Бахмач, Бахмацький район, Чернігівська область (закінчення)
9 вересня 1943 року Бахмач став радянським. Цього ж дня Москва салютувала військам, що визволили його, 12 артилерійськими залпами з 124 гармат. Шести частинам і з’єднанням було присвоєно найменування «Бахмацьких», а 70-у гвардійську Глухівську дивізію нагороджено орденом Червоного Прапора. Жителі міста радо зустріли своїх визволителів. Близько 600 воїнів Червоної Армії — українців, росіян, узбеків, грузин та синів інших народів Радянського Союзу — полягли в боях за визволення міста. Свято шанують пам’ять про них бахмачани. Ніколи не в’януть квіти на могилах загиблих. На фронтах Великої Вітчизняної війни боролися понад 2 тис. жителів Бахмача, з них 1650 нагороджені орденами й медалями. Уродженцю міста підполковнику І. Д. Коломійченку за мужність і відвагу, виявлені під час форсування Вісли, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 1100 чоловік віддали життя за свободу й незалежність Батьківщини.
Після визволення у Бахмачі відновили роботу райком партії, райвиконком і міська Рада. Уже в жовтні тут працювало 5 первинних партійних організацій, які спрямували зусилля трудящих на відбудову господарства й міста. Гітлерівці перетворили Бахмач на суцільні руїни і згарища. Було зруйновано залізничний вузол, вокзал, насінницький завод, суконну фабрику, електростанцію, середню школу, понад половину житлових будинків, вивезено обладнання паровозного і вагонного депо, пограбовано бурякорадгосп, колгоспи, птахокомбінат, МТС. Щоб забезпечити безперебійне постачання фронту, необхідно було відновити роботу залізничного вузла. Ще поруч гриміли бої, а все працездатне населення вже вийшло на його відбудову. За кілька днів вузол став до ладу. З Уралу надійшли рейки, станційне обладнання, паровози. Незабаром почали діяти паровозне і вагонне депо. Російська Федерація надіслала також 34 трактори, 3 комбайни та інші сільськогосподарські машини для Бахмацької МТС, техніку, насіння й худобу — для бурякорадгоспу. У 1944 році почав працювати птахокомбінат. Держава виділила населенню для відбудови жител будівельні матеріали й кошти. Було проведено місячник допомоги сім’ям фронтовиків та інвалідам війни. Трудящі міста зібрали понад 500 тис. крб. на будівництво танкової колони.
Завдяки великій організаторській роботі комуністів і самовідданій праці трудящих господарство Бахмача успішно відбудовувалося. Трудівники міста активно включилися у соціалістичне змагання за дострокове виконання плану четвертої п’ятирічки. Серед залізничників розгорнувся рух за відправку великовагових поїздів, швидкісну їх обробку та формування. Комсомольці вагонного депо О. Є. Копа, Є. Й. Артеменко, О. І. Хромич та інші у 1947 році звернулися до молодих залізничників Чернігівщини із закликом: виконати п’ятирічку за три з половиною роки, наполегливо підвищувати технічні знання. Чимало бахмацьких залізничників систематично виконували планові завдання на 120—130 і 200 проц. та достроково завершили п’ятирічку. Запровадження погодинного графіка роботи агрегатів в МТС підвищило ефективність використання сільськогосподарської техніки і забезпечило скорочення строків виконання польових робіт. Ряд передових механізаторів, працюючи за новим методом, добився значних успіхів і був відзначений урядовими нагородами. Зросли лави членів партії. У 1950 році в 17 первинних партійних організаціях налічувалося 196 комуністів.
Багато уваги приділялося налагодженню роботи закладів охорони здоров’я, освіти й культури. Відразу після визволення Бахмача почали працювати районна І залізнична лікарні. За успіхи в організації медичної служби головному лікареві райлікарні К.П. Бузуну в 1949 році було присвоєно звання заслуженого лікаря УРСР. Дошкільнята виховувалися в залізничному дитячому садку. Відновилися заняття у 2 середніх і семирічній школах. Відкрили клуб залізничників, районну і залізничну бібліотеки, 2 міські бібліотеки — для дорослих і дітей.
Швидкими темпами розвивалася економіка Бахмача у наступні роки. На початку 1951 року дав першу продукцію молочно-консервний комбінат. На підприємстві встановлені потужні вакуум-апарати і розфасовочні апарати. У 1971 році комбінат переробив 47 тис. тонн молока і виготовив 30 млн. банок молочних консервів— у 6 разів більше, ніж передбачалося проектною потужністю. Продукція підприємства надходить у багато міст Радянського Союзу, а також йде на експорт. Було здійснено реконструкцію птахокомбінату, на якому встановили нове холодильне устаткування та конвейєрні лінії. Це дало можливість збільшити його виробничі потужності з 260 тонн м’яса та м’ясних виробів у 1952 році до 3700 тонн у 1971 році. У 1951—1965 рр. побудували механізовані склади «Заготзерно», друкарню, кукурудзо-калібрувальний завод, новий виробничий корпус комбінату побутового обслуговування, створили «Міжколгоспбуд». Було реконструйовано майстерні районного об’єднання «Сільгосптехніки», організовано шляхо-будівельне управління. У 1964 році почалося будівництво заводу хімічного машинобудування, а в 1969—1970 рр. введено в дію його першу, другу і третю черги. З його побудовою змінилася структура промисловості міста.
Великі зміни сталися на Бахмацькому залізничному вузлі. У 1953 році відкрили новий залізничний вокзал. Протягом 1965—1967 рр. було здійснено електрифікацію залізниці, і через Бахмач пішли поїзди на електротязі. Зміцнювався ордена Леніна бурякорадгосп. За ним закріплено 3300 га орної землі. За високу продуктивність тваринництва бурякорадгосп у 1956 році відзначили дипломом першого ступеня Всесоюзної сільськогосподарської виставки та преміювали вантажною і легковою автомашинами. В липні 1960 року створили спеціалізований радгосп «Заготхудобовідгодівля», за яким закріплено 1417 га сільськогосподарських угідь. Господарство виробляє щороку понад 4 тис. цнт м’яса. Приміський колгосп ім. Кірова в 1962 році приєднали до колгоспу ім. Ватутіна с. Халимонового.
Трудящі Бахмача підхопили почин комсомольсько-молодіжної бригади депо станції Москва-Сортувальна, яка виступила ініціатором руху за комуністичну працю. Першими в місті звання ударників і колективів комуністичної праці завоювали члени паровозних бригад О. О. Русаков, М. Ф. Харченко, Ф. К. Антоненко, М. Ф. Філоненко, бригада оглядачів вагонів вагонного депо, сушильний цех молочно-консервного комбінату і кондитерський цех харчокомбінату. Тепер близько 1 тис. трудівників удостоєні звання ударників, 32 цехи, зміни і бригади — звання колективів комуністичної праці. 2500 чоловік борються за це високе звання. За багаторічну і бездоганну роботу на залізничному транспорті орденом Леніна у 1952 році було нагороджено 7 працівників і двох — орденом Трудового Червоного Прапора. За успіхи в розвитку сільського господарства у 1958 році 7 чоловік відзначено орденами і медалями, серед них — комбайнера Бахмацької МТС П. А. Папоротного — орденом Леніна і директора бурякорадгоспу Г. Л. Кочетова — орденом Трудового Червоного Прапора. За сумлінну працю в роки семирічки 43 бахмачан одержали ордени й медалі, у т. ч. доярка бурякорадгоспу А. М. Мартинович і дояр бурякорадгоспу К. К. Романь — орден Леніна, 9 чоловік — орден Трудового Червоного Прапора. Бригадиру бурякорадгоспу І. В. Курбацькому за вирощування високих врожаїв пшениці присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Широко розгорнулося соціалістичне змагання за гідну зустріч 50-річчя Великого Жовтня. Залізничники Бахмача за рахунок зниження простоїв вагонів проти норми добилися до жовтня 1967 року 256 тис. вагоно-годин економії, що дало змогу відправити понад план 500 тис. тонн вантажів і знизити собівартість робіт на 11,2 проц. За ці успіхи колективу станції було присуджено перехідний Червоний прапор управління та дорпрофради Південно-Західної залізниці і вручено пам’ятний Червоний прапор Конотопського відділення цієї залізниці. Трудівники вагонного депо завдяки впровадженню технічних удосконалень та раціоналізаторських пропозицій одержали 7340 крб. надпланової економії. До цієї знаменної дати завершили виконання річної виробничої програми колективи молочно-консервного комбінату та інші підприємства.
Нова хвиля трудового піднесення охопила трудівників напередодні 100-річчя з дня народження В. І. Леніна та в дні підготовки до XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Протягом восьмої п’ятирічки обсяг виробництва промислової продукції міста зріс на 75 проц. Продуктивність праці збільшилася на 48 проц., за рахунок чого одержано 80 проц. приросту. Промислові підприємства міста в середньому на рік випускають продукції в 40 разів більше, ніж у 1950 році. Внаслідок значної реконструкції станційного устаткування за роки восьмої п’ятирічки на 31 проц. зріс вагонооборот станції, а проти 1950 року — втричі. Середньодобовий простій вагонів знизився на півгодини, завдяки чому вивільнилося для додаткового навантаження 14 тис. вагонів. Було реконструйовано вагонне депо, де почали ремонтувати пасажирські вагони. Паровозне депо стало локомотивним. Залізничники виконали п’ятирічний план відправки вагонів до 1 вересня. Колектив станції 11 разів за п’ятирічку виходив переможцем у соціалістичному змаганні по Конотопському відділенню Південно-Західної залізниці. В бурякорадгоспі було вирощено в середньому на рік 25 цнт зернових, 275 цнт цукрових буряків і 17,6 цнт насіння цукрових буряків з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 526 цнт молока і 113 цнт м’яса.
Близько 1 тис. кращих трудівників Бахмача нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна». За успішне виконання завдань восьмої п’ятирічки орденами й медалями відзначено 41 трудівника. Ордена Леніна удостоєно першого секретаря райкому партії О. П. Янчука, начальника залізничного відділення перевезення пошти М. С. Боканя; ордена Жовтневої Революції — колишнього першого секретаря райкому партії, персонального пенсіонера, кавалера двох орденів Леніна І. Я. Свириденка. 12 чоловік нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Всього за роки Радянської влади за самовіддану працю 167 жителів міста одержали ордени і медалі. План першого року дев’ятої п’ятирічки більшість підприємств перевиконала. Нарощує виробничі потужності завод «Хіммаш». Якщо в 1970 році він реалізував продукції на 2 млн. крб., то в 1971 році — на 5 млн. крб. У дев’ятій п’ятирічці передбачається провести дальшу реконструкцію локомотивного депо.
Невпізнанно змінився зовнішній вигляд Бахмача. Багато зроблено для його благоустрою. Площі та центральні вулиці міста реконструйовано; понад 6 тис. кв. метрів вулиць, площ і тротуарів вкрито асфальтом та плитами. Широкого розмаху набуло будівництво, особливо житлове. Тут споруджено поліклініку, будинок, побуту, міське відділення Держбанку, міський дитячий садок, залізничний клуб, готель, універмаг, кінотеатр на 440 місць. Лише за роки восьмої п’ятирічки зведено 26 житлових будинків на 278 квартир. За останні 20 років державний житловий фонд міста зріс більш як у 8 разів, а його загальна площа перевищує 26 тис. кв. метрів. Близько 2 тис. житлових будинків площею 78 500 кв. метрів спорудили з допомогою держави індивідуальні забудовники. Завершується газифікація. Місто підключене до державної енергосистеми. До послуг жителів Бахмача — 50 магазинів. Товарооборот торговельної мережі у роки восьмої п’ятирічки збільшився у півтора раза в порівнянні з минулою семирічкою і досяг 40 млн. крб. Це є одним із свідчень підвищення добробуту трудівників. У місті працюють комбінат громадського харчування, 23 майстерні побутового обслуговування. В особистому користуванні жителів — 62 легкові автомашини, 512 мотоциклів. Майже в кожній квартирі є телевізор.
Добре налагоджено медичне обслуговування трудящих. У Бахмачі діють 2 лікарні на 240 ліжок, 3 поліклініки, 10 медпунктів, 3 аптеки. У медичних закладах працює 40 лікарів та 250 чоловік середнього медперсоналу. В 6 дитячих дошкільних закладах міста виховується понад 550 дітей. Підвищився освітній та культурний рівень населення. У місті діють 3 середні, восьмирічна й початкова школи, в яких навчається 2560 учнів та працює 150 учителів. Є також вечірня й заочна середні школи і музична семирічна школа. Своє дозвілля жителі проводять у районному будинку культури, клубі залізничників ім. Леніна та 3 профспілкових клубах. У 1965 році відкрито широкоекранний кінотеатр. Учасники гуртків художньої самодіяльності, які створені при будинку культури і клубах, часто виступають перед глядачами. Велику популярність мають капела бандуристів та оркестр баяністів районного будинку культури, які удостоєні звання народних. Ці колективи та духовий оркестр відзначені дипломами й медалями на республіканському конкурсі художньої самодіяльності, присвяченому 100-річчю з дня народження В. І. Леніна. У місті налічується 15 бібліотек, книжковий фонд яких становить 150 тис. примірників. Вони обслуговують 13 тис. читачів. Активно працюють 12 первинних організацій товариства «Знання», які об’єднують 210 лекторів. На громадських засадах діють 5 народних університетів та історико-краєзнавчий музей. € первинні організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. Тут виходять районна газета «Радянське село», в бурякорадгоспі — багатотиражна газета «Зоря комунізму».
На трудові звершення трудящих Бахмача спрямовують 60 первинних партійних організацій, що налічують 1500 комуністів. їх помічниками є 36 комсомольських організацій, в лавах яких — 1340 юнаків і дівчат. Питаннями господарського й культурного будівництва займається міська Рада депутатів трудящих. Вона складається з 54 депутатів, серед них — 34 робітники і 20 представників інтелігенції, 27 комуністів і 7 комсомольців, 23 жінки. Велику роботу проводять 8 постійних комісій міськради: планово-бюджетна, промисловості, транспорту та зв’язку, шляхового будівництва та благоустрою, торгівлі й громадського харчування, соціально-культурна, соціалістичної законності, для роботи серед молоді. У 1971 році на соціально-культурні заходи було асигновано 144,2 тис. крб. проти 91,5 тис. крб. у 1966 році.
Багато зроблено в Бахмачі за роки Радянської влади. Ще більші перспективи відкриваються перед ним на майбутнє. Трудящі докладають всіх зусиль, щоб гідно зустріти знаменну дату — 50-річчя утворення СРСР.
Б. А. ХАТНЮК