Сьогоднішній день Миколаївської області
Нові перспективи дальшого розвитку народного господарства області намічені дев’ятим п’ятирічним планом. Головне завдання п’ятирічки, як підкреслюється в рішеннях XXIV з’їзду КПРС, полягає в тому, щоб «забезпечити значне піднесення матеріального і культурного рівня життя народу на основі високих темпів розвитку соціалістичного виробництва, підвищення його ефективності, науково-технічного прогресу і прискорення зростання продуктивності праці».
Протягом 1971—1975 рр. заплановано розширити Чорноморський суднобудівний завод та завершити будівництво заводу зольного гравію у Миколаєві, ввести в дію 2-у чергу заводу «Фрегат» у Первомайську. Стануть до ладу йові підприємства у Первомайську (дробильно-сортувальний завод, м’ясокомбінат та птахокомбінат), Вознесенську (шкірзавод), Жовтневому (пивзавод), Баштанці (сирзавод), Весели-новому (завод сухого молока) тощо. Взятий Комуністичною партією курс на дальшу інтенсифікацію виробництва зумовлює необхідність значного підвищення продуктивності праці, поліпшення використання виробничих фондів, наукової організації праці, вдосконалення методів управління народним господарством.
У створенні достатку сільськогосподарських продуктів у Радянській країні велику роль відіграє і соціалістичне сільське господарство області. Спираючись на матеріально-технічну допомогу держави, трудівники сільського господарства ще до 1950 року набагато перевершили довоєнний рівень виробництва основних видів сільськогосподарської продукції.
Проте на той час в області ще значна частина колгоспів і радгоспів одержувала низькі врожаї, не виконувала планів заготівель хліба і продуктів тваринництва. У деяких колгоспах порушувався основний принцип соціалістичного господарювання — принцип матеріальної заінтересованості, низько оплачувалася праця хліборобів. 1952 року землевпорядкованими були тільки 16 проц. господарств, сівозміни освоїли лічені колгоспи і радгоспи. У колгоспах і MTG працювало дуже мало спеціалістів сільського господарства з вищою освітою.
Виконуючи рішення вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, партійні організації послали на постійну роботу в артілі й радгоспи понад 500 комуністів, а комсомольська організація — 2200 комсомольців. З міст області в села прибули інженери й техніки, трактористи й комбайнери, слюсарі й токарі та інші кваліфіковані кадри. Тільки восени 1953 року в колгоспи послано 502 агрономи і 375 зоотехніків.
Зросла кількість комуністів, безпосередньо зайнятих у сільськогосподарському виробництві. У 1954 році робітники 54 промислових підприємств і організацій взяли шефство над 90 колгоспами, 4 радгоспами і 13 МТС. Всі ці заходи, а також велика допомога держави, посилення технічної оснащеності сільського господарства, піднесення рівня агротехніки створили умови для значного зростання сільськогосподарського виробництва. В 1958 році порівняно з 1953-м валовий збір зерна в області зріс на 50 проц. і становив 112 млн. пудів. Урожайність усіх зернових тоді досягла 19,1 цнт з гектара.
Колгоспи і радгоспи збільшили виробництво м’яса в живій вазі з 37 тис. тонн в 1953 році до 48 тис. тонн в 1958 році, молока—відповідно—з 130,5 тис. тонн до 321,1 тис. тонн. Державні заготівлі продуктів тваринництва за цей час збільшились більше, ніж в два рази. Тільки за чотири роки (1954—1958 рр.) грошові доходи артілей зросли в чотири рази, досягнувши майже 120 000 тис. крб. За великі успіхи у збільшенні виробництва зерна, цукрових буряків, м’яса, молока та ін. сільськогосподарських продуктів, за успішне виконання соціалістичних зобов’язань по продажу державі 1958 року 47,3 млн. цнт хліба Миколаївську область нагороджено орденом Леніна. Урядовими нагородами відзначено тоді 3300 передовиків сільського господарства, в т. ч. головам колгоспів С. П. Повстяну, С. Д. Танченку, О. М. Луговому, чабанам В. К.. Харлану, М. М. Теодору, доярці М. Д. Педченко, свинарці О. Д. Критінійта першому секретареві Кривоозерського райкому партії М. П. Гацуцу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Переконливим показником зміцнення економіки колгоспів і радгоспів було значне збільшення їх доходів та неподільних фондів. За роки семирічки грошові доходи артілей зросли майже в 2 рази, неподільні фонди — в 2,1 раза. На кінець семирічки вже 253 колгоспи і 84 (з 85) радгоспів області стали рентабельними господарствами. В 1965 році артілі одержали 38 млн. крб. прибутку, а радгоспи — 24 млн. карбованців.
Держава щедро постачала колгоспи і радгоспи досконалими сільськогосподарськими машинами, внаслідок чого невпинно зміцнювалася їх матеріально-технічна база. Після реорганізації МТС (1958 р.) артілі одержали близько 4 тис. тракторів, багато комбайнів, культиваторів, плугів, сівалок та ін. сільськогосподарської техніки. Підвищився рівень механізації всіх процесів виробництва, внаслідок чого зросла продуктивність праці в колгоспах.
У 1970 році на полях 231 артілі та 107 радгоспів працювало понад 13 тис. тракторів різних марок, що в 2,2 раза більше, ніж було наприкінці 1950 року. Повністю механізовано оранку, сівбу, міжрядний обробіток просапних культур, збирання зернових і соняшнику. У 1968 році завершено електрифікацію колгоспів і радгоспів області. 1970 року в колгоспах і радгоспах діяло понад 500 механізованих ланок, які вирощували кукурудзу на площі 80 тис. га, цукрові буряки — на площі 12 тис. гектарів. Здійснюючи курс на комплексну механізацію в тваринництві, партійні, радянські і господарські організації спиралися на досвід роботи показових ферм, які діяли 1970 року в 35 господарствах.
Обласне об’єднання «Сільгосптехніки» та міжколгоспні будівельні організації області перші виконали восьмий п’ятирічний план на 114 проц., продали колгоспам і радгоспам обладнання для механізації трудомістких процесів на фермах на 26 680 тис. крб. при плані 23 423 тис. карбованців.
Партійні організації, Ради депутатів трудящих, профспілки та комсомольські організації, надаючи великого значення поширенню досвіду передовиків сільського господарства, з 1960 року створили в колгоспах і радгоспах 620 шкіл передового досвіду, 346 шкіл механізаторів. Багато з них працювало безпосередньо в бригадах і на фермах передовиків виробництва — свинарки О. Д. Критіної, чабана М. М. Теодора, бригадира тракторної бригади О. П. Рожка та інших. На базі бригади Героя Соціалістичної Праці І. М. Фейчера (колгосп ім. Леніна Новобузького району) проводилися районні семінари з питань вирощування просапних культур без затрат ручної праці, а метод бригадира тракторної бригади (яка вирощувала худобу на м’ясо) колгоспу «Україна»
Врадіївського району О. П. Рожка вивчали на обласному семінарі 196 бригад і ланок. Багатий досвід у спеціалізації тваринництва набули в Новоодеському районі, де велику рогату худобу відгодовували госпрозрахункові виробничі бригади. Інтенсивно розвивалося тваринництво і в радгоспах Миколаївського району. Найважливіші ділянки виробництва очолювали комуністи. Так, в 1970 році з 14 з лишком тис. комуністів, що перебували на обліку в колгоспних і радгоспних партійних організаціях, майже 13 тис., або 88 проц. працювали безпосередньо на виробництві. В бригадах, на фермах та ін. виробничих дільницях створено 700 партійних і партійно-комсомольських груп. Важливу роль у боротьбі за піднесення сільського господарства відіграли економічні ради при обкомі КП України і райкомах партії, які провели велику роботу по вивченню і узагальненню економіки колгоспів і радгоспів, розробили цілий ряд практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Вже в 1966 році всі 253 колгоспи області перейшли на внутрігосподарський розрахунок і грошову оплату праці. За досягнуті успіхи у виробництві і продажу державі зерна озимих культур 1966 року Миколаївщині присуджено перехідний Червоний прапор ЦК КП України і Ради Міністрів УРСР. Головний Комітет ВДНГ нагородив область Дипломом першого ступеня.
У змаганні на честь 50-х роковин Великого Жовтня пам’ятного Червоного прапора ЦК КПРС, Президії Верховної Ради, Ради Міністрів GPCP і ВЦРПС удостоїлись радгосп «Реконструкція» Березнегуватського району, артілі ім. Героя Радянського Союзу М. І. Москаленка Новобузького району, ім. Кірова Вознесенського району; пам’ятного Червоного прапора обкому КП України і облвиконкому — радгосп ім. Леніна Жовтневого району, колгосп «Дружба» Первомайського району і Баштанське районне об’єднання «Сільгосптехніки».
Успішно виконали трудівники сільського господарства області восьму п’ятирічку. Понад план було продано 427 тис. тонн зерна, 25 тис. тонн соняшнику, 450 тис. тонн цукрових буряків, 33 тис. тонн овочів, 71 тис. тонн м’яса, 212 тис. тонн молока, понад 151 млн. штук яєць, 16 тис. цнт вовни та багато ін. сільськогосподарських продуктів. Важливим фактором, що сприяв зростанню сільськогосподарського виробництва, було використання поливних земель, площа яких в області досягла понад 60 тис. га. В ювілейному 1970 році хлібороби виростили і зібрали в середньому по 25,5 цнт зернових, у т. ч. по 28,3 цнт озимої пшениці та 285 цнт цукрових буряків з га. Валовий збір зерна становив близько 2 млн. тонн. В засіки Батьківщини того року засипано 819,3 тис. тонн зерна при плані 671 тис. тонн. Найкращих показників по продажу хліба державі добилися Врадіївський, Кривоозерський, Очаківський, Єланецький, Баштанський і Миколаївський райони. Найбагатший урожай цукрових буряків 355 цнт з га одержали буряководи Врадіївського району. На базі колгоспів в області вже створено чимало промислових підприємств, що у майбутньому мають стати основою аграрно-промислових комплексів. Невпинно зростає питома вага робітників, зайнятих у сільському господарстві або ж на підприємствах, що його обслуговують і розташовані в сільській місцевості.
Розширюється шефська допомога робітничих колективів трудівникам сільського господарства. Тільки протягом восьмої п’ятирічки за їх участю введено в експлуатацію близько 250 кормоцехів, обладнано понад 640 кормокухонь, пущено понад 400 доїльних установок, виконано монтажні роботи для зрошення 5 тис. га земель, побудовано 40 га теплиць тощо. Всебічна допомога міста селу — яскрава демонстрація нездоланної сили союзу робітничого класу і колгоспного селянства.
Найбільше відзначились у ювілейному соціалістичному змаганні радгоспи «Богданівна» Доманівського району, «Авангард» Жовтневого району, артілі ім. І. В. Мічуріна Кривоозерського району, «Україна» Веселинівського району. Вони нагороджені Ленінськими ювілейними почесними грамотами ЦК КПРС, Президії Верховної Ради CPCP, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. За успіхи, досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва і виконанні восьмого п’ятирічного плану, звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно Л. Р. Апостоловій, М. С. Бойку, В. Г. Громовій, І. С. Дергачову, В. Г. Личку, І. М. Максимову, М. І. Стрекаловій, X. І. Цушку, В. Г. Шевченку. Радгосп «Агрономія» Арбузинського району нагороджено орденом Жовтневої Революції, колгосп «Україна» Врадіївського району — орденом Трудового Червоного Прапора, а радгосп «Південний» Жовтневого району— орденом «Знак Пошани». 118 передовиків виробництва удостоєні ордена Леніна, 153 — ордена Жовтневої Революції, 621 — ордена Трудового Червоного Прапора.
Згідно з Директивами XXIV з’їзду КПРС по п’ятирічному плану розвитку народного господарства СРСР на 1971 — 1975 рр. середньорічне виробництво зерна в степовій зоні України, куди входить і Миколаївська область має досягти 20—22 млн. тонн, а середньорічна врожайність становитиме 27—30 цнт. з га. Відповідно до цього трудящі області щорічно вироблятимуть 2,2 мільйона тонн зерна, а продаж його державі досягне 1 млн. тонн. Вже першого року п’ятирічки хлібороби області виростили високий врожай зернових — по 28,2 цнт з га. Площі поливних земель розширяться на 30 тис. га. У зв’язку з цим розгорнеться спорудження Південнобузької, Спаської, Інгулецької та Явкинської зрошувальних систем. Значно зросте виробництво продукції тваринництва на промисловій основі. До 1975 року в області буде збудовано 55 великих механізованих ферм для відгодівлі свиней і великої рогатої худоби, 8 молочнотоварних комплексів.
Удвічі збільшиться виробництво овочів, значно підвищиться виробництво винограду за рахунок створення в південних районах області спеціалізованих виноградарських радгоспів, площа яких до кінця 1971 року досягне 24 тис. гектарів.
Із піднесенням економіки, продуктивних сил поліпшується добробут трудящих, що є найвищою метою економічної політики партії, яка неухильно дбає про створення умов для всебічного розвитку здібностей і творчої активності радянських людей. Тільки за восьму п’ятирічку заробітна плата робітників і службовців зросла на 40 проц. У 1970 році оплата людино-дня в колгоспах становила 3 крб. 64 коп.— у два рази більше середньорічної оплати за минулу п’ятирічку. Протягом 1965—1970 рр. вклади населення в ощадних касах зросли в 2,3 раза, в т. ч. на селі — в 3,1 раза, і становили 130 млн. крб. Понад 198 тис. чоловік одержували пенсію.
В післявоєнні роки за рахунок державних, кооперативних вкладень в області побудовано 4 млн. кв. метрів житла. Ця площа майже в три рази більша за весь житловий фонд Миколаєва в 1940 році. Крім того, в селах і містах колгоспники, робітники та службовці спорудили 120 тис. індивідуальних житлових будинків. За восьму п’ятирічку трудящі області одержали понад 1,8 млн. кв. метрів нового житла, за цей час газифіковано близько 90 тис. квартир та індивідуальних будинків, або в 2,2 раза більше, ніж за весь післявоєнний час. Виросли нові житлові райони у Миколаєві, Первомайську, Вознесенську, Снігурівці, Жовтневому; при Ольшанському цементному і Засільському цукровому заводах з’явилися нові селища. 170 млн. крб. буде витрачено на житлове будівництво протягом 1971—1975 рр., що на третину більше, ніж у роки восьмої п’ятирічки. Вдосконалюється система побутового обслуговування. З 1950 по 1971 рік його обсяг зріс у середньому по області в 6 разів, а в сільській місцевості — у 8 разів. В 1970 році на Миколаївщині працювали 1244 майстерні і ательє побутового обслуговування, з них 475 — на селі.
Тільки за післявоєнний час 22 села області перетворено на селища міського типу, до розряду міст віднесено села Жовтневе, Снігурівку, Новий Буг. На селах звичними спорудами стають просторі будинки культури, двоповерхові універмаги, спеціалізовані крамниці, підприємства побутового обслуговування, міжколгоспні будинки відпочинку, комфортабельні готелі. 1970 року витрати на поліпшення охорони здоров’я становили 2 млн. крб., тобто в 2,5 раза більше ніж у 1950 році. З кожним роком зростає мережа медичних закладів і кількість медпрацівників в них. В 1970 році в області функціонувало 899 лікувально-профілактичних закладів, 5 санаторіїв. В усіх цих закладах працювало близько 23 тис. медпрацівників.
На 10 тис. жителів в області припадає 21 лікар і 82,3 працівника середнього персоналу проти відповідно — 6,3 і 24,6 в 1940 році. Кількість лікарняних ліжок за цей період зросла в тому ж розрахунку на 10 тис. чоловік населення з 36,3 до 104,42. 16 нових лікарень буде збудовано в області протягом дев’ятої п’ятирічки. У 1970 році за путівками профспілок на курортах і в санаторіях лікувалося понад 6 тис. трудящих. В піонерських і шкільних таборах відпочивало понад 47,6 тис. хлопчиків і дівчаток.
Велика увага приділяється вихованню і навчанню підростаючого покоління. В 1970 році в області було 452 дитячих дошкільних заклади, в яких виховувалось 41,5 тисячі дітей, тоді як у 1940 році таких закладів було 92, а кількість дітей в них — 3,9 тисячі.
1961 року в області завершено перехід до обов’язкової восьмирічної освіти. В 1970/1971 навчальному році тут налічувалося 874 денні загальноосвітні школи, в яких навчалося 179,6 тис. учнів, а всього в області — 1 тис. загальноосвітніх шкіл. За охопленням навчанням дітей це майже в 3 рази більше, ніж 1914 року, коли на Миколаївщині було 740 шкіл на 68,2 тисячі учнів, до того ж тоді понад 90 проц. шкіл були початковими. Протягом восьмої п’ятирічки збудовано 129 нових шкіл. А за роки дев’ятої п’ятирічки відчинять двері ще 150 шкіл. 1970 року у всіх школах працювало 13 тис. вчителів. За післявоєнні роки 45 вчителям області присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР.
Підвищується загальноосвітній рівень колгоспників, поглиблюються їх знання в галузі агрономії, зоотехнії, механізації та електрифікації, конкретної економіки. Зростає також фаховий рівень керівних кадрів колгоспів і спеціалістів сільського господарства. Утверджується якісно нове поняття про радянського селянина — високоосвіченого, активного у праці господаря землі і своєї долі.
Інженерів-кораблебудівників, учителів математики і фізики, української мови і літератури, фахівців холодильної промисловості та машинобудування, інженерів-будівельників готують вузи області — ордена Трудового Червоного Прапора кораблебудівний інститут ім. С. О. Макарова, педагогічний інститут ім. В. Г. Бєлінського, Первомайський загальнотехнічний, Миколаївський будівельний та Миколаївський культурно-освітній факультети. В них навчається 9,5 тис. студентів. 16 середніх спеціальних навчальних закладів охоплюють 15,9 тис. юнаків і дівчат. Близько 7 тис. спеціалістів за 1970 рік підготували 25 профтехучилищ. Якщо в 1960 році на кожну тисячу чоловік населення області 128 чоловік було з вищою і середньою освітою, то в 1970 році — 255. В 1970 році тут було наукових працівників 1277, у т. ч. 165 докторів і кандидатів наук.
Немає майже жодної галузі науки, у якій би не працювали вчені-миколаївці — уродженці області, вихованці її вузів. Серед них — біологи академіки АН УРСР, заслужені діячі науки УРСР Герой Соціалістичної Праці О. В. Квасницький, А. О. Сапєгін (1883—1946), заслужений діяч науки УРСР К. М. Леутський; в галузі технічних наук — член-кореспондент АН УРСР В. М. Бузник, дійсний член ВАСГНІЛ П. М.”Василенко; доктор хімічних наук, заслужений діяч науки УРСР О. І. Юрженко; доктор геолого-мінералогічних наук, почесний член Географічного товариства СРСР П. К. Заморій; професор, лауреат Всесоюзного конкурсу піаністів П. О. Скловський; доктори медичних наук К. І. Кульчицький, А. І. Середницький та інші.
У підвищенні культурного рівня трудящих, формуванні у них комуністичного світогляду важливу роль відіграють обласне літературне об’єднання, об’єднання «Стапель» і «Вогні новобудов», літературні групи на заводах і при газетах. Допомогу молодим літераторам області подають письменники старшого покоління — уродженці Миколаївщини, поети і літературознавці.
Незмінним успіхом глядачів користуються вистави обласного російського драматичного театру ім. В. П. Чкалова, обласного українського музично-драматичного театру, театру ляльок та інших. Славиться область своїми самодіяльними театрами, особливо Первомайським, Вознесенським, Братським, які удостоєні почесних найменувань народних. Крім українських і російських п’єс, на сцені самодіяльних колективів ставляться драматичні твори братніх народів СРСР, світова класика. Так, дотепну сучасну комедію білоруського письменника А. Макайонка «Лявоніха на орбіті» показали глядачам аматори Миколаївського районного будинку культури.
Велику роботу щодо естетичного виховання трудящих проводять обласна державна і народна філармонії, музичне училище, 45 музичних шкіл і філіалів. Особливо високого рівня досягла музична художня самодіяльність області. В її творчому здобутку — майстерне виконання таких складних творів, як вальс з балету «Лебедине озеро» П. І. Чайковського, ораторія на тему української народної пісні «Взяв би я бандуру» К. Я. Домінчена. Про творчі успіхи місцевих музик свідчить збірка пісень аматорів «Співає Миколаївщина», видана 1958 року, такі твори, як «Марш суднобудівників», «Пісня про 61 комунара», «Поема про десантників-визволителів Миколаєва».
Соціалізм не тільки відкрив трудящим масам широкий простір до цінностей духовних, але й зробив їх безпосередніми творцями культури, свідченням чого є небачений розмах народної творчості.
Всього в області працюють більше як 6 тис. колективів художньої самодіяльності, в яких беруть участь 85 тис. чоловік. Самодіяльні артисти Миколаївщини здобула 27 золотих, срібних і бронзових медалей під час республіканського фестивалю народного мистецтва, присвяченого 50-річчю Великого Жовтня. Високу оцінку дістав звітний концерт самодіяльних митців області в м. Києві. А на республіканському конкурсі, присвяченому 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, аматори художньої самодіяльності завоювали 102 медалі з різних жанрів самодіяльного мистецтва. Особливо відзначилася сільська самодіяльність: народний хор села Баловного Жовтневого району, Братський дівочий ансамбль, танцюристи з Баштанки, інструментальний ансамбль «Колос» з колгоспу «Україна» Очаківського району та інші.
18 самодіяльним мистецьким колективам області присвоєно почесне звання народних і заслужених, серед них Первомайській хоровій капелі міського будинку культури, заслуженому духовому оркестру УРСР Чорноморського суднобудівного заводу, духовому оркестру колгоспу ім. Горького Кривоозерського району, Ново-одеському самодіяльному танцювальному колективу тощо.
Багато творів радянських митців — членів обласного відділення Спілки художників України експонуються в обласному художньому музеї ім. В. В. Верещагіна й картинній галереї м. Нового Буга.
Визначні майстри декоративного народного розпису працюють в Арбузинському районі. Твори Д. Дробот, М. Кислицької, П. Лук’яненка з села Садового — різні панно, малюнки рослинного та геометричного орнаменту, — не раз експонувалися на обласних і республіканських виставках народного мистецтва.
На Миколаївщині — понад 1 тис. кінотеатрів і кіноустановок, близько 1 тис. будинків культури і клубів, 1780 бібліотек (у 1950 році — 900) з книжковим фондом 12 млн. книг.
Велику виховну роботу проводять 4 державні музеї: обласний краєзнавчий і художній ім. В. В. Верещагіна в Миколаєві, музей ім. О. В. Суворова в Очакові та ім. «Партизанської іскри» в с. Кримці Первомайського району. Крім того, в області — понад 450 народних музеїв, ленінських кімнат і куточків революційної, бойової та трудової слави, більшість яких створена до 50-річчя Великого Жовтня і 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. Музей історії суднобудування на заводі ім. 61 комунара, краєзнавчі музеї в селах Тернівці (Жовтневого району), Ново-петрівці (Снігурівського району), Баштанці, Ленінський музей у Володимирівській школі-інтернаті Казанківського району за змістовну роботу нагороджені грамотами і преміями Міністерства культури УРСР.
Про потяг трудящих до друкованого слова свідчить те, що на кожну тисячу жителів передплачується 1546 примірників періодичних видань. У змаганні за краще розповсюдження преси область у 1966—1969 рр. посідала друге місце, а в 1970—1971 рр. — перше місце в республіці. Велику роль у комуністичному вихованні трудящих відіграють обласні газети «Південна правда» (виходить українською і російською мовами тиражем понад 180 тис. примірників) і «Ленінське плем’я» (тираж 52 тис.). Видається також 19 районних газет (тиражем понад 120 тис. примірників), 101 багатотиражка. У роботі обласної і місцевих газет беруть участь близько 44 тис. робсількорів.
За післявоєнні роки у 10 разів збільшився в області продаж книг. Протягом цього часу Миколаївському облкниготоргу 17 разів присуджувалися перші місця у всесоюзному і республіканському змаганнях. За успіхи, досягнуті в соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, йому вручено Ленінську ювілейну почесну грамоту ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
Миколаївщина — область суцільної радіофікації. Тут є кілька ультракороткохвильових радіостанцій. У квартирах трудящих —130 тис. телевізорів. В області 19 редакцій районного і близько 130 редакцій фабрично-заводського і колгоспно-радгоспного радіомовлення.
На Миколаївщині працюють 67 народних університетів з 82 факультетами та відділеннями, 643 лекторії. Активну участь у культосвітній роботі беруть широкі кола інтелігенції. Обласна організація товариства «Знання» об’єднує понад 12 тис. лекторів.
Значну роботу проводить обласна організація Українського товариства охорони пам’ятників історії і культури. На Миколаївщині 820 пам’яток історії, культури, архітектури, 400 меморіальних до-шок, 200 з яких встановлено до 50 річчя Великого Жовтня. Серед визначних пам’яток дорадянського часу відомий заповідник «Ольвія», пам’ятники О. В. Суворову і Р. Г. Судковському в Очакові, будинок обсерваторії в Миколаєві та інші.
Свідченням безмежної поваги радянських людей до пам’яті героїв, що віддали своє життя за соціалістичну Батьківщину в роки Великої Вітчизняної війни, є 398 пам’ятників бойової слави у містах і селах області. Подвиг військ 3-го Українського фронту в боях за визволення Миколаївщини увічнить меморіальний комплекс «Березнегуватсько-Снігурівська операція», що складається з 20 пам’ятників.
Все ширше впроваджуються в життя трудівників міст і сіл області нові радянські народні обряди: свята корабелів, мистецтв, вулиць, зими, першої борозни, врожаю, дні трудової слави, дні і свята призовника, проводи до лав Радянської Армії, урочиста реєстрація шлюбу і запис новонароджених, комсомольські весілля, вечори повноліття, посвячення в робітники, в колгоспники тощо.
Особливо цікаво проводяться свята «Серпа і молота» та День виноградаря, що стали вже в області доброю традицією. Обласне свято «Серпа і молота» відбувається в два етапи — перший у січні, а другий у травні. Спочатку колектив кожного колгоспу і радгоспу гостинно приймає у себе делегацію шефів, знайомить їх з успіхами у виробництві, економіці, культурі, побуті. Потім весною влаштовуються свята в районі й обласному центрі, де робітники і колгоспники рапортують про трудові досягнення, проводяться урочисті паради, тріумфальні кола пошани, театралізовані видовища, масові гуляння на площах, у парках, на вулицях міст і сіл. У День виноградаря стало звичаєм вшановувати кращих виноградарів розкішним вінком з виноградних грон.
Міцно увійшла в життя і побут трудящих фізична культура. За останні роки в області обладнано 14 стадіонів, 237 комплексних спортивних майданчиків, багато футбольних полів, баскетбольних, волейбольних майданчиків і тенісних кортів. З 1950 року кількість фізкультурників зросла в 4 рази. Тепер їх більше чверті мільйона. Тільки в 1970 році 62 спортсмени стали переможцями республіканських і всесоюзних змагань і завоювали 50 золотих медалей.
Невпинно зростає громадська активність трудящих краю в процесі комуністичного будівництва. Великою бойовою силою в мобілізації їх на трудові звершення виступає 60-тисячна армія комуністів. 70 проц. комуністів працюють у сфері матеріального виробництва. У післявоєнні роки обласну партійну організацію очолювали досвідчені організатори: А. П. Кириленко — нині член Політбюро ЦК КПРС, секретар ЦК КПРС, а також І. М. Філіппов, А. С. Маленкін, О. В. Іващенко, Т. Т. Попльовкін, Я. П. Погребняк, якого обрано секретарем ЦК КП України. Зараз її очолює член ЦК КП України В. О. Васляєв.
В області — понад 100 Героїв Соціалістичної Праці, 1135 кавалерів ордена Леніна, в т. ч. 466 трудівників сільського господарства, 372 робітники промисловості і транспорту, 66 вчителів, 36 медичних працівників. Понад 56 тис. чоловік нагороджено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». 10 593 кращих синів і дочок народу обрано до місцевих Рад депутатів трудящих. 66.6 проц. народних обранців — робітники і колгоспники, 41 проц.— жінки, близько 48 проц,— комуністи. При Радах утворено 2059 постійних комісій, в роботі яких беруть участь понад 11 161 депутат. У складі
обласної Ради депутатів трудящих (голова — М. Ю. Куліш) —124 депутати. На громадських засадах при виконкомах Рад створено тридцять сім позаштатних відділів. Практичну допомогу в роботі надають їм численні громадські самодіяльні організації: 551 сільський комітет, 2216 квартальних і вуличних комітетів, 780 рад клубів і бібліотек, майже тисяча батьківських шкільних комітетів, більше тисячі товариських судів та багато інших організацій.
Профспілкові організації області об’єднують близько 370 тис. робітників і службовців, з яких 25 тис. беруть активну участь у роботі 583 постійно діючих виробничих нарад. З ініціативи профспілок створено і діють 296 шкіл комуністичної праці, 646 шкіл передового досвіду, 562 економічні школи, семінари і гуртки.
Обласна комсомольська організація налічує понад 104 тис. юнаків і дівчат. Комсомольські організації — ініціатори багатьох починань серед колективів промислових підприємств, колгоспів і радгоспів. Вони шефствують над будівництвом великих кораблів. Комсомольською будовою було оголошено спорудження Ольшанського цементного заводу. Багато комсомольців очолюють комсомольські молодіжні бригади механізації ферм, вирощення високого врожаю пшениці, цукрових буряків, кукурудзи. Разом з організаціями ДТСААФ, секціями старих комуністів при організаціях товариства «Знання» і радами ветеранів комсомольці багато роблять для військово-патріотичного виховання молоді. Тільки 1966 року в поході по місцях бойової і трудової слави взяли участь 92 тис. комсомольців і молоді. Щороку, в день Військово-Морського Флоту, юнаки і дівчата Миколаївщини вирушають в традиційний похід-десант, що повторює шлях героїв-ольшанців.
Партійні і громадські організації області приділяють велику увагу інтернаціональному вихованню трудящих. Велика дружба зв’язує робітників і селян Миколаївщини з трудящими інших областей і республік країни. Традиційним стало змагання корабелів Миколаєва з суднобудівниками Ленінграда і Горького, обмін делегаціями, спеціалістами та виставками.
Трудівники сільського господарства області змагаються з хліборобами Херсонщини, працівники радгоспів і колгоспів Баштанського району з трудящими Ново-кубанського району Краснодарського краю. Протягом 1966—1968 рр. в області проведено Дні Російської Федерації, Азербайджану, Грузії, Молдавії, вечори -культури Туркменської РСР, масові зустрічі з учасниками всесоюзних фестивалів студентів педвузів і молодих поетів. Зворушливими були зустрічі з письменниками Болгарії в Новоодеському і Жовтневому районах, вечори дружби з трудящими Чехословаччини, Угорщини, Польщі, Югославії в Очакові, Доманівському й Снігурівському районах. Велика дружба зв’язує молодь українського міста Первомайська з містом Первомайськом Пловдівського округу Народної Республіки Болгарії. Коли імперіалісти спровокували контрреволюційний заколот в Угорщині, трудящі Миколаївщини відправили угорському народу тисячі тонн цементу й ешелони з продовольством. Через спеціальні рахунки обласної, міської і районних контор Держбанку із заощаджень трудящих надходять десятки тисяч карбованців у фонд допомоги героїчному в’єтнамському народу. Працюють обласна і районні комісії сприяння Радянському Комітету Миру.
Нездоланна сила почуття єдиної родини, соціалістичний інтернаціоналізм та дружба народів стали рушієм величезних завоювань у господарському та культурному будівництві, якірми пишаються трудящі Миколаївщини.
Озброєні рішеннями XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, трудівники міст і сіл області свято бережуть і примножують героїчні традиції рідного краю, втілюють у життя завдання дев’ятої п’ятирічки, що буде важливим етапом у дальшому просуванні радянського суспільства на шляху до комунізму.
В. Я. БОРОДАТИЙ, Я. І. КРОМ, Л. М. ПРОЦЕНКО, М. П. ЯРКІН