Трушки, Білоцерківський район, Київська область
ТРУШКИ — село, центр сільської Ради. Розташовані на річці Роставиці, за 17 км на південний захід від районного центру і залізничної станції Біла Церква. Населення 2567 чоловік.
У селі — колгосп ім. В. П. Чкалова, який має 2957 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2842,4 га орної землі.
За трудові досягнення в сільськогосподарському виробництві орденами й медалями нагороджено 8 чоловік, у т. ч. орденом Леніна — голову колгоспу О. К. Лук’яненка.
На території села є середня школа, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, амбулаторія, аптека.
Село засноване в XVII столітті.
В часи Київської козаччини селяни відмовились виконувати панщину й вимагали землі та волі. Для придушення антифеодальних виступів селян власті вдалися до військової сили. Багато селян було вбито і заарештовано. У 1905—1907 рр. селяни також виступали проти поміщика, спалили фільварок.
В 1918 році створено ревком. Того ж року обрана сільрада та організовано партійний осередок. У довоєнні роки колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
В період Великої Вітчизняної війни Трушки були центром підпільного і партизанського руху на Білоцерківщині. Тут довгий час перебував Білоцерківський підпільний райком партії, яким керували В. К. Супинський і В. Д. Шутенко, та партизанський загін під командуванням І. П. Крижанівського та 3. Г. Шелеста. За мужність і відвагу, проявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у роки війни, нагороджено орденами й медалями понад 400 жителів села.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. в Трушках жив і працював видатний письменник, класик української літератури І. С. Нечуй-Левицький. В повісті «Микола Джеря» письменник під назвою Вербівки яскраво змалював тогочасні Трушки. Тут народились М. М. Грищенко — нині професор, український радянський педагог-вчений та Г. Я. Козаченко — народний артист УРСР.