Славгород, Краснопільський район, Сумська область
СЛАВГОРОД — село, центр сільської Ради. Розташований на річці Коров’їй, за 25 км на південь від районного центру і залізничної станції Краснопілля. Дворів — 605, населення — 670 чоловік.
У Славгороді розміщена центральна садиба колгоспу «Комуністична праця», за яким закріплено 3906 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 3174 га орної землі. У господарстві вирощуються переважно зернові, круп’яні та технічні культури, а також займаються виробництвом м’яса й молока. Допоміжним підприємством є цегельний завод. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва 25 трудівників нагороджено орденами й медалями, серед них — орденом Леніна колгоспники Р. С. Мичак, Н. Є. Шульженець, Л. І. Матукін, М. К. Діброва, О. П. Кузьменко, орденом Жовтневої Революції — бригадир тракторної бригади Г. С. Бесєдіи.
У селі працюють середня школа, де 32 вчителі навчають 419 учнів, клуб на 400 місць, бібліотека, дільнична лікарня.
На території Славгородської сільради є 2 первинні партійні та 2 комсомольські організації, які об’єднують 53 комуністи і 151 члена ВЛКСМ. Партійний і комсомольський осередки створено 1920 року.
Село засноване в 1686 році. Під час революції 1905—1907 рр. у Славгороді відбулося заворушення селян. Радянську владу встановлено у січні 1918 року. Під час тимчасової німецько-фашистської окупації в селі діяла патріотична група. На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 405 жителів села, 198 з них нагороджені орденами й медалями, 326 — загинули смертю хоробрих. Жителі села спорудили меморіальний комплекс на честь загиблих воїнів-односельців та радянських воїнів, що полягли в боях за визволення Славгорода від фашистських загарбників. Уродженець Славгорода капітан 3-го рангу М. Г. Безпалов за мужність і відвагу, виявлені в боях проти японських мілітаристів, удостоєний звання Героя Радянського Союзу.
У січні 1945 року уродженець села командир танка гвардії-лейтенант І. І. Хиценко мужньо вступив у нерівний бій з ворожими танками на річці Нареві. Вміло маневруючи, екіпаж під командуванням Хиценка знищив 2 і підбив одну ворожу машину. Згодом запалало ще 2 «тигри», але був підбитий і танк Хиценка. До останнього подиху продовжували вести вогонь по фашистах мужні танкісти у палаючій машині. За виняткову відвагу І. І. Хиценку посмертно присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.