Післявоєнне відновлення народного господарства на Черкащині
За час окупації загарбники завдали народному господарству області величезних збитків. Фашистами знищено промислові підприємства, зруйновано й розграбовано колгоспи й радгоспи, машинно-тракторні станції, вивезено в Німеччину тисячі голів худоби. Величезної шкоди завдано житловому фонду. В містах і селах окупанти знищили тисячі будинків, залишили без житла велику кількість людей. Особливу ненависть гітлерівці проявляли до соціалістичної культури. Вони пограбували музеї, бібліотеки, спалили архіви, зруйнували лікарні, школи, клуби, кінотеатри.
Ще жевріли заграви боїв, а у визволених районах розпочалася відбудова господарства. В містах і селах відновлювали роботу партійні, комсомольські організації і державні органи. Велике значення для планомірного відродження соціалістичної економіки Української РСР мала постанова РНК СPСP і ЦК ВКП(б) від 21 серпня 1943 року «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, звільнених від німецької окупації», в якій накреслювалась широка програма першочергових завдань відбудови промисловості, транспорту, житлового будівництва і громадських будівель, культурно-побутових закладів. Уже в січні—лютому 1944 року дали продукцію промислові підприємства Черкащини. Почали працювати Черкаська тютюнова фабрика, Уманський ремонтний завод, Золотоніський, Уманський, Черкаський промкомбінати. Піднімалися з руїн машинобудівний, консервний, рафінадний та інші заводи в Черкасах, цегельний і толевий заводи й швейні фабрики в Умані, 5 машинобудівний та паровозовагоноремонтний заводи в Смілі, ремонтно-механічний завод у Золотоноші, верстатобудівний завод і залізничні майстерні в Корсуні та інші. Налагоджувався залізничний транспорт. Річковики підняли з води 14 суден, затоплених гітлерівцями, і вчасно відкрили навігацію. Ремонтувалися й ставали до ладу електростанції. У 1945 році загальна чисельність робітників та службовців на підприємствах і в установах Черкащини становила 71 проц. до рівня 1940 року.
Великий трудовий героїзм виявили колгоспники, робітники МТС і радгоспів Черкащини. Часто ризикуючи життям, поруч з саперами працювали орачі. Тяглової сили не вистачало, тому доводилося використовувати корів, уцілілих у господарствах колгоспників. З перших днів визволення почалося відновлення МТС. 27 трактористів Іркліївської МТС, які повернулися з берегів Волги, дали слово відродити колишню славу станції. Вони відшукали інструменти, знімали деталі з розбитих танків і бронетранспортерів, а частини, яких бракувало, виготовляли самі. Весною 1944 року на Іркліївських полях уже працювало 12 бригад, в яких налічувалося 44 трактори. З окремих частин і вузлів, що збереглися, механізатори складали жатки, плуги, вози, борони, культиватори.
Основний тягар перших повоєнних жнив взяли на себе жінки, підлітки й діти. В колгоспі «Сім’я червоних партизанів» села Худяків Черкаського району в перший день жнив вийшло на поле 155 косарів-жінок, у колгоспі «Перемога» Шполянського району — 242 косарі і женці.
Відбудова народного господарства, битва за врожай воєнного 1944 року здійснювалися водночас з організацією допомоги Червоній Армії. У фонд оборони, на побудову танкових колон та авіаційних ескадрилій лише в першому кварталі 1944 року було зібрано в Чорнобаївському районі близько 1300 тис. крб., у Чигиринському — понад 3 млн. крб. , у Корсунь-Шевченківському районі — 2197,5 тис. крб. Трудящі Кам’янського району зібрали і відправили у фонд Червоної Армії понад 26 тис. цнт, Черкаського — 11,4 тис. цнт зерна і 1,8 тис. цнт картоплі. Трудящі Черкащини взяли активну участь у відбудові промислових центрів республіки. 1944 року тисячі кубометрів кріпильного лісу з Черкащини було надіслано тресту «Рутченкововугілля». Сотні комсомольців-колгоспників виїхали працювати в шахтах Донбасу.
Районам, потерпілим від окупантів, у т. ч. й Черкащині, велику допомогу подавала держава. З східних районів країни надходила техніка, посівний матеріал, племінна худоба. До Умані з Російської Федерації, Москви й Ленінграда, Кірова, Саратовської області, Татарської АРСР, Сибіру надходили машини, механізми, матеріали. Трудящі Коломни виготовили конче потрібні деталі для ремонту дизелів міської електростанції. У березні — квітні 1944 року до Корсуня прийшли ешелони з сибірським лісом, а з Уралу — 17 тракторів марки «ЧТЗ» для МТС. Держава щорічно виділяла до 7 млн. крб. для відбудови зруйнованого господарства міста Корсуня. Господарства Черкаського району з союзних республік одержали понад 300 голів високопродуктивної худоби, близько 750 голів- породистих свиней і овець.
Завдяки героїчній праці трудящих і братній допомозі всіх народів Радянського Союзу відбудову промисловості в основному було завершено в 1948—1949 рр. На 1950 рік ряд галузей промисловості значно перевершив довоєнний рівень. Зростав вуглевидобуток. 1950 року видано на-гора 302 тис. тонн вугілля проти 94 тис. тонн у 1940 році. Того ж року вироблено 91,3 млн. штук будівельної цегли, проти 57,6 тис. штук у 1940 році; перевершено довоєнний рівень виробництва м’якої покрівлі, будівельного вапна. Значних успіхів досягнуто в розвитку харчової промисловості. Якщо райони області з виробництвом м’яса дещо відставали, то масла тваринного виробили 3054 тонни проти 1303 тонни в 1940 році, цукру-піску — відповідно 289 тис. тонн проти 230,8 тонн. Зросло виробництво макаронів, м’ясних та овочевих консервів. Помітні зміни на кінець четвертої п’ятирічки сталися і в сільському господарстві. Порівняно з довоєнним часом збільшилися посівні площі, поліпшилася їх структура.
Врожай озимої пшениці досяг 14,9 цнт, картоплі — 122 цнт з гектара.
Успіхи в розвитку промисловості й сільського господарства забезпечили піднесення культури й добробуту широких мас трудящих. Відбудовувалися житла, комунальне господарство. На Черкащині за роки четвертої п’ятирічки (1946—1950) було зведено житлових будинків загальною площею 1614,3 тис. кв. метрів, у т. ч. на селі 1168,0 тис. кв. метрів.
Про поліпшення добробуту-трудящих переконливо свідчить і зростання товарообороту. Загальний обсяг державної і кооперативної торгівлі збільшився з 564 млн. крб. у 1940 році до 11180,4 млн. крб. у 1950 році. Відбудовувалась мережа дошкільних дитячих закладів. 1950 року в 93 дитячих садках виховувалось 3336 дітей. На кінець 1950 року в лікарнях області налічувалося 4955 лікарняних ліжок, працювало 954 лікарів (без зубних). Це на 415 більше, ніж до війни.
Першочерговим завданням було налагодження роботи шкіл. Тому органи Радянської влади, громадськість, командування Червоної Армії зразу ж після визволення того чи іншого населеного пункту робили все можливе, щоб школи почали працювати. Активну участь у ремонті й будівництві шкільних приміщень брали колективи підприємств, колгоспів, MTС, радгоспів. Неоціненна допомога школам області надходила з РРФСР та інших братніх республік. Обладнання, наочне приладдя, підручники для шкіл прибували з Москви, Свердловська та інших районів країни. Завдяки цьому школи Черкащини швидко відновили свою роботу. В 1950/51 навчальному році працювало 994 загальноосвітні школи, у т. ч. 117 середніх. Число учнів зросло порівняно з 1940 роком на 66,5 тис. чоловік. Навчали й виховували підростаюче покоління 12 547 учителів проти 9395 у 1940/41 навчальному році. У вищих навчальних закладах здобували освіту 2101 студент, у технікумах — 7176 тис. учнів. Діяли також 1140 масових бібліотек, 887 клубів, 249 кіноустановок, театр, 6 музеїв, філіал обласного, міські і районні державні архіви. Партійні і радянські органи проявляли велике піклування про дітей-сиріт, батьки яких загинули під час війни. На території області відкрилося 19 дитячих будинків. Багато дітей-сиріт було охоплено патронатом.
Після вересневого (1953) Пленуму ЦК КПРС та XX з’їзду партії сталися помітні зрушення в сільському господарстві. Всі ланки виробництва були зміцнені кваліфікованими кадрами. На 1 липня 1954 року Черкащина мала 1933 агрономи з вищою й середньою спеціальною освітою.
У дні святкування 300-річчя возз’єднання України з Росією згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 січня 1954 року було утворено Черкаську
область, до складу якої ввійшло три міста обласного підпорядкування — Черкаси, Сміла, Умань і 30 районів Київської, Полтавської, Кіровоградської та Вінницької областей. Загальна площа області становила 21,1 тис. кв. км, чисельність населення— 1497 тис. чоловік, з них 261 тис., або 17,4 проц. проживали в містах, а 1236 тис., або 82,6 проц.— в сільській місцевості.
Перша обласна партійна конференція, що відбулася 10—11 березня 1954 року, проаналізувала стан економіки новоствореної області, відзначила успіхи в розвитку всіх її галузей і водночас звернула увагу на невикористані можливості, накреслила конкретні заходи щодо виконання народногосподарських планів. На конференції було обрано обласний партійний комітет, а на першому пленумі — бюро Черкаського обласного комітету Комуністичної партії України. До його складу ввійшли досвідчені партійні і радянські працівники в основному Київської області. Першим секретарем обкому КП України обрано Б. І. Вольтовського. На першій сесії Черкаської обласної Ради депутатів трудящих головою облвиконкому обрали І. К. Лутака.
Тоді парторганізація області об’єднувала понад 23 тис. чоловік. Вона зосередила свої зусилля на найвідповідальніших ділянках відбудови народного господарства й культури. 1955 року, порівняно з 1950 валова продукція промисловості області зросла в 1,8 раза. Стали до ладу Юрківська брикетна фабрика, Юрківська ТЕЦ, шахта № 4-біс і кілька допоміжних підприємств Ватутінського буровугільного розрізу. Видобуток бурого вугілля в 1955 році досяг 1847 тис. тонн. 1958 року видано на-гора 2445 тис. тонн вугілля. Це в 26 разів більше, ніж у 1940 році.
Значний крок уперед зробила машинобудівна промисловість області. На Черкаському машинобудівному заводі ім. Петровського освоєно виробництво нових видів устаткування для м’ясокомбінатів, консервних заводів та підприємств громадського харчування; на Смілянському — устаткування для підприємств цукрової промисловості, Кам’янський машинобудівний завод освоїв виробництво обладнання для легкої та хімічної промисловості, Уманський— сільськогосподарських машин і кормозапарників, транспортерів тощо.
Збільшилися потужності підприємств харчової промисловості — цукрової, маслоробної, борошномельної. Якщо в 1950 році цукрові заводи Черкащини виробили 289 тис. тонн цукру, то в 1960 році —474,2 тис. тонн. У 1958 році на консервних підприємствах області виготовлено 69,534 тис. умовних банок консервів проти 50,5 тис. банок у 1953 році. Це становило 7,3 проц. республіканського виробництва. Черкаський консервний комбінат щорічно виготовляє 80 млн. банок овочевих і м’ясних консервів.
Поліпшилось забезпечення господарства області електроенергією. 1958 року завершено будівництво першої черги Уманської теплоелектроцентралі потужністю 12 тис. кіловат. Частина промислових підприємств була підключена до Корсунь-Шевченківської енергосистеми.
Швидкими темпами розвивався транспорт. Експлуатаційна довжина залізниць дорівнювала 628 км. Залізничні станції ім. Т. Г. Шевченка, Цвіткове, Христинівка та ін. в 1958 році прийняли 7,5 млн. тонн вантажів і відправили 5,3 млн. тонн. Протягом 1956—1960 рр. в області побудовано 474 км шляхів з твердим покриттям.
Черкасці багато робили для впровадження нової техніки, автоматизації виробництва. На підприємствах області створено 294 постійно діючі виробничі наради, в роботі яких брало участь близько 18 тис. робітників та інженерно-технічних працівників. Для механізації видобутку вугілля в умовах Дніпровського буровугільного басейну група робітників та інженерів тресту «Ватутінвугілля» на чолі з головним інженером шахти № 4-біс І. Сиротюком розробила нову конструкцію вугільного комбайна, що значно знизило собівартість вугілля. За кресленням конструктора Кам’янського машинобудівного заводу В. М. Буртового створений оригінальний автомат для мотального виробництва, продуктивність якого втроє перевищувала попередні автомати.
Бригади Ю. Мигаля, М. Конотопця, М. Сафонова, В. Протасенка та інші в співдружності з ученими Академії будівництва й архітектури УРСР вперше в країні розробили й освоїли виготовлення й застосування в потоковому будівництві нових покрить збірних залізобетонних конструкцій. За це вони удостоєні золотих і срібних медалей Виставки досягнень народного господарства СРСР.
31 травня 1964 року на березі Дніпра відбувся багатолюдний мітинг трудящих Черкащини та сусідніх областей, присвячений закладанню першого кубометра бетону Канівської ГЕС. Він збігся з святкуванням 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, на яке до Канева прибуло багато гостей. «Підкорення вод Дніпра-Славутича,— говорив на цьому мітингу перший секретар ЦК КП України П. Ю. Шелест,— перетворення його невичерпної енергії в електричний струм служитиме дальшому розквіту України, буде ще одним величним пам’ятником нашому славному Кобзареві».
Під керівництвом обласної партійної організації трудящі Черкащини протягом п’ятирічки збудували 25 нових підприємств і близько 200 окремих цехів. Черкаська область — важливий район харчової промисловості УРСР, з розвинутим машинобудуванням (випуск машин для харчової і легкої промисловості), зростаючою хімічною (випуск штучного волокна, хімікатів), паливною (видобуток бурого вугілля) і легкою промисловістю.
Бойовою програмою будівництва комунізму стали Директиви XXIII з’їзду партії по восьмому п’ятирічному плану. Уже на старті нової п’ятирічки було взято добрий розгін. У 1966—1967 рр. будівельники області здали в експлуатацію нову шахту і м’ясокомбінат у Ватутіному, Звенигородський вугільний розріз, авторемонтний і рибокоптильний заводи в Черкасах. Введено в дію й освоєно прокатні потужності комплексу виробництва іонообмінних смол, шовкового комбінату, першої черги заводу телеграфної апаратури. За п’ятирічку стало до ладу п’ять великих промислових підприємств, більше ста цехів і виробництв на діючих заводах та фабриках.
У 1969 році понад план видобуто 21 тис. тонн бурого вугілля, вироблено на 797 тис. крб. приладів і засобів автоматизації, близько 14 тис. тонн цукру-піску та багато ін. продукції. Підприємства освоїли виробництво 28 нових найменувань виробів.
Партія і уряд у 1970 році нагородили орденами й медалями понад тисячу робітників Черкащини, а Смілянський машинобудівний завод був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і став першим орденоносним підприємством області.
Включившись у соціалістичне змагання на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна, XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, 327 промислових підприємств Черкащини в 1970 році дали народному господарству продукції на суму близько 1185 млн. карбованців.
Виробничі успіхи трудящих області у виконанні державних завдань восьмої п’ятирічки високо оцінені партією і урядом. На ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна 17 кращих колективів області нагороджені Ленінськими ювілейними Почесними Грамотами ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС, 7 колективів — Ленінськими ювілейними почесними грамотами ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради. Понад 75 тис. трудівників Черкащини удостоєні ювілейної медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Нові трудові здобутки принесло соціалістичне змагання, що розгорнулося на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Трудівники промисловості достроково виконали квартальний план за обсягом і реалізацією промислової продукції. Країна одержала додатково продукції на 11,7 млн. карбованців.
Колективи промислових підприємств області на 33 дні раніше строку завершили виконання передбачених восьмою п’ятирічкою завдань з основних показників. Понад план випущено продукції на 191,6 млн. крб. Загальний обсяг промислового виробництва в області збільшився в 1,5 раза, в т. ч. виробів машинобудування й металообробки — в 1,9, хімічної — у 2 рази, легкої промисловості — в 2,5 раза.
У ці роки на дільницях Знам’янка — Шевченкове, Цвіткове—Городище пішли електропоїзди. На інших ділянках залізниць паровози замінено тепловозами. Понад 50 млн. тонн вантажів і 125 млн. пасажирів щорічно перевозять автомобілі, автобуси, таксі.
В зв’язку з спорудженням Кременчуцької ГЕС і створенням водоймища, що пересікло з півночі на південь майже всю область, за. вершено будівництво в Черкасах та Адамівці нових портів з водозахисними дамбами й хвилерізами, намито греблі для захисту родючих заплавних земель у долині Дніпра в Золотоніському та Чорнобаївському районах; із зони затоплення евакуйовано 25 сіл, а також перебазовано в нові місця промислові підприємства.
Успішно розвивалось і сільське господарство. 1954 року 1400 тис. га сільськогосподарських угідь обробляли 673 колгоспи і 29 радгоспів. Колгоспникам подавали допомогу 54 машинно-тракторні станції. На початку 50-х років урожай зернових культур становив з га 15,5 цнт, в т. ч. озимої пшениці 19,2 цнт, цукрових буряків 191 цнт. Окремі господарства й цілі райони досягли значно вищих урожаїв.
За високі показники у вирощуванні зернових і технічних культур, а також у розвитку тваринництва голові колгоспу «Радянська Україна» села Геронимівки Г. Є. Буркацькій, голові колгоспу «Здобуток Жовтня» Ф. І. Дубковецькому присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Для зміцнення економіки колгоспів Черкащини велике значення мало впорядкування закупівельних цін на сільськогосподарські продукти, зокрема, підвищення закупівельних цін на буряки. Для піднесення колгоспного виробництва важливу роль відіграло зміцнення його спеціалістами. 1955 року на заклик партії у колгоспи й МТС пішло працювати понад 100 інженерів і техніків, близько 5,5 тис. механізаторів. Досвідченими кадрами була зміцнена й середня ланка керівників колгоспного виробництва. Близько 750 спеціалістів сільського господарства в 1965 році очолювали виробничі бригади й тваринницькі ферми. У колгоспах працювало понад 48 тис. комсомольців. Вони створили до 600 комсомольсько-молодіжних бригад і ланок на вирощуванні кукурудзи й буряків, більш як 12 тис. працювало на тваринницьких фермах.
Молодь Черкащини зробила свій внесок і в освоєння цілинних та перелогових земель, яке почалося 1959 року. За комсомольськими путівками на цілину виїхало понад 5 тис. черкасців. У Північно-Казахстанській області було створено радгосп «Черкаський». 4956 року він здав державі понад 100 тис. пудів хліба. За високі трудові показники колишнім трактористам Шполянської МТС Г. Линнику та Іркліївської МТС Ф. Луту, які очолили тракторні бригади на цілині, присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Завдяки дальшому організаційно-господарському зміцненню колгоспів і радгоспів, піднесенню активності трудівників колгоспного села підвищився рівень сільськогосподарського виробництва області. Валовий збір зерна в 1958 році становив 14 222 тис. цнт, або на 5485 тис. цнт більше, ніж у 1953 році. В цілому з кожного га в 1958 році одержано по 20 цнт зернових, по 275 цнт цукрових буряків. Від продажу державі цукрових буряків урожаю 1958 року колгоспи одержали понад 65,6 млн. крб. прибутків у старих цінах, що перевищувало всі грошові доходи від рільництва й тваринництва в 1953 році.
Зростання врожайності зернових і технічних культур забезпечило розвиток продуктивного тваринництва. На кожних 100 га земельних угідь у 1958 році одержано по 60,8 цнт м’яса в забійній вазі і по 374,8 цнт молока.