Нова Водолага, Нововодолазький район, Харківська область (продовження)
Масова колективізація у Новій Водолазі розпочалась у 1930 році. Селяни організували колгоспи: «Червоний прогрес», «Радянський селянин», ім. Фрунзе, «Червоний боєць».
Згодом артіль «Червоний боєць» об’єдналася з артіллю ім. Фрунзе. Колективізація сільського господарства у Нововодолазькому районі була завершена в 1933 році. На той час колгоспи об’єднували 74 проц. селянських господарств і мали 92 проц. посівної площі. На основі колективізації було ліквідовано як клас куркульство.
Партійна організація спрямовувала зусилля колгоспників на організаційно-господарське зміцнення артілей, на підготовку керівних колгоспних кадрів.
Розгорталась трудова активність мас. Комсомольці нововодолазької комуни «Комсомолець» були зачинателями соціалістичного змагання за краще проведення сівби в районі. Вони ліквідували знеосібку у використанні тягла й реманенту, організували виробничі бригади, які включались у змагання за звання ударних. Наскрізні бригади, очолювані комсомольцями М. Батюком і К. Лубенським, бригади телятниць і доярок були кращими в районі.
Колгосп «Радянський селянин» був зачинателем створення фонду соціалістичної взаємодопомоги насінням відсталим колгоспам інших районів області. До плану цієї допомоги він висунув ще 5 проц. зустрічного. Ця артіль здобула першість у районі щодо вчасного і доброякісного проведення весняної сівби 1932 року.
Держава забезпечувала колгоспи новою технікою, подавала допомогу насінням, кредитами тощо. В 1933 році була створена Нововодолазька машинно-тракторна станція, яка стала центром технічного переозброєння сільського господарства району і важливим знаряддям організаційно-господарського зміцнення колгоспів. Уже в той час закріплено бригадну форму організації праці, ліквідовано знеосібку у використанні землі, реманенту і тягла, схвалено норми виробітку з застосуванням відрядної оплати праці; значно зміцніла трудова дисципліна, підвищилась продуктивність праці. Колгоспники посилили боротьбу з рвачами, прогульниками і куркульською агентурою. Виріс колгоспний актив.
Уже в перші роки існування колгоспного ладу в селі з’явились ентузіасти, які швидко оволодівали технікою і агротехнікою рільництва, ставали майстрами своєї справи. У 1935 році в районі розгорнулося масове соціалістичне змагання — рух передовиків і новаторів сільського господарства. Учасники руху включились у боротьбу за 25—35 цнт зерна з га. У колгоспі «Червоний прогрес» в 1937 році включились у боротьбу за високий урожай сільськогосподарських культур 29 колгоспників.
Зачинателями руху новаторів у Нововодолазькій МТС були токарі Т. І. Онацький і П. А. Повідерний, ковалі М. Н. Андрієнко, П. Ф. Синило, трактористи Т. Ф. Сальник, Я. Карбань і Й. Шеремет, комбайнери А. Водоп’ян і П. Винник, шофери С. Л. Бондаренко, С. І. Білецький, які виконували норми виробітку на 250—350 проц., а також завідуючий ремонтною майстернею І. І. Скрипник.
Далеко за межами району стало відомим ім’я бригадира комсомольської тракторної бригади Нововодолазької МТС Олександра Ляшенка, який у 1935 році за перевиконання норм виробітку на тракторі одержав Першу українську премію.
Рік у рік зростало технічне озброєння МТС. До 22-х роковин Жовтня, у 1939 році, Нововодолазька МТС мала вже 63 трактори, 29 комбайнів та багато іншої техніки. В колгоспах виростали досвідчені кадри агрономів, городників, садівників. Так, наприклад, в артілі ім. Фрунзе виросло чимало майстрів вирощування овочів. Серед них — Ганна Марюхна, Мотря Базилій та інші.
Великою популярністю серед трудівників села користувалась хата-лабораторія колгоспу «Червоний прогрес», керована досвідченим хліборобом С. І. Андрієнком. Досліди Степана Івановича по відбору сортів зерна та використанню різних добрив допомагали колгоспам підвищувати врожайність.
Уже в 1939 році врожаї зернових по району становили 11 цнт з га. Перше місце по врожайності у районі завоював Нововодолазький колгосп «Радянський селянин» (головою правління працював А. І. Трипілка). Колгосп завоював перехідний Червоний прапор та був премійований 1 тис. крб. Добрі показники по врожайності мав також колгосп ім. Фрунзе. Бригада І. П. Лобенка збирала ярої пшениці по 20 цнт з га. Майстер тепличного вирощування овочів ланкова Г. І. Марюхна зібрала в 1939 році по 17,7 кг огірків з кожного кв. метра корисної площі. В реорганізованому з комуни колгоспі «Комсомолець» свинарка тов. Свидова від кожної свиноматки мала по 29 поросят.
Рух новаторів охопив місцеву промисловість. 1936 року на підприємствах промислової кооперації понад 90 робітників перевиконували норми виробітку.
Партійні і радянські організації району піклувалися про впорядкування села. З кожним роком Нова Водолага ставала красивішою. Вона мала вже свою електростанцію, яка обслуговувала 632 абоненти та освітлювала вулиці і площі. В центрі села побудовано було великий будинок універмагу.
В селищі працювали лікарня на 70 ліжок з рентгенкабінетом, лабораторією і солярієм та поліклініка з різними кабінетами, обслуговували їх 29 медичних працівників, серед них 12 лікарів. У 1939 році в Новій Водолазі відкрито туберкульозний та венерологічний диспансери, працювали санстанція з бактеріологічною лабораторією, дитячі консультації.
Великі перетворення сталися в культурному житті села. За довоєнні роки в Новій Водолазі було збудовано дві школи. У 1935 році працювали середня, три семирічні і дві початкові школи, в яких навчалось близько 1500 учнів. Завершувалась ліквідація неписьменності серед дорослого населення. За визначні успіхи в навчанні й вихованні дітей та активну участь в громадській роботі вчителі М. А. Світлична і В. І. Тішаєва в 1939 році нагороджені медаллю «За трудову відзнаку».
В 1936 році в Новій Водолазі відкрито акушерсько-сестринську школу з дворічним навчанням, яка готувала акушерок і медичних сестер. Через два роки ця школа випустила 54 медпрацівників.
Значно зросла кількість культурно-освітніх установ. У 1935 році тут працювали районний будинок колективіста, хати-читальні, кінотеатр, районний піонерський клуб, радіовузол на 104 точки. Періодично проходили огляди (олімпіади) художньої самодіяльності.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 4 жовтня 1938 року село Нову Водолагу переведено в категорію селища міського типу, а 7 листопада того ж, року, в день 21-х роковин Великого Жовтня, на його площі відкрито пам’ятник Володимиру Іллічу Леніну.
Заможно і культурно жили нововодолазці наприкінці 30-х років. А коли в червні 1941 року ворог напав на Радянську землю, вони одразу стали на захист своєї Батьківщини.
Та 19 жовтня селище було захоплене німецько-фашистськими загарбниками.
Фашисти катували і вбивали людей, гнали їх до Німеччини на каторжні роботи, палили і грабували селище та інші населені пункти району.
Але терор і звірства окупантів не могли зламати волю радянських людей, зробити їх покірними рабами. Боротьбу трудящих селища і району проти іноземних загарбників організувала і очолила партійна організація.
Ще в липні 1941 року райком партії розпочав підготовку до боротьби в тилу ворога. В багатьох селах було утворено підпільні партійні групи, призначено місця для явок, підібрано зв’язківців. Очолили підцільні групи досвідчені комуністи.
У вересні 1941 року райком партії організував партизанський загін, що складався з 58 чоловік. Командиром загону було призначено голову колгоспу ім. Фрунзе комуніста С. О. Либу, комісаром — секретаря райкому партії Ю. П. Іванова.
Подвиги Нововодолазького партизанського загону вписують не одну славну сторінку в літопис Великої Вітчизняної війни. Спочатку він діяв у складі частин Радянської Армії. За завданням командування партизани переходили лінію фронту, добували «язиків» та відомості про розміщення, озброєння і пересування німецьких військ.
Весною 1942 року, коли Радянська Армія готувалась до наступу, загін одержав завдання проникнути в глибокий тил ворога і своїми діями сприяти успіху операцій регулярних частин. 20 травня він перейшов лінію фронту і 23 травня в Зміївських лісах з’єднався з партизанським загоном, яким командував Герой Радянського Союзу І. Й. Копьонкін.
Через декілька днів об’єднаний загін з’явився в Нововодолазьких лісах і розгорнув бойові дії. Серед дня партизани вступили в Нову Водолагу захопили коменданта з його охороною, що складалася з німецьких солдатів і поліцаїв, знищили протитанкову гармату та засоби зв’язку. Коли партизани вийшли з райцентру, озвірілі фашисти, щоб залякати населення, повісили 13 ні в чому не винних жителів Нової Водолаги. Але своєї мети фашистські карателі не досягли. Після цієї операції партизанський загін поповнився новими бійцями з числа населення Нової Водолаги.
30 травня 1942 року партизани вчинили напад на табір радянських військовополонених в селі Литвинівці Валківського району, знищили фашистську охорону і визволили з полону 200 чоловік військовополонених. Загін завдав окупантам великих втрат. Майже щодня партизани вели бої і вступали в сутички з карателями.
У червні загін перебазувався в Краснокутський ліс. Залога карателів, що переслідувала партизан, була розгромлена. Та фашисти зібрали великі сили й оточили Краснокутський ліс. Бій тривав кілька годин. Вміло маневруючи, партизани прорвали кільце ворога і вийшли з оточення. Карателі зазнали великих втрат. Понесли втрати і партизани: на полі бою загинуло 20 бійців. Чимало було важко поранених, серед них командири — І. Й. Копьонкін і С. О. Либа. В зв’язку з ускладненням умов командування вирішило поділити загін на невеликі групи. Нововодолазькі партизани під командуванням комісара Ю. П. Іванова пробивались до свого району.
Діючи у водолазьких, рокитнянських та люботинських лісах, партизани продовжували боротьбу з загарбниками. Коли карателі виявляли місце постійного перебування загону, партизани міняли дислокацію. Загін перебазувався у вовчанські ліси, де з’єднався з загоном І. А. Шепелева. В складі цього загону нововодолазькі партизани продовжували боротьбу аж до повного вигнання фашистських окупантів Радянською Армією.
З жовтня 1941 до 25 лютого 1943 року — дня першого визволення Нової Водолаги радянськими військами — нововодолазькі партизани знищили 497 фашистських солдатів і офіцерів, 69 поліцаїв і 5 інших зрадників, пустили під укіс 2 ешелони, знищили 4 вагони з фашистськими солдатами, 2 гармати, 10 автомашин, висадили в повітря 10 мостів1.
У боях проти німецько-фашистських загарбників відзначились партизани О. В. Коваленко, О. С. Онацький, М. Ф. Хихля, X. П. Гурін, O. С. Явдокименко, П. О. Сушко, В. X. Брижань, P. К. Славгородський, І. Я. Малущенко. Загинули смертю хоробрих командир партизанського загону С. О. Либа, комісар Ю. П. Іванов, партизани М. С. Мудрий, А. А. Пукач, С. К. Цяцька та інші.
В районі Нової Водолаги в червні 1942 року загинув Герой Радянського Союзу І. Й. Копьонкін.
Нову Водолагу двічі окуповував ворог. Воїни Радянської Армії, народні месники-партизани, жителі селища та району вкривали себе невмирущою славою на фронтах і в тилу ворога. Надовго в пам’яті населення Нової Водолаги залишиться подвиг мужніх радянських людей.
В лютому 1943 року на підступах до Нової Водолаги точились запеклі бої частин 6 гвардійського кавалерійського корпусу, що ним командував генерал-лейтенант С. В. Соколов, з ворожими військами. Проти 33 гвардійського кавалерійського полку, що зайняв оборону біля хутора Булахи, виступило 2 полки піхоти з 25 танками.
Та гвардійці стояли на смерть. Лише за два дні — 23—24 лютого — вони відбили десять атак гітлерівців.
Винятковий героїзм виявили воїни 1 ескадрону, що його очолювали гвардії старші лейтенанти командир Андрій Голічик і політрук О. П. Воронцов. Вони підпускали ворожі танки і піхоту на 20—30 метрів і знищували їх впритул. Командир підрозділу гвардії лейтенант Арбек Аратюнян, тяжко поранений, з гранатами кинувся під танк і ціною свого життя знищив його.
Всі ворожі атаки були відбиті. За 6 днів — з 19 по 25 лютого — полк знищив 12 танків і понад 1000 гітлерівців. Значні втрати мали і гвардійці. На полі бою полягло понад 800 солдат і командирів. Смертю відважних загинув політрук О. П. Воронцов. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Радянські воїни, що загинули в цих боях, поховані в братській могилі в селі Ордівці. На могилі пізніше встановлено обеліск, на якому викарбувано імена героїв.
Через деякий час, після відступу наших військ з Нової Водолаги 6 березня 1943 року, у підвалі напівзруйнованої лікарні залишилось понад 70 тяжко поранених радянських бійців, яких за станом здоров’я не можна було транспортувати. З ними залишились медичні працівники: проф. Ю. Ю. Вороний, лікарі Є. Г. Бутков і Є. Ф. Водка, медсестри Н. І. Боровик, В. С. Водолажченко, А. П. Лойко, Н. Ф. Килипко-Лиценко, М. Г. Пінчук, А. Г. Пінчук, Л. Г. Співак та інші.
Радянські лікарі докладали героїчних зусиль, щоб врятувати і вилікувати солдатів і офіцерів. Вони оголосили їх хворими на тиф, чого окупанти дуже боялись. Мещканці міста приносили пораненим їжу, одяг, випрану білизну, давали свою кров, переховували у своїх садибах тих, хто вже вилікувався. Так продовжувалось 6 місяців до дня остаточного визволення. Героїчними зусиллями патріотів було врятовано життя понад 70 бійців, переважна більшість яких стала знову до лав воїнів Радянської Армії.
14 вересня 1943 року радянські війська остаточно вигнали загарбників з Нової Водо лаги. Страшну картину злодіянь лишили по собі окупанти. На каторгу до Німеччини вони вивезли 1022 чол., вбили 25 громадян, серед них заступника голови селищної Ради Я. Г. Кузьоминського, бригадира колгоспу «Червоний прогрес» П. Т. Тимченка та інших. Кожна радянська сім’я зазнала від фашистів великого горя.
Гітлерівці перетворили в руїни промислові і комунальні підприємства, залізничну станцію, школи, медичні і культурно-освітні заклади, а також приміщення районних установ. Зруйнували і пограбували всі колгоспи, машинно-тракторну станцію, склади «Заготзерно» і торговельних організацій, 28 магазинів, спалили 750 житлових будинків, а в усьому районі — понад 4 тис. будинків. Знищили сквери, зелені насадження, пам’ятки культури. Лише в одному колгоспі ім. Фрунзе окупанти пограбували і знищили матеріальних цінностей на 1,6 млн. крб., у колгоспах «Радянський селянин» — на 400 тис. крб., «Червоний прогрес» — на 800 тис. крб., «Комсомолець» — на 800 тис. карбованців.
Після визволення селища відновлено партійні та радянські організації. У вересні 1943 року бюро Харківського обкому КП України затвердило склад Нововодолазького райкому партії. Наприкінці 1943 року в районі діяло вже 5 первинних парторганізацій.
Мобілізуючи маси на відбудову народного господарства, партійна організація головну увагу звернула на відродження сільського господарства. 17 вересня 1943 року райком партії і райвиконком ухвалили постанову про відновлення роботи в колгоспах. В постанові намічались заходи щодо збільшення врожаю, підготовки до сівби і відродження тваринництва.
Відбудова сільського господарства здійснювалась у надто тяжких умовах. В колгоспах не вистачало людей, тягла, майже не було техніки, землю обробляли коровами і вручну. В 1944 році колгоспники району перекопали лопатами 1847 га землі, зібрали врожай вручну з 7826 гектарів.
Колгоспне селянство віддавало всі сили, енергію, щоб підняти з руїн колгоспи, відродити хліборобство і тваринництво.
Щоб якнайшвидше допомогти колгоспам технікою, партійна організація спрямувала зусилля трудящих на відбудову МТС. Машинно-тракторній станції було передано напівзруйновані гараж і вулканізаційну майстерню автоколони. В цих напівзруйнованих приміщеннях працівники МТС «по гвинтику» збирали і ремонтували розбиті трактори, сільськогосподарські машини і відправляли їх на поля. У 1944 році було зібрано 13 тракторів, а в 1945 році машинно-тракторна станція вже мала 41 трактор, 2 автомашини, 14 двигунів, 10 молотарок, електрогенератор та іншу техніку. Згодом відбудовано тваринницькі ферми, пташники, кузні, зерносховища, майстерні та інші об’єкти.
Велику допомогу у відбудові колгоспів подавала держава і трудящі братніх республік. У 1944 році держава відпустила для району кредити — 350 тис. крб. на відродження тваринництва, 80 тис.— на будівництво виробничих приміщень і 550 тис.— на будівництво житлових будинків для колгоспників. Колгосп ім. Фрунзе одержав на придбання худоби 16 тис. карбованців.
Братні республіки прислали колгоспам району 360 коней, 1515 голів великої рогатої худоби, 1220 овець, 95 свиней і 18 тис. голів птиці. Нововодолазький колгосп «Комсомолець», наприклад, одержав у 1944 році 14 голів великої рогатої худоби.
Трудящі Нової Водолаги брали активну участь у відбудові залізниці на території 8-го відділка, виготовляли щити для снігозатримання, відбудовували мости і шосейні шляхи.
У 1945 році було відбудовано промислові і комунальні підприємства: райпромкомбінат, ходзавод, артіль «Швейпром», радіовузол, телефонний зв’язок та інші об’єкти.
Партійна організація очолила роботу по відбудові шкіл, культурно-освітніх і медичних закладів. Вже до кінця 1945 року побудовано 4 шкільні приміщення, кінотеатр, бібліотеку, районну лікарню, дитячу консультацію, райсанстанцію, санітарно-бактеріологічну лабораторію і стаціонарні дитячі ясла.
У відбудові сільського господарства виявили трудовий героїзм тисячі робітників і колгоспників. Серед них бригадири Нововодолазької МТС тт. Волобуєв, Коваленко, Федоренко, трактористи А. А. Нетецький, Т. Є. Барабаш, Т. Ступак, І. В. Шевченко, В. І. Шевченко, ланкова колгоспу «Червоний прогрес» О. Ф. Бережна, колгоспниця М. Вітренко, ланкові колгоспу «Комсомолець» X. Р. Руденко, Я. І. Кобченко, бригадир того ж колгоспу М. М. Розторгуєв та інші.
Самовіддано працювали по налагодженню медичного обслуговування населення лікарі Р. Л. Генкін і Є. Г. Бутков.
На складні і важкі ділянки роботи райком партії посилав комуністів, працівників районних установ.
Радянський уряд високо оцінив подвиги трудящих у відбудові народного господарства. У 1945 році 9 передовиків селища було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Ліквідувавши наслідки війни, трудящі Нової Водолаги і району під керівництвом партійної організації розгорнули боротьбу за дальше піднесення народного господарства і культури. Партійна організація спрямувала зусилля трудящих на організаційно-господарське зміцнення колгоспів, підвищення врожайності сільськогосподарських культур і розвиток тваринництва.
У 1950 році було проведено укрупнення колгоспів. На базі артілей «Радянський селянин» і «Червоний прогрес» створено укрупнений колгосп ім. Свердлова. Артіль «Комсомолець» об’єдналася з артіллю «Колос» села Просяного. Широко розгорталися будівництво і механізація тваринницьких ферм, створювалась міцна кормова база. Колгоспникам артілі ім. Свердлова допомагав механізувати виробничі продеси на фермах їхній шеф — колектив харківського заводу «Серп і молот». Робітники заводу своїми силами в 1958 році електрифікували ферми, облицювали траншеї для силосу і ями для запарювання кормів, спорудили 2 крупорушки, виготовили 2 тракторні візки для підвезення кормів, зерноочисну машину. Шефи допомагали ремонтувати техніку, виготовляли щити для снігозатримання тощо.
У колгоспі ім. Свердлова виросли хороші кадри механізаторів, полеводів і тваринників. У 1958 році трудівники артілі включились у соціалістичне змагання за комплексну механізацію обробітку технічних і просапних культур за методом О. В. Гіталова.
Колгосп ім. Свердлова за своїми економічними показниками належав до середніх у районі. У червні 1961 року він був реорганізований. Частина господарства ввійшла до складу артілі ім. 1 Травня в с. Новоселівці, і на базі цього об’єднання створено укрупнений колгосп ім. 8 Березня. Друга частина господарства об’єдналась з колишнім колгоспом ім. Фрунзе, який з 1950 року входив до складу артілі «Колос» окремою бригадою. На цій базі створено нову артіль «Маяк комунізму», що спеціалізувалась на виробництві кормів і відгодівлі великої рогатої худоби. За колгоспом закріплено 2100 га землі. Сільськогосподарських угідь — 1871 га, в т. ч. орної землі — 1526 га, пасовиськ — 174,8 га, сіножатей —161,7 га, садів — 8,5 гектара.
На протязі п’яти років — з 1961 до 1965 включно — в артілі збудовано 15 виробничих приміщень, водопровід, лінію електропередачі на 1,3 км, підземну лінію телефону на 1,8 км, радіотрансляційну мережу. На початок 1965 року артіль мала 11 тракторів, 8 комбайнів, 5 вантажних автомашин, 15 електромоторів та іншу техніку.
Якщо порівняти основні показники артілі за 1961 і 1965 роки, то постане яскрава картина загального піднесення в колгоспі. Неподільний фонд за цей час виріс з 189 тис. крб. до 271 тис. крб., оплата праці колгоспників грішми на трудодень збільшилася з 1 крб. 98 коп. у 1961 році до 2 крб. 56 коп. у 1965 році.
В економічному розвитку Нової Водолаги постійно збільшується питома вага і роль місцевої промисловості, яка в 50-х роках зазнала певної реорганізації. На базі артілей створено промислові комбінати.
У 1957 році організовано харчокомбінат, який має млин, крупорушку, олійницю, цехи безалкогольних напоїв та переробки фруктів, ковбасний цех, забійний пункт на 500 голів худоби. Всі виробничі процеси механізовані. На комбінаті працює 80 робітників. Створений у 1954 році плодоовочевий комбінат консервує овочі, фрукти, виготовляє овочеві консерви. Тут працює 60 чоловік.
На базі артілей «Швейпрому» створено комбінат побутового обслуговування, який має ательє індпошиву, шевський, столярний і слюсарний цехи, фотографію, майстерню для ремонту радіоприймачів та годинників. Комбінат створив 4 філії в селах. На його підприємствах працює 120 чоловік.
Крім комбінованих підприємств, у Новій Водолазі працює завод будівельних матеріалів, меблева фабрика, хлібозавод, піщаний кар’єр. Високоякісний кварцевий пісок відправляється на Ленінградський склозавод ім. Ломоносова та до м. Гусь-Хрустального.
Нововодолазьке відділення «Сільгосптехніка» устаткувало механізовані майстерні для ремонту сільськогосподарської техніки. Тут працює 120 чоловік.
Ще в 1957 році в селищі створено міжколгоспну будівельну організацію — Міжколгоспбуд, що має цегельню з річним виробітком 3,5 млн. штук цегли. Крім того, тут є обласна міжколгоспна будівельна організація — Облміжколгоспбуд — з базою постачання і транспортом.
У 1960 році організовано міжколгоспний відгодівельний пункт, який обслуговує 19 колгоспів. За 1963 рік тут відгодовано 8 тис. свиней. У Новій Водолазі розміщаються виконробська дільниця Харківського облбудтресту, обласна контора лікрослинтресту, контрольно-насіннєва лабораторія, лісництво та ряд інших організацій.
За останні роки значно підвищився матеріальний добробут і культурно-побутовий рівень населення. Виріс житловий фонд селища. На кошти жителів за роки семирічки зведено 1210 житлових будинків. Крім того, споруджено 12 комунальних будинків. У 1954 році збудовано лазню, перукарню і готель. В селищі є 22 магазини, 7 ларків і кіосків, 4 їдальні, 3 буфети. В 1959 році збудовано універмаг.
Нова Водолага електрифікована і радіофікована. Працюють пошта, ощадкаса, телефонна станція на 150 абонентів. За станом на 1 січня 1966 року, в селищі налічувалось 2960 радіоточок, близько 1 тис. телевізорів, багато радіоприймачів, а також 15 власних автомашин і 150 мотоциклів.
Велику роботу проведено по впорядкуванню селища. Тут є три сквери, майже всі вулиці в центрі озеленені. В 1957—1960 рр. збудовано залізобетонний міст через річку Вільховатку, водонапірну башту, забруковано 14 км шляхів, прокладено 4,2 км тротуарів.
У Новій Водолазі є лікарня на 162 ліжка, поліклініка, пункт швидкої допомоги, фельдшерський пункт при об’єднанні «Сільгосптехніка», дитяча консультація. В медичних закладах працює 256 медпрацівників, у т. ч. 38 лікарів і 119 чоловік середнього медперсоналу.
Завдяки піклуванню Комуністичної партії і Радянського уряду бурхливо розвивається народна освіта. В 1950 році відбудовано приміщення середньої школи. У 1961 році відкрито школу-інтернат на 350 чоловік. У селищі працюють дві середні школи, одна восьмирічна, школа-інтернат і вечірня школа робітничої молоді. В 1965/66 навчальному році в школах було 2495 учнів, працювало 180 вчителів. Кращій учительці СШ № 1 М. Н. Войтенко присвоєно почесне звання заслуженого вчителя УРСР. Почесне звання відмінника народної освіти присвоєно вчителям Н. Д. Андрієнко, Г. І. Іскрі, О. О. Касич, В. І. Петренко.
У 1960 році тут споруджено Будинок культури, який має зал для глядачів на 450 місць, стаціонарну кіноустановку і кімнати для роботи гуртків художньої самодіяльності. Будинок культури є центром культурно-освітньої роботи. Тут систематично читаються лекції, проводяться тематичні вечори і концерти, працюють гуртки художньої самодіяльності, народні університети культури і здоров’я.
Культурно-виховну роботу ведуть також дві бібліотеки і Будинок піонерів. Районна бібліотека має 22 тис. примірників книжок і обслуговує близько 2 тис. читачів, дитяча бібліотека налічує 15 тис. книжок і обслуговує понад 1 тис. читачів. Крім того, працюють 4 профспілкові бібліотеки. В 1966 році населення передплачувало 9768 примірників газет і журналів.
За Указом Президії Верховної Ради УРСР від 4 січня 1965 року селище Нова Водолага знову стало районним центром Харківської області.
Економіка і культура селища щодалі розвиваються. Будуються потужний завод залізобетонних виробів, автостанція, павільйон побутового обслуговування. У 1966—1967 рр. будуть побудовані овочесховище, ресторан, кілька багатоквартирних житлових будинків, дві школи, кінотеатр та інші установи й підприємства культурно-побутового обслуговування трудящих.
П. Г. БАСЬКОВ