Херсон і Велика Жовтнева соціалістична революція
Перша світова війна різко позначилася на житті населення і господарстві міста. Промисловість занепала, на повну потужність працювали тільки ті підприємства, що давали воєнну продукцію.
Так, суднобудівна верф з філіалом Петроградського металічного заводу випускала ескадрені міноносці. Завод сільськогосподарських машин виготовляв саперні двоколки і візки, снарядні гільзи, телефонне устаткування. Виконуючи воєнні замовлення, підприємство працювало цілу добу, обсяг його виробництва набагато розширився, кількість робітників досягла майже 1000 чоловік.
Війна погіршила і без того тяжке становище трудящих. Ціни на хліб та інші продукти порівняно з довоєнним часом у 1916 році зросли у 2—4 рази. Важким тягарем лягала на плечі робітників мобілізація на фронти імперіалістичної війни.
І в тих складних умовах воєнного часу більшовики Херсона не припиняли своєї діяльності. На заводі Гуревича, у філіалі Петроградського металічного заводу, профспілці прикажчиків діяли більшовицькі партійні групи у складі 10—15 чоловік. По місту пройшла нова хвиля робітничих страйків, які спочатку мали економічний характер. У 1915 році страйкували робітники лісопильного заводу, взуттєвої фабрики й будівельники залізниці Мерефа — Херсон, наступного року — заводу Гуревича, тютюнової і двох цукеркових фабрик; в січні 1917 року знову оголосили страйк робітники заводу Гуревича, а 6 лютого — верфі Вадона.
Звістку про повалення самодержавства в дні Лютневої буржуазно-демократичної революції в Херсоні одержали 2 березня 1917 року. В місті відбулась велика маніфестація. Революційно настроєні робітники визволили з тюрми політичних в’язнів, роззброїли поліцію, організували народну міліцію. 5 березня в Херсоні створено Тимчасовий робітничий комітет, який у відозві до робітників міста повідомляв, що він «ставить своїм завданням бути на сторожі політичних і економічних вимог пролетаріату».
7 березня виникла Рада робітничих депутатів, але більшість у ній захопили есери і меншовики. Таке ж становище створилось і в Раді солдатських депутатів, яка оформилася 13 березня. Пролетарям міста все ж вдалося провести до Ради робітничих депутатів кількох більшовиків. Її головою став більшовик І. Ф. Сорокін.
Поряд з цим тут виникли органи влади Тимчасового уряду — міська дума, Комітет громадської безпеки, а згодом і українська буржуазно-націоналістична організація — губерніальна рада. Так у Херсоні, як і по всій країні, встановилося двовладдя.
На початку березня 1917 року тут створено об’єднану соціал-демократичну організацію. Вона об’єднувала більшовиків і меншовиків. Незважаючи на фактичний розкол, формальне перебування в одній організації з меншовиками гальмувало роботу більшовиків.
Гостра політична боротьба між більшовиками, есерами й меншовиками точилася і в Херсонській Раді, куди робітники підприємств міста послали більшовицьких депутатів. Завдяки цьому в керівному органі Ради — виконкомі, було кілька членів більшовицької партії. Рада змушена була прийняти необхідні рішення з ряду важливих питань. Так, на вимогу депутатів-більшовиків на об’єднаному засіданні Ради робітничих і Ради солдатських депутатів прийнято резолюцію, що вимагала негайного миру.
Боротьба більшовиків проти угодовців провадилась і поза Радою. Спираючись на безпартійний робітничий актив, більшовики брали діяльну участь у створенні профспілок трудящих. У квітні виникли профспілки друкарів і металістів, протягом березня — квітня профспілковий рух охопив робітників тютюнової, гільзової та інших фабрик. Профспілки часто очолювали більшовики і безпартійні робітники, які стояли на більшовицьких позиціях. Профспілки захищали інтереси трудящих, вони вимагали від підприємців поліпшення умов життя робітників, збільшення заробітної плати. На заводі сільськогосподарських машин виник робітничий комітет. Підприємець, щоб позбутися революційно настроєних робітників, звільнив 80 чоловік. Однак виконком Ради разом з робітничим комітетом зобов’язав його відмінити це рішення.
Більшовики провадили серед трудящих активну політичну роботу. 23 квітня 1917 року комітет РСДРП провів у Потьомкінському сквері мітинг, в якому взяло участь 5 тисяч чоловік. З промовою про значення Квітневих тезів В. І. Леніна виступив більшовик В. В. Ліпшиць, який наголосив, що революція перебуває у першій фазі свого розвитку, тому трудящих чекає вперта боротьба за соціалізм. Мітинг робітників заводу сільськогосподарських машин 4 травня 1917 року засудив імперіалістичну політику Тимчасового уряду, викладену в «ноті Мілюкова», і висунув вимогу опублікувати таємні договори.
Ленінський план переходу від революції буржуазно-демократичної до революції соціалістичної знайшов гарячий відгук серед Херсонського пролетаріату. На початку квітня 1917 року більшовики-депутати Херсонської Ради робітничих депутатів скликали представників молодіжного активу міста, щоб обговорити питання про організацію спілки робітників-підлітків. Був обраний виконком спілки на чолі з Б. 3. Михайловичем, робітником заводу сільськогосподарських машин. Спілка була, насамперед, політичною організацією. Вона займалася ідейним вихованням молодих робітників, залучала їх до революційного руху, до лав Червоної Гвардії і народної міліції. Юнаки і дівчата були надійними помічниками більшовиків Херсона в проведенні різних політичних кампаній.
Крок за кроком більшовики-депутати завдяки постійній підтримці робітників зміцнювали свої позиції в Херсонській Раді, де за їх участю створено комісії — трудову, військову, продовольчу, політико-агітаційну, для боротьби з контрреволюцією, районну секцію та інші. 24 травня група депутатів на чолі з заступником голови Херсонської Ради більшовиком С. Д. Кириченком запропонувала виконкому резолюцію: проголосити Раду робітничих і солдатських депутатів єдиною владою в місті, яка візьме на себе громадські й політичні функції. Есери й меншовики виступили проти цього рішення і проголосували за довір’я Тимчасовому Уряду.
Липневі події в країні, внаслідок яких влада перейшла до рук буржуазії, змінили обстановку та співвідношення класових сил і в Херсоні. Угодовська частина Херсонської Ради прагнула покласти відповідальність за розстріл робітничої демонстрації і розгул реакції в Петрограді на більшовиків. Проте робітники міста з допомогою місцевих більшовиків правильно зрозуміли ці події, назвавши їх «зрадницьким ударом у спину революції». Політична активність мас серйозно непокоїла контрреволюційні сили. В Херсон за розпорядженням Корнілова відправився Кримський козачий полк, оскільки головнокомандуючий вважав Херсонський гарнізон ненадійним. На початку серпня надійшов наказ про переміщення 44 запасного полку, що був по-більшовицькому настроєний, до міста Олександрівська. Та з цим рішенням не згодились революційні сили міста.
7 серпня об’єднані збори ради, полковий та ротний комітети 457-ї Таврійської піхотної дружини, 133-ї команди видужуючих, аеродромний комітет ухвалили рішення про те, щоб залишити 44-й полк у Херсоні. Тимчасом до міста прибув Кримський полк під командуванням завзятого монархіста князя Мурузі, що розраховував, ставши начальником гарнізону, розігнати робітничі організації і встановити в місті військову диктатуру. Революційний ентузіазм мас розбив ці реакційні плани. 27 серпня в Олександрівському парку зібралося на мітинг близько 3 тис. робітників і солдатів. Вони вимагали введення робітничого контролю над виробництвом і розподілом продуктів, опублікування таємних воєнних договорів.
Після розгрому корніловщини, більшовики Херсона вийшли з об’єднаної організації і створили самостійну. 24 вересня відбулись перші організаційні збори більшовиків. До складу комітету ввійшли Задніпровський, О. Євгеньєв, М. Животовський, В. В. Ліпшиць, І. Ф. Сорокін та інші. Організація інтенсивно зростала. Наприкінці вересня вона налічувала 120 членів, переважно робітників і солдатів. У місцевій меншовицькій організації було не більше 15 проц. робітників, але й ця кількість з кожним днем зменшувалася. Наприкінці вересня на запитання меншовика до партійних зборів: «Де ж наші робітники?»— йому відповіли: «Пішли до більшовиків».
З розвитком революції зростала взаємна партійна інформація між ЦК і парторганізаціяии Півдня. Ще з березня 1917 року налагодився безпосередній зв’язок партійної організації Херсона з ЦК РСДРП. Адреси І. Ф. Сорокіна і В. В. Ліпшиця знаходимо в адресній книзі ЦК РСДРП(б). ЦК допомагав місцевим більшовикам необхідною літературою. «Попит на друковане слово колосальний…,— повідомлялося в листі до ЦК РСДРП(б) з Херсона,— ми одержуємо 100 примірників «Рабочего пути», який продається нарозхват».
Зміцнювались позиції більшовиків у Радах. Так, у вересні 1917 року в Херсонській Раді робітничих і солдатських депутатів вже налічувалося 29 більшовиків (у травні — 15). Наприкінці вересня утворилась більшовицька фракція Ради. На початку жовтня збори Херсонської Ради, які відбулися разом з представниками солдатських і суднових комітетів, схвалили резолюцію про передачу влади Радам.
Радіотелеграма про перемогу в Петрограді Великої Жовтневої соціалістичної революції прибула в Херсон 26 жовтня ввечері під час засідання Херсонського губернського виконкому Ради. Перемогу Жовтня радісно вітали моряки Херсонського порту, робітники міста, солдати місцевого гарнізону. Того ж дня відбулися надзвичайні збори Херсонської Ради робітничих і солдатських депутатів разом з активом робітників і солдатів. Збори обговорили поточний момент у зв’язку з Жовтневим збройним повстанням у Петрограді та обрали ревком. До Херсона повернувся з II Всеросійського з’їзду Рад делегат від Херсонської Ради А. С. Мар’янов. З листопада він виступив на загальних зборах представників Ради робітничих і солдатських депутатів, профспілок і військових організацій міста з доповіддю про роботу II Всеросійського з’їзду Рад і збройне повстання в Петрограді. Збори проходили з великим піднесенням. Вони тривали з 19-ї години вечора до 5-ї години ранку. Абсолютною більшістю голосів учасники зборів прийняли більшовицьку резолюцію, в якій говорилося: «загальні збори вітають петроградський пролетаріат… в його героїчній боротьбі і підтримують постанови 2-го Всеросійського з’їзду Рад… та створену ним Раду Народних Комісарів. Загальні збори вважають, що єдиними органами на місцях і в центрі повинні бути Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. Нову хвилю революційного піднесення викликало повідомлення про 1-й Всеукраїнський з’їзд Рад, який проголосив Україну республікою Рад.
Місцеві органи буржуазно-націоналістичної Центральної ради, спираючись на гайдамацькі багнети, намагались захопити владу в свої руки. Але трудящі Херсона заявили про свою повну підтримку Радянської влади. На зборах робітників заводу сільськогосподарських машин, Херсонського порту та багатьох інших підприємств вони заявили, що не визнають Центральної ради, яка захищає інтереси поміщиків і капіталістів. Фабрично-заводські комітети міста категорично відмовились надіслати представників на з’їзд, що скликався Центральною радою.
У грудні 1917 року відбулися перевибори міської Ради робітничих і солдатських депутатів. В новому її складі більшовики мали значну перевагу.
У зв’язку з таким становищем більшовики вирішили роззброїти гайдамаків і забезпечити революційний порядок у місті. 13 січня 1918 року створено революційний штаб міста. Червона гвардія, що існувала з листопада 1917 року, взяла в свої руки охорону Херсона. 17 січня до Херсона для допомоги місцевим більшовикам прибув представник Миколаївського комітету, який повідомив про перемогу Радянської влади в Миколаєві. Того ж дня відбулося екстрене засідання губернської Ради робітничих, солдатських і селянських—депутатів, на якому 127 голосами проти 19 прийнято рішення про передачу влади Раді робітничих, солдатських і селянських депутатів. Червона гвардія перебувала у бойовій готовності. Рада спиралась на моряків військових кораблів «Абхазія» і «Ксенія». Солдати 44-го полку передали робітникам зброю і підтримали їх у сутичці з гайдамаками. В ніч з 17 на 18 січня Радянська влада в Херсоні перемогла.
Трудящі Херсона приступили до соціалістичної перебудови господарства. Цей період тривав два місяці. Але й за такий гранично короткий строк вони добилися значних успіхів. Був ліквідований старий буржуазний апарат (адміністративні й судові установи, міська Дума, земство) і створено радянський державний апарат. Усю повноту влади управління народним господарством, культурним будівництвом взяла до своїх рук Рада робітничих і солдатських депутатів. Незабаром відбулися перевибори її. До виконкому Ради обрано 36 більшовиків, 9 меншовиків і правих есерів, 8 лівих есерів і 4 анархісти. Отже, більшовики мали в Раді переважну більшість.
За рішенням профспілки моряків і річковиків 23 січня 1918 року розпочато націоналізацію торгового флоту на Дніпрі і Бузі. Власністю народу і Радянської держави стали найбільші підприємства міста.
Здійснено перші кроки і на шляху культурної революції. Виникли загальноосвітні недільні школи, вечірні курси для ліквідації неписьменності, народний університет. Бібліотеки, читальні, міський музей стали надбанням широких мас.