Балинці, Снятинський район, Івано-Франківська область
Балинці — село, центр сільської Ради. Розташовані в долині річки Чорнявої, за 35 км від районного центру. Населення — 1506 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бучачки і Трофанівка.
На території Балинців зустрічаються знахідки часів Київської Русі. За народними переказами, Балинці засновано у XIII—XIV ст. ст. Тоді село мало назву «Балканський хутір» (від слова «балка»). Це припущення підтверджується тим, що навіть і досі на околиці села збереглися рештки земляних укріплень, де знаходять посуд тих часів. Перша письмова згадка про Балинці належить до 1462 року. Село згадується і пізніше, під 1483 та 1495 рр. В цей час Балинці були власністю галицького судді.
Масове закріпачення селян і загарбання земель феодалами призводило до зменшення селянських наділів. Якщо наприкінці XV ст. і в середині XVI ст. селянський наділ у середньому становив 1/2 лану, то в XVII ст. він зменшився до 1/4 лану. 54 проц. селянських господарств були малоземельні, а 21,8 проц. —безземельні. У шляхетських і церковних маєтках панщина тривала до 5—6 днів на тиждень. Селян позбавили права виходу з громади. Крім панщини, вони сплачували різні грошові побори на користь феодала й держави.
Важкий феодально-кріпосницький гніт доповнювався жорстокими національно-релігійними утисками. Польські феодали намагалися силоміць ополячити населення Балинців шляхом «навернення» їх у католицьку віру. З цією метою вони заснували у Гвіздці римсько-католицьку парафію, яка поширювала свій вплив і на Балинці. Але завдяки стійкості селян процес ополячування відбувався дуже повільно. У 1870 році з 1364 чоловік населення, яке проживало в Балинцях і Трофанівці, римо-католиків було лише 21 чоловік.
Посилення соціального й національного гніту загострювало визвольну боротьбу трудящих. Під впливом агітації посланців Б. Хмельницького селяни Балинців гуртувалися в озброєні загони. У 1648 році, коли селянсько-козацькі війська здійснювали похід на Львів, селяни Балинців разом з повстанцями інших сіл напали на маєток поміщика в селі Кулачківцях, спалили його, а майно розподілили між собою. З роками поглибився процес зубожіння трудящих, зросло число безземельних і безкінних господарств. У 40-х роках XVIII ст. більшість господарств села не мата тягла — на 465 дворів припадало лише 30 коней і 192 воли.
Все це стало причиною нового піднесення класової боротьби. В 1743—1744 рр. двічі через Балинці переходив загін Олекси Довбуша. Мешканці села охоче постачали опришкам продовольство, створювали їм умови для перепочинку, повідомляли про засідки ворога і розташування каральних загонів.
За часів австрійського поневолення становище селян Балинців не поліпшилося. Крім важких феодальних повинностей, вони платили до 50 видів різних податків — на утримання церкви, сільського писаря, за будівлі тощо. Один лише поземельний податок поглинав у селян 10 проц. їхнього прибутку.
У 1809 році селяни Балинців відмовились відробляти панщину. У відповідь власниця села шляхтянка А. Анжинська вчинила над кріпаками масову екзекуцію.
Не принесло селянам полегшення й скасування кріпосного права. Селяни втратили сервітути. Переважна частина земель залишилась у руках поміщика, церкви й куркулів. За переписом 1870 року, в Балинцях разом із присілком Трофанівкою проживало 1945 чоловік. їм належало 92 морги орної землі і лук, 158 моргів пасовищ, 7 моргів лісу. А тим часом поміщики Агопсовичі, а також церква мали 596 моргів орної землі, 13 моргів пасовищ, 11 моргів сіножатей та 81 морг лісу.
У пореформений період селяни виступали не тільки проти своїх поміщиків, вони вимагали від австрійських властей відкрити українські школи і бібліотеки для трудящих, вшановувати пам’ять видатних діячів української культури. Під тиском народних мас у 1852 році уряд змушений був дозволити відкрити в Балинцях тривіальну (трикласну) школу з українською мовою викладання. Проте її відвідувало дуже мало селянських дітей. Про безпросвітну темряву населення свідчить той факт, що наприкінці XIX ст. в Балинцях згнила через недогляд цінна бібліотека, зібрана покійним священиком Никоровичем.
Весною 1910 року на вічі в Балинцях селяни зажадали, щоб вибори до австрійського парламенту проходили на основі загального, прямого, рівного виборчого права при таємному голосуванні. Ставилась також вимога збільшити число мандатів для українців відповідно до кількості населення, утворити окрему національну курію. Віче вимагало, щоб «по громадах, де є більшість українців, були школи українські і не було б примусу польської мови». В 1912 році трудящі села добилися відкриття чотирикласної школи з українською мовою навчання.
Значною подією в Балинцях було спорудження в 1914 році на кошти селян пам’ятника Т. Г. Шевченку. Ініціаторами цього стали І. Корбутяк, М. Демчук, М. Рурак та І. Угринчук — учасники місцевого хору. За їх пропозицією погруддя Кобзаря купили за 360 злотих у косівського різьбяра. Липи, що ростуть тепер навколо пам’ятника, завезено в 1930 році О. Соколяном та М. Корбутяком із села Сопова.
Перша світова війна призвела до занепаду селянські господарства. Усіх чоловіків призовного віку мобілізували на фронт. Внаслідок реквізиції для потреб війни зменшилася кількість робочої і продуктивної худоби. Територія Балинців перетворилася на арену жорстоких боїв між російськими і австро-угорськими військами, село кілька разів переходило з рук у руки.
Від російських революційно настроєних солдатів селяни дізнавались про події у Росії. Чоловіки, яких силоміць мобілізували до австро-угорської армії і відправили на фронт, добровільно здавались у російський полон. Повернувшись додому, І. М. Грицюк, С. І. Качуляк, І. В. Проскурняк та інші розповідали своїм односельчанам про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, встановлення Радянської влади у Росії, про націоналізацію промисловості й передачу землі селянам.
Розповіді про соціалістичні перетворення в Радянській державі мали значний вплив на селян і надавали їх виступам більшої рішучості. У 1918 році вони захопили й поділили між собою землю та майно поміщика Агопсовича, який утік до Гвіздця і повернувся до Балинців лише через півроку в супроводі війська. Селян-пропагандистів знову відправили до війська. І. М. Грицюка було засуджено до 3 місяців тюрємного ув’язнення.
З новим загарбанням Галичини панською Польщею в Балинцях ще більше зросла кількість малоземельних і безземельних селянських господарств. Посилився податковий тягар. Все це примушувало бідняків емігрувати за кордон у пошуках «кращої долі». Але й там на них чекали лише злидні, безправ’я, голод і поневіряння. За роки польської окупації з території теперішньої Балинцівської сільської Ради виїхало за океан 75 чоловік.
Колонізаторська політика буржуазного уряду Польщі особливо проявилася в спробах ополячування українського населення і, зокрема, учнівської молоді.
Селяни Балинців рішуче виступали проти полонізації. 7 лютого 1927 року вони надіслали скаргу міністерству освіти і віросповідань у Варшаві, гнівно протестуючи проти полонізації української школи в селі, де мешкає 99 проц. українців. Проте кураторія Львівського шкільного округу 20 листопада 1930 року прийняла рішення про запровадження в Балинцівській школі двомовного навчання, що фактично означало викладання всіх предметів (крім релігії й української мови) польською мовою.
Нестача приміщень і вчителів, дуже низький матеріальний рівень життя спричинилися до того, що в селі майже половина дітей не відвідувала школу і мало хто закінчував її. В 1938 році у Балинцях навчалася лише половина дітей шкільного віку. За всі роки панування польських окупантів тільки 2 уродженці села здобули вищу і 7 чоловік середню освіту.
В селі не було жодної бібліотеки. Про медичну допомогу селянинові лишалося тільки мріяти, адже за візит лікаря чи обстеження треба було заплатити 5—7 злотих. їх селянин міг заробити в пана, працюючи більше тижня.
Посилення соціального і національного гніту та політичного безправ’я викликало дальше загострення класової боротьби. Виступи балинцівських селян стали більш організованими і цілеспрямованими після створення у 1922 році підпільного осередку КПСГ. Очолив його В. Ю. Корбутяк. Наступного року такі організації виникли в Трофанівці і Бучачках. Першими комуністами тут були О. І. Качуляк, В. Каралаш, Д. М. Лящук, П. В. Проскурняк та ін. Комуністи мали значний вплив на селянські маси.
В згуртуванні й політичному вихованні населення Балинців, Трофанівки та Бучачків чимала заслуга комуніста В. Ю. Корбутяка. Він народився в Балинцях 1883 року в сім’ї бідняка. Змалку пізнав злидні, нестатки. Перед першою світовою війною емігрував до Канади. Звідти переїхав до США. За океаном В. Ю. Корбутяк зв’язав свою долю з революційним рухом, брав участь у мітингах, демонстраціях, страйках. У 1920 році, повернувшись до рідного села, привіз з собою твори К. Маркса, Ф. Енгельса та В. І. Леніна і відразу поринув у революційну роботу. На зборах селян, під час бесід з односельчанами він розповідав про міжнародне становище, економічний розвиток СРСР, про шляхи боротьби трудящих за їх соціальне й національне визволення. Під його керівництвом комуністи розвішували червоні прапори, вивчали революційні пісні, організовували Першотравневі демонстрації.
1 травня 1923 року понад 200 чоловік непомітно пробралися до Бучачків, звідки з червоними прапорами, музикою вирушили до містечка Заболотова, де й відбувся мітинг. Це перше масове святкування надовго залишилось у пам’яті трудящих. Про В. Ю. Корбутяка як організатора походу і мітингу в Заболотові стало відомо Гвіздецькому повітовому суду. Незабаром його заарештували.
Коли Коломийський окружком КПЗУ, секретарем якого після звільнення став В. Ю. Корбутяк, вирішив урочисто відзначити 1 Травня 1924 року в Заболотові, до нього одразу почали готуватися комуністи Балинців. У день свята в селі відбулися збори трудящих, потім селяни з червоними прапорами і революційними піснями попрямували до Заболотова на святкову демонстрацію. Коли почався мітинг, десятки озброєних поліцаїв, прокладаючи собі шлях багнетами, кинулись до трибуни. Пролунали постріли. Та захопити прапор й арештувати організаторів демонстрації поліції на цей раз не вдалося.
Вірним помічником комуністів була комсомольська організація, створена 1926 року. Її спочатку очолював М. В. Проскурняк, а з 1929 року — М. М. Лящук. Комсомольці Я. В. Корбутяк, М. М. Яворська та інші проводили велику роботу серед молоді, розповсюджували революційну літературу. Вони закликали молодь бойкотувати вибори до польського сейму у 1928 році. В 1933 році балинцівські комсомольці М. Лящук і Ю. Грицюк взяли активну участь в організації страйку сільськогосподарських робітників у маєтку поміщика Агопсовича.
У грудні 1931 року до Балинців приїхав член ЦК КПЗУ, відомий український письменник Ярослав Галан. У клубі, де зібралося понад 300 членів місцевої організації «Просвіти», він виступив з доповіддю «Боротьба українського народу за соціальне й національне визволення». Оратор відзначав, що на перешкоді визвольної боротьби стоять українські буржуазні націоналісти, які вірно служать панівним класам. З особливою силою доповідач і виступаючі підкреслили спільність інтересів українського, російського і польського народів у боротьбі проти гнобителів. На зборах було викрито і затавровано наступ українських буржуазних націоналістів на сельробівський рух. Після другої доповіді Я. Галана про стан «Просвіти» і діяльність її керівництва збори одностайно прийняли резолюцію, спрямовану на боротьбу проти польських окупантів та їх прислужників — українських буржуазних націоналістів і уніатів.
Польський буржуазно-поміщицький уряд відповів на піднесення революційної боротьби трудящих репресіями і судовими розправами. У вересні 1930 року на 2,5 року кинуто до в’язниці Я. Корбутяка.
В 1934 році в Коломиї відбувся судовий процес. Обвинувачували 37 чоловік у революційній діяльності. Серед засуджених були комсомольці з Балинців — М. М. Лящук, С. Яворський, М. Яворська, М. Й. Демчук.
У вересневі дні 1939 року було покладено край гніту, злидням і темряві. Селяни Балинців з перших днів визволення взяли активну участь у підготовці до виборів до Народних Зборів Західної України. Депутатом від Балинцівського виборчого округу було обрано колишню підпільницю комсомолку М. Яворську. Селяни одностайно вітали рішення Народних Зборів.
Селяни Балинців, Бучачків і Трофанівки одержали безплатно понад 800 га землі, багато зерна, сільськогосподарського інвентаря та худоби.
В Балинцях почала працювати українська школа, відкрили клуб і бібліотеку. Селяни вперше побачили кіно. Прагнучи краще зрозуміти радянське життя, вони жадібно читали газети, збиралися вечорами у хатах, де вивчали Радянську Конституцію, слухали розповіді про Країну Рад. Жителі Балинців обрали сільську Раду, її першим головою став М. Корбутяк.
Для кращого вивчення досвіду колективного господарювання на початку 1940 року в східні області республіки виїхала делегація селян Гвіздецького району. В складі делегації був і представник балинцівських селян О. Ю. Корбутяк. Повернувшись у село, він докладно розповів про економічні успіхи колгоспів, життя колгоспників. Влітку 1940 року організовано колгосп ім. Тимошенка. Ініціаторами створення його були активісти села. Головою обрали О. Ю. Корбутяка. На полях артілі запрацювали трактор, комбайн та інші сільськогосподарські машини, які надіслала Гвіздецька МТС. У колгоспі створили дві бригади, їх очолили О. І. Симотюк і М. С. Грабовецький.
Але скористатись наслідками колективної праці селяни не змогли. 2 липня 1941 року до села вдерлися фашистські війська. Вони грабували селян і вивозили всі цінності до Німеччини. За найменшу непокору людей жорстоко карали, вбивали, кидали до в’язниці, відправляли в рабство до Німеччини. В селі було замордовано 40 чоловік, 120 юнаків та дівчат вивезено на фашистську каторгу.
Трудівники Балинців бойкотували заходи окупаційних властей — ховали від загарбників хліб, худобу. За антифашистську агітацію гітлерівці і їх прислужники — оунівці закатували брата В. Ю. Корбутяка Миколу і сина — комсомольця Ярослава. М. Кульчицького, який приховував від фашистів худобу, кинули до в’язниці. Замордовано у катівні одного з перших сільських комуністів В. Каралаша.
Балинці визволили від фашистів війська 1-го Українського фронту 27 березня 1944 року. В селі було відновлено Радянську владу. Розпочала свою діяльність сільська Рада. Відкрилися клуб, бібліотека, школа.
Молодь призовного віку пішла до лав Червоної Армії, щоб добити ненависних фашистів. Понад 100 бійців не повернулося додому. За бойові заслуги 180 уродженців села удостоєно бойових нагород. Серед них зв’язковий командира батальйону І. О. Корбутяк. При форсуванні річки Шпрее він успішно вивів батальйон з оточення, за що був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня. Він має також орден Червоної Зірки, медаль «За визволення Праги». Високої бойової нагороди — ордена Слави 3-го ступеня — удостоєно снайпера І. С. Вирстюка, який брав участь у боях в Східній Пруссії.
В перші післявоєнні роки трудівникам села доводилося працювати в умовах жорстокої боротьби проти українських буржуазних націоналістів. У грудні 1945 року оунівські бандити напали на Балинці і Трофанівку, спалили 10 хат і замордували селян О. В. Корбутяка, К. Корбутяк, І. Дячука, П. Грицюка, вчительку школи М. М. Максимчук, яка сімнадцятирічною дівчиною пішла добровільно на фронт, брала участь у боях. Тієї ж ночі загинув від рук бандитів і її батько М. Максимчук. У 1946 році зграя буржуазних націоналістів розгромила сільський клуб. Однак селяни не злякались оскаженілих виродків, а розгорнули проти них рішучу боротьбу. Сільська молодь і демобілізовані воїни створили винищувальний загін, який очолив М. А. Стефанський. Спираючись на органи Радянської влади, селяни знешкодили бандитів.
Восени 1945 року в Балинцях почала працювати земельна громада. Вона допомагала сільській Раді навести порядок у використанні громадських угідь, сприяла залученню широких мас трудівників до вирішення всіх господарських питань, відновлення колгоспу. Безкінним бідняцьким господарствам, сім’ям інвалідів Великої Вітчизняної війни і вдовам подавали допомогу в обробітку землі.
Роботу по відновленню артілі очолили комуністи. Вже наприкінці 1948 року в колгоспі об’єдналося 30 селянських родин. За господарством було закріплено 411 га землі. Перші успіхи спільного господарювання, масово-політична робота комуністів сприяли тому, що селяни дружно вступали до колгоспу. На кінець 1949 року колгоспна сім’я налічувала 264 господарства.
В 1950 році в селі було завершено суцільну колективізацію і на цій основі ліквідовано куркульство — соціальну опору бандитизму. Того ж року колгоспи сіл Бучачків, Трофанівки й Балинців злилися в одне господарство — колгосп ім. І. Франка.
Створена 1948 року партійно-кандидатська група переросла в 1950 році у територіальну партійну організацію. До її складу ввійшли комуністи колгоспу, школи й маслозаводу. В результаті зростання кількісного складу комуністів, їх політичної зрілості в січні 1952 року Балинцівську територіальну партійну організацію було розукрупнено на дві — сільську і колгоспну. Секретарем партійної організації колгоспу обрали члена партії з 1923 року О. І. Качуляка. Комуністи очолили усі найвідповідальніші ділянки виробництва і сумлінно ставилися до виконання своїх обов’язків. Завдяки активній діяльності партійної організації невпинно зростало артільне господарство.
В 1956 році колгосп названо іменем В. Ю. Корбутяка. Артіль щороку добивалася виробничих успіхів, перевиконувала план продажу державі сільськогосподарської продукції. Провідними зерновими культурами тут стали пшениця, ячмінь, кукурудза, а з технічних культур — цукрові буряки й тютюн. У 1967 році колгосп виростив по 32,3 цнт пшениці і 38 цнт кукурудзи з гектара. Ланка комуністки М. О. Яремійчук одержала по 651, 4 цнт цукрових буряків з га. Ланкову удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а решту членів ланки нагороджено орденами й медалями. Наступного року ця ланка вже виростила по 810 цнт цукрових буряків. Послідовниці М. О. Яремійчук — ланки Г. О. Джаман і Е. В. Качуляк зібрали по 623 і 615 цнт цукрових буряків та 150 цнт картоплі з гектара.
Успішно розвивається тваринництво. В 1969 році колгосп мав 740 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 450 корів, понад 900 свиней і 500 овець. У 1967 році на кожні 100 га сільськогосподарських угідь одержано по 287 цнт молока та по 95 цнт м’яса. Продаж державі продукції тваринництва за останні 10 років зріс майже в 28 разів. Свинарка Н. Лесюк забезпечує середньодобовий’ приріст по 450—500, свинарка М. Стефанчак —по 540—550 грамів від кожної тварини. Добрих успіхів досягла М. П. Ферлей. У 1954 році вона надоїла по 3544 кг молока від кожної корови, в 1957—по 5473, а в 1960 році — по 6528. Її удостоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Досвід М. П. Ферлей став надбанням доярок Г. І. Семенчук, Г. М. Джиголик та інших.
У колгоспі запроваджено внутрігосподарський розрахунок, що дало можливість розподіляти прибутки відповідно до виконання планових завдань. Введення госпрозрахунку, вдосконалення організації праці сприяло піднесенню економіки колгоспу. Якщо в 1964 році грошові доходи колгоспу становили 512 тис. крб., то в 1968 році — 885 тис. крб. Неподільні фонди артілі зросли до 1 млн. 235 тис. карбованців.
Зріс також машинний парк артілі. В 1968 році на полях колгоспу працювало 16 тракторів, 12 комбайнів, 15 автомашин, 3 картоплекопалки та багато інших сільськогосподарських машин. В господарстві є пилорама, млин і олійниця.
Економічний розвиток колгоспу став надійним джерелом невпинного росту добробуту й культурного рівня колгоспників. У минуле відійшли злидні, нестатки.
В 1968 році колгоспниця М. П. Семенчук, яка працює в бурякосійній ланці Героя Соціалістичної Праці М. О. Яремійчук, заробила 678 крб., 422 кг пшениці, 390 кг картоплі, 189 кг цукру, 11 цнт буряків. Колгоспниця К. Д. Максимчук одержала того ж року 564 крб., 442 кг пшениці, 390 кг картоплі, 179 кг цукру, понад 10 цнт буряків. Колишня селянка-біднячка виховала і вивела на трудовий шлях восьмеро дітей. Найстарша, Ганна — помічник бухгалтера колгоспу, Марія закінчила педагогічний інститут і вчителює в Обертані, Наталка і Ярина
працюють на заводі, син Микола —шофер колгоспу, Дмитро служить у Радянській Армії, наймолодший Іван вчиться в Чернівецькому житлово-комунальному технікумі.
Колгоспний лад докорінно змінив обличчя села. Тут споруджено понад 520 житлових будинків, їх вкрито бляхою, шифером або черепицею. Майже в кожній хаті є нові меблі, радіоприймачі, швейні машини, велосипеди.
Партійна і комсомольська організації приділяли велику увагу підвищенню освітнього й культурного рівня населення. В 1945—1951 рр. в селі працювали гуртки по ліквідації неписьменності, якими керували вчителі школи.
Змінився професійний склад населення. В селі працює 26 шоферів, 99 трактористів і комбайнерів, 12 агрономів, 13 зоотехніків і ветфельдшерів, 3 електрики. Крім того, тут живе 264 робітники і службовці, в т. ч. 39 вчителів, 7 медпрацівників, 6 працівників культури, 18 працівників торгівлі.
В Балинцівській середній школі навчається понад 500 учнів. Середню освіту за останні 13 років здобуло 524 чоловіка. 82 уродженці Балинців закінчили вузи. Серед них — 10 інженерів, 48 учителів. Три сини колишнього бідняка В. Д. Корбутяка — випускники університету. Один з них вчителює в селищі Заболотові, другий — кандидат географічних наук, третій — математик. Тепер у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах навчається 76 чоловік.
Жителі села користуються послугами чотирьох бібліотек. Пропагуючи книгу, культосвітні працівники широко використовують книжкові виставки, бібліотечні плакати, читацькі конференції, огляди літературних новинок, літературні диспути. На громадських засадах у колгоспі працює кабінет політичної освіти.
Своє дозвілля трудівники проводять у сільському клубі, де є стаціонарна кіноустановка, гуртки художньої самодіяльності, духовий оркестр. Широкою популярністю в селі користуються ансамблі баяністів і домристів Балинцівської середньої школи. На районних та обласних оглядах художньої самодіяльності драмгуртківці села неодноразово здобували призові місця і нагороджувалися грамотами й преміями. Культосвітні заклади й самодіяльні аматори постійно користуються підтримкою й практичною допомогою жіночої ради. Створений нею хор жінок часто виступає з концертами перед трудящими Балинців та інших сіл району.
В селі працюють 3 медпункти, пологовий будинок та колгоспний дитячий садок. Вже давно забули тут про епідемічні інфекційні захворювання, різко знизилася смертність серед населення.
Велика увага приділяється в селі фізичній культурі. Всіх спортсменів об’єднано в товариство «Колос». Популярними стали такі види спорту, як футбол, теніс, волейбол, лижі. Штангістів тренує тракторист колгоспу Д. І. Медведик, футболістів — механізатор М. Кульчицький.
Трудівники Балинців створюють не лише матеріальні, а й духовні цінності. Міцно увійшли в побут нові звичаї й обряди. Цікаво відбувається в селі зустріч Нового року. Аматори клубу й учні старших класів у новорічний вечір в маскарадних костюмах поздоровляють жителів села з Новим роком і співають новорічних пісень. Дід Мороз і Снігуронька на санях розвозять і вручають подарунки почесним колгоспникам та передовикам виробництва.
Для реєстрації одружень при сільраді відкрито кімнату щастя. В день весілля сюди приходять молоді. їх супроводжують оркестр, гості, дружки, свідки й батьки. Лунають весільні пісні. Молодих вітають голова і секретар сільської Ради, секретар комсомольської організації. Молоді дають клятву вірності, обмінюються обручками. Після урочистої реєстрації шлюбу під звуки оркестру молоді виконують танець щастя і в супроводі гостей під звуки маршу повертаються додому, де відбувається весільний бал.
Виросли нові трудівники — господарі своєї землі, передовики сільського господарства, свідомі будівники нового життя. Герої Соціалістичної Праці М. О. Яремійчук і М. П. Ферлей не тільки передовики виробництва, а й активні громадсько-політичні діячі. М. О. Яремійчук у 1955—1958 рр. була депутатом Верховної Ради УРСР, делегатом XXIII з’їзду КП України, учасником ряду Пленумів ЦК КП України. Тепер М. О. Яремійчук — депутат Івано-Франківської обласної і Балинцівської сільської Рад депутатів трудящих, член Івано-Франківського обкому і Снятинського райкому КП України, член правління республіканського товариства «Знання». М. П. Ферлей — депутат Снятинської районної Ради. Вони часто виступають перед трудящими з лекціями й доповідями, беруть активну участь у роботі колгоспної школи передового досвіду.
Авторитетом серед населення Балинців користуються депутати сільської Ради. Добре працюють постійні комісії: сільськогосподарська, охорони здоров’я, соціального забезпечення, народної освіти, соціалістичної законності та ін. За їх ініціативою в селі на честь 100-річчя ленінського ювілею закладено парк, завершується будівництво середньої школи. Розпочато спорудження цегельного заводу, будинку культури.
Ще кращими стануть Балинці у майбутньому.
В. М. ВАСИЛЕВСЬКИЙ, Е. О. КАЧУЛЯК, М. Ю. ПЕРНЕРОВСЬКИЙ