Дашів, Іллінецький район, Вінницька область (продовження)
Зросла й промисловість Дашева. На початку 30-х років зведено нові промислові підприємства — райпромкомбінат на 5 цехів, гудзикову фабрику. Збільшив виробничі потужності чавуноливарний завод. Найкраще працювала гудзикова фабрика. Значно перевиконавши виробничий план 1939 року, вона на заощаджені кошти розширила й збудувала нові цехи. В роки довоєнних п’ятирічок в усіх колгоспах було споруджено нові громадські будівлі, тваринницькі ферми, майстерні, склади, нові цехи на райпромкомбінаті, гудзиковій фабриці, механічному заводі, радіотрансляційний вузол, телефонну станцію, 100 житлових будинків. У райцентрі виросло ціле медичне містечко з лікарнею, поліклінікою, дитячою консультацією. Спорудили новий будинок середньої школи. Збільшення потужності електростанції дало змогу підвести електрику й радіо до хат і квартир мешканців. У районному клубі працювали співочий, драматичний, музичний гуртки, агіткультбригада, демонструвалися звукові кінофільми, при райсельбуді відкрилися курси підвищення кваліфікації голів колгоспів, бригадирів рільничих бригад, гуртки агрономічного навчання.
Дальшому розвитку Дашева перешкодив розбійницький напад фашистської Німеччини. 25 липня 1941 року сюди вдерлися гітлерівські війська. Лише незначній частині мешканців вдалося евакуюватися в глибокий тил країни. Ті, що залишилися, потрапили під страшний окупаційний режим. Центральну частину Старого Дашева, де проживало єврейське населення, фашисти зруйнували, розстріляли 882 чоловіка. Багато мешканців Дашева, переважно молоді, було вивезено до Німеччини.
Проте населення не корилося ворогові. На початку грудня 1941 року на зборах підпільників, що відбулися в Шабельнянському лісі, створено Дашівський підпільний райком партії, до складу якого увійшли Г. О. Рибаченко, П. Г. Майданюк, В. С. Кашкань. Центром партійного підпілля стало село Білки. На базі підпільних організацій і партизанських груп навесні 1942 року було сформовано Дашівський партизанський загін «За Батьківщину», яким командував Г. О. Рибаченко. Невеличкий загін згодом виріс у полк і ввійшов до складу 2-ї партизанської бригади. На околицях Дашева і в Дашівському районі діяв також партизанський загін ім. Чапаева, очолюваний І. І. Калашником. Комісаром загону був В. О. Зенкін — батальйонний комісар Червоної Армії. Партизани здійснювали напади на ворожі гарнізони, комунікації, склади, установи, а 16 листопада 1943 року на кілька годин оволоділи Дашевом, вивели з ладу пошту і телеграф, розгромили жандармерію. Дії партизанського загону ім. Чапаева були настільки відчутними й небезпечними для окупантів, що це привернуло увагу головного штабу німецько-фашистського командування.
З вересня 1941 по жовтень 1943 року в Дашеві діяла підпільна комсомольсько-молодіжна організація, до складу якої входило 12 чоловік. Керував нею П. В. Корноухов (нині доцент Київського політехнічного інституту). Найбільш активними членами організації були М. Г. Мороз, Я. Возовий, Р. 3. Денікаєв, Ю. Б. Вольський та ін. Підпільники мали свою друкарню, радіоприймач. Комсомольці випустили чимало багатотиражних листівок, які разом з інформацією, записаною із зведень Радянського інформбюро, розповсюджували серед населення. Листівка під назвою «Гітлер прорахувався», випущена організацією тиражем 500 примірників, розповсюджувалась у Дашівському, Іллінецькому, Оратівському районах, її передруковували в загоні «За Батьківщину», читали партизанам. Мужньо працювала в німецькому тилу, добуваючи цінні відомості, підпільниця О. Д. Гончар. Боротьба, яку вели підпільники й партизани в тилу ворога, не обійшлася без жертв. У лютому 1943 року від руки зрадника-поліцая загинув І. І Калашник, згодом полягли В. С. Кашкань та ще кілька народних месників.
13 березня 1944 року після жорстоких боїв з німецькими окупантами частини 240-ї та 4-ї стрілецьких дивізій визволили Дашів. У боях за село особливо відзначилися бійці 15-го піхотного полку, яким командував підполковник М. Г. Сидорок. У центрі Дашева височить братська могила, де поховані 13 офіцерів, зокрема майор П. М. Соков, гвардії капітан Герой Радянського Союзу О. Ф. Володін, капітани Д. Ф. Жувака, М. Г. Балан, лейтенанти І. Г. Бухаров, А. І. Гражданін, П. М. Сухотін, 142 сержанти й солдати, 5 партизанів (серед них І. І. Калашник), 17 невідомих воїнів. Могилу прикрашає монументальна постать солдата з автоматом в одній руці, букетом троянд — у другій. Щороку тут у День Перемоги відбуваються мітинги трудящих.
Визволене з фашистської неволі дашівське населення спрямувало свої зусилля на відбудову народного господарства, щоб своєю працею прискорити розгром гітлерівців. Найперше відремонтували державний млин, який через кілька днів після вступу радянських воїнів став переробляти зерно для потреб Червоної Армії і населення. Невдовзі запрацювали чавуноливарний завод, райпромкомбінат, гудзикова фабрика. З допомогою держави було відбудовано й споруджено десятки виробничих будівель, електростанцію, цегельний завод. Завирувало життя в колгоспах. У Старому Дашеві їх було два — ім. XIV з’їзду КП(б)У та ім. Кірова, у Новому Дашеві — два — «До врожаю» та ім. Пархоменка. 1944 року дашівські колгоспи успішно впоралися з усіма сільськогосподарськими роботами, перевиконали план здачі хліба державі, здали у фонд Червоної Армії 51 768 пудів хліба. Жителі Дашева зібрали й передали бійцям і пораненим червоноармійцям десятки тонн печеного хліба і борошна, десятки тисяч яєць, багато молока, цукру та інших продуктів.
Поступово відновлювали свою роботу районна лікарня, поліклініка; стали працювати фельдшерсько-акушерські пункти. Трудящі відбудували культурно-освітні заклади, школи, радіотрансляційний вузол, кінотеатр, телеграф. 15 квітня 1944 року вийшов перший номер районної газети «Трибуна праці».
Із закінченням Великої Вітчизняної війни з великим трудовим піднесенням населення Дашева включилось у боротьбу за здійснення завдань четвертої п’ятирічки. Протягом 1944—1945 рр. на гудзиковій фабриці було встановлено 30 нових верстатів, у 1946—1947 рр.— ще 22. Чавуноливарний завод виробничий план 1947 року виконав за 10 місяців, дав продукції вдвічі більше, ніж у 1945 році.
Успішно працювали колективи промислових підприємств Дашева в роки п’ятої п’ятирічки і семирічки. Чавуноливарний завод з великим перевиконанням виробничого плану завершив 1952 рік. Бригаді слюсарів присвоїли звання колективу відмінної якості, а підприємству вручили перехідний Червоний прапор. У 1955 році чавуноливарний завод перетворено на ливарно-механічний.
З великим напруженням працювали трудівники колгоспів. 1950 року всі артілі Дашева освоїли довоєнні посівні площі. В цьому році стародашівські колгоспи об’єдналися в один — ім. Кірова. В 1954 році до нього було приєднано колгоспи Нового Дашева. 1966 року Дашівський район ліквідували. Новодашівська, Стародашівська і Полівська сільські Ради об’єднано в одну — Дашівську селищну Раду Іллінецького району. Відтоді існує один населений пункт Дашів, з єдиними вулицями, єдиними номерами будинків.
Колгосп ім. Кірова тепер велике спеціалізоване господарство відгодівлі великої рогатої худоби. Щорічно тут відгодовують близько 3 тис. голів. Водночас колгосп успішно займається рільництвом, вирощуючи високі врожаї зернових і технічних культур. У 1969 році одержано в середньому по 27,4 цнт озимих і по 30,5 цнт озимої пшениці з гектара. 347 цнт цукрових буряків на гектарі виростила ланка М. Турко. На колгоспних ланах працює потужна сучасна техніка — 13 комбайнів, 20 тракторів, 14 автомашин та багато інших сільськогосподарських машин і знарядь.
На східній околиці Дашева виросла нова центральна садиба колгоспу, в комплексі якої 20 капітальних будівель. Споруджено 2 телятники, тракторну ремонтну майстерню. З 1957 року в селищі видається багатотиражна газета «Ленінським шляхом» — орган правління і партійної організації колгоспу, яка нині налічує 32 комуністи. З кожним роком зростає оплата праці колгоспників. В 1959 році видали на трудодень по 88 коп., у 1967 — по 2,5 крб. В 1969 році середній заробіток колгоспника становив 80 крб. на місяць.
Значно зросла виробнича потужність промислових підприємств селища. На ливарно-механічному заводі, який 1967 року реорганізовано в ремонтно-механічний і підпорядковано Міністерству харчової промисловості УРСР, відкрито кілька нових цехів, впроваджено потокові лінії. Нині завод випускає насоси КВН-1 і вагонетки для будівельників, поворотні круги, бетономішалки, розчиномішалки, обладнання для харчової промисловості. В 1970 році на заводі працювало близько 300 робітників та інженерно-технічних працівників, у т. ч. 68 ударників комуністичної праці. Достроково завершив завод план восьмої п’ятирічки. Виробниче завдання ювілейного 1970 року по реалізації продукції виконано на 145 процентів.
Трудові успіхи колгоспників, працівників промислових підприємств відзначено високими нагородами. В 1970 році 213 чоловікам селища Дашева вручено медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Зріс добробут, поліпшилися побут, медичне обслуговування трудящих Дашева. Поряд з будівлями, які було споруджено за рахунок державних і колгоспних коштів, в селищі виросло 500 приватних будинків. У 1967—1969 рр. став до ладу комбінат побутового обслуговування, прокладено З км шосейної дороги. Працює хлібозавод, сувенірна фабрика, «Міжколгоспбуд», 17 магазинів і торговельних точок, споруджено двоповерховий будинок дитячого садка. 80 лікарів і середніх медичних працівників обслуговують населення в лікарні сучасного типу на 100 ліжок, пологовому будинку, селищній поліклініці та інших медичних закладах. В 1971-році, до XXIV з’їзду КПРС, споруджено двоповерховий будинок поліклініки.
У післявоєнний час дальшого розвитку в селищі набули освіта і культура. В Дашеві працюють середня, восьмирічна і початкова школи, школа-інтернат, яка міститься в колишньому будинку графа Потоцького, вечірня школа, бібліотека для дорослих, дитяча бібліотека, будинок піонерів. Поряд з середньою школою розташувався найкращий у районі дитячий садок. В усіх школах Дашева трудиться 135 учителів. Педагогові середньої школи Л. О. Шпиці присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР. Ряд учителів нагороджено значком «Відмінник народної освіти» та медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». 70 колишніх вихованців шкіл Дашева стали інженерами, 90 — лікарями, 140 — вчителями, 70 — офіцерами Радянської Армії. Колишні випускниці дашівських шкіл О. К. Ганаженко, Г. П. Павленко удостоєні високого звання Героїв Соціалістичної Праці.
Є де відпочити трудящим селища у вільний від роботи час. В Дашеві працює будинок культури, клуби підприємств, де демонструються кінофільми, виступають на сценах з виставами й концертами учасники художньої самодіяльності. 2,5 тис. дашівців — постійні читачі бібліотек. Понад 200 сімей дивляться цікаві передачі на екранах власних телевізорів. Кожна сім’я передплачує газети і журнали. Для любителів спорту в Дашеві збудовано спортивне містечко з водною станцією, стадіон тощо.
В недалекому майбутньому Дашів стане ще кращим. Вже тепер вирівнюються й асфальтуються вулиці, прокладаються тротуари, закладаються нові сквери, сади. Трудівники селища кожного ранку поспішають до робочих місць, щоб своєю працею внести вклад у зміцнення економіки й обороноздатності рідної Вітчизни.
П. С. КРИВКО, І. В. ПИЛИПЧУК