Стрий, Стрийський район, Львівська область (продовження)
1 вересня 1939 року фашистська Німеччина напала на Польщу. Коли радянські війська вийшли на східний берег ріки Стрий, в місті вже були гітлерівці. Але на вимогу Радянського Союзу фашистська Німеччина відвела свої війська з районів Західної України, які вона встигла захопити, в тому числі і з Стрия. 22 вересня стрияни радісно зустрічали радянських воїнів-визволителів.
З представників трудящих Червоної Армії було створено Тимчасове управління на чолі з комуністом А. Л. Куликом. Воно зосередило в своїх руках владу в місті та в повіті. Тимчасове управління особливу увагу приділяло організації належного порядку, забезпеченню нормального постачання, відновленню роботи підприємств, забезпеченню працею безробітних. З передових робітників була організована Робітнича Гвардія. Гвардійці підтримували революційний порядок, виловлювали офіцерів, поліцаїв та інших реакційних елементів, охороняли підприємства, склади, боролися з спекулянтами. На підприємствах виникли робітничі комітети, які до завершення націоналізації промисловості здійснювали контроль над виробництвом, запроваджували восьмигодинний робочий день, відновлювали і налагоджували роботу підприємств. 30 вересня 1939 року почала виходити газета «Радянська Україна», яка з № 4 стала називатися «Ленінським шляхом». Спочатку це був орган Тимчасового управління, а потім — міськкому партії та міськвиконкому.
Трудящі Стрия одностайно підтримали звернення Львівського Тимчасового управління про скликання Народних Зборів Західної України. В резолюції загальноміського мітингу, який відбувся 5 жовтня, говорилося: «Хай зберуться обранці народу в українському старовинному місті Львові на Народні Збори Західної України, щоб вирішити питання про приєднання до великого Радянського Союзу, про возз’єднання земель українських, про злиття з єдинокровним братом нашим — народом Радянської України — в єдиній, вільній і квітучій Українській Радянській Соціалістичній Республіці, щоб вирішити питання про націоналізацію банків і великої промисловості». Рішення народних Зборів про возз’єднання Західної України з УРСР викликало нову хвилю політичного піднесення. Ще з більшим ентузіазмом трудящі перебудовували життя на радянський лад. В жовтні стали працювати всі підприємства, крім заводу ім. Кірова (колишній завод Берштейна), який відновив роботу в квітні 1940 року.
Згідно з Декларацією Народних Зборів були націоналізовані найбільші промислові і торговельні підприємства. На базі чотирьох лісопильних заводів виник деревообробний комбінат, який став одним з найбільших підприємств Стрия. Ціла група підприємств місцевої промисловості об’єдналась в міськпромкомбінат. Об’єдналось також багато кустарів, створивши 14 промислових артілей. Замість колишніх двох приватних друкарень було створено одне поліграфічне підприємство. Близько 4000 стриян, які до вересня 1939 року не мали роботи, протягом одного місяця були забезпечені працею. Велику допомогу трудящим Стрия в перебудові життя на нових, радянських засадах, в забезпеченні промисловості кадрами подали господарські й партійні працівники, спеціалісти і кваліфіковані робітники, що прибули зі сходу для роботи в західних областях України. На багатьох підприємствах за їх участю було організовано підвищення виробничої кваліфікації робітників.
Водночас з соціалістичними перетвореннями в промисловості величезні зміни відбулись і в інших галузях міського життя. Ще на початку 1940 року було націоналізовано 36 великих приватних магазинів, а з метою боротьби проти спекуляції встановлено тверді ціни на товари і контроль над приватною торгівлею. Все ширше розвивалась державна і кооперативна торгівля. У квітні 1940 року в місті працював 101 державний і кооперативний магазин, в тому числі 68 продовольчих, 16 хлібних та 17 промтоварних.
Радянська влада велику увагу приділяла питанням комунального господарства. До березня 1940 року у місті було націоналізовано 623 великих житлових будинки. За короткий час 2278 трудящих, багато з яких раніше мешкали в непридатних для життя приміщеннях, вогких підвалах, одержали нові квартири. Докорінно змінилась організація охорони здоров’я трудящих. Замість двох «кас хворих», які амбулаторно обслуговували членів цих кас, що сплачували членські внески, були створені міська і залізнична поліклініки. Трудящі почали користуватися безплатною медичною допомогою.
А які відрадні перетворення відбулися в культурному житті народу І Вже 28 вересня 1939 року відновились заняття в школах. Якщо раніше майже половина шкіл були приватними, то з встановленням Радянської влади всі школи стали державними, а навчання в них — безплатним і проводилось рідною мовою дітей — українською. В 1940 році в Стрию працювала одна початкова, 7 семирічних і 5 середніх шкіл. Вперше була створена школа робітничої молоді. Крім того, місто мало акушерську школу, технікум механізації сільського господарства і педагогічну школу. В одному дитячому будинку і семи садках виховувалось 600 дітей. Почали працювати кінотеатри, Будинок культури, 6 робітничих клубів, червоні кутки на підприємствах, краєзнавчий музей. Були створені міська бібліотека, центральна дитяча бібліотека, чисельні бібліотеки на заводах, в навчальних закладах і установах. У вересні 1940 року населення Стрия одержувало понад 10 000 примірників газет.
Соціалістичні перетворення в народному господарстві і в усіх галузях життя міста проводились під керівництвом комуністів. Ще в грудні 1939 року був створений Стрийський міський комітет КП(б) України. Делегатів на першу міську партійну конференцію, що відбулася в квітні 1940 року, послали 18 первинних партійних організацій і одна кандидатська група, які об’єднували в своїх лавах 217 членів і кандидатів партії. Бойовими помічниками партії в здійсненні соціалістичних перетворень стали комсомольські і профспілкові організації, численні активісти, кращі представники робітничого класу та трудової інтелігенції.
Розбійницький напад на нашу країну фашистської Німеччини 22 червня 1941 року перервав мирну працю радянських людей. Понад три роки перебував Стрий під фашистською окупацією. Це були роки масових вбивств, грабунків, насильства, дикого свавілля, голоду. Свої криваві злочини фашистські звірі чинили при допомозі українських буржуазних націоналістів. Майже кожного четверга (базарний день в Стрию) на ринковій площі відбувалися публічні страти. Списки страчених розклеювались по місту для залякування населення. Всього в місті окупанти вбили 19 960 радянських громадян.
В Стрию діяла підпільна патріотична група на чолі з колишнім членом КПЗУ Василем Грицаком. До неї входили М. А. Смуток, О. О. Боднар, В. Д. Микитка та інші. Група підтримувала зв’язки з Народною гвардією ім. Івана Франка, з підпільниками, що діяли в районі Долини. Підпільники, збираючись на квартирі у В. Грицака під виглядом клієнтів кравця, слухали радянське радіо, а потім знайомили трудящих з становищем на фронтах Вітчизняної війни, вселяючи віру в перемогу над ворогом. Розповсюджувались листівки, що закликали до боротьби з ворогом. Від стрийських патріотів партизани Долини та інших місць одержували інформацію про рух поїздів, а також вибухівку, продукти харчування, одяг, взуття і медикаменти. Це допомогло партизанам організувати ряд диверсій, зокрема висадити в повітря в 1943 році товарний поїзд біля станції Райлів і пустити під укіс військовий ешелон біля станції Нежухів, внаслідок чого було вбито і поранено близько 300 гітлерівців. Проводились диверсії і в самому місті. На паровозовагоноремонтному заводі підпільники вивели з ладу центральний електромотор товарного цеху, пошкодили магістральний газопровід.
Молодь всіляко намагалась уникнути відправки на каторжні роботи до Німеччини. За відмову їхати до Німеччини фашистські недолюдки по-звірячому закатували кілька юнаків.
В 1943—1944 рр. фашисти ще більше посилили звірства. Навесні 1944 року вони провели численні арешти у Львові, Дрогобичі, Стрию, зокрема, схопили керівника стрийської підпільної групи Василя Грицака. 15 березня 1944 року гітлерівці повісили цього славного патріота, а в Дрогобичі стратили його дружину та матір.
5 серпня 1944 року радіо Москви передало повідомлення Радянського інформбюро, в якому говорилось: «Війська 1-го Українського фронту, продовжуючи наступ, форсували ріку Стрий і 5 серпня штурмом оволоділи великим залізничним вузлом і важливим опорним пунктом оборони противника в передгір’ях Карпат — містом Стрий».
В той же день столиця нашої Батьківщини Москва салютувала доблесним воїнам 1-го Українського фронту, які визволили Стрий, двадцятьма артилерійськими залпами з ста двадцяти чотирьох гармат. З величезною радістю зустріли жителі визволителів. Трудящі міста, очолені партійними організаціями, взялись за відродження народного господарства. А зробити треба було дуже багато, бо фашистські варвари завдали місту глибоких ран. Вони знищили 370 будинків. Вночі Стрий освітлювався загравами пожеж: горіли підпалені ворогом Дашавські газопромисли. Залізничний вузол і вокзал лежали в руїнах. Були знищені залізничні та шосейні мости, пошкоджені і розграбовані школи, медичні установи, клуби. За даними акту Комісії по розслідуванню злочинів, заподіяних німецькими окупантами, загальна сума збитків становила 316 502 тис. карбованців.
Незважаючи на великі труднощі, стрияни відразу ж взялись за відбудову рідного міста. Через 17 днів після визволення станція Стрий вже прийняла перші ешелони. На відбудовчих роботах самовіддано працювали комсомольці. Приблизно через три місяці вступило в дію двадцять підприємств. 650 тис. крб. зібрали стрияни на побудову ескадрильї «Вільна Дрогобиччина». Успішно йшла в місті передплата на Третю воєнну позику ї реалізація квитків воєнної грошово-речової лотереї. Багато трудящих вступило в ряди донорів.
Робітники і службовці підприємств та установ Стрия 6—7 листопада 1944 року від імені загальних зборів надіслали листа воїнам частин, яким за участь у визволенні міста присвоєно найменування «Стрийських». Стрияни доповідали, що трудящі з величезним піднесенням працюють для фронту, відроджують з попелу і руїн своє рідне місто. За два місяці й 25 днів стало до ладу 22 підприємства, відремонтовано 27 будинків, почали працювати лазня, 2 дитячих будинки для дітей фронтовиків. Стрияни запевняли, що не пошкодують ні сил, ні своїх заощаджень, щоб швидше наблизити остаточну перемогу над фашистськими окупантами. І коли нарешті довгожданий день перемоги настав, трудівники Стрия знали, що в цій справі є частка і їх зусиль.
Натхнені історичною перемогою у Великій Вітчизняній війні, трудящі Стрия посилили боротьбу за відродження свого міста. На 14 жовтня 1945 року, коли відзначалась річниця визволення України від фашистських окупантів, в місті працювали майже всі підприємства. У вересні 1945 року на розширеній нараді господарників і секретарів первинних партійних організацій підприємств і установ було обговорено питання про складання плану відбудови і дальшого розвитку народного господарства Стрия. За цим планом намічалось будівництво суконної фабрики, розширення виробництва меблів, дальша газифікація міста та ряд інших заходів. Велику масово-політичну і організаторську роботу розгорнула міська партійна організація, яка мобілізувала трудящих на боротьбу за здійснення поставлених завдань.
В місто були направлені досвідчені партійні працівники. Зокрема, першим секретарем міськкому КП(б)У відразу ж після визволення став П. В. Орленко, колишній перший секретар Перемишльського міськкому КП(б)У, організатор героїчної оборони Перемишля в перші дні Великої Вітчизняної війни.
З братніх республік Радянського Союзу до Стрия почали надходити матеріали, устаткування. В 1946 році промислові підприємства виконали планові завдання на 104,9 проц., в 1947 році — на 113,9 проц. В 1947 році промислової продукції було випущено на 81,7 проц. більше, ніж 1945 року.
З якими труднощами довелось зустрітись трудящим при відбудові промисловості міста видно на прикладі провідного промислового підприємства — вагоноремонтного заводу. Окупанти знищили його на 65 проц., а такі цехи, як ковальський, деревообробний, паровозний, колісний, цех ремонту гальм були повністю зруйновані. Протягом 1944 року на відбудову заводу було витрачено 1,7 млн. крб., і в грудні завод вже почав ремонтувати вагони. Вагоноскладальний цех спершу мусив працювати під відкритим небом, а всі операції проводились вручну, з використанням примітивних пристосувань, які виготовляли на самому заводі. В 1946—1947 рр. закінчено відбудову основних цехів, монтаж обладнання.
В 1947 році колектив заводу широко розгорнув соціалістичне змагання на честь 30 роковин Великого Жовтня. Всього за 1947 рік було проведено ремонт 963 товарних вагонів, 1292 колісних пар, випущено 1011 тонн чавунного литва та 121 тонну нових поковок. В 1949 році продукція заводу досягла рівня 1940 року, а вже наступного року перевершила цей рівень приблизно на дві третини. Лише за роки п’ятої п’ятирічки стало до ладу понад 200 одиниць нового технологічного устаткування.
З 1954 року завод став модернізувати криті двовісні вагони, з переобладнанням їх автозчепленням і новими автоматичними гальмами, та налагодив виробництво контейнерів, а в 1958 році перейшов на ремонт чотиривісних вагонів. Рух за підвищення продуктивності праці очолили комуністи.
Перехід на потоковий ремонт вагонів висунув завдання механізувати всі операції. Розв’язання його забезпечила конвейєризація виробництва. Першу конвейєрно-потокову лінію було здано в експлуатацію у липні 1959 року; в 1963 році таких ліній було одинадцять, а в 1966 — вісімнадцять. В тому числі — пущений у 1960 році перший в СРСР пульсуючий конвейєр з автоматичним управлінням для ремонту чотиривісних вагонів. Внаслідок високого рівня механізації невпинно збільшується випуск продукції. У 1945 році лише щоб розібрати вагон треба було затратити щонайменше 8 годин. А в 1967 році щодоби з конвейєра сходить понад 20 відремонтованих вагонів. Для ознайомлення з передовими методами ремонту вагонів до Стрия приїжджали вагоноремонтники з Дарниці, Новосибірська, Барнаула, Баку. У Стрию проводилась нарада представників вагоноремонтних заводів країни. Найбільше в Стрию промислове підприємство (в 1967 році воно налічувало 2 тис. робітників) стало підприємством зразкової культури, перетворилось в завод-сад. Широко розгорнувся рух за високу якість продукції. Протягом 1966—1967 року колектив підприємства підготувався до переходу на нову систему планування і економічного стимулювання.
На місці невеликої фабрики Перкінса і Макінтоша, де переважала ручна праця, виріс добре оснащений завод «Металіст». За роки Радянської влади його виробничі площі зросли в 10 разів, кількість працівників збільшилась в 7,5 раза, а випуск продукції — в 27 разів. Колектив заводу освоїв серійне виготовлення бурового устаткування, зокрема виготовляє п’ятидесятитриметрові вишки для глибокого буріння, інструменти, а також ремонтує трактори та інше обладнання для нафтової та газової промисловості.
Продукцію заводу ковальсько-пресувального обладнання ім. Кірова знають не тільки в нашій країні, але й далеко за її межами. Спершу він виготовляв литво, універсальні млини, а пізніше спеціалізувався на виробництві пресів. Румунія, Болгарія, Чехословаччина, Алжір, Куба, Швеція, Цейлон, Ірак, Афганістан — ось далеко не повний перелік країн, де можна зустріти преси з маркою стрийського підприємства. На адресу пресобудівників із закордону надходить чимало подяк за високу якість продукції. Змагаючись за гідну зустріч 50-річчя Великого Жовтня, колектив заводу достроково, до 5 грудня 1966 року виконав план першого року п’ятирічки по випуску валової продукції. До кінця року підприємство виготовило надпланової продукції на 100 тис. карбованців.
За роки післявоєнних п’ятирічок значно зріс і стрийський склозавод, який став виробляти високоякісний сортовий посуд. Вироби стриян з кришталю і кольорового скла експонувалися на виставках і ярмарках в Туреччині, Ірані та на Всесвітній виставці в Брюсселі. В 1964 році він відправив до Англії скляних виробів на 24 тис. крб., причому не надійшло жодної рекламації. На заводі працює понад 900 робітників.
В Стрию до війни не існувало промислового виробництва взуття і одягу. Незабаром після визволення міста було створено об’єднану швейно-взуттєву фабрику, яка в 1947 році розділилась на 2 окремі підприємства. На обох фабриках розвивалась механізація виробництва, впроваджувались нові методи праці, було механізовано 64,5 проц. виробничих операцій (в 1944 році — 4 проц.). За 20 років продуктивність праці зросла в 41 раз. Лише протягом 1961—1966 рр. випуск продукції зріс в два з половиною рази.
В 1949 році дала першу продукцію Стрийська суконна фабрика. За роки п’ятої п’ятирічки вона перетворилась в досить велике підприємство. В 1955 році тут було вироблено 202 тис. м, в 1958 році — близько 300 тис. м грубошерстного сукна. В 1964 році фабрика освоїла випуск пальтової тканини. Фабрика оснащена новою технікою, яка надійшла з підприємств Москви, Іванова, Пензи, Климова та інших міст. Тільки за 1960—1964 рр. підприємство одержало 48 нових машин.
Це дозволило збільшити випуск продукції в 8,2 раза.
У 1963 році на окраїні міста, поблизу села Дуліби, виріс завод металевих і залізобетонних конструкцій. Це наймолодше промислове підприємство міста. До того ж і колектив молодий — середній вік 28 років. Душею колективу, його організатором і ватажком стала первинна партійна організація, яка очолила боротьбу за освоєння і найраціональніше використання потужностей виробництва. Підвищення теоретичних знань, ділової кваліфікації і освоєння суміжної професії більшістю робітників дало змогу на 12,5 процента підняти продуктивність праці.
Велике значення для дальшого розвитку промисловості має укрупнення підприємств, почате відразу ж після встановлення Радянської влади і продовжене після війни., Внаслідок об’єднання колишніх млинозаводів № 20 і № 21 створено комбінат хлібопродуктів — потужне механізоване підприємство, яке за обсягом продукції є найбільшим на Стрийщині. Замість великої кількості дрібних кустарних приватних пекарень, які існували до 1939 року і на яких переважала виснажлива ручна праця, створено високомеханізоване підприємство — хлібокомбінат, що повністю забезпечує потреби Стрия в хлібних виробах.
Для дальшого розвитку спеціалізації і кооперування, промислових підприємств велике значення мало створення фірмових об’єднань. У 1961 році у Львові виникла перша радянська фірма — об’єднання взуттєвих фабрик «Прогрес». До складу фірми ввійшла і Стрийська взуттєва фабрика. Незабаром виникли й інші фірми, до яких влились фабрики й заводи Стрия. Так, склозавод став філіалом фірми «Райдуга», шкіряний завод увійшов до фірми «Світанок», швейна фабрика —- до дрогобицької фірми «Зоря», м’ясокомбінат — до фірми «Прикарпаття», а молочний завод — до фірми «Верховина». В 1964 році створено велике виробниче об’єднання меблево-деревообробної промисловості, яке охоплює всі підприємства цього профілю на Стрийщині. Головним підприємством цього об’єднання став Стрийський лісопромисловий комбінат. Протягом другої половини 1966 року деревообробники першими на Стрийщині перейшли на п’ятиденний робочий тиждень. Це вигідно і робітникам, і державі: на підприємствах об’єднання зросла продуктивність праці, збільшилась економія електроенергії, заробітки зросли більше ніж на 15 процентів.
За роки Радянської влади Стрий став одним з найбільших центрів газодобувної промисловості в нашій країні. Тут міститься Стрийське газопромислове управління— одне з найбільших підприємств УРСР по видобуванню і транспортуванню газу. Йому підпорядковані Дашавський, Опарський, Угерський, Більче-Волицький, Рудківський газопромисли, Стрийсько-Моршинська, Жидачівсько-Ходорівська дільниці транспортування газу. З родовищ, що належать до Стрийського управління, беруть початок магістральні газопроводи Дашава — Київ — Москва, Дашава — Мінськ — Вільнюс — Рига, Дашава — Стальова Воля (в Польщі). Газовики Стрийщини докладають всіх зусиль, щоб дати батьківщині більше природного газу. Велику роль у розвідці нових родовищ газу та нафти відіграють 7 підприємств Міністерства геології СРСР, що знаходяться у Стрию.
Реконструйовано і розширено залізничний вузол, а в 1951 році став до ладу новий будинок вокзалу. Стрийський вузол за обсягом роботи займає друге місце на Львівській залізниці. За 1945—1965 рр. середньодобове вантаження вагонів зросло тут більш як в 5 разів, а розвантаження вагонів, прийом і відправлення поїздів — більш як в 3 рази. Великого розмаху набрав рух великоваговиків. Високого звання колективу комуністичної праці добились працівники залізничного вокзалу.
За роки Радянської влади і особливо у післявоєнний час швидкими темпами розвивається також автомобільний транспорт. Працює три міських централізованих автогосподарства: вантажні — автобаза «Львівголовбуду» і «Сільгосптрансу», а також автотаксомоторний парк.
В промисловості і на транспорті зростають ряди раціоналізаторів та винахідників. За 1966 рік тільки в локомотивному депо впроваджено у виробництво понад 100 раціоналізаторських пропозицій, авторами яких є робітники Д. Костишин, Л. Скарбонський, В. Симонов, Г. Пиндзин та інші.
За роки семирічки на підприємствах міста встановлено 65 механізованих кон-вейєрно-потокових ліній, встановлено понад 500 нових машин та автоматів. Це сприяло тому, що в промисловості міста було завершено виконання семирічного плану вже у вересні 1965 року. Протягом семирічки обсяг виробництва промислової продукції збільшився в 2,4 раза, одержано 5,5 мільйона карбованців надпланового прибутку. В 1966 році було виготовлено понад план виробів на 3,5 млн. карбованців.
В центрі уваги партійних організацій стоять питання налагодження соціалістичного змагання, дальшого розгортання руху за комуністичну працю.
В грудні 1958 року в русі за комуністичну працю в промисловості, на транспорті, будівництві і торгівлі брало участь близько 400 чоловік, а в 1964 році за звання колективів комуністичної праці боролись 18 підприємств. В березні 1967 року в місті трудилось вже 422 бригади і 5717 ударників комуністичної праці.
Приклад Романа Шанайди і його товаришів у змаганні за «українську годину» наслідують сотні вагоноремонтників. Серед дружного колективу ковальсько-ресорної дільниці вагоноремонтного заводу самовіддано трудиться бригада газорізальників, очолювана М. І. Гнатовичем, якому стрияни виявили велике довір’я, обравши депутатом Верховної Ради СРСР.
І скрізь — на промислових підприємствах, в будівельних організаціях і на транспорті робітники-комуністи дають приклади самовідданої творчої праці. Стрийський міськком КПУ неодноразово проводив міські економічні конференції, які сприяли узагальненню передового досвіду окремих підприємств, виявляли резерви підвищення продуктивності праці.
Партійні організації передових підприємств приділяють постійну увагу шефській роботі. Комуністи з вагоноремонтного заводу, деревообробного комбінату та інших підприємств часто виїжджають в села для проведення агітаційно-масової роботи. Кращі виробничники допомагали ремонтувати сільськогосподарські машини, механізували виробничі процеси.
Вірним помічником комуністів є комсомольці міста. Вони брали активну участь в будівництві шахти «Дрогобицька комсомольська», в освоєнні цілинних земель. 1954 року в Стрию працювали 42 молодіжно-комсомольські бригади, які постійно перевиконували план. В 1956 році Стрийська міська організація ЛКСМУ та комсомольська організація заводу «Металіст» були нагороджені почесними грамотами за трудові досягнення в збиранні врожаю на цілині.
З кожним роком все бурхливіше зростає старовинне місто. Протягом семирічки в Стрию споруджено 82 багатоквартирних будинки, не рахуючи 424 будинків, зведених індивідуальними забудівниками. Загальний фонд житлової площі міста досяг 264 146 кв. м. За роки Радянської влади виросли нові квартали, десятки нових вулиць: Піонерська, А. Гайдара, В. Стефаника, М. Чернишевського, М. Пірогова, В. Мічуріна, ім. 40-річчя Жовтня, Першотравнева та інші. Невпізнаними стали вулиці, парки, сквери міста. Протягом 1961—1966 рр. збудовано 36466 кв. м нових доріг з асфальтовим покриттям. За роки семирічки в місті посаджено 13 тис. дерев, майже 16 тис. погонних метрів кущів.
За підсумками соціалістичного змагання по благоустрою міст республіки в першому кварталі 1964 року Рада Міністрів Української РСР та Українська республіканська рада професійних спілок присудила місту Стрию третю премію.
Багато робиться для розширення мережі побутового обслуговування, торговельних підприємств. Так, в 1964 році споруджено п’ять магазинів, дитячий комбінат на 140 місць, широкоекранний кінотеатр «Космос». В 1965 році здано в експлуатацію павільйон побутового обслуговування, 15 об’єктів промислового і культурного призначення та 10 будинків на 8 тис. кв. м житла.
Введена в дію автоматична телефонна станція на 2500 номерів, реконструйована міська телефонна мережа. Повністю задоволено потреби населення і промисловості в електроенергії, якої місто споживає в 94 рази більше, ніж в 1936 році. Це стало можливим завдяки будівництву Добротвірської ДРЕС і підключенню Стрия до енергосистеми «Мир».
Постійно зростає населення міста. В 1959 році воно становило 36 200 чоловік, на 1 січня 1962 року — 40 тис. чол., а на 1 січня 1967 року—вже 45,7 тис. чол. З числа працездатного населення в промисловості зайнято 47,3 проц., на транспорті — 29,3 проц., в сільському господарстві — 3,2 проц., в торгівлі —7,6 проц., в галузі культури й освіти — 6,7, в галузі охорони здоров’я — 4,5, в комунальному господарстві — 5,1, в адміністративно-управлінському апараті — 1,3 процента.
З року в рік підвищується добробут трудящих. Після запровадження у 1956 році нового закону про пенсії загальна сума пенсій зросла вдвічі. Зростає товарооборот магазинів, кіосків, їдалень та інших торговельних підприємств, яких налічується 230 (в 1952 році їх було 138). З 1950 до 1960 року продаж товарів в місті збільшився вдвічі. По магазинах змішторгу з 1948 до 1966 року продаж населенню м’яса і птиці зріс з 13,3 тис. до 317,6 тис. крб., цукру — з 157 тис. до 1040 тис. крб., тканин вовняних — з 187 тис. до 944 тис. карбованців.
Соціалістичні перетворення в західних областях України яскраво проявились і в галузі охорони здоров’я. На варті здоров’я трудящих стоять 160 лікарів і понад 500 чол. середнього медичного персоналу. Тепер в Стрию на 10 тис. мешканців припадає 34 лікарі (проти 3 за часів окупації Стрия панською Польщею). У місті працює п’ять лікарняно-поліклінічних об’єднань, до складу яких входять 2 диспансери, 7 клінічних лабораторій. Є також санітарно-епідеміологічна станція з хімічною та бактеріологічною лабораторіями. Витрати на медичне обслуговування трудящих та на фізичну культуру становлять близько третини бюджету міста. Завдяки самовідданій праці медичних працівників ліквідовані масові захворювання, різні епідемічні хвороби. За останні роки зовсім не було захворювань на дифтерит чи поліомієліт — це досягнено завдяки масовому щепленню проти цих хвороб. Середня смертність дітей віком до одного року в Стрию у 1966 році була в 6,5 разів меншою, ніж в 1937 році, за часів панської Польщі.
Щораз ширші кола трудящих охоплюються фізкультурно-спортивною роботою. З 1945 до 1966 рр. кількість фізкультурних колективів зросла з 16 до 50. До їх послуг два стадіони, 87 різних спортивних майданчиків, 9 гімнастичних залів. Лишена останні роки підготовлено 12 майстрів спорту. Стрийський робітник, майстер спорту Мирон Муха в 1958 році став чемпіоном СРСР з боксу в найлегшій вазі. Він неодноразово брав участь у міжнародних змаганнях. Постійно розвивається також туризм. У 1962 році член бригади комуністичної праці заводу «Металіст» Генадій Синцов здійснив поїздку на мотоциклі від Стрия до берегів Тихого океану — всього 75 тис. км.
Величезні зміни сталися за роки Радянської влади і на ниві народної освіти. На 1967 рік діяло 10 денних шкіл — 8 середніх та 2 восьмирічних, в яких навчалося 7,5 тис. учнів. Крім того, діяло три вечірніх школи робітничої молоді та заочна загально-освітня школа.
Добрим словом згадують в Стрию заслужених вчителів республіки О. І. Кравчишину (1887—1955 рр.)» Т. В. Романишина (1881—1959 рр.), В. І. Стасюка (1887— 1960 рр.) та інших.
Серед вихованців стрийських шкіл є інженери і льотчики, митці й наукові працівники. Син стрийського робітника 3. Дашак — ректор Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка, колишній учень школи № 5 І. В. Стасюк — кандидат фізико-математичних наук, викладач Львівського університету, вихованець школи №2 М. Ю. Стасів — старший науковий працівник Науково-дослідного інституту нафти й газу в Києві, вихованець школи № 9 А. Піддубинський — кіноактор.
Крім загальноосвітніх шкіл, у Стрию є технікум механізації та електрифікації сільського господарства, медичне училище, три професійно-технічні училища, автошкола, бухгалтерські курси. Ще під час Великої Вітчизняної війни було відновлено роботу музичної школи. Зараз вона налічує понад 400 учнів. З 1948 року існує і вечірня музична школа для дорослих, яка з 1963/64 навчального року працює на громадських засадах. 600 хлопців та дівчаток відвідує створену в 1955 році дитячу спортивну школу. Близько тисячі школярів займається улюбленими справами на дитячій технічній станції і станції юних натуралістів. До послуг дітей — Будинок піонерів з різноманітними гуртками, дитячий парк ім. Зої Космодем’янської, дитячий майданчик в парку ім. Шевченка. Держава не шкодує коштів для розширення сітки шкіл та дошкільних закладів, на їх обладнання. Тільки за останні роки нові прекрасні будинки отримали технікум механізації сільського господарства, середня школа № 10.
Постійними супутниками трудящих Стрия стали книги, журнали, газети. Фонд міської бібліотеки ім. В. І. Леніна порівняно з 1940 роком зріс в 27 разів і становить понад 40 тис. книг. У фонді другої бібліотеки для дорослих читачів — понад 32 тис. книг. Крім того, у місті є 11 профспілкових та 5 відомчих бібліотек, книжковий фонд яких перевищує 76 тис. видань з різних галузей знання. До послуг наймолодших читачів — дві дитячі бібліотеки.
До вересня 1939 року місто одержувало невелику кількість періодичних видань. Місцеві газети (українська «Думка» і польська «Газета стрийська») стояли на буржуазно-націоналістичних позиціях і не користувались успіхом у читачів. Зовсім інше становище тепер. Важко знайти сім’ю, де не читали б газет і журналів. В 1967 році передплачено в 12 разів більше газет і журналів, ніж у 1940 році. Районна газета «Будівник комунізму» виходить чотири рази на тиждень тиражем в 13 тис. примірників і має великий загін робсількорівського активу. Важливе місце в ідеологічній роботі належить стінній пресі. Крім загальноміських газет («Перчик», «Дружинник», «Під світом фар», «На чисту воду»), стіннівки виходять по всіх підприємствах та установах. Однією з кращих є стінна газета «Вагонник», яка стала вірним помічником партійної організації підприємства.
В місті є народні університети. Народний університет культури при клубі ВРЗ працює з 1961 року і має факультети педагогічний, атеїстичний, технічного прогресу та літератури й мистецтва. Крім того, в 1963 році організовано університет культури, заняття якого проводяться безпосередньо на вагоноремонтному заводі.
Народний університет при Палаці культури деревообробників має факультети нової техніки, атеїстичний, здоров’я. Заняття, як правило, супроводжуються демонструванням відповідних кінофільмів.
В місті створено всі умови для культурного відпочинку трудящих. В Стрию є районний Будинок культури, Палац культури меблево-деревообробного об’єднання, Будинок культури глухонімих, концертний зал філармонії, Будинок вчителя, п’ять клубів і кілька десятків червоних кутків на підприємствах та установах. В 1944—1959 рр. діяв музично-драматичний театр. В перші післявоєнні роки в ньому працював актором і режисером І. А. Сагатовський (1862—1954 рр.), у трупі якого починала свій творчий шлях Оксана Петрусенко. З метою кращого обслуговування сільського населення на базі муздрамтеатру було створено Ансамбль української драми та комедії, підпорядкований обласній філармонії. Стрийські актори — бажані гості в селах Прикарпаття, в тому числі й в найбільш віддалених гірських районах. З успіхом проходили гастролі театру в Молдавії та в РРФСР, зокрема у Воронезькій і Саратовській областях, у Краснодарському краї.
Розвитку народних талантів сприяв театр народної творчості, численні гуртки художньої самодіяльності.
У Стрию живе і працює відомий художник і гравер Петро Обаль. Далеко за межами міста відоме також ім’я талановитого народного різб’яра, сина лісоруба М. М. Бумби. Його твори, зокрема чудові зразки орнаментальної різьби по дереву, були представлені на багатьох виставках в Києві, Москві та інших містах. Вони постійно експонуються в Канаді в музеях Тараса Шевченка та Івана Франка. Народний митець щедро передає молоді секрети своєї творчості.
Відзначаються високим художнім рівнем також праці юних різьб’ярів з середньої школи № 5, виконані під керівництвом вчителя малювання Б. Л. Гумецького та майстра І. М. Величка. Вони дістали високу оцінку на виставках в Києві, Москві, а також в Швейцарії, Франції та Індії. З успіхом експонувались в ряді країн світу роботи вишивальних гуртків Будинку піонерів. Вони виконані під керівництвом О. Собчук, яка вже багато років збирає українські вишивки, вивчає народний орнамент Бойківщини.
Протягом останніх років самодіяльні митці все більше цікавляться кіномистецтвом. З 1957 року при клубі вагоноремонтного заводу діє аматорська кіностудія «Говорить і показує Стрий».
Громадське життя в Стрию, як і у всій країні, проходить під знаком дальшого всебічного розвитку радянської демократії. Цікаво порівняти склад Стрийської міської Ради депутатів трудящих, обраної 12 березня 1967 року, та магістратської ради, що діяла в 1936—1937 рр. Якщо в магістратській раді не було жодного робітника, то близько половини складу міськради становлять робітники, решту — службовці (в основному це інженерно-технічні працівники, вчителі, лікарі та інші представники трудової інтелігенції). Якщо в магістраті не було жодної жінки, то в складі нинішньої міськради жінок майже половина. Велику роль в житті міста відіграють постійно діючі депутатські комісії міськради.
Крім штатних відділів міськвиконкому (комунального господарства, охорони здоров’я, народної освіти й планової комісії), працюють на громадських засадах відділи культури і побутового обслуговування. Міському відділові міліції, підпорядкованому міськвиконкому, активно допомагають добровільні народні дружини, які налічують понад 1700 чоловік. Для розгортання громадської ініціативи трудящих велике значення має діяльність бригад і постів сприяння народному контролю на підприємствах і в установах, які налічують близько 1300 чоловік. В місті діє 13 вуличних комітетів, в яких громадськість вирішує питання комунального обслуговування населення, благоустрою тощо. Все більшого поширення набирають нові звичаї. Відкрито Будинок урочистих подій. Комсомольські весілля, урочисті проводи на заслужений відпочинок все більш входять в життя.
Протягом нової п’ятирічки промислове виробництво в місті зросте на 52 проц., а виробництво залізобетонних і металевих конструкцій — в 2,2 раза. Буде споруджено авторемонтний завод. На кінець п’ятирічки в Стрию щорічно вироблятиметься 2,5 млн. пар взуття, десятки тисяч телевізійних антен. За п’ятиріччя в місті буде споруджено ще одну школу, пологовий будинок, фабрику індивідуального пошиву та ремонту одягу, лазню, гуртожиток навчально-виробничого підприємства глухонімих. Буде реконструйовано, переобладнано ряд торговельних і побутових підприємств.
Трудящі Стрия, які своєю самовідданою працею перетворили рідне місто в один з найбільших економічних та культурних осередків Радянського Прикарпаття, докладають всіх зусиль, щоб з честю виконати нові величні накреслення Комуністичної партії.
М. М. ЛЕВИЦЬКИЙ, В. Д. БАТОСЬКИЙ, Я. Д. ІСАЄВИЧ.