Економічний і політичний стан Херсона на початку XX століття
У другій половині XIX ст. та на початку XX ст. промисловість Херсона розвивалася повільно, в ній було зайнято порівняно мало населення. Через зменшення попиту на вовну наприкінці XIX ст. вівчарство на території краю занепало. Це призвело до різкого зменшення вовномийного виробництва. Більше стало підприємств, які переробляли сільськогосподарську сировину. Завдяки інтенсивному збільшенню, зернового господарства борошномельне виробництво посіло одне з провідних місць. На початку XX ст. найбільшими підприємствами міста були тютюнова фабрика Лермана, чавуноливарний завод і док Вадона, де працювало 100—150 робітників, 6 лісопильних заводів, на яких налічувалося 600 робітників, 6 парових млинів з 110 робітниками та 6 друкарень, де було зайнято 100 робітників. У 1905 році Херсон мав 328 промислових підприємств з 2343 робітниками. 15 жовтня 1907 року вступила в дію» залізниця, яка зв’язала Херсон з Миколаєвом.
У 1900—1902 рр. розпочинається робота щодо вдосконалення Херсонського порту — поглиблення дніпровських гирл (до 22 футів) та прориттю судноплавного каналу, який 1902 року з’єднав порт з морем. Завдяки цьому Херсон знову набув значення! морського порту. Вже в 1905 році звідси до портів Західної Європи відійшло 125 суден! із зерном (головним чином з пшеницею, ячменем, житом і вівсом) — 22,5 млн. пудів. Імпорту майже не було: іноземні судна приходили сюди з баластом. Через Херсон йшла також каботажна торгівля між портами Дніпровського і Чорноморського басейнів.
Місто зростало. За даними всеросійського перепису 1897 року, тут проживало 59,1 тис. чоловік. Забудова його відійшла від берегової лінії далеко на північ. Майже в кожній частині міста були прямі вулиці з одноповерховими будинками, які перетиналися перпендикулярно. У 1904 році тут налічувалось 10 913 житлових і торговельних будинків, у т. ч. 2-х—3-х поверхових — 1003 та 3-х—4-х поверхових — 142. Отже, 91 проц. будівель — одноповерхові. Переважна більшість вулиць не забруковувалась. Тільки центральні вулиці замощувалися булижником, а тротуари — плитками з вулканічної лави, що являла собою баласт торговельних суден, які прибували до Херсона з Італії. Поступово поліпшувалось міське господарство, а також засоби зв’язку і транспорту; 1887 року введено в дію водогін, а 1908 року дала струм міська електростанція. В 1902 році тут споруджено першу на Україні цивільну радіостанцію.
Робітники промислових підприємств міста й порту зазнавали нещадної експлуатації. На тютюновій фабриці, наприклад, заробіток при 12-годинному дні пересічно становив 8—9 крб. на місяць; працювали в задушливих приміщеннях. Робочий день підмайстрів-шевців продовжувався 16—18 годин. В друкарнях працювало багато підлітків. Дрібні службовці писали до редакції місцевої газети, що їх робочий день тривав 12—13 годин.
Робітники мешкали на околицях міста. їх типовим житлом були маленькі трьохвіконні будиночки, покриті комишем, рідше черепицею. В центрі міста робітники жили у напівпідвальних приміщеннях, куди не потрапляло денне світло.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. в Херсоні було 7 лікарень (в їх числі З поліклінічного типу) на 172 ліжка, де працював 21 лікар. Крім того, в місті практикували 22 приватні лікарі та 6 зубних техніків.
Тяжкі соціально-економічні умови життя, національне гноблення і політичне безправ’я породжували протест широких мас трудящих проти існуючого становища. На початку 70-х років XIX ст. в Херсоні діяв революційний народницький гурток чайковців. До нього входили М. Ланганс, А. Франжолі, С. Чудновський та інші. Гуртківці знайомилися з творами М. Г. Чернишевського, М. О. Добролюбова, Ф. Лассаля, підтримували зв’язки з народниками Одеси й Миколаєва, пропагували ідеї народників серед робітників та учнівської молоді міста. В 1885 році в Херсоні виник просвітній і революційно-демократичний гурток на чолі з О. О. Русовим, в роботі якого брала участь українська письменниця Л. О. Василевська (Дніпрова Чайка). 1887 року місцеві власті заборонили його діяльність.
Початок соціал-демократичного руху в Херсоні пов’язаний з виникненням 1891 року учнівського соціал-демократичного гуртка в Херсонському земському сільськогосподарському училищі. Його організатором був революційно настроєний учень цього училища О. Д. Цюрупа. Він народився в 1870 році в м. Олешках в сім’ї службовця. Члени гуртка провадили агітаційну роботу серед селян сусіднього села Білозерки та передових учнів училища. У 1893 році О. Д. Цюрупу заарештували. Відбувши ув’язнення, Цюрупа в 1894 році організував новий соціал-демократичний гурток, членами якого були робітники лісопильного заводу, суднобудівники, портовики та учні сільськогосподарського училища. В серпні 1895 року поліція розгромила гурток. На початку 1898 року з окремих гуртків в Херсоні утворилась соціал-демократична група. Встановився зв’язок між Катеринославським «Союзом боротьби за визволення робітничого класу» і соціал-демократами Херсона. Місцева соціал-демократична група розповсюджувала серед робітників політичну літературу. Але протягом 10—12 березня багатьох членів групи РСДРП було заарештовано.
Зростанню революційних настроїв серед широких народних мас міста сприяла поява ленінської газети «Искра». Вона доставлялася в Херсон через Марсель (Франція) й Александрію (Єгипет). Місцеві соціал-демократи, що стояли на позиціях «Искры», знайомили трудящих з матеріалами, які висвітлювали становище трудящих країни та їх революційну боротьбу. В 1902 році керівник групи М. К. Владимиров (пізніше — член ЦВК СРСР і ВЦВК) виїздив за кордон до редакції газети. Херсонці систематично листувались також з Н. К. Крупською, надсилали до редакції кореспонденції про події в краї. Одна з них — про агітаційну роботу серед новобранців і солдатів Херсона (травень 1903 року) — привернула увагу В. І. Леніна. Він дав їй заголовок: «З військової служби», додав примітку від редакції про необхідність розповсюдження прокламацій і проведення усної пропаганди.
Революційна діяльність місцевих соціал-демократів сприяла розвитку страйкового руху в Херсоні. Влітку 1902 року на тютюновій фабриці успішно проведено страйк, робітники домоглися задоволення всіх поставлених вимог. Це надихнуло на страйк майже 500 майстрів і підмайстрів — взуттьовиків. Але через слабку організованість і відсутність матеріальної підтримки робітників, він закінчився невдачею.
В листопаді 1902 року в Херсоні виник комітет РСДРП. Херсонські соціал-демократи успішно боролися проти «економістів», які заперечували значення політичної боротьби робітничого класу. Визначну роль в організації відігравали М. К. Владимиров, М. О. Пересвєтов та ін. Після II з’їзду РСДРП Херсонська організація відмежувалася від меншовиків, а незабаром після III з’їзду РСДРП остаточно оформилась як більшовицька. На початку 1903 року вона розгорнула масову політичну агітацію, розповсюджувала брошури і листівки: «Що заважає пролетаріату організуватися», «Про самодержавство і політичну свободу» та ін. Іскрівці постійно зміцнювали зв’язки з робітниками.
Загальний страйк, що відбувся влітку 1903 року на півдні Росії охопив і Херсон. У серпні тут страйкували робітники тютюнової фабрики та деяких інших підприємств. У 1903—1904 рр. Херсонський комітет РСДРП працював у тісному контакті з організаціями Одеси й Миколаєва. Більшовики Херсона поширювали серед робітників революційну літературу, зокрема працю В. І. Леніна «До сільської бідноти». Своєю активною діяльністю організація РСДРП готувала трудящих міста до участі в першій російській революції, організовувала страйки і демонстрації. Вже на початку лютого 1905 року відбулася демонстрація робітників, припинили навчання учні сільськогосподарського училища. Занепокоєні зростанням революційного руху, місцеві власті організували в лютому своєрідну демонстрацію — «прогулянку по місту» всіх військ херсонського гарнізону. Однак це не залякало революційно настроєних робітників. Першого травня в Казенному саду відбувся мітинг. Більшовицька газета «Пролетарий» 14 травня повідомляла про страйк робітників-пекарів Херсона.
Водночас наростав революційний рух в армії і флоті. Під безпосереднім впливом повстання моряків на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський» 20 червня відбувся збройний виступ солдатів Херсонського дисциплінарного батальйону. У відповідь на знущання командира батальйону полковника Давидова солдати на плаці поранили його багнетом і закидали камінням командира роти. Однак стихійний виступ був приречений на невдачу. Більшість солдатів лишилась пасивною. Найбільш активних учасників виступу — Єрмакова, Жукова, Пархоменка, Рогачова та Харчука було засуджено до розстрілу, кількох солдатів до каторги. Про цей виступ двічі (4 липня і 1 вересня) писала більшовицька газета «Пролетарий».
Кожний новий номер газети «Пролетарий», одержаний у Херсоні, увага В. І. Леніна до справ, які доводилось повсякденно вирішувати місцевим більшовикам, вносили свіжий струмінь в життя партійної організації. 27 вересня 1905 року В. І. Ленін писав з Мюнхена про необхідність обміну думками і повідомляв нову адресу для листування. Восени в Херсоні посилилась пропагандистська й організаторська робота серед трудящих. 20 листопада 1905 року в Народному будинку (нині Будинок офіцерів) відбувся мітинг, учасники якого обговорили питання про становище в країні і завдання робітничого класу, про взаємодію пролетаріату з селянством, про ставлення до буржуазних партій. Більшовики пропагували ленінську ідею гегемонії пролетаріату в революції, закликали робітників до організованої політичної боротьби.
Наприкінці 1905 року в місті виникли профспілки, які поряд з економічними, ставили перед собою політичні завдання. Так, профспілка робітників заводів Бронфенбренера, Фаєрмана і ремісничого училища основним своїм завданням вважала розвиток класової самосвідомості робітників, поліпшення їх економічного й політичного становища. В листопаді та на початку грудня в Херсоні проходили численні демонстрації, збори й мітинги. Страйкували робітники міського водогону, верфі Вадона, друкарень, морського порту; припинилися роботи на будівництві залізниці Херсон—Миколаїв. Відбулися страйки в сільськогосподарському училищі та сходка студентів фельдшерської школи; міський студентський політичний клуб, що виник у другій половині року, вимагав від царських властей гласного суду над лейтенантом П. П. Шмідтом та його товаришами.
Наприкінці року почалась розправа над учасниками революційного руху. 17 грудня 1905 року Херсон і Херсонський повіт було оголошено на воєнному стані, який тривав до жовтня 1906 року. В умовах жорстоких репресій — численних арештів більшовиків, увільнення від роботи передових робітників, розгону профспілок партійна організація міста, не втрачаючи зв’язків з масами, перейшла на нелегальне становище.
Боячись можливої демонстрації пролетаріату Херсона, спрямованої проти царського маніфесту 17 жовтня, в день його річниці, виконуючий обов’язки губернатора видав погрозливий наказ: «Всілякі спроби демонстрацій будуть припинені в самому зародку, хоч би мені довелось вдатися до збройної сили». І все ж революційний рух не згасав. Херсонська організація РСДРП продовжувала діяти, підтримуючи зв’язок з іншими містами. Через Миколаїв встановлювались зв’язки з організаціями Одеси, Єлисаветграда, Катеринослава й Кишинева. Вже 1-го травня 1906 року біля стін політичної тюрми відбулася демонстрація трудящих міста, які співали революційних пісень та проголошували революційні гасла.
В квітні 1907 року страйкували підмайстри-шапкарі, які вимагали скорочення робочого дня і своєчасної виплати заробітної плати, та робітники друкарні Фукса. В липні відбувся страйк робітників трьох доків. Незважаючи на арешти, докерів підтримали вантажники порту. В другій половині 1907 року Херсонська партійна організація була розгромлена і тривалий час не виявляла себе як самостійно діюча.
В січні 1909 року Н. К. Крупська писала з Парижа В. В. Воровському, що зв’язок з Києвом, Катеринославом і Херсоном припинився.
Але реакції не вдалося цілковито придушити революційний рух. У червні 1909 року пройшла хвиля економічних робітничих страйків на п’яти херсонських лісопильних заводах. У місті розповсюджувалися газети «Пролетарий», «Соціал-демократ», редаговані В. І. Леніним. Їх розповсюджували члени більшовицької групи, що виникла в місті після розгрому Херсонської організації РСДРП.
Перед першою світовою війною в Херсоні, як і повсюди в країні, відбувався процес концентрації виробництва. Так, у 1914 році тут діяло 113 підприємств (проти 328 у 1905 році), де налічувалось 8,5 тис. робітників, це в 3,5 раза більше, ніж у 1905 році. За кількістю робітників найбільшим підприємством була верф Вадона, на якій працювало близько тисячі робітників. В цей час у місті виникають нові підприємства. Найбільшим серед них був Херсонський завод сільськогосподарських машин Гуревича, заснований 1909 року. В 1913 році тут було 480 робітників. Завод випускав нафтові двигуни внутрішнього згоряння, плуги різних типів, букери, сівалки, борони, молотарки тощо.
Значно збільшився експорт через Херсонський порт. Перед першою світовою війною максимальним щодо вивезення зерна виявився 1911 рік — 239 суднами порт відправив тоді 59,6 млн. пудів хліба.
Напередодні світової війни умови праці й життя робітників не поліпшилися. Більшовик І. Ф. Сорокін згадує, що робітникові доводилося «силоміць видирати з горла хазяїна» жалюгідні копійки, зароблені ним. Підприємці наживалися на експлуатації дитячої праці. В Херсонському порту, наприклад, дітям-вантажникам платили 15—60 копійок за робочий день, який тривав по 12—14 годин.
В період нового революційного піднесення, яке почалося в 1910 році, більшовицька «Рабочая газета» повідомляла, що протягом 1910 року на заводі сільськогосподарських машин відбулося 6 страйків. Кореспондент відзначив, що у пролетарів Херсона «починає поступово, але вірно розвиватися почуття класової самосвідомості». В 1911 році застрайкували робітники Херсонського порту.
Зростала політична свідомість херсонських пролетарів. Так, у 1912 році вони взяли активну участь у створенні «залізного фонду» газети «Правда», яка вміщувала на своїх сторінках кореспонденції з Херсона. 4 травня 1912 року газета повідомляла, що робітники міста відзначили міжнародне пролетарське свято 1 Травня загальним страйком.
Ширився страйковий рух. На заклик партії, разом з пролетаріатом промислових центрів, 9 січня 1913 року застрайкували робітники заводу сільськогосподарських машин. Влітку того ж року відбулося кілька страйків — робітників лісопильного заводу а також клепальників і котельників суднобудівної верфі. Великий страйк відбувся на верфі 4 листопада, коли робітники поставили вимогу про збільшення заробітної плати, скорочення робочого дня, організації на підприємстві медпункту, поліпшення умов праці та побуту. Найвищого піднесення робітничий рух досяг у першій половині 1914 року. На заклик більшовиків пролетаріат Херсона відзначив день 9 січня страйками. Страйкувало 220 робітників заводу сільськогосподарських машин і 90 — верфі Вадона. Масовими страйками відзначили робітники Херсона і день 1-го Травня 1914 року.