Кам’янсько-Бузький район, Львівська область
Кам’янко-Бузький район (до 1944 року Кам’янко-Струмилівський) розташований у північно-східній частині Львівської області і межує на півночі з Сокальським і Радехівським районами, на заході — з Нестеровським, на південному сході — з Буським, на півдні — з Пустомитівським районами. Площа — 886 тис. кв. км. Населення — 58 600 чол., в т. ч. сільського — 45 800 чол., міського — 12800 чоловік.
У районі є місто Кам’янка-Бузька і двоє селищ міського типу — Новий Яричів, Добротвір і 17 сільських Рад з 73 населеними пунктами.
Через територію району протікає річка Західний Буг; пересікає його залізнична лінія Львів—Ковель та магістральне шосе Львів—Київ, а також шосейна дорога Львів—Луцьк. На території району є вузлова залізнична станція Сапіжанка, а також станції Запитів, Колодно, Кам’янка-Бузька, Батятичі, Добротвір.
Після визволення у вересні 1939 року Західної України підприємства і земля стали народною власністю. На початку лютого 1940 року на території Кам’янко-Струмилівського повіту було створено 3 райони: Кам’янко-Бузький, Буський і Новомилятинський.
Визволений народ під керівництвом партійних організацій взявся за здійснення соціалістичних перетворень.
На початку 1940 року були створені МТС в селах Неслухові та Сапіжанці, до яких держава надіслала трактори та іншу сільськогосподарську техніку.
Восени 1940 — весною 1941 рр. у ряді сіл — Тадані, Забужжі, Батятичах, Рожанці та інших було організовано колгоспи. Налагоджена була робота націоналізованих підприємств та організована мережа соціально-культурних закладів.
Проте здійснення соціалістичних перетворень було перерване віроломним нападом гітлерівської Німеччини. Трудящі району, як і весь радянський народ, піднялися на захист своєї Батьківщини. Багато з них боролись в лавах Радянської Армії та в партизанських загонах.
Після звільнення району від фашистських загарбників під керівництвом комуністів було проведено велику роботу по відбудові зруйнованого народного господарства. Понад 15 років партійну організацію району очолював перший секретар райкому КП України Є. Я. Паливода. Незважаючи на опір українських буржуазних націоналістів, здійснювались величезні соціалістичні перетворення. Якщо раніше на території району був паровий млин, невелика фабрика по виробництву паркету, дві броварні, 3 цегельні та кілька ремісничих майстерень, то за роки Радянської влади тут побудовано 14 промислових підприємств. Серед них Добротвірська ДРЕС потужністю 700 тис. кіловат; районне управління газопроводу Дашава — Мінськ, через станцію якого проходить 5,5 мільярдів куб. м газу на рік; лісопаркетний комбінат, що випускає в рік 357 тис. кв. м паркету; завод «Буддеталь», що виробляє залізобетонні конструкції — віброблоки і приставки для електрифікації сільського господарства; швейна і галантерейна фабрики, цегельно-кахельні заводи, спиртзавод, 2 харчові та спирто-крохмальний комбінати, завод по переробці льону, двоє відділень «Сільгосптехніка», 2 міжколгоспні будівельні організації, будівельно-монтажне управління № 79 по будівництву осушувальних систем, інкубаторна станція та інші.
На промислових підприємствах району працюють 3496 робітників та інженерно-технічних працівників, в т. ч. 484 спеціалісти з вищою і середньою спеціальною освітою.
Корінні соціалістичні перетворення здійснено в сільському господарстві. До возз’єднання з Радянською Україною в Кам’янко-Струмилівському повіті було 17 120 селянських господарств, з яких 57 проц. мали не більше 2 га землі. В той час, як 12 935 га найкращих земель у Сільці, Тадані, Спасі належали поміщикам Казиміру, Роману та Софії Бартманським, 9199 га земель у селах Сілець, Незнанів, Полонична були власністю фірми «Ойкос».
За роки Радянської влади здійснено суцільну колективізацію. Виходячи з природних умов, у районі створено 4 сільськогосподарські економічні мікрорайони: м’ ясо-молочно-льонарський, м’ ясо-молочно-буряковий, льоно-м’ясо-молочний та льонарсько-вівчарський.
Із загальної кількості сільськогосподарських угідь району 53 833 тис. га орної землі — 30494 га, що становить 56,6 проц., лісів — 6346 га, садів — 577 га, лук та пасовищ — 22 760 га, водоймищ — 124 гектари.
В районі розвинуте тваринництво. На 1 січня 1967 року було: великої рогатої худоби 27 700 голів (у т. ч. корів — 7200), свиней — 13 900 голів та овець — 2000 голів.
У сільському господарстві працює 29 100 колгоспників. В кожному колгоспі є кваліфіковані агрономи, зоотехніки, інженери, економісти, бухгалтери. Всього в районі працює 195 спеціалістів з вищою і середньою спеціальною освітою.
В колгоспах і відділеннях «Сільгосптехніка» 69 рільничих і 20 тракторних бригад, в яких працює 522 трактористи, 119 комбайнерів, 350 шоферів. Створено 244 ланки, в т. ч. 40 механізованих. Колгоспи мають 230 вантажних автомашин, 503 трактори, 89 зернових, 34 силосних і 12 бурякозбиральних комбайнів, 296 сівалок, 188 тракторних плугів, 257 культиваторів. У боротьбі за розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва в районі виросло багато передовиків, які подають зразки високої продуктивності праці. Лише в 1966 році за досягнуті успіхи у виконанні п’ятирічного плану розвитку народного господарства 116 чол. нагороджено орденами і медалями СРСР. Серед знатних людей району ланкова Герой Соціалістичної Праці О. М. Пасєка, яка працює в колгоспі «Прогрес», Герой Соціалістичної Праці голова колгоспу ім. XX з’їзду КПРС І. М. Руський.
У районі велика торгова мережа, яка об’єднує 5 споживчих товариств, раймаг, підприємства громадського харчування, торгової бази і заготконтори. В районі 138 торгових та 54 підприємства громадського харчування. В торговельній системі працює 823 чоловіки.
У районі 71 школа, в т. ч. 7 середніх, 26 восьмирічних, 34 початкових шкіл, які охоплюють 9675 учнів, та 4 школи для дорослих, де навчається 1329 чол. У двох професійно-технічних училищах, Кам’янко-Бузькому і Добротвірському, навчається 960 учнів. У всіх навчальних закладах працює 659 учителів.
В районі — 4 будинки культури, 51 клуб, 43 бібліотеки, 2 кінотеатри і 56 кіноустановок.
У районі працює 4 лікарні на 300 ліжок, туберкульозний диспансер на 50 ліжок, 53 фельдшерсько-акушерські пункти, 18 колгоспних пологових будинків, 4 молочні кухні при лікарнях і 33 при фельдшерсько-акушерських пунктах. При всіх лікарнях є дитячі консультації, які обслуговуються спеціалістами-педіатрами. Всього в медичних установах працює 51 лікар та 270 чол. середнього медичного персоналу.
Партійна організація району складається з 68 первинних організацій, які об’єднують 1517 комуністів, з них до 600 чол. входять до партійних організацій, створених у 20 колгоспах. Більше 500 членів партії працюють на промислових підприємствах. Решта комуністів працюють на транспорті, будівництві, в учбових та лікувальних закладах та в інших установах.
98 комсомольських організацій об’єднують 3516 членів комсомолу.
В районі працює 6 райкомів профспілок, 107 профспілкових організацій об’єднують 11 193 члени профспілки.