Майське, Джанкойський район, Кримська область
Майське — село, центр сільської Ради. Розташоване за 20 км від районного центру й за півкілометра від залізничної станції Азовська. Населення — 1813 чоловік. Сільській Раді підпорядковано населені пункти: Ближнє, Защитив, Ларине, Новосільцеве, Октябр, Польове, Табачне, Федорівка й Хлібне.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції територія сучасного села належала великому землевласникові Карашайському і використовувалася як пасовища. Після встановлення Радянської влади посилюється приплив переселенців до Криму. 1923 року переселенці, переважно євреї з Вітебської, Могильовської, Гомельської, Волинської та інших губерній Білорусії й України прибули до села Колая, щоб оселитися на сусідніх незайманих землях.
Місце для поселення виявилося вдалим. Неподалік майбутнього села була залізнична станція Колай, а також джерело питної води. Жити спочатку довелось у пристанційних складах Колая, землянках. Протягом 1923—1924 рр. на південь від залізничної колії виникла вулиця, було закладено перші виноградники й сади. Так утворилося село Хаклай (з староєврейської — земельне угіддя). У ньому налічувалося тоді 54 господарства й 289 жителів. Кожна переселенська сім’я, залежно від числа її членів, одержала від 18 до 36 десятин землі. Основним заняттям населення стало хліборобство.
Радянський уряд надавав переселенцям кредити, що призначалися для різних потреб. На одну селянську сім’ю держава витрачала близько 500 крб. Подбав про переселенців і Джанкойський відділ охорони здоров’я: з 1925 року жителів обслуговувала Колайська лікарня. Джанкойський райком партії і райвиконком приділяли багато уваги питанням побуту населення, всім партійним осередкам району було розіслано план роботи серед переселенців, у якому особлива увага зверталася на бідноту.
1929 року Хаклай перейменовано в Майфельд (травневе поле). У 1929—1930 рр. ліворуч залізничного шляху виникла ще одна вулиця — тут оселилися новоприбулі з Херсонської області та інших місць України.
На початку 1929 року утворилася Майфельдська сільська Рада (до цього село було підпорядковане Ак-Шеїхській, а потім Колайській сільським Радам). Рада стала керівним центром усього життя села. Багато робили група бідноти та осередок ВЛКСМ із загоном «легкої кавалерії». Організація червоних валок з хлібом державі, проведення передплати державних позик, заготівля сортового насінництва, постачання палива школі та лікарні, створення в селі червоного кутка, робота кінопересувки — всім цим та багатьма іншими справами займалася сільська Рада, що спиралася на місцевих активістів.
Велику роль відіграли члени сільради в колективізації сільського господарства. В липні 1930 року в південній частині села створюється товариство спільного обробітку землі. У січні наступного року з ініціативи групи бідноти в ТСОЗ об’єдналися 17 селянських господарств північної частини села. У товариствах налічувалося 70 проц. жителів. Невдовзі ТСОЗи реорганізовано в артілі.
Сільська Рада подавала велику допомогу молодим господарствам. Вона організувала збирання першого колективного врожаю влітку 1931 року, разом з колгоспниками встановлювала куркулям тверді завдання продажу хліба державі, приділяла чимало уваги роз’яснювальній роботі серед середняків, які ще не вступили до колгоспів.
У січні 1932 року обидва колгоспи об’єдналися в одне господарство «Майфельд», яке налічувало 63 працездатні члени й 239 їдців. Навесні 1932 року всі трудові землеробські господарства (а їх було 68) вступили до колгоспу®. В об’єднаному колгоспі збільшилася площа під зерновими. Озиминою в 1932 році було засіяно 540 га, а загальна площа посівів через рік становила 925 га. У ті роки значно зросло поголів’я коней; було створено молочнотоварну ферму. З осені 1932 року на ланах колгоспу працювала тракторна бригада Колайської МТС. На площі 40 га заклали виноградник.
На початку 30-х років у колгоспі було два члени партії. Вони входили до партосередку при Майфельдській сільраді. Безпосередню допомогу колгоспові подавали комуністи-вчителі, члени партосередку майфельдської та колайської шкіл. Члени партії організували в колгоспі соціалістичне змагання між бригадами та ланками. Це сприяло зміцненню трудової дисципліни: люди дружно виходили на роботу, щодня виконували й перевиконували норми. 1934 року розгорнулося змагання між городньою і виноградарською бригадами, а також рільничими ланками. Колгоспники успішно справилися з узятими зобов’язаннями, багатьох з них занесли на колгоспну Дошку пошани, преміювали. Серед них кращими були М. Непомнящий, Л. М. Шур. У 1935 році виноградар С. І. Даниман на ділянці 6 га одержала врожай винограду в середньому по 40,4 цнт з гектара, а на одному гектарі виростила 100 цнт ягід.
1939 року створено партійну організацію колгоспу «Майфельд», а через рік вона налічувала 13 чоловік. Комуністи очолювали важливі ділянки) виробництва. Протягом передвоєнних п’ятирічок колгосп «Майфельд» став одним з кращих у Криму. За високі показники у вирощенні пшениці 1939—1940 рр. господарство було учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Урожай пшениці в ті роки перевищив 20 цнт з гектара; надій від кожної корови на колгоспній фермі складав понад 2500 кг. Самовіддана колективна праця забезпечила високі прибутки господарству і достаток кожній колгоспній сім’ї. Якщо в 1932 році валовий прибуток артілі становив 69,4 тис. крб., а 1935 — 215 тис., то 1936 року вже 320 тис. крб., тобто зріс за чотири роки з часу заснування колгоспу більш як у чотири рази. Напередодні Великої Вітчизняної війни колгоспники одержували на трудодень по 12 кг натурою і 4 крб. 20 коп. грошима.
Поряд з вирішенням господарських завдань сільська Рада, партійна організація та правління колгоспу приділяли велику увагу питанням благоустрою села, охороні здоров’я жителів, розвиткові культури. У 1934 році в Майфельді побудували водопровід, а через два роки дала струм колгоспна електростанція.
Одразу ж після заснування села відкрилася початкова школа. Школа селянської молоді з семирічним строком навчання почала працювати в селі 1927 року. При ній був інтернат, де учні утримувалися на громадські кошти. У 1936 році Майфельдську школу селянської молоді реорганізовано в середню. У ній були добре обладнані навчальні кабінети, велика пришкільна ділянка. У школі навчалися діти трудящих різних національностей — євреї, росіяни, українці, болгари, татари. Колектив учителів провадив велику культурно-освітню роботу в селі, дбав найперше про ліквідацію неписьменності. 1934 року відкрили вечірню школу для неписьменних і малописьменних. Пленум сільради запропонував правлінню колгоспу звільнити від роботи у вечірні години колгоспників, які записалися до цієї школи. Для навчання неписьменних у кожний дім було послано культармійців, вчителів і комсомольців — учнів Майфельдської школи селянської молоді. Наприкінці 1930 року створено на кошти самооподаткування червоний куток, тут були газети й журнали, регулярно відбувалися доповіді і лекції вчителів, лікарів, агрономів. З 1932 року працювала хата-читальня, а з 1934 — клуб. Усе життя цього невеликого села у передвоєнні роки — свідчення корінних перетворень, які відбулися в житті колгоспного селянства за Радянської влади.
З початком Великої Вітчизняної війни трудівники Майфельда, як і всі радянські люди, піднялися на захист Батьківщини. Більшість чоловіків було мобілізовано до лав Червоної Армії. Багато пішло в народне ополчення. Частина жителів — жінки, діти і старики — евакуювалися. Суворе випробування випало тим, хто лишився в селі. Німецько-фашистські загарбники почали безчинствувати тут з кінця жовтня 1941 року. 13 січня 1942 року вони розстріляли на околиці села 1500 жінок, дітей, стариків, зігнаних з Майфельда й сусідніх сіл.
Десять чоловіків і підлітків пішли з села в Колайський партизанський загін, який діяв у тилу німецько-фашистських військ разом з іншими загонами в гірсько-лісовій частині Криму. Чимало людей віддали життя в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Це — комсомольці А. Г. Бальшин, А. X. Рапопорт, С. Рижиков. Комсомолець Я. М. Кушнір пішов у партизанський загін після закінчення дев’ятого класу. Спочатку був зв’язковим між партизанським загоном і штабом 2-го району (Карасубазар — Зуйські ліси), потім командував групою, яка здійснила чимало бойових операцій. Я. М. Кушнір у числі великої групи кримських партизанів нагороджений орденом Червоного Прапора. Нині Я. М. Кушнір живе і працює в Судаку.
На багатьох фронтах Великої Вітчизняної війни билися жителі села. У боях під Новоросійськом загинув комуніст А. Д. Даниман, який з 1934 року очолював майфельдський колгосп, у лавах захисників Севастополя бився і загинув комуніст Г. Грінберг — учитель Майфельдської школи. Всі учасники Великої Вітчизняної війни нагороджені орденами й медалями.
12 квітня 1944 року частини 19-го танкового корпусу під командуванням генерал-лейтенанта І. Д. Васильєва та спеціальні рухомі загони 51-ї армії, переслідуючи ворога, що відступав від Джанкоя на Сейтлер (Нижньогірськ), визволили Майфельд. Після визволення села почалася його відбудова. Великих збитків завдали фашисти за 2,5 року окупації. Колгосп позбувся технічної бази, всього інвентаря. Майже всі господарські будівлі, електростанцію і будинок середньої школи було зруйновано, худобу знищено. Працею жінок, підлітків і літніх людей відроджувалось артільне господарство. Стали повертатися з евакуації жителі, потім демобілізовані воїни.
1945 року село Майфельд перейменовано в Майське. Тоді в ньому налічувалось 65 будинків і 540 жителів. Згодом населення збільшувалося за рахунок переселенців з ряду областей України та Російської Федерації.
У жовтні 1944 року в колгоспі створено первинну партійну організацію. Спочатку вона складалася з чотирьох чоловік. До осені 1946 року парторганізація поповнилася за рахунок демобілізованих з Радянської Армії і налічувала вже 13 членів партії. Секретар партійної організації Л. М. Шур очолила бригаду виноградарів. Решту комуністів направили в рільничі бригади, на тваринницькі ферми. В усіх бригадах створювалися комсомольсько-молодіжні ланки. Чималих трудових успіхів досягла ланка комсомолки С. Стрижевської. Завдяки вмілій організації, праці і застосуванню передових агротехнічних методів ланка в 1948 році зібрала найвищий у колгоспі урожай — по 18,2 цнт пшениці з гектара на ділянці 40 га і нагороджена почесною грамотою обласного комітету ВЛКСМ.
За два роки (1944—1946) у селі відбудували електростанцію, водопровід, ферму великої рогатої худоби, побудували млин, маслоробню, пташник. 1945 року повністю освоїли довоєнну посівну площу, а 1949 — досягли урожайності передвоєнних років — 20,5 цнт пшениці з гектара. Багато довелося попрацювати колгоспникам на занедбаних виноградних плантаціях. Уже в 1946 році виноградарі зібрали по 12,3 цнт ягід з гектара.
Багато уваги в селі приділялося вихованню й освіті підростаючого покоління. Незабаром після вигнання німецько-фашистських загарбників у Майському відкрилася початкова школа. У 1947—1948 рр. навчалися всі діти шкільного віку. Закон про всеобуч було здійснено по всій Майській сільраді. Навесні 1948 року сільраду нагороджено перехідним Червоним прапором облвиконкому і грошовою премією як кращу сільраду в області. 1949 року споруджено нову будівлю на місці середньої школи, зруйнованої окупантами. Жителі Майського зводили її методом народної будови. Кожний дорослий відпрацював на будівництві не менше трьох днів. У 1950 році початкову школу перетворено в семирічну, а потім — у восьмирічну.
У серпні 1950 року за рішенням загальних зборів колгоспників місцевий колгосп об’єднався з трьома сусідніми — «Перемога», «Перше травня», ім. Чкалова. Об’єднане господарство назвали «Ленінський шлях».
На початку 1961 року відбулося дальше укрупнення колгоспу: «Ленінський шлях» об’єднався з колгоспом «Жовтень» (село Октябр), який був одним з найвідсталіших у районі. Утворилося велике господарство «Росія» з центром у Майському. Загальна площа землі, закріпленої за ним,— 8753 га, з них сільськогосподарських угідь 7761 га. Основний напрям господарства — зерно-молочний з розвинутим виноградарством. Посіви зернових колоскових складають 2700—2900 га, у т. ч. близько 2200 га озимої пшениці. Площа виноградників 468 га, з них близько 330 га плодоносять. Колгосп має понад 4300 голів великої рогатої худоби, 3500 голів свиней, близько 8 тис. штук птиці. Тут багато уваги приділяють агротехніці зернових. Рік у рік зростають врожаї хлібів. Якщо на початку 50-х років збирали по 16—17 цнт зерна з гектара, то в 1961—1965 рр. середньорічний урожай зерна на гектарі становив 26 центнерів.
Розгорнулося соціалістичне змагання за дальше піднесення культури землеробства, за дострокове виконання народногосподарських планів. В ювілейному 1967 році в «Росії» одержали з гектара 34,5 цнт хліба.
1969 року на лани господарства Північно-Кримським каналом прийшла дніпровська вода. У майбутньому площа, зрошувана нею, досягне 1200 га. Уже в 1969 році колгосп з перевищенням виконав п’ятирічний план виробництва і продажу державі зерна. За роки восьмої п’ятирічки кожний гектар посіву дав пересічно 36 цнт зерна. Це на 10 цнт більше, ніж у 1961—1965 рр. У господарстві освоєно найбільш раціональні сівозміни, багато уваги приділялося обробітку грунту, використанню органічних і мінеральних добрив, догляду за посівами. Все це гарантує високі й сталі врожаї за будь-яких погодних умов.
Добрих показників у роки восьмої п’ятирічки добилися трудівники колгоспу і на фермах. 1970 року на кожні 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 563 цнт молока і 79,4 цнт м’яса, надоєно в середньому від корови 3408 кг молока, на курку-несучку одержано 202 яйця. Протягом п’ятирічки посаджено 220 га нових виноградників, полагоджено старі посадки. Це дало змогу підвищити середньорічний урожай винограду за п’ять років до 56 цнт з кожного гектара. Широко застосовується у виробництві електроенергія. З 1959 року село підключено до державної електромережі. Колгосп має 115 тракторів, 37 комбайнів, 77 вантажних автомашин, у господарстві працює 530 електромоторів загальною потужністю 4667 квт. Виробництво зерна механізовано більш як на 90 проц., причому оранку, культивацію, сівбу, збирання врожаю—повністю. У колгоспі—два механізовані токи. Якщо раніше на кожному току працювало по 15—20 чоловік з лопатами, то тепер два механіки, електрик, завідуючий током — ось увесь персонал, який справляється з могутнім потоком зерна, що безперервно плине від комбайна в дні збирання врожаю. У тваринництві повністю механізовано подачу води, роздачу кормів і прибирання на свинофермах, у пташниках і на більшій частині ферм великої рогатої худоби. У корівниках застосовують електродоїння.
Всі ці досягнення — результат напруженої праці людей, якими керує і яких спрямовує партійна організація колгоспу.
148 комуністів з трьох первинних партійних організацій об’єднує партком, створений 1961 року. Комуністи працюють в усіх галузях громадського виробництва.
На фермах діють партійні групи. Комуністам в усьому допомагають 80 комсомольців села.
З ініціативи парткому в 1969 році трудівники колгоспу взяли високі соціалістичні зобов’язання до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. За їх успішне виконання колектив колгоспу «Росія» занесений до Ленінської книги трудової слави області і на обласну Дошку пошани. У квітні 1971 року Міністерство сільського господарства СPСP та ЦК профспілки працівників сільського господарства і заготівель присудили йому перехідний Червоний прапор за високу культуру землеробства й великі успіхи, досягнуті в рослинництві й тваринництві.
Багато досвідчених людей, майстрів своєї справи, працюють на ланах, виноградниках, у садах і на фермах колгоспу. Заслуженим авторитетом користується знатний хлібороб комуніст О. Є. Полюшкін. Діди й прадіди його були хліборобами, все його життя пов’язане із землею. З 1958 року він очолює тракторно-рільничу бригаду, яка спеціалізується на вирощуванні насіннєвої пшениці, що не раз експонувалася на Виставці досягнень народного господарства СРСР, бригаду нагороджено срібними і бронзовими медалями ВДНГ. їй одній з перших у Криму присвоєно почесне звання колективу високої культури землеробства. Це звання бригада утримує, починаючи з 1967 року. О. Є. Полюшкін, раніше нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 23 червня 1966 року удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
Відмінними успіхами зустріли члени бригади XXIV з’їзд КПРС. 1970 року при плановій урожайності 31,7 цнт з гектара одержано зерна по 46,6 цнт. Того ж року бригаді О. Є. Полюшкіна вручено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР та Української республіканської Ради профспілок.
Самовіддано працюють бригади кавалерів ордена Леніна Ф. А. Картафілова, Ю. ПІ. Райди, Г. І. Самійленка, О. Ю. Годлевського, С. П. Драбкіна та В. Г. Станкова. У 1970 році на площі 100 га трудовий колектив виноградарської бригади В. Г. Станкова зібрав врожай винограду по 72,2 цнт (замість запланованих 65,7 цнт). 40 років працює в Майському Ю. М. Вайшбейн, член партії з 1930 року, один із засновників та перших керівників артілі, згодом заступник голови й старший економіст колгоспу. 1966 року йому присвоєно звання почесного громадянина району.
Для розвитку господарства чимало зробила заслужений агроном УРСР К. Ю. Левіна, яка понад 15 років працює головним агрономом колгоспу. Її нагороджено медалями ВДНГ, в т. ч. Великою Золотою, в 1966 році вона одержала орден Леніна. За самовіддану працю у восьмій п’ятирічці велику групу трудівників колгоспу — 26 чоловік — удостоєно орденів і медалей. Орден Леніна вручено трактористу І. К. Пшеничному, орден Жовтневої Революції — О. Є. Полюшкіну, бригадиру ферми А. І. Кручиній, головному агроному К. Ю. Левіній.
По-ударному трудяться в колгоспі «Росія» і в новій п’ятирічці. Вже 1971 року вироблено на кожні 100 га сільськогосподарських угідь молока 575 цнт, м’яса 96 цнт, тобто значно більше, ніж у попередньому.
Колектив колгоспу включився в соціалістичне змагання за гідну зустріч 50-річчя утворення Союзу РСР. На початку 1972 року в бригадах, на ділянках і фермах переглянуто раніше прийняті зобов’язання, виявлено невикористані резерви і вирішено у другому році дев’ятої п’ятирічки одержати по 35 цнт зерна з гектара, овочів по 210 цнт (а в бригаді С. П. Драбкіна — по 255 цнт), на кожні 100 га сільськогосподарських угідь — 100 цнт м’яса і 600 цнт молока.
Ці зобов’язання успішно виконано. Щороку хлібороби вирощують високі п сталі врожаї. У 1972, надто несприятливому й важкому році, одержано пересічно но 38,5 цнт зерна з гектара на площі 2969 га, а врожай озимої пшениці становив 38,4 цнт з гектара. За великі успіхи у всесоюзному соціалістичному змаганні на ознаменування утворення СРСР колектив колгоспу нагороджено Ювілейним Почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Колгосп «Росія» 1972 року вийшов переможцем соціалістичного змагання за високу культуру землеробства серед колгоспів і радгоспів області. Постановою Кримського обкому КП України, виконкому обласної Ради депутатів трудящих і Президії обласної Ради профспілок колгоспу присвоєно звання колективу високої культури землеробства. 1973 року на площі 2855 га колгоспники одержали по 42,3 цнт зерна з гектара, а пшениці — по 44,1 центнера.
З кожним роком зміцнюється колгосп «Росія», зростають його доходи. Якщо в 1966 році валовий доход дорівнював 4544,4 тис. крб., то в 1970 — 6518 тис. Значно збільшилися заробітки кожної сім’ї. На людино-день у колгоспі в останні роки сплачують не менше 4 крб. 40 коп. (без преміальних). Оплата праці відбувається щомісяця. Ще наприкінці 50-х —початку 60-х рр. у Майському побудували колгоспні заводи —первинного виноробства, потужністю 50 тонн винограду за добу, та переробки овочів; гараж, ремонтну майстерню. У побут сільських жителів міцно ввійшли газ, холодильники, пральні машини, сучасні меблі, мотоцикли.
За останні п’ятнадцять років Майське дуже виросло. З кінця 60-х років здійснюється нове планування й забудова села. Наприкінці 1972 — початку 1973 року у Майському заселено три чотириповерхові житлові будинки. Найважливішими об’єктами, спорудження яких має бути завершено в дев’ятій п’ятирічці, є будинок культури з залом на 600 місць, торговельний центр, комбінат побутового обслуговування. Намічено будівництво готелю, відділення зв’язку і нової середньої школи.
Медичну допомогу жителі Майського дістають у сільському медпункті й поліклініці, а також у лікарні селища Азовського, за півкілометра від села. Щороку багато трудящих одержують путівки до санаторіїв та будинків відпочинку. Тільки в 1969 році за пільговими путівками оздоровлювалося 82 чоловіка.
У 1963 році на кошти колгоспу в селі побудували нове приміщення восьмирічної школи—двоповерхове, з інтернатом, навчальними кабінетами, спортзалом, виробничими майстернями. 1967 року школа в Майському стала середньою, де налічується 550 учнів, 30 учителів. При школі створено кімнату-музей В. І. Леніна.
Заслуженою популярністю в Майському користується колектив художньої самодіяльності колгоспу, а також — хор у складі 50 чоловік. Частими гостями колгоспників є артисти обласного драматичного театру та художнього колективу обласного клубу міліції. В селі працює бібліотека, в якій 7,9 тис. книжок, відвідують її 925 читачів. Усі 495 сімей, які мешкають у Майському, передплачують газети, більшість— журнали. В селі 350 телевізорів, близько 150 радіоприймачів.
Величезна роль у житті села належить сільській Раді, до складу якої входять 79 депутатів, я них 58 колгоспників, 36 комуністів, 11 комсомольців; жінок — 35. Всі вони працюють у постійних комісіях: сільськогосподарській, культурно-освітній, благоустрою й шляхового будівництва, фінансово-бюджетній, соціалістичної законності, комісії охорони здоров’я і соціального забезпечення. У ряді сіл створено депутатські групи, які залучають до повсякденної роботи сільради широкий сільський актив. 1973 року з бюджету Ради, що дорівнює 50,65 тис. крб., на соціально-культурні потреби виділено 16,7 тис., на охорону здоров’я — 13,2 тис. карбованців.
Багато зроблено в Майському для ліквідації відмінностей між містом і селом. Впевнено крокує село в майбутнє, накреслене Комуністичною партією.
К. О. НЕНАСТЬЄВА