Борзна, Борзнянський район, Чернігівська область (закінчення)
Жителі селища не хотіли коритися ворогові, 53 з них пішло в партизанські загони. Розвідниками й зв’язківцями стали медсестра М. І. Зозуля, П. М. Працун, Г. В. Б’ялицький, П. Л. Романов та ін. Колишній голова колгоспу «Пам’ять Леніна» комуніст Ф. Д. Матюшенко був командиром Шалигінського загону у з’єднанні двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака. У місті діяла підпільна комсомольська організація. Комсомольці М. В. Майборода, В. І. Чмига, Б. М. Білий, безпартійний М. М. Хоменко слухали по радіо й записували зведення Радінформбюро, розмножували їх, а потім вивішували на вулицях.
Підрозділи 84-го гвардійського танкового корпусу і 70-ї гвардійської Глухівської стрілецької дивізії 8 вересня 1943 року визволили Борзну від окупантів. У бою за селище загинуло 70 бійців, представників багатьох національностей, у т. ч. росіяни О. І. Кузнецов, Є. П. Бородулін, В. В. Дорофєєв, білоруси А. К. Луцек, Я. П. Станіславський, узбек В. І. Асетов, українці А. Я. Сушко, Я. М. Гребешок та ін. їх поховано в братській могилі. Вдячні борзнянці встановили їм пам’ятник. На фронтах Великої Вітчизняної війни билося 4 тис. жителів. Усі вони нагороджені орденами й медалями. 562 чоловіка полягло смертю хоробрих.
Відступаючи, гітлерівці знищили господарства всіх семи колгоспів, електростанцію, промислові артілі, приміщення лікарні, шкіл, технікуму, клубу, крамниці, пам’ятник В. І. Леніну.
В нелегких умовах відроджувалося господарство. У вересні 1943 року відновили роботу партійна й комсомольська організації, селищна Рада. Знову почала виходити районна газета «Колгоспник Борзенщини», яку в 1950 році перейменовано на «Комуністичну працю». На січень 1944 року в Борзні працювали: торфопідприємство, взуттєва артіль, цегельний завод. Було створено також обозоремонтну артіль, яка щомісяця виготовляла для колгоспів 10—15 возів. Восени 1943 року відновили діяльність усі сім колгоспів. Готуючись до першої після визволення сівби, жінки та підлітки по домівках збирали реманент, зерно, для оранки запрягали в плуги корів. У колгоспі «Червона зірка» в 1944 році налічувалося всього 20 свиней, 16 овець та 29 телят. Майже таке ж становище було в інших господарствах. Однак колгоспники не шкодували сил, розуміючи, що їх праця прискорює перемогу над ворогом. Уже в 1944 році колгосп ім. Сталіна успішно виконав хлібоздачу. Державі відвантажено понад план 113 цнт пшениці. У цей тяжкий час руку братньої допомоги подали хліборобам Борзни робітники Челябінська, які надіслали їм трактори. Тваринники Казахстану передали колгоспам 40 корів для створення молочно-товарних ферм. Відновив роботу лісгоспзаг.
Зразу після вигнання окупантів у селищі торгували дві крамниці райспоживспілки. У 1944 році діяло дві лікарні на 50 ліжок, дві дитячі консультації, 5 фельдшерсько-акушерських пунктів.
Почали працювати у 1943 році середня, семирічна та початкова школи, садово-городній технікум. В 1945 році відбувся перший післявоєнний випуск спеціалістів. У будинку культури та кінотеатрі двічі на тиждень демонструвалися кінофільми. У селищі діяли бібліотеки — для дорослих і для дітей. Значною подією суспільно-політичного життя було відкриття в 1944 році пам’ятника В. І. Леніну, потай вирізьбленого з дерева в роки окупації художником О. Ф. Саєнком.
Борзнянці допомагали фронту, здаючи свої трудові заощадження в фонд перемоги. Колгоспник В. Й. Рибалка в 1943 році вніс на танкову колону 102 тис. крб. і в 1944—1945 рр. передплатив позику на суму 15 тис. крб.
Відбудова й розвиток господарства прискорилися, коли закінчилася війна й додому повернулося 3,5 тис. демобілізованих воїнів. У 1947 році було реконструйовано електростанцію, розширено цегельний завод, який почав випускати 30 тис. штук цегли на рік. Протягом 1947—1948 рр. зведено дамбу і міст через річку Борзенку, відбудовано млин. За 1946—1950 рр. на відбудову й дальший розвиток господарства селища держава асигнувала близько 2 млн. карбованців.
Виконуючи рішення партії та уряду в галузі розвитку сільського господарства, колгоспи на 1950 рік уже економічно значно зміцніли. Загальна земельна площа їх становила 11 514 га, в т. ч. орної землі — 7479 га. Підвищувалася урожайність усіх культур. Ланка М. І. Сови з колгоспу «Нове життя» накопала з кожного гектара по 200 цнт картоплі. Ланка М. М. Щербини виростила по 20 цнт проса. На тваринницьких фермах налічувалося 3558 голів великої рогатої худоби, 2713 свиней. Велику допомогу колгоспам подавала Борзнянська МТС, яка відновила роботу восени 1943 року.
Збільшився житловий фонд селища. Якщо в 1946 році у Борзні було 2270 будинків, то в 1950 році — 2450. Зростала торговельна мережа. В 1950 році стали до ладу продовольчий, універсальний та книжковий магазини (всього діяло 6 торговельних підприємств). У 1948 році райспоживспілка відкрила чайну. Поліпшено медичне обслуговування населення. Кількість ліжок у двох лікарнях зросла до 75. Тут працювало 15 лікарів, 37 чоловік середнього медичного персоналу. На початок 1950 року кількість асигнувань на медицину зросла до 980,6 тис. крб, (в 1946 році — 576,3 тис. крб.).
Сталися значні зміни і в галузі народної освіти. В 1946 році відкрито другу середню школу та вечірню школу робітничої молоді. Діяли також семирічна та початкова школи. Всього у селищі вчилося 1200 чоловік і працювало 65 учителів.
1947 року відкрито будинок піонерів. З культурно-освітніх закладів 1950 року діяли будинок культури, кінотеатр, 3 колгоспні клуби, 2 бібліотеки. Цього ж року спорудили пам’ятник В. І. Леніну.
Борзнянські колгоспи в 1950 році були об’єднані в три господарства: ім. Леніна, «Авангард» і «Перемога», які мали в користуванні 12 тис. га землі, в т. ч. 8 тис. га орної. Укрупнення сприяло дальшому розвитку їх економіки. Прибутки артілей зросли і вже в 1951 році становили 1,5 млн. крб. Підвищилася оплата праці колгоспників. На трудодень, крім грошей, вони одержували по 2—2,5 кг зерна й 2,5— З кг картоплі. Чимало зусиль доклали колгоспники для виконання своїх планів в 1961—1965 рр. Вони збирали в середньому по 15 цнт зернових та по 208 цнт цукрових буряків з га. В артілі ім. Леніна 1965 року врожай цукрових буряків на площі 120 га становив 339 цнт з га. Сталі врожаї були результатом впровадження цілого комплексу агротехнічних заходів: впровадження сівозмін, внесення мінеральних і органічних добрив, механізації та хімізації землеробства. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства в 1961—1965 рр., 34 колгоспники у 1966 році нагороджено орденами й медалями, в т. ч. ордена Леніна удостоєний голова колгоспу «Авангард» О. Ф. Юзефсон, ордена Трудового Червоного Прапора — голова колгоспу ім. Леніна М. С. Омельченко й доярка Л. М. Біла.
Ще кращих виробничих успіхів добилися колгоспи у восьмій п’ятирічці. В 1969 році розгорнулося змагання за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Завдяки наполегливій праці хліборобів 1970 року в господарствах зібрали з кожного гектара по 21—26 цнт зернових, 280—360 цнт цукрових буряків, виробили на 100 га сільськогосподарських угідь по 477 цнт молока й по 89 цнт м’яса. За високі показники у виробництві продуктів землеробства й тваринництва колгосп ім. Леніна було нагороджено Ленінською ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. 48 трудівників, які внесли найбільший вклад в успішне виконання восьмої п’ятирічки, удостоєно орденів і медалей, у т. ч. ордена Леніна — пташницю колгоспу «Авангард», делегата III Всесоюзного з’їзду колгоспників У. В. Журко, голову колгоспу ім. Леніна М. С. Омельченка. Цією високою нагородою відзначено також токаря районного об’єднання «Сільгосптехніки» В. Г. Зайка.
Зростання виробництва зернових і технічних культур, продуктів тваринництва сприяло зміцненню економіки господарств. Так, 1971 року прибутки колгоспу ім. Леніна становили 1250 тис. крб., колгоспу «Авангард» — 672 тис. крб., «Перемога» — 1300 тис. крб. Це дало змогу широко розгорнути будівництво. У 1970 році в колгоспі «Авангард» споруджено 2 гаражі, механічну майстерню, в колгоспі «Перемога» — кормоцех, приміщення для відгодівлі тисячі кролів. Значна частка прибутку йде на оплату праці хліборобів, яка весь час підвищується. 1971 року в колгоспі ім. Леніна вона становила 3 крб. 50 коп. за людино-день, в колгоспі «Перемога» — 3 крб. 98 коп., в «Авангарді» — 4 крб. 70 копійок.
Сільськогосподарські колективи оснащені передовою технікою. В 1971 році у них було 59 тракторів, 44 комбайни, 40 автомашин. У 1958 році МТС була реорганізована в РТС, а з 1961 року на її базі створено районне об’єднання «Сільгосптехніки». При ньому організовано механізований загін, який ремонтує причепи й комбайни безпосередньо в колгоспах та механізує тваринницькі ферми.
Систематично перевиконує свої завдання лісгоспзаг, за яким закріплено майже З тис. га землі. Тут працює 400 робітників, які в 1971 році висадили три мільйони саджанців і дали продукції на суму 381 тис. карбованців.
Промисловість Борзни представлена цегельним заводом, харчокомбінатом (1958 р.), «Міжколгоспбудом» (1956 р.), комбінатом комунальних підприємств (1967 р.), які систематично перевиконують свої виробничі плани. Значно зріс цегельний завод. Якщо в 1950 році він виготовляв лише 30 тис. штук цегли, то в 1971 році — 10 640 тис. Крім того, тут виробляють шлакоблоки, черепицю. Асортимент продукції харчокомбінату — безалкогольні напої, кондитерські вироби, сортове борошно, олія, фруктові соки. У дев’ятій п’ятирічці будуть здані в експлуатацію лісопильний завод, нове приміщення харчокомбінату.
За післявоєнні роки Борзна значно розширилася. Збільшилася кількість населення. 26 серпня 1966 року селище було віднесено до категорії міст районного підпорядкування. 1968 року міськрада прийняла генеральний план забудови Борзни, згідно з яким уже споруджено триповерхове приміщення райкому партії та райвиконкому, двоповерховий будинок, де розміщено універмаг, ресторан. За восьму п’ятирічку на благоустрій міста витрачено 650 тис. крб., а на дев’яту — виділено ще 668 тис. крб. Буде здано в експлуатацію 3433 кв. метри житла, новий комбінат побутового обслуговування населення, готель, будинок зв’язку, лікарня, озеленено вулиці, розбито нові сквери, проведено освітлення їх. Місто прикрасилося пам’ятниками. 1953 року встановлено монумент О. М. Горькому, в 1955 — Богдану Хмельницькому, а в 1960 році — Т. Г. Шевченку.
Багато уваги приділяється торгівлі. Діє 24 магазини та 12 торгових точок. Тільки за 1960—1970 рр. побудовано 8 магазинів. Щорічно проводяться весняні й осінні ярмарки. Великий крок уперед зроблено в справі охорони здоров’я. Тільки з 1963 по 1969 рік кількість ліжок у лікарні збільшилась із 150 до 200, а обслуговуючого персоналу з 160 до 350 чоловік. Нині тут працює 34 лікарі та 190 чоловік середнього медперсоналу.
В місті — 3 середні, 4 початкові, вечірня та заочна середня школи, радгосп-технікум. В 1959 році відкрито школу-інтернат. На кінець 1969/70 навчального року в них налічувалося 2184 учні, 194 вчителі й вихователі, з них 48 нагороджено орденами й медалями. За багаторічну бездоганну працю та успіхи, досягнуті у вихованні й навчанні підростаючого покоління, ордена Леніна удостоєно вчителя С. Д. Литвиненка. М. Т. Нагорній присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР, директору школи № 1 І. Й. Іллющенку — заслуженого працівника культури УРСР. Вихованці школи-інтернату створили краєзнавчий музей. У 1965 році тут за допомогою Спілки художників України влаштовано виставку творів уродженця Борзни, радянського художника О. Ф. Саєнка, в яких оспівуються героїчна праця радянських людей, їх історичне минуле, боротьба з ворогами.
Садово-городній технікум у 1964 році перейменовано в Великозагорівський радгосп-технікум плодоовочівництва. Навчальні корпуси його знаходяться в Борзні, а земля й сади в Борзні та с. Велика Загорівка. Майбутні агрономи-плодоовочівники набувають тут практичних знань. Радгосптехнікум — велике спеціалізоване плодоовочівницьке господарство. Воно займає 828 га землі, з них 399 га плодових насаджень. У 1968 році громадськість Борзни урочисто відмітила 70-річчя навчального закладу. За роки Радянської влади, з 1920 по 1970 рік, тут здобули освіту З тис. чоловік. Багато колишніх його вихованців працюють у Борзні й районі. У Борзні в 1967 році відкрито музичну школу з відділами фортепіано, народних (клас баяна) та духових інструментів, у якій навчається 150 учнів.
Трудящим міста є де провести своє дозвілля. Справжнім центром культурного відпочинку став будинок культури, нове приміщення якого збудоване в 1969 році. Тут працюють гуртки: хоровий, танцювальний, музичний, баяністів, вокальний, художнього читання, духовий та естрадний оркестри. У них бере участь близько 500 чоловік. З 1919 року існує драматичний колектив, якому в 1959 році присвоєно звання народного самодіяльного драматичного театру. Він регулярно виїжджає з виставами в села свого та інших районів. 1—2 квітня 1972 року у будинку культури відбувся фестиваль самодіяльного мистецтва, присвячений 50-річчю утворення СРСР.
Авангардну роль у господарському й культурному житті Борзни відіграє партійна організація, яка рік у рік зростає за рахунок передовиків підприємств, колгоспів, кращих представників інтелігенції. Нині в місті діє 42 первинні парт-організації, що об’єднують 722 комуністи. Делегатом на XXIV з’їзд КПРС було обрано бригадира колгоспу «Авангард» Н. П. Хандогу. У своїй роботі парторганізація спирається на комсомольців, яких налічується 1257 чоловік.
Повновладним господарем міста є міська Рада. До її складу входить 50 депутатів, у т. ч. 13 робітників, 19 колгоспників, 18 представників трудової інтелігенції. Серед них 25 комуністів, 6 комсомольців, 19 безпартійних, 28 чоловіків і 22 жінки. Вони розв’язують актуальні питання дальшого розвитку сільськогосподарського й промислового виробництва, поліпшення роботи торгівлі, культурно-побутового життя трудящих та ін. Значна увага приділяється запровадженню в побут борзнянців нових свят і обрядів. З 1964 року при бюро ЗАГСу введено нові обряди реєстрації новонароджених і шлюбів. Цими питаннями займається спеціальна комісія з 7 чоловік, до складу якої входять представники громадськості й депутати міськради. Реєстрація шлюбів і новонароджених проводиться в будинку культури в урочистій обстановці з участю представників виробничих колективів та батьків.
У місті працюють первинні організації: товариства «Знання», що налічують 110 чоловік, охорони пам’ятників історії й культури — 1250 чоловік, ДТСААФ — 1563 чоловіка та ін.
Борзна — батьківщина академіка АН УРСР, ботаніка-фізіолога Є. П. Вотчала (1864—1937), доктора історичних наук П. К. Сміяна, українського радянського поета А. А. Олійника (1902—1936).
Щасливо й радісно живуть трудящі міста. Вони самовіддано працюють над втіленням у життя рішень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, завдань дев’ятої п’ятирічки.
М. М. АРТЕМЕНКО, О. С. СЕМЕНОВА