Ворожба, Лебединський район, Сумська область
ВОРОЖБА — село, центр сільської Ради. Лежить по обидва береги ріки Псла, за 22 км від районного центру і залізничної станції Лебединська. Дворів — 1619. Населення — 2374 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Басівщина, Валки, Даценківка, Кердилівщина, Лифине, Лободівщина, Патріотівка, Петренкове, Пісківка, Старонове, Ступки, Хилькове, Червоне.
У Ворожбі розташована центральна садиба колгоспу ім. Жданова. За колгоспом закріплено 12 618 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 7262 га орної землі. Господарство — насіннєвого напряму з розвинутим тваринництвом. Є цегельний та комбікормовий заводи.
За трудові успіхи 55 колгоспників відзначені урядовими нагородами, в т. ч. орденом Жовтневої Революції — В. Т. Мовчан, орденом Трудового Червоного Прапора — Г. В. Сема, С. П. Мовчан. Голова колгоспу М. В. Улько за активну участь у поширенні наукових і політичних знань удостоєний звання заслуженого працівника культури УРСР.
У селі є середня та дві восьмирічні школи (учнів — 675, учителів — 65), професійно-технічне училище, що готує механізаторів сільського господарства, будинок культури на 500 місць, дві бібліотеки, лікарня на 30 ліжок, пологовий будинок, аптека.
На території сільради працюють три партійні (140 комуністів) та п’ять комсомольських (528 комсомольців) організацій. Партійний осередок виник у 1920, комсомольський — у 1921 році.
Радянську владу у Ворожбі встановлено в січні 1918 року. На території Ворожбянської волості виник партизанський загін, який очолював В. Д. Діденко. В травні 1918 року цей загін об’єднався з загоном X. М. Фролова. Під час Великої Вітчизняної війни в селі діяла патріотична група (з січня до березня 1943 р.). Батьківщину боронили на фронтах 1408 мешканців Ворожби, 685 з них полягли смертю хоробрих. На увічнення пам’яті загиблих односельців та воїнів, які полягли, визволяючи село від німецько-фашистських загарбників, споруджено меморіальний комплекс.
Біля Ворожби виявлені городища скіфське (VII—III ст. до н. е.) та сіверянське (VIII— X ст.).
У с. Лифиному 1859 року перебував Т. Г. Шевченко. Тут поет написав вірш «Ой на горі ромен цвіте», намалював кілька краєвидів.