Освіта і культура Херсону на початку XX століття
Незважаючи на те, що Херсон як губернський центр і важливий порт на півдні України потребував спеціалістів з різних галузей господарської і культурної діяльності, розвиток народної освіти проходив досить повільно. В кількох гімназіях та реальному училищі навчалося небагато дітей, бо навіть у прогімназії треба було сплачувати 70 крб. на рік. Тому діти трудящих одержували здебільшого початкову освіту, та й то не всі бажаючі. За всеросійським переписом 1897 року в місті було тільки 43 проц. письменних. У 55 початкових школах у 1914/15 навчальному році вчилося всього 6,3 тис. дітей. В Херсоні, що на 1914 рік налічував 81,4 тис. мешканців, не було жодного вищого навчального закладу.
1874 року в Херсоні виникло земське сільськогосподарське училище (нині сільськогосподарський інститут ім. О. Д. Цюрупи). Основний напрямок його діяльності визначався сільськогосподарським характером економіки губернії. Училище готувало агрономів і зоотехніків, щоправда, щорічний випуск їх не перевищував 20—22 чоловік. Тут розроблялися проблеми сухого землеробства, вивчались сівозміни, які в умовах посушливого півдня України давали можливість добиватися певного рівня врожайності. Училище мало дослідне поле, яке 1910 року реорганізовано в Херсонську дослідну станцію. Основним напрямком зоотехніки був розвиток племінного тваринництва.
Науково-дослідну й культурно-освітню роботу проводили археологічний музей, заснований 1890 року В. І. Гошкевичем, та природничо-історичний музей, створений 1899 року природознавцем Й. К. Пачоським. До революції вийшло 7 випусків «Літописів музею», де публікувались наслідки наукових досліджень та освітньої роботи археологічного музею.
Повільно відбувався розвиток освітніх закладів міста. Появі громадської бібліотеки (нині обласна ім. Горького), яка відкрилася 1872 року, передувало невелике зібрання політичної літератури, здійснене групою місцевих народників. Невеличка напівприватна бібліотечка поклала початок виникненню громадської книгозбірні. В 1896 році за проектом архітектора М. К. Толвінського для бібліотеки побудували приміщення, в якому вона міститься й нині. Але бібліотека не мала коштів для придбання достатньої кількості періодичної літератури.
Кілька невеликих бібліотек знаходилося в громадських установах.
На останні десятиліття XIX ст. припадає розвиток українського театрального мистецтва. В 1874, 1875, 1885 та 1895 роках у місті виступав корифей сцени і драматург М. Л. Кропивницький. Тут почав він і свою режисерську діяльність, поставивши «Наталку-Полтавку». Про своє перше перебування митець згадував, що спектаклі ставилися в приміщенні, переобладнаному із стайні для жандармських коней. 1895 року М. Л. Кропивницький побував у Херсоні з власною трупою, яка виступала на сцені нового приміщення театру, відкритого 1889 року.
З Херсоном частково пов’язане життя і діяльність видатного українського драматурга, актора і режисера І. К. Тобілевича (Карпенка-Карого). В 1886 році в Херсоні вийшла збірка його творів, де було вміщено п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Хто винен?», згодом надруковано «Наймичку». Восени 1891 року виступала трупа П. К. Саксаганського, у складі якої був і І. К. Карпенко-Ка-рий (І. Тобілевич). Через три роки херсонський глядач знову зустрівся з цією трупою. Свого улюбленого актора Карпенка-Карого херсонці приймали також у 1896—1897 роках. У приміщенні театру грали російські, українські та іноземні трупи. 1898 року гастролювала італійська трупа з відомим Томмазо Сальвіні, у 1902—1903 рр. — російська В. Е. Мейерхольда. У 1903 році тут знову виступала українська трупа під керівництвом славетних митців М. К. Садовського і П. К. Саксаганського, яка показала п’єси «За двома зайцями» М. П. Старицького, «Чумаки» І. К. Карпенка-Карого, «Глитай, або ж павук» М. Л. Кропивницького.
В аматорському театральному гуртку, що готував постановки для трудового населення, почалося творче життя згодом народного артиста СРСР Ю. В. Шумського.
Крім театру, в місті на початку XX ст. діяли кінотеатр «Ампір», кілька клубних установ («Художні мініатюри», «Художня табакерка») та Народний будинок, в якому читалися лекції, ставилися п’єси. 1879 року під час турне по півдню України в Херсоні виступав з концертами М. П. Мусоргський, а 1914 року — О. М. Скрябін.
1908 року при місцевому відділенні російського музичного товариства відкрилося музичне училище. Широку популярність у жителів міста здобули самодіяльні ансамблі балалаєчників і гітаристів, а також духовий і струнний оркестри учнів земського сільськогосподарського училища. Учнівський хор майстерно виконував українські народні пісні.
У другій половині XIX ст. значного поширення набуло тут і книгодрукування. Протягом багатьох років у місті виходили «Статистико-економічні огляди Херсонської губернії», «Статистико-економічні огляди Херсонського повіту», «Звіти про діяльність Херсонської повітової земської управи», «Пам’ятні книжки Херсонської губернії», окремі роботи з статистики та інші праці. Деякі з них, наприклад, книгу земського санітарного лікаря П. Ф. Кудрявцева «Прийшлі сільськогосподарські робітники на Миколаївському ярмарку в м. Каховці, Таврійської губернії на санітарний нагляд за ними в 1895 році», видану 1896 року, використав В. І. Ленін у праці «Розвиток капіталізму в Росії».
В Херсоні з 1898 року видавалася газета «Юг». З нею підтримував зв’язок осетинський поет-демократ Коста Хетагуров, який у 1899—1900 рр., відбуваючи в Херсоні адміністративне заслання, написав «Поему про Хетага», «Плакучу скелю» та інші твори, популяризував творчість українських письменників. Він перекладав твори Т. Г. Шевченка на осетинську мову. В Херсоні Коста Хетагуров друкував свої художні твори.
В Херсоні почалася літературно-творча діяльність письменника Б. А. Лавреньова. Тут він народився, закінчив місцеву гімназію, друкував перші свої твори. Цю ж гімназію закінчив у 1892 році російський радянський історик, академік AH СPСP Є. В. Тарле.
Протягом 1885—1908 років в місті жила і працювала Л. О. Василевська (Дніпрова Чайка). Вона написала багато оповідань, віршів, лібретто дитячих опер, які друкувалися в альманахах «Степ», «Перший вінок» тощо. У багатьох творах письменниці дістали відображення революційні настрої народних мас. У 1904 році за пропаганду революційної літератури її було заарештовано. У 1891 році, подорожуючи на півдні країни, до Херсона прийшов Максим Горький. Те, що побачив він, спостеріг, стало основою для написання ним творів «Оповідання про любов без відповіді», «Помста» й інших.
Понад п’ять років в’язнем херсонської каторжної тюрми був юний пролетарський поет О. М. Гмирьов, який, працюючи на Миколаївському суднобудівному заводі слюсарем, брав активну участь у революційному русі. Він писав вірші, сповнені віри в перемогу революції і її авангард — пролетаріат. Важкий тюремний режим остаточно підірвав здоров’я 20-літнього юнака. У вересні 1911 року він помер у тюрмі від туберкульозу легенів. У Херсоні пройшла значна частина творчого життя українського письменника М. Ф. Чернявського, який працював у земстві та займався викладацькою і літературною діяльністю. В революційний 1905 рік письменник оспівував червоні знамена. Значне місце в діяльності Чернявського належало складанню й виданню альманахів. У 1903 році до нього приїздив М. М. Коцюбинський. Удвох вони впорядковували й видали альманах «З потоку життя», в якому вперше надруковано твори Коцюбинського «Самотній» і «Утома». Як відомо, цей альманах з виразними прогресивними ідеями протистояв літературі буржуазного декаденсу.
З другої половини XIX ст. в місті діяло «Херсонське товариство любителів красних мистецтв», яке періодично організовувало виставки. Діяльність цього товариства сприяла вихованню добрих художніх смаків, любові до справжнього мистецтва. 1889 року в місті з успіхом пройшла виставка творів члена «Товариства південно-російських художників» М. Л. Скадовського, на якій експонувалося понад 100 робіт митця.