Післявоєнне відновлення народного господарства Сумської області
Після визволення Сумської області від ворога перед трудящими зі всією гостротою постали питання відбудови народного господарства й допомоги Червоній Армії, що продовжувала очищати радянську землю від гітлерівців. Відроджувати промисловість і сільське господарство трудящим області допомагала вся країна. У відповідності з постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 21 серпня 1943 р. «Про невідкладні заходи по відбудові господарства в районах, визволених від німецької окупації» вже наприкінці 1943 р. Сумська область для потерпілого населення одержала на 2900 тис. крб. швейних і трикотажних виробів, тканин, взуття. Для відбудови промисловості у 1943—1944 рр. державою було виділено 75 млн. крб., з Російської Федерації, Казахстану, Узбекистану надходили машини, обладнання. Радгоспи й колгоспи одержали з Ульяновської, Саратовської, Тамбовської, Курганської областей, Мордовської і Чуваської автономних республік понад 3,1 тис. голів великої рогатої худоби, 13,3 тис. овець та свиней.
Боротьбу трудящих за відбудову народного господарства очолила обласна партійна організація. У вересні—жовтні 1943 року ЦК ВКП(б) для зміцнення кадрів партійних і радянських органів, господарських організацій направив зі східних областей країни до Сумської області 1123 комуністи. На 1 листопада 1943 року на обліку в партійних організаціях було 1197, а на 1 травня 1945 року 7473 члени і кандидати у члени партії. Спираючись па допомогу союзного уряду, трудящих братніх республік, робітники, колгоспники, трудова інтелігенція Сумщини, долаючи численні труднощі, самовіддано працювали на відбудові народного господарства. Вже на початку жовтня 1943 року діяло 197 промислових підприємств, пущені залізничні дільниці Конотоп—Брянськ, Ворожба—Конотоп— Бахмач, Ворожба—Хутір Михайлівський, Суми—Ворожба та інші. Більшість діючих підприємств виконувала воєнні замовлення. На ряді підприємств Сум, Конотопа, Шостки, Охтирки робітники добровільно вступали до будівельних бригад, щоб після закінчення своєї основної роботи кілька годин працювати на будівельних майданчиках.
Трудівники сільського господарства дбали про те, щоб швидше відбудувати радгоспи, колгоспи, забезпечити фронт усім потрібним. Наприкінці 1943 року за ініціативою колгоспників Глухівського, Путивльського, Червоного та інших районів розгорнувся патріотичний рух за здачу й продаж хліба державі. Навесні 1944 року в області відновили роботу 57 МТС, 26 радгоспів, 1598 колгоспів. Працівники МТС і радгоспів склали з окремих деталей 1192 трактори, а 457 тракторів було одержано з східних областей. Проте на весняній сівбі 1944 року цієї техніки виявилося недосить. Доводилося використовувати живе тягло. Незважаючи на величезні труднощі, першу після визволення області весняну сівбу радгоспи й колгоспи провели організовано і в стислі Строки. Цьому сприяло соціалістичне змагання, яке розгорнулося за ініціативою колективу Лебединської МТС під девізом «Дамо фронту й країні більше хліба та інших сільськогосподарських продуктів! Наблизимо перемогу над ворогом!». Радгоспи й колгоспи виростили в 1944 році добрий урожай і значну частину його здали в фонд оборони. За високі показники в роботі 1944 року тракторна бригада Я. М. Шульги Лебединської МТС була визнана однією з кращих у республіці. Певних успіхів досягли і в розвитку громадського тваринництва. Радгоспи і ряд колгоспів мали по 2—3 тваринницькі ферми. Найпродуктивнішими були тваринницькі ферми в колгоспах ім. Комінтерну села Волинцевого Путивльського району і «3-й вирішальний» села Коржів Роменського району. Виконком обласної Ради депутатів трудящих у листопаді 1944 року визнав ці колгоспи переможцями в обласному соціалістичному змаганні тваринників і присудив їм перехідні червоні прапори.
Велика увага в той час приділялася відбудові медичних, навчальних та культосвітніх закладів. Зокрема, вже в 1944 році працювало 959 шкіл, 6 технікумів, Глухівський, Сумський педагогічні, Лебединський учительський інститути, 28 районних будинків культури, 222 клуби, 329 бібліотек і 232 хати-читальні.
Самовіддано працюючи на відбудові народного господарства, трудящі продовжували всіляко допомагати фронтові. Трудівники сільського господарства області зібрали 35 млн. карбованців на будівництво авіаескадрильї «Колгоспник Сумщини». На кошти населення були збудовані літаки «Трудящі Конотопа».
Сумчани докладали всіх зусиль, щоб відбудувати народне господарство, допомагати фронтові. В цей же час багато їх земляків у лавах Червоної Армії, Військово-Морського Флоту і в партизанських з’єднаннях громили ворога. Вони зі зброєю в руках визволяли від гітлерівців радянську землю, а потім і країни Європи. 5 січня 1944 року вирушило у Львівсько-Варшавський рейд з’єднання сумських партизанів, командування яким прийняв П. П. Вершигора. З’єднання було реорганізоване й дістало найменування 1-а Українська партизанська дивізія імені двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака. Своє завдання партизанська дивізія виконала успішно. Багато сумчан брало участь у завершальних боях Радянської Армії за Берлін і в розгромі Радянськими Збройними Силами військ імперіалістичної Японії.
В роки Великої Вітчизняної війни трудящі Сумщини внесли гідний вклад у перемогу радянського народу над чорними силами фашизму. За мужність і відвагу, виявлені в боях з ворогом, майже 100 тисяч воїнів Червоної Армії і Військово-Морського Флоту, партизанів і підпільників — уродженців Сумської області — нагороджено орденами й медалями СРСР, 191 удостоєно почесного звання Героя Радянського Союзу. Серед них прославлений льотчик тричі Герой Радянського Союзу І. М. Кожедуб (уродженець с. Ображіївки Шосткинського району), двічі Герой Радянського Союзу, Маршал бронетанкових військ П. С. Рибалко (с. Малий Вистороп Лебединського району). Безстрашний льотчик С. П. Супрун (с. Річки Білопільського району) першим під час війни удостоївся звання двічі Героя Радянського Союзу.
Народ завжди славить героїв війни і вшановує пам’ять тих, хто загинув у боях з фашизмом. Під Охтиркою на місці, де війська Воронезького фронту в серпні 1943 року розгромили значне угруповання ворога, відкрито Курган Слави. У створенні його брали участь колгоспи «Червона зоря», імені Постишева, ім. Петровського Охтирського району. У Путивлі над Сеймом височить пам’ятник легендарному герою, партизанському генералові, радянському державному діячеві, двічі Герою Радянського Союзу С. А. Ковпаку. У Спадщанському лісі на місці, де колись розташовувався Путивльський партизанський загін під командуванням С. А. Ковпака, відкрито музей. Іменем комісара уславленого партизанського з’єднання Героя Радянського Союзу С. В. Руднева названо одне із сіл Путивльського району. Майже у всіх населених пунктах відкрито пам’ятники й меморіали загиблим воїнам, підпільникам, партизанам. Іменами героїв названо площі, вулиці, підприємства, радгоспи, колгоспи, школи.
Після історичної перемоги над фашистською Німеччиною та імперіалістичною Японією радянський народ під керівництвом Комуністичної партії приступив до мирного будівництва. Основне завдання четвертої п’ятирічки полягало в тому, щоб відбудувати народне господарство тих районів, які перебували в тимчасовій окупації, домогтися довоєнного рівня виробництва й перевершити його.
Відбудова народного господарства Радянської України, в т. ч. Сумської області, була предметом постійної уваги Комуністичної партії і Радянського уряду. Радянський уряд асигнував у 1946—1950 рр. на капітальне будівництво у промисловості 130 млн. крб., на розвиток МТС, радгоспів і колгоспів 28 млн. крб., на розвиток освіти, культури та охорону здоров’я трудящих 150,1 млн. крб. Області були виділені великі ліміти на машини, будівельні матеріали, посівний матеріал. Сумській області допомагали 14 областей Російської Федерації, Казахська, Узбецька, Таджицька, Туркменська, Киргизька, Азербайджанська, Вірменська та Грузинська РСР.
Одержуючи велику допомогу, трудящі області самовіддано працювали над виконанням п’ятирічного плану. Вже у 1946 році розгорнулося соціалістичне змагання за гідну зустріч 30-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції. У другій половині 1947 року в області було завершено відбудову на новій технічній основі всіх машинобудівних заводів, а чотири з них (Конотопський «Червоний металіст», Білопільський, Роменський машинобудівні, Свеський насосний) значно перевершили довоєнний рівень виробництва.
Наприкінці 1947 року соціалістичне змагання розгорнулося з новою силою. Колективи підприємств активно підтримали патріотичний почин москвичів і ленінградців про дострокове виконання першої післявоєнної п’ятирічки.
Сумський завод ім. Фрунзе ще в 1949 році перевершив довоєнний рівень випуску продукції, виконав п’ятирічний план за 4 роки і 5 місяців, освоїв випуск нових досконалих машин для хімічної промисловості. 12 травня 1949 року за заслуги перед Батьківщиною у справі розвитку вітчизняного хімічного машинобудування Сумський машинобудівний завод ім. Фрунзе нагороджено орденом Леніна. Фрунзенці першими в області удостоїлись такої високої урядової нагороди. Ордени і медалі СРСР одержав ряд працівників заводу.
Партійні організації постійно дбали про розвиток трудової активності робітників і службовців.
Новим у соціалістичному змаганні було те, що на заводах і фабриках від окремих рекордів переходили до колективної високопродуктивної стахановської праці змінами, цехами. В 1950 році на 292 підприємствах працювало 43,5 тис. робітників, 94 проценти робітників були стахановцями. П’ятирічний план промисловість області виконала достроково на 102,2 проц.
Відроджувалася й довоєнна слава Сумщини в галузі сільського господарства. На початку 1946 року в області працювали 57 МТС, 23 радгоспи і 1589 колгоспів. У той час МТС і радгоспи в порівнянні з довоєнним часом мали менше тракторів на 22,1 проц., комбайнів — на 70 проц., радгоспи й колгоспи — великої рогатої худоби на 44 проц., коней на 79 процентів. Саме тому держава насамперед дбала про посилення технічної озброєності радгоспного й колгоспного виробництва. Щороку область одержувала сотні тракторів та інших складних машин. У 1950 році на полях Сумщини працювало 6123 тракторів і 820 комбайнів. Потужність тракторного парку перевищувала довоєнний рівень на 30,2 проц. Механізація всіх сільськогосподарських робіт становила на оранці 91,2 проц., сівбі — 92,5 проц. Радгоспи й колгоспи до 1950 року освоїли довоєнні площі посівів. Значних успіхів було досягнуто в розвитку тваринництва. Лише протягом 1944—1947 рр. з РРФСР та з інших братніх республік радгоспи й колгоспи області одержали 17,5 тис. голів продуктивної худоби. Це стало доброю основою для розширення ферм. Вже в 1950 році на фермах радгоспів і колгоспів поголів’я великої рогатої худоби перевищувало довоєнний рівень на 54,2 проц. У роки четвертої п’ятирічки були виведені високопродуктивні породні групи кролевецьких сальних свиней та роменських важковозних коней. Важливим заходом у організаційно-господарському зміцненні колгоспів було їх об’єднання, яке почалося в другій половині 1950 року. В 1951 році налічувалося 642 укрупнених колгоспи. За період четвертої п’ятирічки 39 передовикам було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, серед них ланковій колгоспу «Більшовик» Білопільського району Г. А. Пармузіній (1947 р.) і доярці колгоспу ім. Леніна Лебединського району М. X. Савченко (1948 р.). Понад 1900 працівників удостоїлися орденів і медалей СРСР.
Із згарищ і руїн відроджувалися міста й села. У риштованнях була вся область. У 1946—1950 рр. за кошти держави в містах і селищах міського типу було споруджено 240 тис. кв. метрів житлової площі. Крім того, робітники, службовці, колгоспники за допомогою державного кредиту звели 36 324 нові будинки. На 1 січня 1951 року в містах і селах проживало 1505 тис. населення. Було 3 міста обласного підпорядкування, 31 сільський район, 8 міст районного підпорядкування, 6 селищ міського типу, а всього 2574 населених пункти.
В умовах численних труднощів відбудови, Комуністична партія і Радянська влада дбали про підвищення матеріального добробуту трудящих. Після скасування карткової системи на хліб та інші продукти харчування, промтовари, здійснення грошової реформи, підвищення заробітної плати, зниження цін на продовольство й товари масового споживання підвищилась купівельна спроможність кожної сім’ї у місті й на селі. Якщо загальний обсяг товарообороту роздрібної державної і кооперативної торгівлі в Сумській області в 1945 році становив 54,1 млн. крб., то в 1950 році — 128,6 млн. крб. Держава й громадськість піклувалися про сім’ї загиблих воїнів, інвалідів Великої Вітчизняної війни. Було виплачено 1946—1950 рр. допомогу сім’ям загиблих воїнів, пенсій інвалідам війни на суму 20,4 млн. карбованців.
Населення обслуговувала 161 лікарня (6,2 тис. ліжок), у яких працювало 1200 лікарів і 5,4 тисячі чоловік середнього медичного персоналу.
Більшою, ніж до війни, стала мережа загальноосвітніх шкіл. У 1950 році в 1232 середніх, восьмирічних і початкових школах навчалося 295,8 тис. учнів і працювало 13,2 тис. вчителів. Для молоді, що працювала на виробництві й не мала середньої освіти, відкривалися вечірні школи робітничої й сільської молоді. На території області було 27 технікумів та інших середніх спеціальних навчальних закладів. В них налічувалося 9680 учнів. У Сумському, Глухівському педагогічних, Лебединському й Конотопському учительських інститутах набували знань 3319 студентів.
Центрами культурно-освітньої роботи стали 1232 будинки культури й клуби, 1260 масових бібліотек (їх книжковий фонд становив 1186 тис. примірників), два художні музеї (Суми, Лебедин), 5 історико-краєзнавчих музеїв (Конотоп, Охтирка, Путивль, Ромни, Суми). Населення обслуговувало 239 стаціонарних і пересувних кіноустановок. У повоєнні роки значно зросла художня самодіяльність. У обласному, міських і районних оглядах художньої самодіяльності, що відбулися наприкінці 1950 року, брало участь 2150 колективів, що об’єднували 44,5 тис. чоловік. Різноманітним ставало мистецьке життя. Працювали обласний музично-драматичний театр ім. М. С. Щепкіна, обласна філармонія. В Кролевці відновився художній промисел. Кращі свої твори майстри-умільці присвятили Радянській Армії-визволительниці.
На велике свято дружби народів СРСР перетворилося відзначення у вересні 1947 року 800-річчя заснування Москви. У всіх містах і селах Сумщини відбулися урочисті збори, вечори, масові гуляння, на яких гістьми були делегації трудящих Брянської, Бєлгородської і Курської областей.
Трудящі Сумщини в 1946—1950 рр. швидко відбудували й перевершили довоєнний рівень розвитку народного господарства й культури завдяки великій допомозі Комуністичної партії, Радянської держави, братніх радянських республік. Досягнуті успіхи створили міцну основу для дальшого економічного й культурного розвитку області.
В роки п’ятої й шостої п’ятирічок відбулася докорінна реконструкція на базі нової техніки промислових підприємств, а також Ворожбянського й Конотопського залізничних відділків. У 1952 році Сумський машинобудівний завод ім. Фрунзе освоїв виробництво нового потужного компресора. За це група робітників, інженерів і техніків була нагороджена орденами й медалями СРСР й удостоєна Державної премії СРСР. В 50-х роках створюються нові галузі промисловості: хімічна та будівельної індустрії. Почали випускати продукцію завод хімічних реактивів у Шостці (1953 р.), суперфосфатний завод й заводи будівельної індустрії (1954 р.) у Сумах. Серед споруджених підприємств були також регенератний завод в Сумах (1951 р.), електротехнічний завод у Тростянці (1958 р.).
Наслідуючи патріотичні починання передових російських робітників Л. Корабельникової, О. Чутких, Ф. Ковальова та інших, трудящі ще ширше розгортали соціалістичне змагання за дострокове виконання виробничих планів, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, дбали про високу якість продукції. У ході соціалістичного змагання колективи підприємств збагачувались новим виробничим досвідом. Так, колективу Шосткинської фабрики кіноплівки освоїти випуск нової продукції допомогла Казанська фабрика кіноплівки, з якою змагалися шосткинці. Залізничники Конотопського залізничного відділку запозичили в брянців, з якими також змагалися, новий метод формування й відправки поїздів з гарантійною маркою.
Істотні зміни відбулися в структурі промислового виробництва у роки семирічки. Якщо в 1958 році продукція підприємств важкої індустрії у загальному обсязі виробництва становила 27 проц., то в 1965 році — майже 50 проц. Це сталося завдяки реконструкції діючих і спорудженню нових промислових підприємств. У числі 18 новозбудованих були завод електронних мікроскопів та електроавтоматики (1959 р.) у Сумах, агрегатних вузлів у Глухові, верстатних вузлів у Лебедині
(1961 р.). 1964 року на базі Сумського суперфосфатного заводу почав працювати хімічний комбінат. Основна продукція його — фосфатні добрива, двоокис титану. В 1960 році на Сумському заводі ім. Фрунзе був створений перший вітчизняний опозитний компресор високого тиску з протилежним рухом поршнів, чим покладено початок новому напрямку вітчизняного компресоробудування. В 1961—1968 рр. розпочали видобуток нафти й газу на Рибальському, Качанівському та Велико-бубнівському родовищах. Вантажооборот на Сумському й Конотопському відділках залізниці зріс за роки семирічки в півтора раза.
Напередодні XXI з’їзду КПРС за прикладом московських робітників на Сумщині розгорнувся рух за комуністичну працю. Першими в області були удостоєні почесного звання колективів комуністичної праці бригада ливарників, очолювана К. Рудченко (Сумський насосний завод), та бригада І. Дігтяря (Сумський будівельний трест № 90). На початку 1966 року підприємствами комуністичної праці стали Охтирський завод «Промзв’язок», депо ст. Конотоп та інші. Партійні, профспілкові, комсомольські організації на підприємствах постійно дбали про дієвість, гласність соціалістичного змагання.
Високими темпами розвивалось народне господарство області в восьмій п’ятирічці. В цей період промислові підприємства перейшли на нову систему планування й економічного стимулювання. Основні виробничі фонди за п’ятирічку зросли майже на 60 процентів. Стали до ладу нові заводи: «Центролит» (1966 р.), важких компресорів (1966 р.), «Ремверстат» (1968 р.) у Сумах. Були також введені в дію великі комплекси виробництва мінеральних добрив, магнітних стрічок, кінофотоплівок.
Виконання восьмого п’ятирічного плану відбувалося в умовах великого політичного й трудового піднесення, викликаного підготовкою до 50-річчя Великого Жовтня, 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу. Пам’ятних прапорів ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС удостоїлися переможці соціалістичного змагання на честь піввікового ювілею Радянської влади Сумський машинобудівний завод ім. Фрунзе і Шосткинський хімкомбінат. Ім’я 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції присвоїли Сумському хімкомбінату. За досягнення високих показників у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна були удостоєні Ленінських ювілейних Почесних Грамот ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС Сумський завод електронних мікроскопів імені 50-річчя ВЛКСМ і Шосткинський завод хімреактивів.
В ході соціалістичного змагання за гідну зустріч XXIV з’їзду Комуністичної партії Радянського Союзу промисловість Сумської області 27 жовтня 1970 року достроково виконала план восьмої п’ятирічки. За самовіддану працю в роки восьмої п’ятирічки 14 передовиків виробництва удостоїлися звання Героя Соціалістичної Праці, а 4917 нагороджено орденами й медалями СРСР. Урядовими нагородами відзначені також колективи 8 підприємств, серед них орденом Жовтневої Революції — Сумський машинобудівний завод ім. Фрунзе і Шосткинський хімкомбінат (1971 р.), орденом Трудового Червоного Прапора — Конотопський електромеханічний завод «Червоний металіст», Охтирський завод «Промзв’язок» (1966 р.), Сумський завод електронних мікроскопів ім. 50-річчя ВЛКСМ (1971 р.), орденом «Знак Пошани» — Конотопський паровозоремонтний завод, Сумський червонозоряний рафінадний завод (1969 р.) і Сумська біофабрика (1971 р.).
Історичні рішення XXIV з’їзду КПРС, дев’ятий п’ятирічний план розвитку народного господарства СРСР на 1971—1975 рр. відкрили широкий простір для дальшого піднесення економіки й культури області. В дев’ятій п’ятирічці випуск продукції промисловості області збільшиться в 1,5 раза, в т. ч. хімічної, машинобудівної і металообробної— в 1,7 раза.
Завдяки виховній і організаторській діяльності партійних організацій, високій трудовій активності робітників і службовців, що знайшло свій яскравий вияв у соціалістичному змаганні на честь знаменної дати 50-річчя утворення СРСР, промисловість області успішно справилася із завданнями першого і другого років дев’ятої п’ятирічки. У 1971—1972 рр. обсяг промислового виробництва зріс на 13,7 процента. Було випущено продукції в 1,4 раза більше порівняно з першими двома роками восьмої п’ятирічки. Реалізовано понад план продукції на 62 млн. карбованців. Значно перевиконано завдання підвищення продуктивності праці. Виконані плани будівництва житла, шкіл, дитсадків, медичних і культосвітніх закладів. Найкраще із завданнями перших двох років п’ятирічки справилися колективи Охтирського управління нафтобурових робіт, Сумського заводу ім. Фрунзе, Кролевецької фабрики художнього ткацтва. Шосткинського заводу хімічних реактивів. Вони нагороджені Ювілейним Почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС. Новий прилив сил і енергії у кожного трудівника викликали доповідь Генерального секретаря ЦК КПРС товариша Л. І. Брежнева «Про п’ятдесятиріччя Союзу Радянських Соціалістичних Республік», матеріали спільного урочистого засідання Центрального Комітету КПРС, Верховної Ради СРСР і Верховної Ради РРФСР. З новою силою розгорілося соціалістичне змагання за дострокове виконання плану третього, вирішального року п’ятирічки.