі радянські композитори та музичні діячі, як Н. І. Чулакі, заслужений діяч мистецтв РРФСР, професор Московської консерваторії, директор Великого театру СРСР, автор балету «Удаваний жених» та «Юність», ряду симфоній і кантат, хорового циклу «Ленін з нами»; X. С. Кушніров, професор Ленінградської консерваторії, заслужений діяч мистецтв Вірменської та Узбецької РСР, автор творів для органа, хору та ін., ряду праць з історії й теорії вірменської музики; композитор 3. А. Левіна — автор музики до горьківської «Пісні про буревісника», багатьох романсів і пісень; заслужений артист РРФСР, виконавець популярних радянських пісень В. О. Бунчиков.
Культосвітню роботу ведуть 16 кінотеатрів, половина яких збудована за останні роки в нових районах міста, а також 27 будинків культури та клубів. Драматичному колективу при обласному Будинку вчителя 1962 року присвоєно звання народного театру.
Художня самодіяльність Сімферополя — справді масова. Так, у міському огляді, присвяченому 50-річчю утворення СРСР, взяло участь 957 самодіяльних колективів та понад 1,8 тис. індивідуальних виконавців, всього 30,5 тис. чоловік. Високої виконавчої майстерності досягли лауреати республіканського огляду художньої самодіяльності — народні хорові колективи капели будинку культури залізничників та профспілок міста, народні ансамблі танцю медичного інституту, будинку культури залізничників, гарнізонного будинку офіцерів. На республіканському фестивалі самодіяльного мистецтва, присвяченому 50-річчю утворення СРСР, хоровим капелам — «Октава», обласної Ради профспілок та будинку культури залізничників, солістам М. М. Никонову й В. В. Соловйову присуджено дипломи 1-го ступеня та золоті медалі. Багато колективів та окремих виконавців відзначені срібними й бронзовими медалями.
13 будинків культури й клубів міста встановили постійне шефство над радгоспами та колгоспами області. Традиційними стали виїзди агіткультбригад для культурного обслуговування трудівників полів під час посівної та збиральної кампаній.
На початок 1972 року в місті працювало 20 державних бібліотек з книжковим фондом понад 1,5 млн. примірників та 141 відомча з фондом понад 1 млн. примірників. Одним з найбільших книгосховищ Криму є обласна бібліотека ім. Івана Франка, що має понад 605 тис. книжок. Унікальним зібранням наукової літератури про Крим є бібліотека «Тавріка» при обласному краєзнавчому музеї.
Важливим показником зростання духовної культури трудящих міста є збільшення продажу книг та передплати на газети й журнали. 1972 року продано книг на 1241 тис. крб., або на 44,5 проц. більше, ніж чотири роки тому. Передплата на періодичну літературу тільки за цей час зросла з 246 тис. до 346 тис. примірників. Якщо 1968 року на тисячу жителів міста передплачувалося 1093 примірники газет і журналів, то 1972 року — 1245.
1959 року став до ладу телевізійний центр, а з 1962 року сімферопольці дивляться телевізійні програми Москви, з 1972 — Києва. Працює обласна радіомовна станція.
Одним з центрів ідейно-теоретичної підготовки кадрів є вечірній університет марксизму-ленінізму, на трьох факультетах якого у 1971/72 році навчалося 1600 чоловік. Вищі дворічні економічні курси при міськкомі партії за 6 років закінчило понад 800 чоловік — керівних працівників підприємств, будов і транспорту. У місті — 20 народних університетів та 21 постійно-діючий агітпункт. Працюють 216 лекторіїв на підприємствах і в установах, університети культури — при медичному та сільськогосподарському інститутах, у музичному училищі, університети «Здоров’я» —при будинку санітарної освіти, «Майбутнього воїна», «Героїки та патріотизму» — при гарнізонному будинку офіцерів, технічного прогресу — при шкір-взуттєвому комбінаті ім. Дзержинського. У міському відділенні товариства «Знання» налічується 2,5 тис. чоловік.
Значний вклад у справу патріотичного виховання трудящих вносить міська організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. У її складі — 123 колективні та понад 55 тис. індивідуальних членів. Тільки за останні два роки з ініціативи і на кошти міської організації товариства встановлено десятки меморіальних дощок на вулицях міста, названих іменами М. В.Фрунзе, П. Ю. Дибенка, І. Ф. Федька, Ю. П. Гавена та інших визначних людей, споруджено меморіальний комплекс на місці масового знищення радянських громадян німецько-фашистськими загарбниками в 1941—1944 рр. у районі урочища Дубки. Реставровано пам’ятку археології — печеру Чокурча.
Партійні, радянські та громадські організації міста приділяють особливу увагу інтернаціональному вихованню трудящих, розвитку дружніх зв’язків з соціалістичними країнами. 1963 року між трудящими Сімферополя та жителями угорського міста Кечкемет підписано угоду про дружні зв’язки. Міста-побратими обмінюються делегаціями, діляться досвідом господарського та культурного будівництва. Колективи підприємств Сімферополя допомагають своїм угорським друзям впроваджувати у виробництво нові, прогресивні технологічні процеси. З 1965 року в Сімферополі працює обласне відділення Українського товариства радянсько-угорської дружби, функціонує клуб радянсько-чехословацької дружби. У Кримському медичному інституті навчається понад 150 студентів із 29 країн Африки, Азії, Латинської Америки. У 1967—1970 рр. 106 випускників-іноземців здобули дипломи лікарів, окремі з них захистили кандидатські дисертації.
Успіхи в господарському будівництві, підвищенні матеріального добробуту та культурного рівня трудящих міста досягнуто під керівництвом Комуністичної партії. Міська партійна організація на початку 1972 року об’єднувала 617 первинних організацій, у яких налічувалося понад 22 тис. комуністів. Близько 10 тис. з них працювали на підприємствах промисловості, транспорту, зв’язку і на будівництві. У місті 392 комсомольські організації, які об’єднують понад 37 тис. юнаків та дівчат. 165 тис. робітників та службовців налічують у своїх рядах 1019 профспілкових організацій міста.
До складу Сімферопольської Ради депутатів трудящих обрано 172 комуністи та 178 безпартійних активістів. Безпосередньо в промисловості, на транспорті, на будовах працюють 245 депутатів, з них 167 за бойові й трудові подвиги удостоєні орденів і медалей СРСР, а почесний громадянин міста Н. А. Симоненко (колишній начальник вагонного депо станції Сімферополь) — звання Героя Соціалістичної Праці.
Завдяки повсякденному піклуванню Комуністичної партії, безустанній наполегливій праці радянських людей досягнуто видатних успіхів у піднесенні економіки і культури міста. 1966 року Радянським урядом затверджено генеральний план дальшої забудови та розвитку Сімферополя. Уже в дев’ятій п’ятирічці в головній промисловій зоні міста буде завершено будівництво машинобудівного заводу, домобудівного комбінату, шкіргалантерейної фабрики, поліграфічного комбінату, пивоварного заводу та хлібокомбінату. У ці ж роки виростуть нові приміщення Українського музично-драматичного театру, 2 готелів, нових шкіл, дитячих садків, об’єкти побутового обслуговування населення. До кінця п’ятирічки майже в усі комунальні квартири прийде природний газ. Будуть упорядковані та реконструйовані десятки вулиць, прокладено 82 км шляхів, понад 30 км тротуарів, значно розшириться площа зелених насаджень. На місто комуністичної праці, високої культури, зразкового громадського порядку прагнуть перетворити обласний центр сімферопольці. У їх самовідданій праці в ім’я побудови комунізму яскраво проявляються ідеали дружби народів, пролетарського інтернаціоналізму, радянського патріотизму.
Л. І. ВОЛОШИНОВ, В. С. ГОРЯКІНА, І. Т. ТВЕРДОХЛЄВОВ, К. М. ШАМКО