Карпилівка, Козелецький район, Чернігівська область
КАРПИЛІВКА — село, центр сільської Ради, розташоване на правому березі річки Десни, за 26 км від районного центру. Дворів — 769. Населення — 2264 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Виповзів, Лошакова Гута, Лутава.
В Карпилівці розміщена центральна садиба колгоспу «Родина», за яким закріплено 5051 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. орної землі — 1701 га. Господарство спеціалізується на вирощуванні льону й картоплі. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. За досягнення в розвитку сільського господарства 88 колгоспників нагороджено орденами й медалями, Л. І. Крикун, Г. Д. Локоть і М. Т. Якименко удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці.
В селі є середня школа, де навчається 426 учнів і викладає 30 учителів, будинок культури на 400 місць, бібліотека, медпункт.
Карпилівка відома з 1746 року. В березні 1905 року тут відбувся селянський виступ.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. В 1924 році створена комсомольська організація, в 1940 — партійна.
На фронтах Великої Вітчизняної війни билися з ворогом 619 жителів Карпилівки. За мужність і героїзм 120 чоловік нагороджено орденами й медалями, 360 — полягли в боях за Батьківщину.
В роки німецько-фашистської окупації в селі діяла підпільна патріотична група, більшість якої влилася в партизанський загін ім. Щорса. Біля Карпилівки гітлерівці розстріляли 230 чоловік партійно-радянського активу й комсомольців. У березні—квітні 1943 року в селі був створений загін самооборони від карателів, який налічував 88 чоловік.
На території Карпилівки є три пам’ятники: Героям Радянського Союзу полковнику Г. П. Кривохижину і лейтенанту М. К. Пугачу, відкритий у 1958 році, радянським воїнам, що полягли в боях за визволення села, відкритий у 1961 році, і пам’ятник односельцям, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, встановлений у 1957 році.
На околицях та поблизу сіл Карпилівки, Виповзова й Лутави виявлено поселення доби неоліту, два — трипільської культури, одне — доби бронзи, а також три городища і три поселення часів Київської Русі. Лутавське городище є залишком давньоруського міста Лутави, яке згадується в літопису під 1155, 1159 і 1175 роками.