Козіївка, Краснокутський район, Харківська область
Козіївка — село, центр Козіївської сільської Ради, якій підпорядковані населені пункти Глобове, Городнє, Лучки, Прокопенкове, Ходунаївка. Населення Козіївки — 3721 чоловік. Вона розташована за 10 км від райцентру і за 100 км від Харкова. Через неї проходять шосейні асфальтовані шляхи, які зв’язують її з Краснокутськом, Богодуховом, Охтиркою. Село оточене лісовими масивами, є невеликі озера.
Територія, на якій нині розташована Козіївська сільрада, була заселена вже в першій половині І тисячоліття до н. е. Про це свідчить велике городище скіфського часу, виявлене між селами Городним та Козіївкою.
Село засновано десь у середині XVII століття. Перша згадка про нього зустрічається в «Смотренной книге городов Ахтырского полка». Там зазначається, що в 1686 році в Козіївці проживало 50 жителів, у т. ч. 30 козаків-переселенців з Правобережної України, що перебувала тоді під владою польсько-шляхетської держави, та селян-втікачів з центральної Росії. Родючі землі та багаті лісові масиви приваблювали нових переселенців, і чисельність населення «черкаської державної слободи» Козіївки рік у рік зростала. Козаки, що перебували на державному утриманні, несли військову службу по охороні південних кордонів Російської держави. Росіяни і українці спільними силами відбивали часті напади татарських і турецьких орд.
Яскравим проявом міцності братерського союзу і дружби російського та українського народів була їх спільна боротьба проти шведських інтервентів на початку XVIII століття. Під час військових операцій на Україні шведські війська зустріли тут могутній опір селянства, який зірвав їх плани щодо швидкого захоплення українських земель.
У лютому 1709 року недалеко від Козіївки, поблизу села Городного, відбувся бій між передовими загонами армії Карла XII і російської армії. В цьому бою шведським загарбникам було завдано відчутного удару. За допомогу, яку козіївці подавали російським військам, шведи пограбували і спалили село. Один із сподвижників Петра І О. Меншиков у листі від 16 лютого 1709 року з Богодухова писав: «Неприятель, после учинившагося ему под Городнею безсчастия и не возмогши против того воинским образом учинить нам отплаты, починя здешним жителям многия разорения».
До кінця XVIII століття населення Козіївки значно зросло. Тут вже налічувалось понад 2200 чоловік. Більшість селян займалася землеробством і тваринництвом. Певного розвитку набули і ремесла: ковальське, столярне, шевське. Виготовлялися також полотна і сукна для власних потреб і частково на продаж. Селяни , займалися ще чумацтвом — вивозили на Дон продукти землеробства і привозили сіль та «красну» рибу. Поступово розширювалися торговельні зв’язки. До середини XIX століття в Козіївці щороку проводилося 4 ярмарки. На ярмарках, що тривали по кілька днів, крім продуктів сільського господарства і худоби, продавалися шкіряні та металеві вироби, тканини селянського виробництва тощо.
Після реформи 1861 року економічне становище селян Козіївки не поліпшилося. Найвищий розмір подушного наділу польової і присадибної землі тут, як і в інших селах Богодухівського повіту, становив 3 десятини. Фактично ж земельні наділи були значно менші від цього максимуму — 1—2 десятини. Чимало землі, якою раніше користувалися кріпаки, відійшло у формі відрізків до поміщиків.
Крім викупних платежів, селяни були зобов’язані за кожну десятину щороку відпрацьовувати на поміщика 19 днів і сплачувати великий оброк.
У пореформений період в Козіївці посилено відбувався процес класового розшарування населення. Обтяжені непосильними платежами і податками селяни-бідняки продавали за безцінь свої землі або кидали земельні ділянки і йшли з села, перетворюючись у найманих робітників.
Наприкінці XIX століття на 1028 дворів Козіївки припадало 3266 десятин землі. Більшість бідняцьких господарств володіли до 1 десятини. Понад половину дворів не мали коней і сільськогосподарського реманенту. Селянське безземелля в Козіївці особливо впадало в око, бо її оточували великі масиви поміщицьких економій Харитоненка, Кеніга, Йоненка, Кременецького, великі монастирські угіддя. Тяжке економічне становище змушувало селян найматися за мізерну плату в ці економії, де їх нещадно експлуатували.
В селі панували злидні і темрява. За станом на 1886 рік, з 2877 дорослих жителів письменних було лише 220 чоловік (7 проц.), з них 8 жінок. Частим явищем тут були епідемічні захворювання. І це не дивно, бо Козіївську волость обслуговував лише один фельдшер.
Тяжке економічне становище, утиски, політичне безправ’я зумовлювали численні виступи трудящого селянства проти поміщицько-капіталістичного ладу, за землю, за поліпшення умов життя. Особливо гострих форм ця боротьба набрала на початку XX століття. Біднота Козіївки брала участь у могутньому аграрному русі в березні — квітні 1902 року, що охопив ряд повітів Харківської і Полтавської губерній. Заворушення відбулися і на цукровому заводі великого землевласника Кеніга. Проти селян були послані війська.
В період революції 1905—1907 рр. бідняки і середняки Козіївки активно виступали проти поміщиків. Восени 1905 року разом з селянами Городного вони висунули вимогу поділити землі Харитоненка. Загін поліції, викликаний для захисту маєтку, стріляв у селян. Було вбито і поранено кілька чоловік, заарештовано організаторів цього виступу Б. В. Гусарова, Я. Є. Харченка, Н. М. Валентиєнка.
8 квітня 1906 року жителі Козіївки, які наймитували в економії Харитоненка, застрайкували і зажадали збільшення заробітної плати. У відповідь на цю вимогу їх було звільнено. Страйкарі стійко трималися, не допускаючи до роботи селян інших сіл, яких хотіла залучити економія. 4 липня 1906 року козіївці, слідом за жителями Краснокутська та інших населених пунктів, прийняли рішення про перехід поміщицьких, церковних і державних земель до рук тих, хто на них працює, про негайне скликання Установчих зборів.
Боротьба селян набрала особливо гострих форм у липні 1906 року. 20 липня близько 500 жителів Козіївки, Городного та інших сіл, озброєних вилами, ціпами, рушили до економії. Між селянами та загоном драгунів, викликаних для охорони маєтків і придушення заворушень, відбулася сутичка. Одного з учасників виступу було вбито, кількох поранено, багатьох заарештовано. Заворушення в Козіївці відбувалися і в 1907 році.
Після поразки революції 1905—1907 рр. царський уряд розпочав здійснення столипінської аграрної реформи. Насадженням хутірської і відрубної системи царизм намагався створити собі опору в особі куркульства для боротьби проти революціонізованих селянських мас. Біля Козіївки в цей період утворилися хутори Кременецький і Ходунаївка. Земля в Козіївці розподілялася так: 290 дворів мали по 1 десятині і менше, 397 дворів — від 2 до 5 десятин, 71 двір — від 6 до 11 десятин.
У період першої світової імперіалістичної війни багатьох жителів Козіївки було мобілізовано до армії. В селянських господарствах, які лишилися здебільшого без чоловіків, було реквізовано значну частину тягла. Для потреб армії у селян систематично вилучалося продовольство. На селі панували голод і злидні. Багато сімей втратили своїх рідних і близьких.
Після повалення самодержавства в лютому 1917 року землі лишилися у поміщиків, найголовніші вимоги трудящих не були задоволені. Ось чому звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді, Москві та інших великих центрах селяни зустріли з великою радістю. Після проголошення Радянської влади на Україні в Козіївці були конфісковані землі поміщиків, службовців економій зміщено, на селі встановлювався революційний порядок.
Бідняки і середняки Козіївки згідно з Декретом про землю, прийнятим II Всеросійським з’їздом Рад, одержали в користування близько 10 тисяч десятин землі, конфіскованої у поміщиків. Але не відразу змогли селяни докласти до неї рук. Весною 1918 року територія України була окупована німецькими загарбниками, покликаними сюди українськими буржуазними націоналістами. Кайзерівські окупанти та Центральна рада, а після її розгону — уряд гетьмана Скоропадського, жорстоко розправлялися з селянами, відбирали у них землю і повертали її поміщикам і куркулям.
Наприкінці 1918 року трудящі України за допомогою російського та інших народів Радянської Республіки вигнали окупантів, а потім розгромили і буржуазно-націоналістичну Директорію. Але боротьба не була закінчена. Імперіалісти Антанти, білогвардійська контрреволюція продовжували організовувати все нові і нові походи з метою реставрації в країні старих порядків. Влітку 1919 року Козіївку захопили денікінські війська.
Після визволення села Червоною Армією (грудень 1919 р.) тут був створений ревком. Його очолив М. Я. Попов. З місцевої бідноти ревком організував сільську міліцію на чолі з С. К. Момотом, а також військовий загін, який складався з 50 чоловік. Командував загоном місцевий житель Т. Є. Савченко. Загін брав участь у боротьбі проти білогвардійців у районі села Городного, а пізніше на нього було покладено завдання ліквідації куркульських збройних банд, що оперували в Богодухівському повіті. Група селян, серед яких були І. П. Шаповал, П. М. Темнохуд та інші, пішла в ряди Червоної Армії і боролася із зброєю в руках проти білополяків та врангелівців.
Боротьбою за зміцнення Радянської влади на селі керував Козіївський волосний партійний осередок, створений у лютому 1919 року. У 1920 році до його складу входили П. С. Прогонний, М. Я. Попов, В. Я. Дидика, С. К. Момот, Т. Є. Савченко. Партійна організація і сільський актив дбали про відродження села, про створення культурно-освітніх і медичних закладів. В Козіївці було відкрито 6 шкіл, в яких навчалося 350 дітей. Для шкіл придбали підручники, до викладання залучили учителів. Почала працювати лікарня.
У 1920 році в Козіївці організовано комітет незаможних селян. Першим головою комнезаму обрано П. С. Прогонного. За даними на 1924 рік, президія КНС складалася з 4 членів і 2 кандидатів. Головою президії в цей час був селянин Я. П. Рєзник, член партії більшовиків з лютого 1922 року. В 1923 році у фонді взаємодопомоги КНС налічувалося 120 пудів жита, 117 пудів ячменю, 21 пуд гречки, 20 пудів проса, 18 пудів вівса, а всього 287 пудів зерна. Комнезам допомагав бідноті продовольством і посівним матеріалом.
З ініціативи комуністів і селян-бідняків у березні 1920 року на землях колишнього Троїцького жіночого монастиря виникло перше колективне господарство — сільськогосподарська артіль ім. Леніна. В ній об’єдналося 20 господарств. Артіль обробляла 62 десятини землі. Запеклого характеру набрала боротьба з куркульськими бандами. На території Козіївської волості від рук бандитів загинув один з організаторів КНС Г. О. Прокопенко. В пам’ять про героя-односельчанина жителі хутора Кременецького в 1921 році вирішили перейменувати його на хутір Прокопенків.
Селяни Козіївки, як і всієї Радянської України, схвально зустріли рішення X з’їзду РКП(б) про перехід до нової економічної політики, спрямованої, зокрема, на піднесення сільського господарства. Вони розгорнули активну роботу по відновленню посівних площ, поступово добиваючись налагодження сільськогосподарського виробництва. У боротьбу за господарський і культурний розвиток села активно включилася молодь. В 1922 році за її участю відкрито сільбуд та хату-читальню. У 1923 році в Козіївці створено комсомольську організацію. Її засновниками були М. М. Момот, І. М. Темнохуд, М. М. Скрипник, М. А. Дзюба, В. М. Соколовський, який пізніше загинув від рук куркулів. Комсомольці спрямовували роботу культурно-освітніх закладів, боролися з неписьменністю, допомагали партійній організації в налагоджуванні сільськогосподарського виробництва.
Наприкінці 20 — на початку 30-х років в умовах відчайдушного опору куркульства в Козіївці відбувся перехід до колективного господарювання. У 1927 році в селі створюється друга сільськогосподарська артіль — ім. Ульянова. Намагаючись перешкодити колективізації, куркулі вдавалися до терористичних актів. У 1928 році вони вбили голову КНС Д. С. Носика. Але зірвати створення колективних господарств їм не вдалося. В 1930 році в Козіївці вже було 6 колгоспів, які об’єднали майже всі господарства бідноти і середняків. Активними організаторами артілей були І. А. Скрипник, О. П. Богуславський, О. П. Шаповал, Г. Яцюк, П. Тимошенко та інші. Трудівники колгоспів поступово створювали матеріальну базу артільного господарства. Кращих успіхів у роки першої п’ятирічки добився колгосп ім. 14-річчя Жовтня, який очолював О. П. Богуславський. Завдяки створенню МТС основні сільськогосподарські роботи в колгоспах виконувалися за допомогою машин.
У 1930 році на території Козіївської сільради, на базі колишньої економії Харитоненка, був заснований радгосп «Глобівський» (земельна площа 80 га) з відділком «Каразінський сад». На початку 1931 року йому передано ще 350 га землі, а в 1938 році — 50 га луків. Всього радгосп мав 515 га землі, в т. ч. 80 га саду. Восени 1931 та весною наступного року посаджено новий сад на площі 200 га. Радгосп «Глобівський» спеціалізувався на садівництві та виноробстві. У 1940 році на його полях працювали 4 трактори і 4 автомашини. Багато сил розвиткові радгоспу віддали його тодішній директор М. Т. Радченко, агроном І. І. Щербина, передові робітники М. Я. Яцюк, К. Г. Торяник, Ф. С. Гусаров, І. М. Саловаренко, О. С. Макаренко та інші.
Праця людей змінила і обличчя села. У 1937 році почалася його електрифікація і радіофікація. Через 2 роки тут було відкрито середню школу, клуб на 200 місць, бібліотеку з книжковим фондом понад 2 тис. примірників. У клубі відбувалися концерти, демонструвалися кінофільми, працювали гуртки художньої самодіяльності. До пізнього вечора лунали тут пісні. Козіївці славили в них вільну працю, рідну Батьківщину, яка створила їм умови для заможного і культурного життя. А коли воєнна гроза грянула над Вітчизною, вони одностайно стали на її захист.
З перших днів Великої Вітчизняної війни сотні трудівників села пішли в ряди Червоної Армії. За бойові заслуги, за виявлену мужність у боях проти ворога багато жителів Козіївки були нагороджені орденами і медалями. А ті, кому довелося залишитись в селі, брали участь у партизанській боротьбі. Фельдшер Козіївської лікарні П. М. Темнохуд разом з М. А. Темнохудом, С. Рудьом та Г. Сухомлином винесли з поля бою після відступу Червоної Армії 18 бійців і влаштували їх у місцевій лікарні. Всі поранені одужали. Частина з них за допомогою місцевих жителів перейшла лінію фронту і влилася в ряди радянських військ.
У жовтні 1941 року в селі була створена партизанська група, що складалася з 10 чоловік. Вона діяла до липня 1942 року і завдала гітлерівцям багато шкоди. Через кілька місяців після її розгрому, в січні — лютому 1943 року, виникла нова партизанська група. Жителі Козіївки боролися з ворогом і в партизанському загоні (керівник Т. С. Милюха), який діяв на території Краснокутського району.
За час окупації (з жовтня 1941 по серпень 1943 року) гітлерівці зруйнували і спалили 270 будинків, усі колгоспні будівлі, два клуби, бібліотеку, школу. Нечуваних страждань зазнало населення. Фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 190 чоловік, 20 сімей партизанів відправили в концентраційні табори. Від рук окупантів загинули партизани Г. П. Момот, І. К. Готвянський, М. Й. Темнохуд, 14-річний Іван Скрипник, жителі села Д. Ф. Гунько, Т. П. Кириченко, Г. Д. Яцюк, М. Д. Сулименко, Ф. С. Козар — радист, який за завданням партизанського загону змонтував радіоприймач, приймав та поширював зведення Радянського інформбюро.
Особливо посилили свою діяльність партизани на чолі з Т. С. Милюхою перед відступом фашистів. Вони організували охорону Ананьївського цукрового заводу, МТС, радгоспу, очистили від ворога Козіївку, Пархомівку, Каплунівку, Костянтинівку, Ковалівку. Партизани перетнули ворогові шляхи до Охтирки, Котельви, Коломака і протягом дев’яти днів тривали в своїх руках майже весь Краснокутський район, ведучи бої з фашистськими військами. Партизани не дали їм вивезти з району награбовані цінності.
10 серпня 1943 року Козіївка була визволена від фашистських окупантів. З великою радістю зустріли трудящі радянських бійців. Усі сили вони віддавали тепер справі допомоги фронту, відбудові зруйнованого господарства. Почала працювати сільрада. 27 грудня 1943 року відновила роботу партійна організація. В січні 1946 року Козіївська територіальна організація КПРС налічувала 9 членів і 7 кандидатів у члени партії. Хоч вона була і нечисленна, але змогла мобілізувати колгоспників на відбудову громадського господарства.
Протягом кількох років у селі були відбудовані всі артілі, що існували до війни, а також радгосп «Глобівський». Самовіддано працювали над відновленням господарств колгоспів рільник І. С. Напшевал, столяр Т. Н. Микитенко, голова артілі ім. Ульянова Г. М. Плохий, член правління С. Д. Юрченко та інші. У 1950 році всі шість колгоспів села були об’єднані в одне велике багатогалузеве господарство — сільськогосподарську артіль ім. Леніна. У 1952 році в цьому колгоспі під озимими культурами було 1840 га, в т. ч. під озимою пшеницею 1100 га, житом — 740 га. Ярі культури займали 1267 га, цукрові буряки — 695 га. В артілі було 7 рільничих бригад і одна городня. На початок 1951 року колгосп мав 1325 голів великої рогатої худоби, 800 овець.
Комуністи і комсомольці були розставлені на вирішальних ділянках колгоспного виробництва. В цей час партійна організація села налічувала 35 членів і 6 кандидатів у члени партії, комсомольська — 89 чоловік.
Однак об’єднаний колгосп виявився надто великим, незручним для керівництва всіма галузями артільного виробництва. Тому в 1956 році він був поділений на два господарства — ім. Леніна та ім. XX з’їзду КПРС. Головою першого обрано І. Є. Савченка, другого — І. М. Колесникова. Обидва вони мають вищу освіту.
За останні роки значно зросла матеріально-технічна база обох господарств. На їх полях працюють 42 трактори, 27 комбайнів, 24 автомашини та інша техніка. За артіллю ім. Леніна закріплено 4243,9 га, за колгоспом ім. XX з’їзду КПРС — 4341,9 га землі. Перше господарство — м’ясо-молочного напряму, друге спеціалізується на виробництві молока і вирощуванні птиці.
В артілях Козіївки споруджено нові тваринницькі та інші приміщення. У колгоспі ім. XX з’їзду КПРС збудовано 3 цегляні корівники, обладнані доїльними установками, 2 свинарники, телятник, 3 широкогабаритні пташники на 24 тис. штук, 2 брудери для вирощування 35 тис. штук птиці, 8 артезіанських колодязів з насосними станціями і забезпеченням механічної подачі води на ферми. Поблизу ферм зведено 2 будиночки для тваринників, де вони у вільний від роботи час можуть відпочити, почитати газети, журнали, послухати радіо.
В артілі ім. Леніна збудовано 4 корівники, 2 свинарники, телятник, пташник, обладнано механічне доїння корів тощо. Обидва господарства мають цегельні заводи.
Колгоспи Козіївки посідають перше місце в районі за врожайністю зернових культур. У 1964 році вони одержали зернових у середньому по 20,8 цнт, у 1965 — по 24 цнт, у 1966 — по 29 цнт (без кукурудзи) з кожного гектара посіву. В міру зростання економіки господарств збільшуються їх неподільні фонди. Якщо в 1952 році в об’єднаному колгоспі ім. Леніна неподільний фонд становив 32,7 тис. крб., то в 1965 році — 629,5 тис. крб., а в колгоспі ім. XX з’їзду КПРС — 861,8 тис. карбованців.
У післявоєнний період відбудував і значно розширив своє господарство радгосп «Глобівський». Як і до війни, основними галузями господарства в ньому є садівництво і ягідництво. Нині під садовими і ягідними культурами зайнято 395 гектарів. Радгосп постачає яблука, груші, ягоди великим промисловим центрам — Москві, Ленінграду, Харкову, Свердловську та іншим. У 1965 році з кожного гектара садів одержано врожай плодів по 170 цнт і ягід — по 22,9 цнт з гектара. Для переробки продукції радгосп має виноробний цех, який у 1965 році дав 18,3 тис. декалітрів, фруктових вин. Продукція виноробного цеху реалізується в містах і селах Харківської області. У 1965 році радгосп мав 12 тракторів, 12 вантажних автомашин і необхідний сільськогосподарський реманент. На фермі радгоспу — 177 голів великої рогатої худоби.
За період існування радгоспу тут склалися постійні кадри робітників і службовців. Серед них — бригадир ягідницької бригади П. С. Соколовський, ланкова Г. Є. Кайдаш, яка працює з 1934 року, конюх Д. Г. Благадир та інші. Директором, радгоспу з 1952 року — комуніст С. К. Ягідка. У 1965 році за високі виробничі показники, досягнуті господарством, і багаторічну бездоганну роботу С. К. Ягідка був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Урядовими нагородами були відзначені також технолог-винороб Г. Г. Горячук, головний агроном І. Т. Загребельний і ланковий Ф. С. Гусаров.
У радгоспі провадиться велике будівництво. Споруджено зрошувальну систему для садів і ягідників. У 1,964 році закінчено будівництво плодопакувального цеху; з холодильним обладнанням, 4 складських приміщень, приміщень для їдальні, побутового павільйону. Зростає робітниче селище. В ньому споруджуються благоустроєні типові будинки. Радгосп «Глобівський» стає зразковим спеціалізованим господарством.
Велику допомогу колгоспам Козіївки подають шефи. Над артіллю ім. Леніна з 1960 року шефствує колектив Харківського науково-дослідного інституту радіофізики і електроніки АН УРСР. Шефи допомогли обладнати на свинофермі підвісну дорогу довжиною 180 метрів, електрифікувати подвір’я колгоспу тощо. Над артіллю ім. XX з’їзду КПРС шефствує Науково-дослідний інститут металів. За короткий час колектив інституту подав колгоспникам велику допомогу. Зокрема, на молочнотоварній фермі змонтовано доїльну установку. В будиночку тваринників обладнано центральне опалення. На свинофермі встановлено транспортер для механічної подачі кормів. Шефи допомагають в організації наочної агітації, виступають з лекціями тощо.
Колгоспники своєю сумлінною працею добиваються високих показників у роботі. За післявоєнні роки урядових нагород удостоєно більше 50 тваринників, рільників, буряководів. Доярка О. П. Козуб нагороджена орденом Леніна, а згодом їй присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Орденами Леніна нагороджений також колишній голова колгоспу ім. XX з’їзду КПРС О. П. Богуславський. За успіхи, досягнуті в розвитку тваринництва, збільшенні виробництва і заготівель м’яса, молока, яєць, вовни та іншої продукції, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 березня 1966 року орденами і медалями було нагороджено 8 чоловік: голову колгоспу ім. Леніна І. Є. Савченка, голову артілі ім. XX партз’їзду І. М. Колесникова, ланкового механізованої бригади І. С. Стрільця, тракториста П. І. Рудя, дояра О. М. Новохатського та інших.
У період розгорнутого будівництва комунізму трудівники села Козіївки включилися в змагання за почесне звання ударника комуністичної праці. В радгоспі «Глобівський» це високе звання присвоєно 36 чоловікам.
В обох козіївських колгоспах — великі партійні організації. Вони є дійовою силою, спроможною успішно розв’язувати всі питання колгоспного виробництва. Правління обох колгоспів, партійні, комсомольські організації, колгоспники борються за виконання рішень XXIII з’їзду КПРС, за дальший розвиток сільського господарства.
Козіївка стала великим і добре впорядкованим селом. Вона має широкі вулиці, просторі площі. В зелені садів потопають нові добротні будинки колгоспників. Зручно розпланований і забудований центр села. Тут розташовані приміщення сільської Ради, клуб, магазини, поштове відділення, аптека, стадіон, ощадна каса.
Методом народної будови в селі споруджено нове двоповерхове приміщення середньої школи. Збудовано автобусну станцію, готелі в колгоспі ім. Леніна і радгоспі «Глобівський». За останні роки колгоспники спорудили 400 цегляних житлових будинків, зокрема, у 1965 році — 57, у 1966 році — 69. Заасфальтовано 12 км шляхів, прокладено 3,5 км тротуарів, 27 км водопроводу. На центральній вулиці села в кілька рядів посаджено фруктові і декоративні дерева.
Багато зроблено для нормального побутового обслуговування населення. В селі є 3 сільмаги, 3 продмаги, магазини культтоварів і господарських товарів, чайна тощо. Товарооборот магазинів у 1965 році становив 1,7 млн. крб. У 1965 році жителі Козіївки мали 9 власних автомашин, 150 мотоциклів, 1500 велосипедів, 60 телевізорів тощо.
Добре налагоджено в Козіївці та навколишніх селах медичне обслуговування населення. На території сільської Ради розташовані лікарня на 25 ліжок, 2 медичні дільниці. В цих закладах — 17 медичних працівників, у т. ч. заслужений лікар УРСР М. П. Коломенський, який трудиться в Козіївці понад 30 років. Особливо піклуються в селі про малят. До їх послуг є кілька дитячих садків, ясла. Дошкільні дитячі заклади обслуговує спеціально виділена для цього автомашина.
Високого розвитку в селі досягла освіта. На території сільської Ради є середня, восьмирічна і чотири початкових школи, в яких працює 57 учителів. Всі діти шкільного віку охоплені навчанням. Трудова молодь, яка не має середньої освіти, навчається заочно і у вечірній школі. Чимало жителів Козіївки закінчили вищі навчальні заклади. Ще до 1941 року закінчив медичний інститут житель села П. А. Писаренко. Під час Вітчизняної війни він працював головним дивізіонним лікарем; нині у відставці в чині полковника. У післявоєнний час понад 100 місцевих жителів одержали вищу і середню спеціальну освіту. На 1 січня 1966 року в інститутах і технікумах стаціонарно навчалися 5 чоловік, заочно 29. Секретар парткому колгоспу ім. XX партз’їзду М. Ю. Бартала вчиться у Московській ветеринарній академії, обліковець другої комплексної бригади цієї артілі — в сільськогосподарському інституті і т. д.
В Козіївці створено широку мережу культосвітніх закладів — 2 сільських клуби, 4 бригадні, клуб при радгоспі «Глобівський». В центрі села споруджено двоповерховий Будинок культури на 650 місць з широкоекранною кіноустановкою, бібліотекою, читальнею і кімнатами для гурткової роботи. На весь район славляться хоровий і танцювальний колективи Будинку культури. У 1964 році вони нагороджені ювілейною медаллю на честь 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка.
Трудівники Козіївки наполегливо працюють над тим, щоб буйно розквітала ;наша земля, щоб достаток міцно ввійшов у кожний радянський дім.
К. І. МАКАРЧУК, Я. Г. ПЛУГАТИРЬОВ, О. Л. ШАПОВАЛ, Я. Я. ШКАРЛЕТ