Визволення Чернівців від румунської влади (продовження)
Чернівецькі заводи і фабрики успішно справлялися з виробничим завданням. План 1-го кварталу 1941 року вони виконали на 103,6 процента.
Корінні зміни відбулися і в торгівлі. Після націоналізації покладено край панівному становищу приватного капіталу. Провідне місце в торгівлі міста посів соціалістичний сектор. В кінці січня 1941 року працювало понад 250 державних і кооперативних крамниць, 58 їдалень, ресторанів та буфетів.
Трудящі дістали змогу брати активну участь в політичному й економічному житті. Міська партійна організація сміливо висувала на керівну роботу передових, найбільш досвідчених і кваліфікованих робітників. На 1 червня 1941 року керівні посади в промисловості й торгівлі міста займали 1198 висуванців з місцевого населення, зокрема 10 чоловік були призначені директорами і технічними керівниками підприємств, 70 — начальниками цехів, 161 — майстрами і помічниками майстрів, 190 — завідуючими магазинами. Серед них налічувалося 211 жінок.
Висуванці, як правило, успішно справлялися з своїми обов’язками. Добре зарекомендував себе на посаді заступника директора панчішної фабрики Ns 2 Г. В. Гнатюк, який раніше працював тут рядовим робітником. Колишній робітник фабрики «Тринако» І. Ф. Козачук займав посаду заступника голови райвиконкому. Він був обраний депутатом Верховної Ради УРСР.
На підприємствах і в установах діяли радянські закони про оплату праці, тривалість робочого дня, порядок оплати чергових профвідпусток і державного страхування робітників та службовців. Зразу запровадили 8-годинний робочий день. При скороченому робочому дні середньомісячний заробіток чернівецьких робітників зріс у кілька разів. Поліпшилися також і житлові умови. За півроку, що минули з дня встановлення Радянської влади, з сирих підвальних приміщень у світлі квартири переселено 727 робітничих родин.
Після визволення Північної Буковини чернівчани дістали право користуватися безплатним медичним обслуговуванням. Лише за 6 місяців 1940 року Радянська держава витратила на охорону здоров’я населення міста 3 млн. 600 тис. крб. Наці кошти були розширені існуючі і відкриті нові медичні установи. Якщо до визволення в Чернівцях налічувалося 12 лікувальних установ, то в квітні 1941 року їх стало 40, працювало 237 лікарів, 772 чоловіки середнього й молодшого медичного персоналу.
Отже, протягом першого року існування Радянської влади в місті досягнуто значних успіхів у соціалістичній перебудові промисловості й торгівлі, в підвищенні матеріального добробуту трудящих. Ці успіхи стали можливими завдяки постійному піклуванню Комуністичної партії і Радянського уряду, всебічній допомозі, яку подавали чернівчанам народи Радянського Союзу. З багатьох районів країни в Чернівці надходили устаткування, сировина, товари. З Києва, Полтави і Одеси прибувало сюди прядиво для трикотажних фабрик, з Донбасу — вугілля, з Іванова і Москви — тканини, з Ленінграда — взуття.
Радянська влада відкрила широкі можливості для розвитку соціалістичної за змістом і національної за формою культури. За румунської окупації асигнування на освіту по Чернівцях становили всього 102 тис. крб. в рік, в той час як за другу половину 1940 року на потреби народної освіти витрачено 2,5 млн. карбованців. Місто збагатилося широкою мережею шкіл з українською, російською і молдавською мовами викладання. У 1940/1941 навчальному році працювало 33 загальноосвітні школи. Вони охопили навчанням всіх дітей шкільного віку. Крім загальноосвітніх шкіл, у місті було відкрито семирічну музичну школу, 3 дитячі будинки, 2 школи-інтернати для глухонімих і сліпих, 2 семирічні і 2 середні школи для дорослих. Для позашкільної роботи серед учнів створено Палац піонерів і дитячу технічну станцію. У школах працювало 489 учителів, тоді як до визволення їх було 280.
Міські органи народної освіти багато попрацювали, щоб ліквідувати серед дорослого населення неписьменність і малописьменність. До цієї роботи були залучені вчителі та активісти інших професій. Навчання провадилось у 5-й спеціально організованих школах.
Перебудовувалась робота у вищих і спеціальних середніх навчальних закладах. В університеті розпочалося викладання українською мовою. Замість трьох факультетів створено шість — історичний, філологічний, фізико-математичний, біологічний, геолого-географічний та хімічний. Раніше тут навчалося лише 3,1 проц. українців, то в 1940/1941 навчальному році — 45,6 проц. Серед студентів 40 проц. становили жінки.
Крім Чернівецького державного університету і вчительського інституту, в місті почали працювати вечірній університет марксизму-ленінізму, обласний інститут підвищення кваліфікації вчителів та ряд спеціальних середніх навчальних закладів, зокрема 2 педагогічні, акушерсько-фельдшерська, художньо-промислова школи, музичне училище, текстильний, кооперативний та будівельний технікуми. В 1940/ 1941 навчальному році у вищих і спеціальних середніх учбових закладах міста працювало 214 викладачів і навчалось 1982 студенти.
Для вдосконалення кваліфікації і підвищення політичного рівня вчителів, вихователів дошкільних дитячих установ, працівників торгівлі, завідуючих клубів і бібліотек були відкриті спеціальні курси. На фабриках і заводах працювали школи техмінімуму і стахановського досвіду. У них навчалося понад 6 тис. робітників.
Протягом першого року існування Радянської влади в місті працювали український театр, філармонія з хоровою капелою, краєзнавчий музей, 7 клубів, 5 кінотеатрів, 167 ленінських кімнат, 5 бібліотек.
За королівської влади в Чернівцях не було жодної радіоточки. Після визволення в місті побудовано радіовузол і вже на кінець 1940 року радіофіковано 600 квартир трудящих.
Навколо обласної газети «Радянська Буковина» гуртувалися літературні сили. Найвидатнішою постаттю серед них була О. Ю. Кобилянська. Вона виступала з публіцистичними статтями в обласній, республіканській і центральній пресі. В серпні 1940 року її прийняли в члени Спілки радянських письменників України. З 1940 року в Чернівцях почав виходити альманах «Вільна Буковина».
Всебічно розгорнулася художня самодіяльність. Її організуючим центром став обласний Будинок народної творчості. При клубах, на підприємствах, в установах і учбових закладах працювали драматичні, хорові, танцювальні та інші гуртки.
2 грудня 1940 року в Чернівцях відбувся перший на Буковині міський огляд художньої самодіяльності, в ньому взяло участь 660 чоловік.
Важливою подією в науковому й культурному житті міста був приїзд сюди відомих радянських вчених, письменників, композиторів, акторів і театральних колективів. Перед чернівчанами виступали академіки АН УРСР О. В. Палладій, О. І. Білецький, кінорежисер О. П. Довженко, письменники О. Є. Корнійчук, М. П. Бажан, Д. М. Косарик, В. В. Вишневський, артист Г. П. Юра, композитор Б. М. Лятошинський, Кам’янець-Подільський український театр ім. Г. І. Петровського, ансамбль народних танців під керівництвом І. О. Мойсеева, державна капела бандуристів Української РСР, Червонопрапорний ансамбль червоноармійської пісні і танцю СPСP. Радянські вчені і митці знайомили трудящих визволеного міста з успіхами соціалістичного будівництва, досягненнями науки і мистецтва народів нашої Вітчизни.
Ще ширшими накреслювались плани на майбутнє. Намічались значні капіталовкладення в будівництво нових промислових підприємств і в комунальне господарство, на розширення торговельної сітки, лікувальних установ, загальноосвітніх шкіл та культурно-освітніх установ. Але напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав здійснення цих планів.