Вікторівка, Маньківський район, Черкаська область
ВІКТОРІВКА (до 1941 року — Помийник) — село, центр сільської Ради. Розташована за 7 км на південь від районного центру та за 3 км від залізничної станції Поташ і автотраси Київ— Одеса. Населення — 1784 чоловіка.
На території села розміщена центральна садиба колгоспу ім. В. С. Близнюка, за яким закріплено 2146,3 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1968 га орної землі. Господарство багатогалузеве, спеціалізується на відгодівлі свиней. Тут є млин, ремонтна майстерня, пилорама. За успіхи, досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва та виконанні державних планів заготівлі продуктів сільського господарства, 1967 року колгосп відзначений орденом Трудового Червоного Прапора. 1970 року господарство за високі показники в соціалістичному змаганні на честь 100-річчя від дня народження В. 1. Леніна нагороджено Ленінською ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС; того ж року йому присвоєно звання колгоспу високої культури землеробства.
У селі діють середня школа, будинок культури, бібліотека з фондом 13 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячий садок, ощадна каса, відділення зв’язку, 3 магазини, побуткомбінат.
Партійна організація налічує 47 комуністів, 2 комсомольські—145 членів ВЛКСМ.
За самовіддану працю 124 трудівники села нагороджені орденами й медалями Союзу РСР, серед них колгоспники С. М. Сиротюк і В. М. Трохименко — орденом Леніна, І. М. Війтенко і М. А. Ромащук — орденом Жовтневої Революції, а Т. О. Гиндичу, відзначеного орденами Леніна і Жовтневої Революції, присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. На честь Ленінського ювілею 86 чоловік удостоєно медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна».
Село відоме з XVIII століття.
На початку 1930 року організовано ТСОЗ ім. Т. Г. Шевченка, головою якого було обрано комсомольця Віктора Близнюка. 27 липня того ж року його по-звірячому вбили куркулі. Вшановуючи його пам’ять, 1936 року колгосп назвали ім. В. С. Близнюка, а 9 квітня 1941 року село дістало назву Вікторівка.
278 жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 141 — поліг у боях з ворогом, 137 — відзначено орденами й медалями. За мужність і відвагу, виявлені в боях за плацдарм на лівому березі річки Вуокси 9 та 10 липня 1944 року, С. П. Кобцю присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
У Вікторівці 1959 року встановлено пам’ятник на братській могилі воїнів, які загинули при визволенні села від німецько-фашистських загарбників, а 1964 року — обеліск Слави односельцям, які віддали життя за Батьківщину. 1966 року споруджено пам’ятник першому голові колгоспу В. С. Близнюку.
Біля села виявлено залишки 2 поселень трипільської та поселення черняхівської культур.