Безуглівка, Ніжинський район, Чернігівська область (продовження)
У вересні 1924 року засновано сільське споживче товариство. У селі відкрили магазин, через який селянам постачали різні товари широкого вжитку. Весною наступного року засновано сільськогосподарську кооперацію. Селянам надавалися довготермінові кредити на придбання сільськогосподарських машин, сортового насіння тощо.
Водночас з відбудовою господарства багато робилося в справі культурного будівництва. Починаючи з 1921 року, в селі працювала початкова школа, організовувалися гуртки ліквідації неписьменності серед дорослих. З 1925 року діяла вечірня школа. У колишньому поміщицькому будинку 1921 року відкрито сельбуд. Драматичний гурток ставив вистави: «Наталка Полтавка», «Мартин Боруля», «Сватання на Гончарівці», «Глитай, або ж павук» та ін. В 1924 році почала працювати хата-читальня.
В січні 1926 року в Безуглівці засновано комсомольську організацію в складі 8 чоловік. Через рік створено кандидатську партійну групу, яка 4 вересня 1927 року реорганізована в партійний осередок. У ньому налічувалося 11 комуністів. Секретарем його обрано Ф. Т. Шумила.
Під керівництвом партосередку трудящі перебудовували село на соціалістичних засадах. В 1927 році створено земельну комісію, яка зайнялася землевпорядкуванням. Було взято на облік усі земельні ділянки, виявлено близько 1000 гектарів прихованої куркулями землі. 30 серпня 1928 року 19 сімей об’єдналися в сільськогосподарську артіль «Вільний шлях», у користуванні якої було 84 га землі. Колгоспники організовано провели осінню та весняну сівбу і в 1929 році виростили в середньому по 11 цнт зернових з гектара. Артіль виконала хлібопоставку й видала на трудодень по 3 кг зерна. Весною 1930 року до колгоспу вступило ще 45 одноосібників. Восени артіль почала називатися ім. Леніна.
Колективізація проходила в умовах жорстокої класової боротьби. У селі певний час орудувала куркульська зграя, яка чинила терористичні акти, залякувала селян, палила колгоспний хліб, громадські будівлі, хати колгоспників. Восени 1929 року бандити тяжко поранили комсомольця А. Т. Пампуру, 18 грудня 1930 року вбили секретаря сільради, комуніста А. Ю. Зашкольного. Ніжинська міліція за активною участю партосередку, сільради, комсомольців і незаможників у січні 1931 року ліквідувала банду та її ватажка. З Безуглівки було вислано за межі України 31 куркульську сім’ю, а їх майно передано колгоспу.
1932 року в селі створено ще дві артілі — ім. Шевченка та «Червоний комунар». Вони об’єднували 96 бідняцько-середняцьких дворів і мали в своєму користуванні 546 га землі. На осінь 1933 року майже всі бідняцько-середняцькі господарства були колективізовані. В 1934—1935 рр. в артілях з’явилися сільськогосподарські машини: сівалки, жатки, косарки. Велику допомогу подавала хліборобам в обробітку землі й збиранні врожаю Ніжинська МТС. Рік у рік зростала економіка колгоспів, були побудовані добротні тваринницькі приміщення, створені молочнотоварні ферми, свиноферми, вівце- та птахоферми.
Весною 1940 року артілі ім. Шевченка та «Червоний комунар» об’єдналися в одне господарство ім. Шевченка. За безуглівськими артілями ім. Леніна та ім. Шевченка було закріплено 3728 га землі, в т. ч. 2278 га орної. На фермах налічувалося 159 голів великої рогатої худоби, 256 коней, 509 свиней, 210 овець, 1300 штук птиці. Восени 1940 року хлібороби зібрали з кожного гектара в середньому по 11 цнт зернових і одержали на трудодень по 2,7 кг зерна, 3 кг картоплі, кормові буряки, солому.
Значно поліпшився побут трудящих. У 1941 році працювало 2 магазини сільської споживчої кооперації, де жителі могли придбати потрібні їм товари. Населення обслуговувала Талалаївська дільнична лікарня, а в 1941 році в селі відкрили фельдшерський пункт. Значні зміни відбулися в народній освіті. 1931 року початкову школу перетворено на семирічну, в якій напередодні війни навчалося 317 дітей і працювало 17 учителів. Велика увага приділялася масово-політичній та культурно-освітній роботі. У 1928 році збудовано клуб на 400 місць. Тут регулярно читалися лекції, доповіді, виступали драматичний та хоровий гуртки художньої самодіяльності, демонструвалися кінофільми. З 1925 року працювала сільська бібліотека, де в 1940 році налічувалося понад 3 тис. томів. 2 тис. книг становив книжковий фонд шкільної бібліотеки.
Усі досягнення в господарському й культурному житті села безпосередньо зв’язані з діяльністю партійної організації. У 1941 році вона складалася з 7 комуністів, їх вірними помічниками завжди були комсомольці, яких налічувалося 49 чоловік.
Коли фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз, 296 безуглівців пішли захищати Вітчизну. 12 вересня 1941 року село окупували німецько-фашистські війська. Нічим не обмежена сваволя — такий «новий порядок» принесли окупанти. Вони заарештували голову колгоспу, комуніста В. І. Левенка, який проводив підпільну роботу, й після тяжких катувань розстріляли. Від рук гестапівців загинув також комуніст І. Т. Сутченко. На каторжні роботи до Німеччини було вивезено 19 юнаків і дівчат. Гітлерівці знищили тваринницькі ферми, спалили клуб, сільську й шкільну бібліотеки, забирали у людей худобу.
Та безуглівці не скорилися фашистам. Ось що писала в своєму щоденнику 16-річна Ангеліна Полднєва, потім член Спілки радянських письменників СРСР, одержавши повістку на відправку до фашистської Німеччини:
Я стану, хоч слаба, до бою,
Безсила я битися буду.
Проклятий фашист! Твоєю рабою Не буду! Не буду!
Нехай упаду я, загину Серед безмежного лану,
На шкоду своїй Батьківщині Робити не стану, не стану.
Жителі села саботували накази гітлерівців і поліцаїв, ховалися від відправки до Німеччини, сім чоловік пішли в партизани. На початку 1943 року в село прибув каральний загін для розправи з непокірними. Але народні месники зустріли катів вогнем і вигнали з села. Напередодні жнив 1943 року партизани на чолі з 0. В. Муромцем спалили молотарки. До народних месників приєдналися юнаки А. І. Бугаєць, І. Я. Захарченко, П. С. Коваль, які пішли до з’єднання «За Батьківщину».
Радісним і незабутнім був для безуглівців день 15 вересня 1943 року. Воїни 7-го гвардійського механізованого корпусу під командуванням генерал-лейтенанта І. П. Корчагіна визволили село від німецько-фашистських загарбників. На фронтах Великої Вітчизняної війни і в партизанських загонах хоробро билися проти окупантів 397 жителів Безуглівки, 259 з них віддали своє життя за Вітчизну, в т. ч. старший лейтенант комуніст П. Г. Пампура — кавалер орденів Леніна, Червоного Прапора та Червоної Зірки. За героїзм, виявлений у боях з німецько-фашистськими загарбниками, 267 жителів нагороджено орденами й медалями, в т. ч. П. П. Кулініч удостоєний ордена Червоного Прапора, а І. О. Савченко відзначений цією нагородою тричі.
З перших днів після визволення сільська Рада мобілізувала трудящих на відбудову господарства. Насамперед було проведено сівбу озимих, почато ремонт тваринницьких ферм, велася підготовка до весняної сівби 1944 року. Відновили роботу сільське споживче товариство, фельдшерсько-акушерський пункт, школа.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни з фронту почали повертатися демобілізовані воїни. 16 лютого 1946 року в селі створено територіальну первинну партійну організацію, до складу якої увійшли 6 комуністів. У квітні засновано комсомольську організацію, в якій налічувалося 17 членів ВЛКСМ. Комуністи й комсомольці розгорнули соціалістичне змагання за підвищення врожайності зернових і технічних культур, піднесення продуктивності громадського тваринництва. 1946 року хлібороби досягли довоєнного рівня урожайності зернових культур. Це дало змогу своєчасно розрахуватися з державою по хлібопоставках і видати колгоспникам на трудодень по 2 кг зерна й по 3 кг картоплі. 1950 року колгоспники виростили в середньому з гектара по 90 цнт картоплі, 200 — цукрових буряків. Ще кращих показників добилася ланка, очолювана М. Г. Сухоцькою. Вона зібрала з гектара по 25 цнт пшениці, за що ланкова була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Такої ж нагороди була удостоєна за високі врожаї кукурудзи А. Л. Друзь. У жовтні колгоспи с. Безуглівки та с. Хомівки об’єдналися в артіль «Ленінський шлях», за якою закріплено 3728 га землі, в т. ч. 2278 га орної.
На кінець 1950 року в Безуглівці було три магазини сільської споживчої кооперації: продовольчий, промтоварний та господарський. У сільському фельдшерсько-акушерському пункті працювало два медпрацівники — фельдшер та акушерка. Жителів села обслуговувала Талалаївська дільнична та Ніжинська районна лікарні. В семирічній школі в 1950 році налічувалося 363 дітей і 13 учителів. Культурно-освітню роботу серед населення проводив клуб, відбудований у 1946 році.
В наступні роки відбувається дальше зміцнення колгоспу. Під керівництвом партійної організації, яка в 1951 році була реорганізована з територіальної в колгоспну, хлібороби рік у рік добивалися підвищення врожайності усіх культур. За самовіддану 25-річну працю на тваринницькій фермі свинарка П. А. Зашкольна, яка протягом багатьох років одержувала від свиноматки по 19—20 поросят, в 1958 році була удостоєна ордена Леніна. У березні 1960 року колгоспи «Ленінський шлях» та «Червоний прапор» с. Курилівки об’єдналися в артіль «Ленінський шлях». За господарством було закріплено 5050 га землі, в т. ч. 2676 га орної. На фермах налічувалося 1138 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 494 корови, та 989 свиней. Розвивалося вівчарство, птахівництво й бджільництво. Зростала технічна озброєність господарства. На ланах працювало 16 тракторів, 11 комбайнів, 13 вантажних автомашин і багато іншої сільськогосподарської техніки. Артіль одержала з гектара по 11 цнт зернових, 112 — картоплі, 204 — буряків.
Колгоспники гідно зустріли 50-річчя Радянської влади. Особливо високих успіхів у ювілейному році добилася бригада, очолювана комуністом П. П. Терещенком. Вона зібрала з кожного гектара по 345 цнт цукрових буряків і по 19 цнт гречки. По 307 цнт з гектара ніжинських огірків одержала ланка Н. І. Юрченко. У 1970 ювілейному році колгосп зібрав з гектара по 18 цнт зернових, 102 — картоплі, 250 — цукрових буряків, 153 цнт ніжинських огірків. Ланкова А. В. Саєнко виростила з гектара по 400 цнт цукрових буряків і була удостоєна ордена Трудового Червоного Прапора. Досягнуто успіхів у розвитку тваринництва. У колгоспі в 1970 році налічувалося 1666 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 632 корови, та 1500 свиней. На 100 га землі вироблено по 308 цнт молока й по 72 цнт м’яса. За багаторічну сумлінну працю і високі показники в змаганні на честь XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України свинарку М. І. Лизогуб відзначено орденом Трудового Червоного Прапора.
Рік у рік підвищується матеріальний добробут колгоспників. Більшість із них збудували собі нові добротні житла. В кожному будинку є велосипеди, понад 100 хліборобів придбали мотоцикли, 5 — легкові автомашини. У багатьох є пральні машини, холодильники. Близько 100 сімей користуються газобалонними установками.
З 1960 року в селі діє 8-річна школа, у якій в 1970 році навчалося 354 учні й працювало 24 учителі. 1957 року відкрита вечірня середня школа сільської молоді. Культурно-масову роботу серед населення проводить будинок культури на 450 місць, споруджений у 1960 році. Тут працюють гуртки художньої самодіяльності, влаштовуються тематичні й молодіжні вечори, зустрічі з передовиками колгоспного виробництва, демонструються кінофільми. З 1955 року відкрито бібліотеку.
Безуглівці свято шанують пам’ять про тих, хто на полі бою віддав життя за Радянську владу в громадянську та Велику Вітчизняну війни. При в’їзді в село з боку Ніжина в 1947 році встановлено монумент червоним партизанам, які загинули 1918 року в боротьбі з гетьманцями та кайзерівцями. У центрі села до 50-річчя Великого Жовтня споруджено обеліск 289 героям-односельцям, які полягли смертю хоробрих на фронтах громадянської та Великої Вітчизняної воєн. їх імена викарбовані на двох плитах, біля яких завжди живі квіти.
Втілюючи в життя накреслення XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, безуглівці невтомно трудяться над примноженням своїх здобутків в економіці і культурному будівництві.
Ф. А. ШТИПА