Червоний Оскіл, Ізюмський район, Харківська область (продовження)
Під керівництвом партійної організації, яка в лютому 1922 року мала в Червоному Осколі 14 членів і 3 кандидатів у члени партії, здійснювались заходи по перетворенню в життя нової економічної політики і ленінського кооперативного плану. Комуністи проводили велику роз’яснювальну роботу серед селянства по зміцненню союзу з середняком, допомагали бідноті в обробці землі та збиранні врожаю. Активно працювала і комсомольська організація.
Комсомольці залучили до сільської кооперації 78 чоловік, брали участь у проведенні посівної кампанії, в організації культурно-освітніх заходів. Важлива роль належала і сільській Раді, утвореній в лютому 1921 року. Радянська влада, замінивши продрозверстку на продподаток, відкрила перед селянством широкі можливості для розвитку економіки села і переходу в майбутньому на шлях колективізації сільського господарства.
Ще в перші роки Радянської влади значна частина жителів вступила до споживчої і кредитної кооперації.
За допомогою кооперації селяни купували речі широкого вжитку, сільськогосподарський реманент, посівний і садивний матеріал, молодняк племінної худоби. В 1923 році в селі було створено два меліоративні товариства та промислову артіль інвалідів.
Наприкінці серпня 1923 року в Червоному Осколі на базі колишнього маєтку поміщика Бойчевського утворено першу в Ізюмському районі сільськогосподарську артіль «Ленінський шлях» (голова — комуніст А. Т. Кремінь), до якої вступило тоді 18 бідняцьких родин. Наприкінці 1929 року артіль уже мала 50 селянських дворів. Це колективне господарство було зразково-показовим. Сюди приїжджали селяни з інших сіл, вивчали досвід артілі, тут влаштовувались сільськогосподарські виставки. Селяни поступово переконувались у перевагах великого колективного господарства.
В 1929 році в Червоному Осколі виникли зернове товариство і товариство по спільному обробітку землі (ТСОЗ), які охоплювали селян не лише цього села, але й сіл Пристіна, Комарівки, Миколаївки. Велику допомогу цим товариствам подав утворений у 1929 році прокатний пункт (машинно-кінна станція). Після оголошення постанови ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 року «Про боротьбу з викривленням партлінії у колгоспному русі» в приміщенні Червонооскільської школи відбулися збори селян, на яких було вирішено об’єднати всіх, хто бажав колективно господарювати, в єдиний сільськогосподарський кооператив. Його головою обрано Ф. О. Могилка.
Велику організаційну і політико-виховну роботу по створенню колгоспів і залученню до них трудящих мас селянства проводили комуністи.
У серпні 1930 року робота партійного осередку Червоного Оскола обговорювалась на бюро Ізюмського районного партійного комітету. Райком визначив завдання партійної організації у період масового колгоспного руху, підкреслив важливість посилення роз’яснювальної і політико-виховної роботи серед селянства, вказав на необхідність рішучої боротьби з куркулями, які шкодили колгоспному будівництву.
Партійний осередок Червоного Оскола став більш конкретно й оперативно займатись питаннями колгоспного будівництва. В період суцільної колективізації сільського господарства були виселені з села куркулі, які вороже ставились до Радянської влади. Та іноді траплялись факти неправильного ставлення до окремих селян-середняків. На це своєчасно вказував Ізюмський районний партійний комітет.
Новоутворений колгосп об’єднував 936 селянських господарств, що мали 2500 працездатних колгоспників. Він мав 4346 га землі, молочно-тваринницьку, свино-і птахоферми, пасіку, 400 коней і 250 пар волів. Уже протягом першого року діяльності артілі колгоспники здали державі 1800 цнт зерна. Тоді ж сільські комсомольці заклали колгоспний сад (60 га) на честь червоних бійців, що загинули в боях громадянської війни.
Червонооскільська артіль була великим багатогалузевим господарством, але не мала потрібної кількості досвідчених керівних кадрів і спеціалістів сільського господарства. Ось чому партійна організація у 30-х рр. приділяла велику увагу підготовці фахівців на різних курсах і в школах, а також підвищенню агротехнічного рівня знань колгоспників. У 1932 році на таких курсах навчалось близько 50 чоловік.
Щоб поліпшити керівництво господарством та організацію праці, наприкінці 1933 року цей колгосп було поділено на чотири артілі: ім. Постишева (в 1937 році вона була перейменована і названа ім. Фрунзе), «Червоний партизан», «Друга п’ятирічка» та ім. Ворошилова.
За роки Радянської влади зросла економіка цих колгоспів, підвищився матеріальний і культурний рівень життя трудівників. У колгоспі ім. Ворошилова, наприклад, було утворено ферму племінної великої рогатої худоби сіроукраїнської породи, що мала 150 корів, ферму тонкорунної породи овець «короделі» — понад -500 голів, а також свиноферму — 80 голів. Господарство мало багато робочої худоби.
Добре налагоджувалась торгівля продовольчими та промисловими товарами в селі у передвоєнні роки. Тут було кілька магазинів і ларків. Працювали водяний млин і пекарня.
Мешканців села обслуговували амбулаторія, лікарня, аптека. Розвивались народна освіта і культура. Ще наприкінці 30-х рр. тут завершено ліквідацію неписьменності, відкрито дитячий будинок, середню загальноосвітню школу. Працювали клуб, хати-читальні, бібліотека, а також сільський Будинок піонерів. Заможно і культурно жили мешканці села.
Суворі випробування витримали червонооскільці в роки Великої Вітчизняної війни. Понад 1 тис. громадян села була в лавах Радянської Армії. З ініціативи партійної територіальної організації в Червоному Осколі було утворено винищувальний батальйон, який з наближенням німців став партизанським загоном. Керований комуністами, він у листопаді 1941 року влився як розвідувальна рота в Діючу армію, що героїчно тримала оборону на річці Дінці. В той же час було проведено евакуацію поголів’я колгоспної худоби у східні райони країни. З листопада 1941 року по червень 1942 року передова лінія фронту проходила по річці Дінцю, за 10 км від Червоного Оскола. Літом 1942 року в районі села проходили жорстокі бої з німецько-фашистськими загарбниками. Тому населення евакуювалось у Борівський район. 60 родин було евакуйовано до Сталінградської області, де їх забезпечили житлом і роботою.
22 червня 1942 року німецько-фашистські війська захопили с. Червоний Оскіл.
Терор, грабежі, вбивства — ось що характерне було для т. зв. «нового порядку» окупантів.
В жовтні 1942 року з ініціативи партійної і комсомольської організацій в окупованому районі створено молодіжний партизанський загін. Велику роботу по організації загону провів радянський боєць В. С. Кудашкін, який у свій час потрапив в оточення. Загін під керівництвом Г. Г. Панова мав у своєму складі 34 чоловіки. За час свого короткого існування загін провів десятки блискучих і сміливих операцій у ворожому тилу, завдав окупантам серйозних втрат. Партизани зробили наліт на німецьку комендатуру у Червоному Осколі, захопили у полон коменданта і кількох поліцаїв, здійснили сміливий наліт на комендатуру в м. Ізюмі, де знищили 14 поліцаїв. Такі ж нальоти були і на поліцейські дільниці сіл Яцькового, Великої Кам’янки, Сухої Кам’янки та інших населених пунктів.
2 лютого 1943 року війська Радянської Армії визволили село від німецько-фашистських загарбників. У боях за Червоний Оскіл брали участь воїни 23-го танкового корпусу. Страшну картину німецько-фашистських злодіянь побачили вони. Ворог розстріляв понад 300 жителів села, спалив 340 дворів колгоспників, шкільні будинки, приміщення ферм, магазини, знищив майже все поголів’я худоби, вивіз запаси продовольства, що були в селі.
Радянський уряд високо оцінив славні подвиги червонооскільців у Великій Вітчизняній війні. Понад 500 воїнів з Червоного Оскола нагороджено орденами і медалями. Місцеві жителі з гордістю називають імена своїх односельчан, які прославились у боях. Серед них — Героя Радянського Союзу Г. К. Денисенка, Маршала бронетанкових військ СРСР Я. М. Федоренка, генерал-майора Я. А. Іщенка, полковників П. П. Постільняка, І. К. Дерев’янка та багатьох інших.
Вже з перших днів визволення трудівники села під керівництвом партійних та радянських органів приступили до відбудови зруйнованих окупантами колгоспів, переборюючи при цьому величезні економічні труднощі. Адже в колгоспах не вистачало тяглової сили та необхідного сільськогосподарського реманенту. Для обробки полів, догляду за посівами і збирання врожаю колгоспники використовували особистий реманент, а як тяглову силу — корів, що залишилися в окремих жителів після окупації.
Комуністична партія і уряд невтомно піклувались про поліпшення добробуту всіх радянських людей, що зазнали лиха під час окупації. В серпні 1943 року ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР прийняли історичну постанову «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації». Артілі Червонооскільської сільради одержали від держави та колгоспів різних районів країни посівний матеріал, худобу, коней. Дві автомашини й п’ятеро коней виділили для них частини Радянської Армії. Все це, а також самовіддана праця сільських трудівників допомогли колгоспам у 1944 та 1945 рр. виробити і здати державі значну кількість сільськогосподарських продуктів.
Після успішного закінчення Великої Вітчизняної війни, коли з фронтів повернулися демобілізовані воїни, багато механізаторів та інших спеціалістів, економіка колгоспів почала інтенсивно розвиватися. В лютому 1945 року створено партійну організацію в колгоспі ім. Ворошилова — з чотирьох комуністів, у листопаді 1945 року — в колгоспі ім. Фрунзе — з п’яти комуністів. Того ж року почали свою діяльність партійні і комсомольські організації і в інших артілях. Велику організаційну роботу серед населення, зокрема по відбудові села і колгоспів, проводили сільські комуністи, комсомольці, позапартійні активісти.
Трудівники села вже в 1947 році досягли перших успіхів у розвитку громадського господарства. На ланах артілі ім. Фрунзе було вирощено багатий врожай зернових — по 27 цнт з га; 60 колгоспників одержали високі урядові нагороди. Серед них 4 чоловіки нагороджені орденами Трудового Червоного Прапора — голова артілі І. О. Федоренко, ланкові К. Й. Федорченко, М. Р. Водоріз, А. М. Шкарупа. За успіхи в розвитку громадського тваринництва в 1947 році колгоспові ім. Фрунзе вручено обласний перехідний Червоний прапор. Відбудовувалось громадське господарство і в інших артілях.
До 1950 року значно зміцніла матеріально-технічна база колгоспів. Ізюмська МТС мала найновішу сільськогосподарську техніку, але в умовах дрібних колгоспів ця техніка використовувалась непродуктивно. Тим часом колгоспи мали великі можливості дальшого підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тваринництва. В дрібних колгоспах багато коштів витрачалось на утримання адміністративно-управлінського апарату. В зв’язку з цим постало питання про укрупнення колгоспів, про піднесення їхньої виробничої потужності.
З ініціативи колгоспників-комуністів 27 липня 1950 року три червонооскільські колгоспи — «2-а п’ятирічка», «Вільна праця» та ім. Фрунзе — об’єднались в один колгосп — ім. Фрунзе, що мав 658 членів артілі, 29 липня на загальних зборах колгоспників «Ленінський шлях», «Червоний партизан» та ім. Ворошилова також було прийнято рішення про об’єднання їх в одне господарство — колгосп ім. Ворошилова.
Укрупнення колгоспів мало важливе значення для дальшого розвитку їхньої економіки. Трудівники села наполегливо боролись за піднесення культури землеробства. Але можливості артілей по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції використовувались ще недостатньо. Особливо відставала артіль ім. Ворошилова. Партійні організації району і села всіляко допомагали їй зміцнити своє господарство. Тваринницькі ферми, рільничі бригади й ланки, кожен окремий колгоспник брали підвищені зобов’язання по виконанню рішень партії, спрямованих на піднесення сільського господарства. Вчасно і на високому агротехнічному рівні було проведено сівбу сільськогосподарських культур, а також збирання врожаю на площі 1096 га. На колгоспну Дошку пошани було занесено чимало передовиків артілі.
В піднесенні продуктивності колгоспного виробництва важливу роль відіграли також заходи по використанню місцевих природних ресурсів. У 1954 році поблизу Червоного Оскола почалось будівництво гідровузла і водоймища. Вже у 1956 році водозливна гребля гідровузла завдовжки близько 800 метрів і завширшки 20 метрів перекрила річку Оскіл і утворила штучне озеро місткістю 550 млн. куб. метрів води. Від гідровузла до навколишніх сіл та Ізюма проведено лінії електропередач, а поряд з гідровузлом, на узліссі соснового бору, виросло нове робітниче селище. Механізація виробничих процесів на базі електрифікації сприяла значному підвищенню продуктивності праці в колгоспах Червоного Оскола.
До 1956 року артілі ім. Ворошилова та ім. Фрунзе перетворились на великі багатогалузеві господарства з високорозвинутою механізацією праці. Наприклад, у колгоспі ім. Ворошилова було 4055 га землі, з них орної — 2105 га. В господарстві налічувалось 765 голів великої рогатої худоби, 448 свиней, 938 овець, 1750 штук птиці, 523 кролі, 95 коней.
В колгоспах виросли висококваліфіковані кадри керівників та спеціалістів сільськогосподарського виробництва.
У лютому 1956 року відбулося об’єднання колгоспів ім. Ворошилова та ім. Фрунзе. Укрупненому колгоспові в березні 1958 року було надано назву «Червоний Оскіл», він мав 799 дворів, 1282 колгоспники. Це укрупнення давало можливість раціонально використовувати техніку, грошові та трудові ресурси, скоротити адміністративно-управлінський апарат, поліпшити підбір кадрів. Воно сприяло дальшому зростанню всіх галузей колгоспного виробництва, значному підвищенню матеріального й культурного рівня життя колгоспників.
На основі рішень XX з’їзду КПРС колгосп збагатився новими досвідченими кадрами керівних працівників, механізаторів та спеціалістів сільського господарства. За ці роки значно зміцніла матеріально-технічна база артілі, проведено великі роботи по механізації трудомістких процесів праці. В 1958 році колгосп «Червоний Оскіл» закупив 17 тракторів, 3 комбайни та іншу сільськогосподарську техніку на суму 660 тис. крб. У тому ж році колгосп у стислі строки провів усі сільськогосподарські роботи і виростив багатий урожай. Середня врожайність по колгоспу становила: зернові культури (без кукурудзи) — 19 цнт, в т. ч. озима пшениця — 20 цнт, кукурудза в зерні — 27 цнт, цукрові буряки — 208 цнт, соняшник — 17,9 цнт з га. Кращих показників добились перша бригада (бригадир А. Я. Глуходід), яка виростила озимої пшениці по 22,3 цнт з га на площі 249 га, а також четверта бригада (бригадир П. П. Стежка), що зібрала кукурудзи в зерні по 30 цнт і зеленої маси по 320 цнт з кожного гектара на площі 70 га, цукрових буряків — по 250 цнт з гектара.
У 1958 році колгосп успішно виконав план розвитку громадського тваринництва. Кращих показників по надою молока від фуражної корови досягли доярки Є. І. Калюжна, Л. М. Копійка, М. К. Глуходід та інші колгоспниці. Колектив працівників свиноферми № 2 одержав і виростив по 10 поросят від кожної свиноматки.
Велике трудове піднесення серед колгоспників викликали рішення XXII і XXIII з’їздів КПРС, що визначили завдання розвитку сільськогосподарського виробництва в період будівництва комунізму. Завдяки самовідданій праці колгоспників і всіх працівників сільського господарства невпізнанно змінилось село. «Червоний Оскіл» став одним із найбільших господарств у районі з високопродуктивним рільництвом і тваринництвом.
У березні 1965 року артіль «Червоний Оскіл» об’єдналася з артіллю «Більшовик» (село Капитолівка).
Об’єднаний колгосп «Червоний Оскіл» має тепер 8239 га землі, в т. ч. 4806 га орної, 579 га сіножатей, 916 га пасовиськ, 127 га садів і виноградників тощо. Колгосп має 250 га поливних земель. У 1965 році на цих землях вирощено озимої пшениці по 28 цнт з га, в т. ч. пшениці «Миронівська-808» — по 39 цнт, кукурудзи в молочно-восковій стиглості — по 404 цнт, цукрових буряків — по 264 цнт, картоплі — по 102 цнт, цибулі-висадки — по 271,2 цнт з гектара.
Трудівники колгоспу «Червоний Оскіл» здійснюють ряд заходів щодо розвитку меліорації. Площа зрошуваних земель збільшиться удвоє у зв’язку з розширенням будівництва зрошувальної системи.
Артіль спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби і виробництві м’яса. У 1965 році вона продала державі понад 10,7 тис. цнт молока, понад 5 тис. цнт м’яса, 368 тис. яєць, 45 цнт вовни. На 1 січня 1966 року артіль мала 5417 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 344 корови.
Всі основні господарські роботи виконуються тут за допомогою машин і механізмів. Господарство має 37 тракторів, 23 комбайни, 25 сівалок, 32 культиватори, 20 вантажних і легкових автомашин. Збудовано 10 нових і добре обладнаних тваринницьких приміщень, а також механічну майстерню.
В колгоспі працює великий загін кваліфікованих спеціалістів сільського господарства — 72 трактористи-механізатори, 5 комбайнерів, 25 шоферів, 4 агрономи, зоотехнік, ветлікар, 3 ветфельдшери та інші. В авангарді боротьби за дальше піднесення сільськогосподарського виробництва йдуть комуністи, яких в артілі 65 чоловік.
Ще 1965 року артіль перейшла на щомісячну гарантовану грошову оплату праці своїх членів. Тоді ж створено фонд соціального забезпечення для виплати колгоспникам пенсій. Цей фонд у 1965 році мав понад 34 тис. карбованців.
Напередодні XXIII з’їзду КПРС доярку Л. О. Ларикову нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. В 1964 році від закріплених за нею 15 корів вона надоїла по 2100 кг молока від кожної фуражної корови і виростила 15 телят. У 1965 році вона надоїла по 2492 кг від кожної корови, одержала і виростила 12 телят. Чесно й сумлінно ставляться до своїх обов’язків доярки колгоспу В. М. Різник і Н. О. Шаповал. Добре доглядаючи корів і раціонально використовуючи корми, доярки добились високих надоїв молока, зберігають приплід молодняка, перевиконують свої зобов’язання. Досвід своєї роботи вони передають іншим дояркам.
Кращому комбайнерові колгоспу І. М. Вакуленкові присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За успіхи у виробництві сільськогосподарської продукції 7 членів колгоспу в 1966 році одержали урядові нагороди. Серед них — Г. Д. Мірошниченко — керівник тракторної бригади, П. П. Стежка — бригадир рільничої бригади, Д. М. Копійка — керівник механізованої ланки по вирощуванню кукурудзи та інші.
З самого початку організації колгоспу трудиться в ньому М. О. Живолуп. Працюючи тваринником, він рік у рік добивається високих показників по відгодівлі великої рогатої худоби і, як комуніст, виробничник, є прикладом для молоді. Добре працюють і комбайнер О. Я. Черненко, трактористи О. П. Приходько, В. С. Глуходід, В.П. Євченко, шофер І. Г. Вощаний. Вони виконують норми виробітку на 120—150 процентів.
За рішенням бюро їзюмського міськкому КП України по підсумках соціалістичного змагання між господарствами району в першому півріччі 1966 року колгосп «Червоний Оскіл» занесено на районну Дошку пошани.
Споруджену на річці Осколі гідроелектростанцію потужністю 3600 кіловат підключено до державної енергосистеми. На електричній енергії працюють цегельний завод, паровий млин, маслоробня, механічна майстерня та інші підприємства. Електрика обслуговує і чимале містечко, створене за річкою Осколом, де проживає 450 родин пенсіонерів з різних районів України.
Партійні і радянські організації велику увагу приділяють благоустрою села. У післявоєнний період тут споруджено близько 600 житлових будинків, а також приміщення для лікарні, сільмагу, клубів, для дитячого садка і дитячих ясел.
Село електрифіковане і радіофіковане. В ньому є пошта, телефонна станція. Водопровід довжиною 4 км обслуговує понад 200 дворів.
Для задоволення потреб населення, крім сільмагу, працюють 18 магазинів і ларків, 2 їдальні, пекарня.
Багато мешканців має радіоприймачі, телевізори, пральні машини, а також мотоцикли і легкові автомобілі.
Велику роботу проводять медичні заклади.
Червонооскільська лікарня має терапевтичне, хірургічне, гінекологічне, дитяче та інші відділення на 75 ліжок. При ній працюють фізіотерапевтичний і рентгенологічний кабінети, клінічна лабораторія, а також амбулаторія, пологовий будинок, дитяча консультація. Серед медичних працівників — 6 лікарів, 35 осіб середнього медичного персоналу. Заслуженою повагою серед населення користуються головний лікар А. С. Слуцький, лікар-хірург К. В. Борисова, фельдшер-акушер Д. Я. Хижняк, фельдшер Г. П. Кібальник та інші.
У трьох будинках міститься середня загальноосвітня трудова політехнічна школа та інтернат на 30 місць для учнів з віддалених населених пунктів; У 1964 році споруджено нове двоповерхове приміщення школи, де навчається 628 учнів. Школа має деревообробну і металообробну майстерні, кабінети: механізації та автосправи, хімічний, фізичний, агробіологічний, домоводства, географії, історії з краєзнавчим музеєм. Працюють 37 учителів, з яких 23 мають вищу і незакінчену вищу освіту. Багато енергії і праці в кращій організації навчального процесу, у вихованні учнів докладають вчителі В. Ю. Кремінь, П. Д. Задніпровська, О. Г. Чашка, F. О. Шевельова, М. Т. Реус та інші працівники школи.
Ще в довоєнні роки в селі ліквідовано неписьменність, а в 60-х рр. більшість жителів має середню освіту. В різних установах та на підприємствах працюють 44 чоловіки, що мають вищу освіту. Тим, хто навчається у вузах, колгосп у 1965 році виплатив стипендій на суму 1620 карбованців.
У Червоному Осколі є чимало і культурно-освітніх закладів. Серед них — три бібліотеки, 2 клуби із стаціонарними кіноустановками та історичним музеєм, літній кінотеатр. А в колгоспі «Червоний Оскіл» видається багатотиражна газета «За комунізм».
У с. Червоному Осколі (Цареборисові) народився Я. М. Федоренко (1896— 1947), радянський військовий діяч, маршал бронетанкових військ.
Культурним і заможним стає життя в селі, зростають у ньому чудові люди, будівники нового життя.
М. Ф. ДЕРЕВ’ЯШКІН, П. Д. ЗАДНІПРОВСЬКА