Шили, Збаразький район, Тернопільська область
ШИЛИ — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км від районного центру та за 16 км від залізничної станції Збараж. Дворів — 256. Населення — 874 чоловіка. Сільраді підпорядковане село Діброва.
На території Шилів міститься центральна садиба колгоспу ім. XVI з’їзду КП(б)У, що має в користуванні 1,5 тис. га сільськогосподарських угідь. Основний виробничий напрям — зернові й технічні культури, м’ясо-молочне тваринництво. За успіхи в розвитку колгоспного виробництва ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні О. Я. Горан і тракторист Б. І. Кравчук, ордена «Знак Пошани» — 3 виробничники.
У селі є восьмирічна школа, клуб, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, універмаг, відділення зв’язку, кравецька майстерня, приймальний пункт хімчистки. За післявоєнні роки тут споруджено 102 індивідуальні житлові будинки. Жителі села здавна займаються килимарством, різьбленням на дереві, художнім вишиванням. Тут працює майстер художнього ткацтва, колгоспник Д. Р. Кравчук, учасник обласних виставок з 1956 року. У Шилах працюють 16 членів КПРС та 20 членів ВЛКСМ.
Село відоме з 1703 року. В 1902—1003 рр. через село проходив шлях транспортування «Искры» з Тернополя до Теофіполя. Великі заворушення селян проти поміщика відбувалися в 1902 році та за польської окупації в 1919 та 1930 роках.
У грудні 1917 року в селі проголошено Радянську владу. У червні—липні 1919, липні—вересні 1920 року тривало радянське будівництво.
Колективне господарство створено в 1940 році, відновило діяльність у 1949 році.
В роки Великої Вітчизняної війни в боях проти фашистських загарбників брали участь 127 чоловік, 96 з них одержали урядові нагороди. В селі встановлено обеліск Слави на честь 71 воїна-односельця, полеглого у боях проти фашистів за Радянську Батьківщину. Є пам’ятник Т. Г. Шевченкові.