Балта, Балтський район, Одеська область (продовження)
Настав січень 1920 року. Червоноармійські частини, громлячи денікінців, підійшли до Балти. їм на допомогу виступили партизани Балтського, Ананьївського та інших повітів. Об’єднавши свої сили, вони взяли під контроль залізничну магістраль Слобідка—Рибниця і відрізали відступаючим білогвардійцям шлях до Румунії. Незабаром в районі станції Слобідка партизани з’єднались з частинами 45-ї стрілецької дивізії і в її складі взяли участь у визволенні Балти. На початку лютого денікінців було вигнано з міста. Тут і в повіті остаточно встановлюється Радянська влада. В телеграмі голови Балтського повітового революційного комітету Одеському губревкому 17 лютого говорилося про створення органів Радянської влади в місті і повіті.
Приступили до роботи відділи ревкому — охорони здоров’я та народної освіти, соціального забезпечення, земвідділ, раднаргосп, військкомат. Для швидкої відбудови народного господарства Балтський ревком проводить мобілізацію всіх робітників-спеціалістів і направляє їх на роботу. В місті відкривається миловарний завод, артіль по ремонту сільськогосподарського інвентаря, розпочалася відбудова електростанції, шкірзаводу. Частина підприємств за відсутністю коштів на їх експлуатацію здавалась в оренду. За договором орендар зобов’язувався відремонтувати підприємство і розпочати випуск продукції. Тут встановлювався робітничий контроль. Для відродження господарства і впорядкування міста влаштовувалися суботники. Перший з них був проведений 1-го Травня 1920 року.
Велике значення партійні і радянські органи надавали встановленню міцних зв’язків з селянством. Запроваджуючи в життя закон Всеукраїнського революційного комітету «Про землю» від 5 лютого 1920 року, Балтський ревком передав селянам без викупу всі поміщицькі та інші землі нетрудового користування. Для забезпечення безкінних господарств тяглом і реманентом в повіті створювались прокатні пункти. Було проведено двотижневу насіннєву розверстку, під час якої у куркулів вилучались лишки зерна і передавалися біднякам. В проведенні весняної сівби селянам допомагали бійці 51-ї Перекопської дивізії, що прибула в повіт для боротьби з бандитизмом. Весняні польові роботи було завершено успішно, засіяно 272 тис. десятин землі. Балтський революційний комітет розгорнув роботу по залученню селян до колективного обробітку землі. В 1920 році в повіті було створено 5 сільськогосподарських артілей, а в наступному році — ще 9 і.
Серйозну увагу парторганізація і ревком приділяли підготовці виборів до Рад. З 20 березня почали працювати волосні та сільські виборчі комісії. Куркулі будь-що намагалися пролізти до радянських органів. Але під керівництвом більшовиків селяни давали їм рішучу відсіч. 6 квітня в Балті відкрився Перший повітовий з’їзд Рад, на якому були присутні 242 делегати. На ньому обрано повітвиконком в складі 15 чоловік, з них — 4 комуністи і 10 співчуваючих. З допомогою міської партійної організації, яка в листопаді 1920 року мала 215 комуністів, повітова Рада продовжила роботу по відбудові народного господарства, ліквідації розрухи.
Одним з головних завдань була організація комітетів незаможних селян — опори диктатури пролетаріату на селі. За активною участю КНС Рада і повітова парторганізація почали наступ на сільську буржуазію. З 20 серпня був оголошений «похід на куркуля». У сільських глитаїв відбиралися надлишки землі і інвентаря, які передавалися незаможникам.
Велика робота партійних і радянських органів на селі давала свої позитивні наслідки. Міцнів союз міських і сільських трудівників. Утворювалися комісії по проведенню місячника допомоги робітника селянинові. Комісії організовували по селах ремонтні і ковальські майстерні, лагодили шляхи тощо. Селяни в свою чергу постачали робітникам хліб.
У зв’язку з нападом на нашу країну польських інтервентів у місті і повіті проводились господарсько-політичні кампанії: «Тиждень зміцнення фронту», «Тиждень допомоги хворому і пораненому червоноармійцю» та інші. За «Тиждень зміцнення фронту», що відбувався 1—7 листопада 1920 року, в фонд Червоної Армії було зібрано 396 кожушків, 2000 пар білизни, 120 шинелей і понад 11 млн. крб. грішми. Проводилася реквізиція теплих речей і лишків продовольства у буржуазії. Міські робітники віддали у фонд допомоги червоним бійцям частину свого і без того мізерного хлібного пайка. Багато комуністів влилося в ряди діючої армії.
Балтський повітовий з’їзд представників Рад і комнезамів, що відбувся в жовтні 1920 року, виніс постанову вважати всіх учасників з’їзду мобілізованими і готовими до відправлення на фронт. Таке ж рішення прийняла комсомольська організація Балти і повіту. Вона почала утворюватися ще в 1919 році, але до 1920 року діяла періодично. Після закінчення боротьби з денікінщиною комуністи подбали про відновлення роботи свого бойового помічника. В другій половині серпня 52 делегати від комсомольців повіту зібралися на свій перший з’їзд. На ньому було утворено повітову комсомольську організацію, яка налічувала тоді 352 члени. В Балті було 85 комсомольців.
Члени КСМУ поряд з комуністами брали активну участь в боротьбі проти куркульсько-націоналістичних банд, що протягом 1920—1921 рр. діяли в повіті. У цей тривожний час бандити вбили членів Балтської Ради П. Астратонова, В. Вайнштейна, Ф. Крижанівського, по-звірячому закололи вилами комсомолку К. Самойлову, порубали Є. Сорокатого і С. Ухожанського. «Найбільше зло,— писала 9 жовтня 1920 року газета „Большевик”,— це надзвичайно розвинений бандитизм. Особливо лютували зграї Заболотного». На початку того ж року з числа членів КП(б)У і КСМУ був створений загін частин особливого призначення — ЧОП, яким керувала трійка по боротьбі з бандитизмом на чолі з керівником Балтської надзвичайної комісії С. П. Тарасовим. Проти бандитів активно діяла надіслана в Балту кавалерійська бригада на чолі з Г. І. Котовським. 5 травня в районі Крижополя котовці знищили зграю Тютюнника. У другій половині серпня великої поразки було завдано і банді Заболотного. Внаслідок активних дій бригади, загонів ЧОП, допомоги місцевого населення, а також амністії, яку у березні 1921 року проголосив V Всеукраїнський з’їзд Рад, бандитизм у повіті пішов на спад. У жовтні 1921 року в Балту добровільно з’явилися з повинною 200 бандитів на чолі з своїм «батьком» Малим. Всього за 1921 рік перестали існувати 199 різних куркульських зграй. У січні 1922 року з бандитизмом в повіті було покінчено.
Безмірна віра трудящих в торжество ленінських ідей допомогла їм не тільки справитися з бандитизмом, а й успішно подолати величезні труднощі, пов’язані з розрухою і голодом. «Політичний стан в повіті непоганий,— читаємо в одному з документів того часу,— економічний стан задовільний. Політичний бандитизм не проявляється… Радянський апарат в повіті в організаційному відношенні зміцнів і справляється з своїми обов’язками. Сільське господарство відбудовується. Все це створює тверду економічну і політичну базу для Радянської влади в Балтському повіті».
В 1921 році у зв’язку із запровадженням непу розгорнула діяльність спожив-спілка. Вона робила товарообмінні операції через сільські та міські споживчі організації. Цей товарообмін в якійсь мірі послаблював напружене становище з продовольством. У 1921 році в 14 волостях Балтського повіту був неврожай. 25 проц. господарств ледве повернули насіння. І все ж, незважаючи на важкий стан у повіті з хлібом, трудящі чим могли допомагали населенню губерній, які потерпіли від посухи. На підприємствах міста і по селах у фонд допомоги голодуючим збиралися продовольчі товари, кошти. Трудящі приймали до себе переселенців та їхніх дітей. Тільки в березні 1922 року в повіті розмістили 200 хлопчиків і дівчаток з Поволжя. Цього ж місяця в Балту приїхали М. 1. Калінін і Г. І. Петровський. Виступаючи на мітингах та партзборах, вони закликали трудящих міста і повіту посилити допомогу голодуючим, боротися з розрухою, щоб якомога швидше вийти з продовольчої кризи.
У цей тяжкий час партійні і радянські органи роблять все можливе для поліпшення матеріального становища трудівників Балти. Міську бідноту поселяють в хороші квартири, розподіляють між нею промислові товари тощо. У 1923 році постійну допомогу від держави отримували 220 членів сімей червоноармійців і жертв білого терору.
Протягом 1920—1923 рр. чимало було зроблено в справі охорони здоров’я трудящих. До літа 1920 року в основному покінчили з епідеміями. Велику роль у цьому відіграв протиепідемічний загін, надісланий з Одеси. При його сприянні споруджувалися лікарні, медпункти. У 1923 році в повіті було вже 11 лікарень і 23 дільничні амбулаторії, працювали секція охорони дитинства, будинок для малят, ясла. В місті відкрито 10 будинків для безпритульних дітей. Цією роботою займався здебільшого жіночий відділ, створений при Балтському повітовому парткомі. В його організації дійову допомогу подав Одеський відділ по роботі серед жінок, яким керувала Г. М. Панкратова (згодом відомий історик). Жінки провадили роботу також в громадських їдальнях, дитячих яслах, школах.
Величезні труднощі довелося долати відділу народної освіти. За час громадянської війни багато шкільних будинків було зруйновано. Не вистачало підручників, зошитів, відчувалась гостра нестача вчителів. Незважаючи на це, у 1920 році дітей в школах вчилося більше, ніж до революції. Для підготовки педагогічних кадрів у Балті створено курси. У липні 1920 року в місті відбувся з’їзд учителів, на якому розроблено програму розвитку народної освіти в повіті. В Балті проводилося велике культурне будівництво. На початок 1923 року тут працювало вже 5 загальноосвітніх шкіл, 7 шкіл лікнепу. Було відкрито кілька бібліотек, 2 театри, музичну студію, міський музей. З 1920 року виходила повітова газета «Балтські вісті», яка пізніше стала називатись «Червоне село».
Громадськість Балти дбала про те, щоб місто набуло впорядкованого, культурного вигляду. Відбудовувався житловий фонд, ремонтувалися шляхи. 12 квітня 1923 року трудівники Балти і найближчих сіл провели недільник. Його учасники надіслали телеграму В. І. Леніну, в якій писали: «Організовані в профспілки робітники м. Балти і незаможні селяни навколишніх сіл у кількості до двох тис. чоловік, що зібралися після проведення недільника… по закладанню парку Вашого імені, шлють Вам свій полум’яний привіт і палке побажання якнайшвидшого видужання і заняття свого поста у керма світової революції».
Всім господарським і культурним будівництвом у місті і повіті керувала партійна організація, що в січні 1922 року налічувала 1130 членів і кандидатів партії. Урочисто відзначили трудящі Балти п’ятиріччя Великої Жовтневої соціалістичної революції. 250 активних учасників боротьби за встановлення і зміцнення Радянської влади були нагороджені грамотами «Герой-незаможник Одеської губернії». І. К. Дячишина та М. Корнева представили до нагороди орденом Червоного Прапора. Зважаючи на великі заслуги І. К. Дячишина в боротьбі за владу Рад, Балтський повітовий виконком перейменував Балтську волость в Івано-Дячишинську.
У березні 1923 року за новим адміністративним поділом Балта стала центром однойменного округу і району. 24 листопада наступного року президія ВУЦВКу прийняла рішення про передачу Балтського району до новоутвореної Молдавської АРСР5. З того часу і по 1929 рік Балта була її столицею.
Комуністична партія і Радянський уряд подавали молодій республіці допомогу в піднесенні її економіки і культури. Величезні кошти асигнувались на розвиток промисловості, сільського господарства, на культурне будівництво. У 1925 році в Балті створено Молдавський промкомбінат, до якого увійшли 18 дрібних підприємств. Наступного року деревообробний цех промкомбінату перетворено в державну меблеву фабрику, яка на кінець другої п’ятирічки дала продукції на 1 млн. крб. У тому ж 1926 році кравецький цех комбінату реорганізовано в швейну фабрику. Значно розширюється шкірзавод. Артіль металевих виробів почала випускати терези. Став до ладу цегельний завод.
Зростало і впорядковувалося місто. З’явилися нові будинки, вулиці забруковувалися, прокладалися тротуари. Став до ладу водопровід. В 1926 році почала працювати електроводолікарня, роком пізніше — пологовий будинок.
Розширюється сітка шкіл, відкриваються педагогічний технікум і радпартшкола. Місцева друкарня випускала підручники, політичну і художню літературу російською, українською та молдавською мовами. Виходила газета «Червоний орач» тиражем в 7,2 тис. примірників. Створюється молдавський національний театр, для якого побудували спеціальне приміщення (тепер — районний Будинок культури).
У 1929 році столицю МАРСР було переведено до Тирасполя, але господарське і культурне будівництво в Балті не скорочувалося. Особливо виросла промисловість за роки передвоєнних п’ятирічок. На місці колишніх майстерень напівкустарного типу виникли нові фабрики, заводи, підприємства харчової промисловості. Так, у 30-х роках на базі артілі по виробництву терезів було створено завод. Значно розширилась швейна фабрика, де працювало 10 цехів. Стали до ладу хлібопекарний і миловарний заводи. У 1933 році шкіряний завод був повністю реконструйований. Почали працювати килимарна майстерня, 2 цегельні заводи і 3 нові млини, а у 1934 році — маслосирзавод.
Поряд з промисловістю розвивалося і сільське господарство, яким займалися жителі околиць Балти. В 1928—1930 рр. вони об’єдналися в колгоспи ім. Леніна та ім. Калініна. На червень 1932 року в Балтському районі вже було колективізовано близько 70 проц. бідняцько-середняцьких господарств, створено 90 колгоспів та 2 комуни. Працювало 2 МТС — Балтська і Піщанська.
У 1935 році на підприємствах та в колгоспах Балти поширюється стахановський рух. Сьомий зліт ударників Балтського району, що відбувся 1 листопада 1935 року, закликав «зробити методи Стаханова здобутком кожного робітника і колгоспника». Виконуючи настанову зльоту, трудящі розгорнули змагання за краще оволодіння технікою, збільшення випуску продукції тільки відмінної якості.
Багато праці трудівники доклали до перетворення Балти в квітуче соціалістичне місто. Розширювався житловий фонд, поліпшувалося побутове і медичне обслуговування населення. Перед війною в місті працювало 10 лікувальних закладів.
Зростала сітка шкіл. На початку 1939 року сотні юнаків і дівчат навчалися в учительському інституті, сільськогосподарському, будівельному та медичному технікумах, зооветшколі.
Мирне щасливе життя панувало в місті. І хоч війна невпинно наближалася до кордонів нашої країни, не хотілося вірити в її неминучість. Але на світанку 22 червня 1941 року вона прийшла в наш радянський дім.
З перших днів війни заклик партії «Все для фронту, все для перемоги!» став законом для трудящих Балти. Тисячі жителів добровольцями і по мобілізації пішли захищати Вітчизну від фашистських загарбників. А ті, що лишилися, працювали вдень і вночі, щоб дати фронтові все необхідне. Всі, від малого до старого, виходили копати окопи, протитанкові рови. У місті для боротьби з диверсантами створюється винищувальний батальйон. Роботами по перебудові народного господарства міста і району на, воєнний лад, будівництвом оборонних споруд, евакуацією людей, техніки і худоби в глибокий тил керував райком партії на чолі з першим секретарем С. Ф. Булахом (загинув при обороні Севастополя).
Незважаючи на те, що в Балті не було об’єктів стратегічного значення, фашисти вже через місяць після початку війни піддали місто бомбардуванню. В перших числах серпня велике угруповання ворога здійснило прорив фронту в районі Дубоссар.
Фашистські війська, вклинившись в нашу оборону в районі Балти—Кодими, 5 серпня захопили місто. 5-а кавалерійська дивізія Червоної Армії під командуванням генерала П. А. Белова одержала наказ визволити Балту і цим відкрити нашим військам шлях на Первомайськ.
З дні йшли запеклі бої. Будинок за будинком, вулицю за вулицею відбивали червоноармійці у ворога. Мешканці Балти допомагали радянським бійцям: вказували розташування вогневих точок противника, піклувалися про поранених. Загарбників було вибито з міста. Але через 2 дні обставини змусили наші війська відступити.
Балта знову потрапила до рук фашистів.
Тридцять два місяці тривала окупація. Територію між Бугом і Дністром Гітлер віддав на пограбування боярській Румунії. Тут було утворено т. зв. губернаторство Трансністрія. В місті діяли румунська сигуранца (таємна поліція), німецьке гестапо та італійська військова комендатура, які запроваджували в Балті і районі «новий порядок». Почалися масові арешти, знищення активістів і мирного населення. В перші ж дні окупації фашистські кати розстріляли 38 радянських військовополонених. На території допоміжного господарства зооветшколи вони закрили в конюшні і живцем спалили 80 чоловік. По дорозі на село Козацьке загарбники розстріляли 30 чоловік. У дворі нинішнього Будинку для старих фашистські недолюдки закатували 10 чоловіків і 5 жінок і серед них— вагітну. Гестапо і сигуранца створили гетто, куди зігнали єврейське населення не тільки Балти, але й навколишніх сіл. Всі ув’язнені були знищені.
Величезних збитків завдали загарбники народному господарству міста. Вони планомірно грабували промислові підприємства, культурно-побутові заклади, школи, лікарні. Тільки з шкірзаводу було вивезено обладнання, матеріалів та інших цінностей на 942,4 тис. крб., з меблевої фабрики — на 133,2 тис. крб. Матеріальна шкода, заподіяна ворогом Балті, перевищила 23 млн. карбованців.
Окупанти намагалися зробити з радянських людей слухняних рабів. Але безуспішно. Більшість жителів міста всіляко саботувала заходи ворога, уникала обов’язкової трудової повинності, як могла шкодила загарбникам.
У березні 1942 року викладач Одеського університету Т. Б. Брагаренко створила в місті підпільну антифашистську групу. Спочатку до неї входили 4 чоловіка — Т. Б. Брагаренко, М. В. Осокін, К. І. Сидоренко і О. Г. Шмальц. Але вже через кілька місяців число членів збільшилось до 42, а на 1 січня 1943 року їх стало 1203. Кожен з підпільників мав конкретне завдання. Так, колишній командир Червоної Армії Л. В. Якубовський був начальником штабу і готував підпілля до збройного виступу. І. М. Гук організовував диверсії на залізниці, В. М. Дерененко займався добуванням зброї і провадив агітаційну роботу серед румунських та італійських солдатів. В. М. Бабійчук створив на станції Балта групу, яка отруювала в ешелонах тварин, що вивозилися до Німеччини. Всією роботою підпільної організації керувало бюро в складі 5 чоловік. Патріоти поширили свою діяльність і на села району. Підпільні групи були створені в Андріяшівці, Немирівському, Бендзарах, Лісничівці. Вони розповсюджували зведення Радянського інформбюро, антифашистські листівки, перешкоджали окупантам вивозити до Німеччини награбоване добро, чинили диверсії. На залізниці Одеса — Київ, між станціями Слобідка і Борщі, підпільники підірвали ешелон; на аеродромі біля села Перельотів вивели з ладу техніку; перешкоджали надходженню з району зерна і худоби. Представники балтської окупаційної адміністрації все частіше почали просити війська для боротьби проти народних месників.
Наприкінці 1943 року сигуранці вдалося натрапити на слід діючої в місті і селах району підпільної організації. Після нелюдських катувань в тираспольській і балтській в’язницях окупанти розстріляли 55 радянських патріотів — Т. Б. Брагаренко, Л. В. Якубовського, М. В. Осокіна, В. М. Дерененка та інших. Це сталося 25 березня 1944 року, напередодні визволення Балти.
На початку березня 1944 року, коли радянські війська вийшли на береги Південного Бугу, гітлерівці усунули румунську окупаційну адміністрацію. Фашистські варвари довершили пограбування Балти. Та нарешті прийшов кінець їхньому пануванню.
В напрямі Балти просувалися 25-а гвардійська стрілецька дивізія Героя Радянського Союзу генерала Г. А. Криволапова і 94-а гвардійська ордена Суворова стрілецька дивізія Героя Радянського Союзу гвардії полковника Г. П. Шостацького. В ніч на 28 березня 1944 року наші частини підійшли до північних околиць Балти. Цілу добу тривав бій за місто. Його долю вирішила танкова бригада підполковника Горлача. Вона вийшла в тил гітлерівцям і відрізала їм шлях до станції Балта. Це викликало паніку в стані ворога, і він почав відступати. В боях за Балту відзначились танкісти — Герой Радянського Союзу гвардії майор А. М. Пінчук, гвардії майор В. Ф. Єфімов, старший лейтенант О. Г. Іванов та інші. В зведенні Радянського інформбюро від 29 березня 1944 року повідомлялось, що «в результаті штурму і жорстоких вуличних боїв радянські бійці розгромили німецький гарнізон і оволоділи містом Балтою. Лише окремим дрібним групам ворога вдалось втекти, кинувши всю свою бойову техніку. Взято кількасот полонених, серед яких багато есесівців. На вулицях Балти лишилося більше 2 тис. ворожих трупів».
Населення міста з радістю зустріло своїх визволителів і відразу ж подало наступаючим частинам Червоної Армії велику допомогу. Тисячі жителів на своїх плечах по бездоріжжю переносили снаряди, міни, ящики з набоями. Для воїнів-фронтовиків збирали подарунки.
В роки Великої Вітчизняної війни багато мешканців Балти і району зі зброєю в руках відстоювали свободу і незалежність нашої Батьківщини. За героїзм, виявлений у боях проти ворога, 7 жителям міста і сіл району присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Широко відоме ім’я підполковника В. А. Шиманського, який на чолі створеного ним партизанського загону в 1942 році виявив ставку Гітлера — «Вервольф» під Вінницею. Зв’язковою партизанського загону В. О. Молодцова (Бадаева) в Одесі була балтська вчителька К. Ф. Васіна (її розстріляли фашисти). В цьому ж загоні воював колишній секретар Балтського райкому ЛКСМУ Мефтодовський.
Після відступу гітлерівців місто являло собою жахливу картину. На кожному кроці зруйновані і спалені будинки, воронки від снарядів і бомб. На заклик районної партійної організації трудящі Балти приступили до відродження господарства міста. Вони розчищали вулиці, ремонтували житла, відкопували сховані на початку війни верстати. Підтримавши ініціативу робітників шкіряного заводу, всі дорослі жителі Балти у вільний від основної роботи час працювали на відбудові промислових підприємств. У січні 1945 року почали випускати продукцію шкіряний і маслозавод, дала струм електростанція. Поряд з цим йшло відродження лікувальних і культурно-освітніх закладів, торговельних підприємств. Почалися заняття у 8 школах і педучилищі. Прийняли малят 2 дитячі будинки, садки, ясла. Розгорнув роботу Будинок культури. Відновлено випуск районної газети «Комунар».
Широкого розмаху набуло господарське будівництво в роки 4-ї (1-ї післявоєнної) п’ятирічки. Було налагоджено виробництво на швейній і меблевій фабриках. Враховуючи потреби сільського господарства, змінив свій профіль завод терезів. На його базі було створено обозний завод. У зв’язку з великою потребою в будівельних матеріалах організовано виробництво цегли, черепиці. Збільшували випуск товарів широкого вжитку промислові артілі. У березні 1946 року 24 підприємства міста дали продукції на 2,3 млн. карбованців.
У роки п’ятої п’ятирічки районна партійна організація спрямувала зусилля трудящих Балти на дальше підвищення продуктивності праці, краще використання наявних резервів кожним підприємством. Значна увага приділялась механізації трудомістких процесів. На кінець 1955 року промисловість міста порівняно з 1940 роком збільшила випуск продукції на 64 проценти.
В роки семирічки на всіх промислових підприємствах міста було проведено велику роботу по розширенню виробничих площ, нарощенню потужностей і оновленню основних фондів. Невідкладним питанням розвитку промисловості стала концентрація і спеціалізація виробництва. Протягом 1959—1962 рр. внаслідок реорганізації швейна фабрика перетворилася на досить велике спеціалізоване підприємство по випуску дитячого одягу. Реорганізації зазнали меблевий, цегельний та маслоробний заводи, харчокомбінат. Для поліпшення обслуговування населення всі дрібні підприємства об’єднано в побутовий комбінат. Підсумки роботи промисловості повністю підтвердили доцільність і економічну вигоду проведених заходів. За семирічку обсяг валової промислової продукції збільшився в 1,6 раза.
Добре закінчили трудящі міста Балти ювілейний 1967 рік. За обсягом промислової продукції підприємства виконали план на 107,4 проц. Значно зросла продуктивність праці: Добре працює хутрова фабрика (колишній овчинношубний завод). Це — сучасне підприємство з добре оснащеними цехами. Його робітники щокварталу перевиконують виробничі плани.
Швейну фабрику по праву називають передовим підприємством міста. По всій республіці і далеко за її межами знають дитячий одяг з маркою Балтської швейної фабрики. У 1967 році її колектив вийшов переможцем в обласному змаганні на честь піввікового ювілею Радянської влади. Його занесено на обласну Дошку пошани та в обласну Книгу трудової слави. Фабриці вручено перехідний Червоний прапор швейного об’єднання ім. Воровського і третю республіканську премію Міністерства легкої промисловості. На початку 1968 року їй було присвоєно звання підприємства комуністичної праці. За високі виробничі показники начальник цеху 3. В. Гладишева, робітниці Т. І. Ясинська, 3. П. Нікулічева, Г. П. Рудомйотова нагороджені значками «Відмінник соціалістичного змагання УРСР». 47 кращих робітників Балти удостоєні урядових нагород.
За 50 років Радянської влади Балта перетворилась на значний промисловий центр Одещини. До кінця п’ятирічки промисловість міста зробить великий крок вперед. Тут заплановано спорудити нове приміщення швейної фабрики. На ній працюватиме 1 тис. робітників. За рахунок реконструкції значно розширяться хутрова та меблева фабрики. Буде збудовано новий хлібозавод. Збільшать випуск продукції колективи цегельного і обозного підприємств, міськпобуткомбінату і харчокомбінату.
Величезну роботу по втіленню в життя цих планів проводить районна партійна організація, яка має в своїх лавах 2,4 тис. комуністів. Застрільниками багатьох корисних починань на підприємствах виступають комсомольці. їх в районі налічується 5,7 тис. чоловік. Партійна і комсомольська організації, робітничі колективи міста подають велику допомогу колгоспам району, зокрема в спорудженні господарських будівель, в налагодженні культурно-масової роботи тощо.
Плідно працює Балтська міська Рада. Завдяки її піклуванню місто зростає і впорядковується. За післявоєнний період тут споруджено 1,4 тис. житлових будинків. Тільки за минулу семирічку 568 сімей одержали квартири. Трудящі міста з допомогою державного кредиту і на свої заощадження спорудили 775 добротних будинків. З’явились нові вулиці — Миру, ім. Суворова, Пархоменка, Ушакова, Кутузова та ін. Вони заасфальтовані, обсаджені кущами, деревами. В ювілейному році збудовано нове приміщення середньої школи №2, триповерховий готель, 28-квартирний будинок, універмаг, приміщення телефонної станції. Через річку Кодиму споруджено два залізобетонні мости. Балта зв’язана автобусним сполученням з Одесою, Кишиневом, Тирасполем і усіма селами району. Населення широко користується авіаційним і залізничним транспортом.
Зростає добробут жителів міста. Тільки за період 1960—1967 рр. оплата праці робітників збільшилась в 2 рази. Кожен третій мешканець є вкладником ощадних кас. Загальна сума вкладів трудящих становить понад 3,9 млн. крб. Із зростанням доходів населення підвищується його купівельна спроможність. Товарооборот сітки державної торгівлі у 1967 році перевищив 7 млн. крб., а споживчої кооперації — 13,5 млн. крб. Гордістю жителів міста є побутовий комбінат «Юність». Тут можна замовити наймодніший костюм, пальто, плаття, жіночі чобітки, відремонтувати взуття. Комбінат приймає замовлення на ремонт складної побутової техніки, квартир, виготовлення художньої вишивки тощо.
Невпинно поліпшується медичне обслуговування населення. В Балті є 6 лікарень на 455 ліжок. Хворих обслуговують 73 лікарі високої кваліфікації і 235 чоловік середнього медичного персоналу. Крім того, на промислових підприємствах діють 4 медичні пункти. Серед жителів великою шаною користуються заслужений лікар УРСР В. С. Решетко, а також О. М. Свинченко, В. М. Соколов та інші.
Великим піклуванням оточені маленькі жителі Балти. У місті працюють 7 дитячих дошкільних закладів, у яких виховується понад 1000 малюків.
Шкільна мережа Балти представлена чотирма десятирічками, чотирма восьмирічками, двома інтернатами, заочною школою. За станом на 1 січня 1968 року в них налічувалось понад 4 тис. учнів. До послуг школярів — добре обладнані навчальні кабінети, в яких є кіноапарати, магнітофони, епідіаскопи тощо. Діти працюють в технічних, історичних, літературних гуртках. Чимало школярів навчається в музичній і спортивній школах. Плодотворна виховна робота проводиться в Будинку піонерів та школярів. У школах трудяться 265 висококваліфікованих учителів і 50 вихователів. 45 педагогів є відмінниками народної освіти. Кваліфікованих вчителів молодших класів та піонервожатих готує Балтське педагогічне училище. З 1945 по 1968 рік з його стін вийшло понад 2,4 тис. педагогів, які працюють у школах республіки і країни.
Дедалі різноманітнішим і цікавішим стає культурне життя в місті. В Балті працюють народні університети культури, здоров’я, атеїзму та правових знань. Великою популярністю у жителів користується районний Будинок культури. З 1950 року тут працює драматичний колектив. Тепер йому присвоєно звання народного самодіяльного театру. В його репертуарі є чимало творів місцевих авторів — членів літературного об’єднання, що існує при редакції районної газети «Народна трибуна». Музику на їхні вірші пишуть місцеві самодіяльні композитори. Неодноразовим учасником обласних і республіканських оглядів був ансамбль бандуристів, створений за ініціативою самодіяльного композитора вчителя-пенсіонера І. Я. Шаргородського.
Цікаву роботу проводять 14 бібліотек міста. Тут влаштовуються літературні диспути, вечори, встановлено стенди, де відвідувачі можуть познайомитися з працями своїх знатних земляків — видатного українського радянського вченого в галузі сільськогосподарського машинобудування Л. П. Крамаренка, письменника В. Г. Фінка, поета-гумориста С. Олійника; творами Е. Багрицького, К. Гордієнка та В. Катаева, які певний час працювали в Балті. У бібліотеках завжди багато людей, і це природно, бо 11,6 тис. жителів є їх постійними читачами.
У побут трудівників міцно увійшли кіно, радіо, телебачення. В місті є два кінотеатри. Увечері багато сімей збирається перед екранами телевізорів подивитися виставу, послухати концерт, лекцію.
В усяку пору року улюбленим місцем відпочинку трудящих є столітній парк. У святкові дні та вечорами тут відбуваються масові гуляння, концерти художньої самодіяльності тощо.
Особливо урочисто відзначили трудівники Балти знаменну дату — 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Від малого до великого — всі жителі вийшли на святкову демонстрацію. А потім до пізнього вечора в місті відбувалися масові гуляння. Героями дня були 63 учасники соціалістичної революції, громадянської війни, старі комуністи, нагороджені орденами та медалями на честь піввікового ювілею Радянської влади.
Відсвяткувавши 50-річчя Великого Жовтня, трудівники Балти з новою енергією взялися за дальше виконання накреслень п’ятирічного плану. В ньому передбачено значний розвиток промисловості і самого міста. До кінця п’ятирічки розшириться житловий фонд Балти. 7 великих будинків буде зведено за рахунок державних капіталовкладень і 17 — за рахунок місцевих підприємств. Близько 500 осель збудують трудівники міста на власні кошти. Споруджуються поліклініка, Будинок Рад.
Щирі патріоти рідного міста, жителі Балти не шкодують сил і праці, щоб зробити його одним з кращих на Одещині.
Є. О. БОЙКО, Т. О. СВИСТУН