Турильче, Борщівський район, Тернопільська область
ТУРИЛЬЧЕ — село, центр сільської Ради, розташоване за 19 км від районного центру та за 10 км від залізничної станції Скала-Подільська. Дворів — 395. Населення — 1223 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Вербівка й Підпилип’я.
У Турильчому розміщена центральна садиба колгоспу «Перше травня», що користується 2,2 тис. га сільськогосподарських угідь, з яких 2 тис. га орної землі, займається рільництвом і тваринництвом. Добре розвинуті садівництво, овочівництво й бджільництво. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва орденом Леніна нагороджено М. Ю. Гончарика (нині пенсіонер); ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні колгоспники В. Д. Осняк, М. П. Бук, Є. П. Гоцуляк, механізатори В. В. Лазарук, Б. А. Мудрик, голова колгоспу М. О. Трач; ордена Жовтневої Революції — голова сільської Ради М. К. Каліщук.
У восьмирічній школі вчаться 172 учні й працюють 16 учителів; є бібліотека, будинок культури із залом на 650 місць; фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, пологовий будинок, дитячий садок і ясла, відділення зв’язку, 4 магазини. Жителів обслуговують кравецька й шевська майстерні. За 1962—1972 рр. споруджено 102 індивідуальні житлові будинки. В Турильчому працюють 51 комуніст, 56 комсомольців, партійну організацію створено 1953 року, 1949 року виникла комсомольська організація.
Село відоме з 1785 року.
Селяни Турильчого навесні 1920 року виступили проти місцевого поміщика з вимогою поліпшення умов праці.
В липні—вересні 1920 року в селі встановлена Радянська влада. Під час перебування села під владою буржуазно-поміщицької Польщі тут діяв осередок КПЗУ.
Колгосп створено в жовтні 1940 року. В Великій Вітчизняній війні брали участь 104 місцеві жителі, 20 чоловік загинули на фронтах війни, 76 за мужність і відвагу нагороджені орденами й медалями Союзу РСР.
Біля Турильчого виявлено давньоруське поховання (XI—XIII століть).