Ріпки, Ріпкинський район, Чернігівська область (продовження)
Розвивалися охорона здоров’я, освіта й культура. Медичну допомогу населенню Ріпок подавали лікарня на 40 ліжок і амбулаторія. В них працювало 4 лікарі і 9 чоловік середнього медперсоналу. 1934 року в селі відкрили середню школу. В 1940 році в ній навчалося 400 учнів, яких виховували 22 вчителі. Своє дозвілля жителі проводили у 2 сільських клубах і кінотеатрі.
З величезним обуренням дізналися трудящі Ріпок про воєнну інтервенцію Німеччини та Італії проти республіканської Іспанії. На початку серпня 1936 року в колгоспах і на підприємствах села відбулися мітинги солідарності з іспанським народом. Виконуючи свій інтернаціональний обов’язок, трудівники подавали матеріальну допомогу республіканській Іспанії. Члени профспілки і колгоспники відрахували до фонду братерської солідарності 2—3 проц. місячного заробітку. Велике піднесення серед трудівників викликав проект нової Конституції СРСР. В колгоспах і на підприємствах широко розгорнулося соціалістичне змагання, відбулися стахановські п’ятиденки. 10 листопада проект обговорив Надзвичайний районний з’їзд Рад і одностайно висловився за його прийняття. В 1936 році у селі споруджено пам’ятник В. І. Леніну.
Віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР перервав соціалістичне будівництво. Багато чоловіків пішло на фронт. Ті, що лишилися, самовіддано працювали на полях і підприємствах. Колгоспники села відрахували свій п’ятиденний заробіток і передали його у фонд оборони країни. Жінки, старики і навіть діти вийшли на спорудження оборонних укріплень. З наближенням ворога громадське поголів’я худоби та цінне майно евакуювали на схід.
В районі Ріпок кровопролитні бої з ворогом вели 648-й і 642-й стрілецькі полки 200-ї стрілецької дивізії, які потрапили тут в оточення. Переважаючі сили гітлерівців при підтримці танків, мінометів та авіації протягом трьох днів безуспішно намагалися прорвати радянську оборону. Втративши 4 танки і 1500 солдатів, ворог послабив атаку. Скориставшись цим, частини Червоної Армії стрімким контрударом прорвали оточення і з’єдналися з дивізією. В цих боях смертю хоробрих загинули командир батальйону 642-го стрілецького полку Бобров і політрук П’ятигорський.
30 серпня 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися в Ріпки. Вони встановили режим жорстокого терору і насильства. Під час окупації фашисти закатували 150 радянських людей, 40 юнаків та дівчат силою вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
Жителі Ріпок вели мужню боротьбу проти ворога. У травні 1943 року в селі почав діяти підпільний райком партії на чолі з Ю. І. Щуковським. У цьому ж місяці було організовано партизанський загін, що швидко зріс до 75 чоловік. Підпільники й партизани збирали розвідувальні дані про дислокацію сил ворога, знищували його засоби зв’язку та транспорту, розповсюдили 15 тис. листівок з повідомленнями Радянського інформбюро.
25 вересня 1943 року частини 356-ї стрілецької дивізії підійшли до Ріпок. Зав’язалися жорстокі бої. Намагаючись утримати село, гітлерівці при підтримці танків і артилерії протягом дня тричі кидалися в контратаки. Однак спинити наступ радянських військ не змогли. 26 вересня 1183-й і 1185-й стрілецькі полки під командуванням полковників В. Ю. Ковриги і І. Ф. Самарина 356-ї стрілецької дивізії визволили Ріпки. В боях з ворогом відзначилися льотчики 78-го Червонопрапорного штурмового авіаполку капітан Миронов і гвардії молодший лейтенант Єсенін. Вони виявили на залізничній станції два ешелони противника з боєприпасами і, незважаючи на ворожий вогонь, знищили їх.
З сльозами радості зустріли трудящі Ріпок воїнів-визволителів. На мітингу, який відбувся в селі, вони заявили, що віддадуть усі сили для остаточного розгрому ворога. На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах боролися 836 ріпкинців, з них 619 за зразкове виконання завдань радянського командування нагороджено орденами і медалями СРСР. 473 чоловіка загинули смертю хоробрих. В центрі селища у 1967 році споруджено обеліск Слави на честь воїнів, які загинули в бою за його визволення від німецько-фашистських окупантів, та односельців, що віддали своє життя за свободу і незалежність Батьківщини.
Німецько-фашистські загарбники завдали Ріпкам великої шкоди. За роки окупації вони спалили 88 дворів колгоспників, всі корівники, свинарники і зерносклади колгоспів, знищили сільськогосподарські машини, вивезли худобу, вивели з ладу маслозавод, залізничну станцію, електростанцію, зруйнували школу, лікарню, клуби, бібліотеку. Відразу ж почалася відбудова зруйнованого господарства. Держава і братні республіки надали колгоспам насіння, і вони, переборюючи великі труднощі, провели сівбу озимих. Вже у 1944 році артіль ім. Леніна здала державі значну кількість зерна. Заготовили хліб для потреб Червоної Армії й тилу також колгоспи «Червоний маяк», ім. Шевченка та ім. 1 Травня. Колгоспники Ріпок і навколишніх сіл сховали від гітлерівців 15 тракторів. На цій базі відновила роботу МТС. Трудівники МТС налагодили ремонт тракторів і сільськогосподарських машин. Вже у 1947 році посівні площі в колгоспах, які вона обслуговувала, досягли довоєнного рівня. Понад 100 чоловік виїхали в міста на відбудову заводів і шахт.
У 1950 році колгоспники всіх чотирьох колгоспів Ріпок і Глиненки об єдналися в один, який дістав назву ім. Леніна.
Відновили діяльність заклади охорони здоров’я, освіти й культури. На території сільської Ради діяла лікарня на 50 ліжок. Медичну допомогу подавали 7 лікарів і 24 чоловіка середнього медперсоналу. У середній і 2 початкових школах навчалося 720 дітей і працювало 35 вчителів. Велику культурно-масову роботу розгорнув районний будинок культури на 220 місць.
Укрупнення колгоспів сприяло дальшому піднесенню сільськогосподарського виробництва. В 1956 році в порівнянні з 1951 роком урожайність зернових у колгоспі підвищилась на 3,7 цнт, картоплі — на 61 цнт з гектара. Рільнича бригада І. А. Стельмаха в 1958 році зібрала по 21 цнт озимої пшениці з гектара. У 1960 році до колгоспу ім. Леніна приєдналася сільськогосподарська артіль «Червоний партизан» с. Грибової Рудні. За укрупненим колгоспом закріпили 5181 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2640 га орної землі. Господарство придбало сільськогосподарську техніку, що дало йому можливість краще організувати виробництво. Вже наступного року колгосп виростив по 15 цнт зернових, у т. ч. по 18,4 цнт озимої пшениці, а також по 100 цнт картоплі з гектара. Поголів’я худоби зросло проти 1950 року майже вдвічі. З 1963 року господарство стало спеціалізуватися на відгодівлі худоби.
Спеціалізація сприяла дальшому збільшенню колгоспного стада, підвищенню ефективності господарювання. В 1967 році колгосп вже мав 1700 голів великої рогатої худоби. На честь 50-річчя Великого Жовтня він достроково завершив план продажу державі продукції тваринництва. Гідно відзначили колгоспники 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, виконавши план реалізації м’яса у восьмій п’ятирічці на 153 проц. Перевиконано також п’ятирічний план продажу молока та картоплі. Про піднесення господарства свідчить невпинне зростання його прибутків. У 1970 році колгосп одержав 874 тис. крб. прибутків проти 299 тис. крб. в 1963 році. Збільшилася й оплата праці колгоспників. У 1970 році на один людино-день вони одержували в середньому по 2 крб. 76 коп. Підвищилася механізація виробництва. Побудовано тваринницькі ферми з механізованою кормокухнею. В господарстві у 1971 році налічувалося 23 трактори, 9 зернових, силосо- і картоплезбиральних комбайнів, 16 вантажних автомашин та багато іншої техніки. Колгосп славлять своєю працею люди. В дні роботи XXIV з’їзду КПРС ордена Жовтневої Революції була удостоєна свинарка А. Г. Ревенок, яка в 1970 році здала державі 1750 цнт свинини. Самовіддано трудяться комуніст тракторист І. Д. Шевченко, який систематично перевиконує виробничі завдання майже вдвічі. Комуніст комбайнер В. К. Лузан за кожний сезон збирає зернових з площі 400—420 гектарів.
У Ріпках набула значного розвитку промисловість. Одним з найбільших підприємств є Замглайський торфобрикетний завод, побудований у 1960—1963 рр. Вже у 1966 році він виробив 156,8 тис. тонн палива — майже на третину більше, ніж передбачалося проектною потужністю. Підприємство щорічно добивається високих показників, за що неодноразово відзначалося нагородами. В 1967 році за перемогу в соціалістичному змаганні і з нагоди півстолітнього ювілею Радянської влади колективу підприємства було вручено пам’ятний Червоний прапор обкому КП України, виконкому обласної Ради депутатів трудящих і обласної Ради професійних спілок. Ідучи назустріч 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, завод зобов’язався в 1969 році змонтувати і ввести в дію новий торфобрикетний прес, достроково завершити восьму п’ятирічку. З цим зобов’язанням робітничий колектив успішно справився і завершив п’ятирічну програму виробництва торфобрикету до 8 серпня 1970 року. Завод також налагодив і розширив виробництво торфомінерально-аміачних добрив. За нові перемоги в соціалістичному змаганні у квітні 1970 року підприємство нагороджено Ленінською ювілейною Почесною грамотою ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів Української РСР і Укрпрофради.
Підвищилася потужність льонозаводу, який став до ладу у 1958 році. Якщо в 1960 році підприємство випустило продукції на 800 тис. крб., то в 1970 році — на 2 млн. 608 тис. крб. Протягом восьмої п’ятирічки завод випустив продукції на 9 млн. 363 тис. крб. Головна продукція підприємства — льоноволокно — користується великим попитом не тільки в СРСР, а й за кордоном.
План восьмої п’ятирічки перевиконали деревообробний завод (побудовано в 1966 році), який виготовляє театральні крісла, парникові рами, шафи, столи, цегельний завод райспоживспілки (став до ладу в 1960 році) з річною продукцією З млн. штук цегли. В новому приміщенні розмістилися майстерні районного об’єднання «Сільгосптехніки». В зв’язку з розширенням електрогосподарства в 1965 році створено підприємство — район електричних мереж (РЕМ), що здійснює експлуатацію і ремонт електричних ліній. Значні зміни сталися на маслозаводі. Завдяки його реконструкції різко збільшилося виробництво сухого молока, освоєно виробництво твердого сиру «Ярославський» і лактози (молочного цукру). В 1970 році було виготовлено 170 тонн сухого молока — на 20 тонн більше, ніж передбачалося планом. Успішно працює міжколгоспна будівельна організація. В 1970 році вона виконала будівельно-монтажні роботи на суму 552 тис. крб.— на 107 тис. крб. понад план. Розширює обсяг робіт будівельно-монтажне управління.
Трудівники Ріпок широко підхопили рух за комуністичну працю. На торфобрикетному заводі в нього включилося понад 600 робітників, які показують приклад у праці, добиваються зниження собівартості продукції. П’ятьом виробничим колективам і 135 робітникам підприємства присвоєно звання колективів і ударників комуністичної праці. На заводі діють 4 школи комуністичної праці, де робітники підвищують свій технічний і культурний рівень. За це високе звання борються понад тисячу трудящих селища. Новими досягненнями відзначили вони 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Вже на початку грудня 1970 року промислові підприємства Ріпок виконали п’ятирічний план реалізації продукції. За успіхи в соціалістичному змаганні понад 400 робітників, колгоспників і представників інтелігенції нагороджено медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». Партія і Радянський уряд високо відзначили переможців соціалістичного змагання за успішне виконання завдань восьмої п’ятирічки. Машиніста торфобрикетного заводу П. І. Кручка удостоєно ордена Жовтневої Революції, машиніста крану С. М. Мамчиця і директора заводу І. Є. Сахна — ордена Трудового Червоного Прапора. Всього за післявоєнні роки орденами і медалями нагороджено 463 трудівників. Гідний подарунок промислові підприємства підготували до XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Вони виконали підвищені зобов’язання і достроково завершили плани першого кварталу 1971 року.
Рік у рік міцніє дружба між Ріпкинським районом і Лоївським районом Білоруської РСР. Райони-сусіди змагаються між собою. Українські й білоруські трудівники часто зустрічаються і підводять підсумки змагання, діляться досвідом роботи, допомагають одні одним. Навесні 1971 року друзі-білоруси передали колгоспу ім. Леніна 14 тонн насіння високоврожайних сортів картоплі, завдяки чому в господарстві одержали по 200 цнт картоплі з гектара. У свою чергу колгосп ім. Леніна відправив білоруським хліборобам насіння люпину. Наприкінці 1971 року Ріпки відвідали передові тваринники Лоєва і висловили ряд цінних порад. Тісні зв’язки налагодилися між підприємствами обох районів. За кресленнями, надісланими філіалом Інституту полімерів Білоруської Академії наук, раціоналізатори «Сільгосптехніки» виготовили прес для лиття деталей з капрону. Тепер ряд деталей для вантажних автомобілів і тракторів виробляється на місці, що дає велику економію.
В 1958 році Ріпки стали селищем міського типу. За післявоєнні роки тут здійснено значне будівництво. Протягом 1966—1970 рр. зведено 5 двоповерхових комунальних житлових будинків і 200 індивідуальних, заасфальтовано центральні вулиці, прокладено першу чергу водопроводу, в 400 квартирах встановлено газові балони. У дев’ятій п’ятирічці буде споруджено приміщення друкарні, машинно-лічильної станції, дитячого комбінату, середньої школи з актовим і спортивним залами, їдальні в селищі Замглай. У 1972 році буде завершено будівництво вузла зв’язку та будинку побуту. На житлове будівництво асигновано 311 тис. крб., на благоустрій — 325 тис. крб.— значно більше, ніж у восьмій п’ятирічці. Розширилась торговельна мережа. Лише в роки восьмої п’ятирічки в селищі споруджено і відкрито районний універмаг, спеціалізовані меблевий і господарський магазини, магазин кулінарних виробів, ресторан, кафе. Продаж населенню тканин, одягу і трикотажних виробів збільшився проти семирічки в 1,6 раза. Велику увагу задоволенню потреб трудящих приділяє районна споживча кооперація.
Набагато поліпшилося медичне обслуговування населення. До 50-річчя Великого Жовтня завершено будівництво районної лікарні на 200 ліжок. При ній діють хірургічне, терапевтичне, пологове, педіатричне, отолярингологічно-окулістичне, невропатологічне та інфекційне відділення, поліклініка, дитяча консультація, рентгенологічний кабінет. Лікарня обладнана новітньою діагностично-лікувальною апаратурою, є диктофонний центр. Тут налічується 131 медпрацівник, серед них 30 лікарів.
Невпинно підвищується освітній рівень трудящих. У Ріпках діють середня і початкова школи. В 1966 році відкрито середню школу в селищі Замглай. В 1970 році у школах навчалося 1334 дітей і працювало 85 учителів. Є також восьмирічна музична школа і її філіал — у селищі Замглай. 13 вчителів цієї школи навчають 130 учнів. Завершено будівництво піонерського клубу.
Радянська культура стала надбанням трудящих. Активну роботу в Ріпках проводить районний будинок культури. При ньому працюють гуртки художньої самодіяльності: драматичний, хоровий, художнього читання, вокальний та хореографічний. Самодіяльні колективи виступають не тільки перед жителями Ріпок, а й у селах свого та сусідніх районів, зокрема Лоївського району. Чоловічий вокальний ансамбль будинку культури став лауреатом республіканського фестивалю художньої самодіяльності, присвяченого 100-річчю з дня народження В. І. Леніна. До послуг населення 2 районні бібліотеки — для дорослих і дитяча, книжковий фонд яких дорівнює 60 тис. примірників. З 1932 року виходить районна газета «Колгоспне життя». Традиційними у селищі стали зустрічі колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни.
На успішне здійснення народногосподарських завдань трудящих спрямовують 32 первинні партійні організації, що об’єднують близько 800 комуністів. Значну роль у вихованні підростаючого покоління відіграють 25 первинних комсомольських організацій, які налічують 875 юнаків та дівчат. Багато уваги дальшому піднесенню господарства і культури приділяє селищна Рада депутатів трудящих. До її складу обрано 97 депутатів, серед них 50 робітників, 17 колгоспників і 30 службовців, 47 членів КПРС і 14 комсомольців, 41 жінка. Селищна Рада має 6 постійних комісій: сільськогосподарську, фінансово-бюджетну, торгівлі, народної освіти і культури, охорони здоров’я, соціалістичної законності. Зростають асигнування на соціально-культурні потреби. В 1971 році вони становили 87,6 тис. крб., тобто зросли більш ніж у 4 рази проти 1966 року.
В Ріпках народилися радянський скульптор В. Д. Батяй і український радянський поет Л. Н. Горлач (Коваленко).
Великий Жовтень докорінно змінив життя трудящих Ріпок. Ще ширші перспективи відкриваються перед ними на майбутнє.
О. І. ЖИЛА