Ковель, Ковельський район, Волинська область (частина четверта)
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5
Трудящі Ковеля, як і інших міст і сіл України, піднялися на боротьбу проти ненависного ворога. У місті було створено антифашистське підпілля, яким керували комуністи. Тут виникло кілька підпільних груп, які очолили колишні члени КПЗУ і радянські активісти Ф. Волков, С. Лаховський, Ф. Хвищук та інші. Підпільні антифашистські групи здобували зброю, збирали розвідувальні відомості, стежили за рухом військових частин і техніки окупантів через станцію, провадили агітаційно-пропагандистську роботу серед населення. У навколишніх селах були організовані партизанські загони.
В січні 1942 року фашистам вдалося натрапити на слід однієї з підпільних груп і заарештувати активних її членів. Після жахливих катувань вони загинули смертю героїв.
Весною 1942 року в Ковелі виникли нові підпільні антифашистські групи, які очолили В. Трохимчук, П. Кошельов і О. Ковбасюк. З прибуттям на Волинь партизанського загону А. П. Бринського підпільники міста встановили з ним зв’язок. Це сприяло посиленню підпільної боротьби. Фашистські власті всіляко намагалися виявити підпілля. Вони затримували всіх за найменшою підозрою, видали накази про обмеження пересування жителів, загрожували розстрілом за допомогу підпільникам.
Однак ніякі репресії не залякали населення Ковеля. Підпільники в тісній взаємодії з партизанами продовжували завдавати ворогу відчутних ударів. Вони провели ряд сміливих диверсій в місті і на залізничному вузлі. На початку 1943 року підпільники висадили у повітря цистерну з пальним, замінували ешелон з 48 цистернами, який згорів на станції 3долбунів. З прибуттям на Волинь партизанського з’єднання О. Ф. Федорова активізувалася підпільна боротьба. Ковельські підпільники встановили зв’язки з партизанами. В другій половині 1943 року до антифашистських груп міста влилися нові патріоти, серед них М. Новічевська, К. Ф. Лукашук, О. Кочетова, О. Сальников та інші.
Підпільники знищили фашистську військову пекарню, неодноразово виводили з ладу під’їзні колії, водокачку, висадили в повітря ешелон з боєприпасами, організували кілька диверсій в депо. Активізувалися і дії народних месників. Тільки в липні—жовтні 1943 року партизани з’єднання О. Ф. Федорова знищили на залізничних коліях Ковель — Ровно, Ковель — Сарни, Ковель — Володимир-Волинський, Ковель — Брест і Ковель — Хелм майже 400 ворожих ешелонів, у т. ч. 5 бронепоїздів.
Під впливом сміливих дій підпільників і партизанів населення Ковеля посилило опір окупантам. Воно саботувало заходи фашистів, всіма засобами ухилялося від відправки на каторжні роботи до Німеччини, ховало від реквізиції своє майно.
Німецько-фашистські варвари лютували. Вони розстріляли і по-звірячому закатували в Ковелі 24 тис. чоловік, майже цілком зруйнували його. Були знищені всі промислові підприємства, вивезено до Німеччини їх обладнання, розібрано десятки кілометрів залізничної колії. Фашистські недолюдки зруйнували 2944 житлові будинки і 2504 господарські будівлі, відібрали у населення майже всіх коней, корів, свиней, овець і тисячі штук домашньої птиці. Загальна сума збитків, заподіяних фашистами народному господарству міста, перевищувала 29 млн. карбованців. Так ретельно фашисти виконували директиви свого командування про перетворення радянської землі на пустелю.
Але час розплати над німецько-фашистськими загарбниками наближався. У січні 1944 року ЦК КП(б)У і Український штаб партизанського руху поставили перед партизанськими з’єднаннями О. Ф. Федорова і С. Ф. Маликова завдання про оволодіння Ковелем. 23 лютого 1944 року на підступах до міста почалися бої. Партизани розгромили кілька військових частин гітлерівців. Два батальйони партизанського з’єднання Маликова увірвалися на західну околицю Ковеля. П’ять діб тривали тут бої. Але оскільки раптовий напад не вдався, партизанам було дано наказ відійти. Під час бою за місто народні месники вбили 1264 гітлерівські солдати і офіцери, знищили 4 танки, 53 автомашини, 7 різних складів тощо.
6 липня 1944 року після кровопролитних боїв війська 1-го Білоруського фронту під командуванням маршала Радянського Союзу К. К. Рокоссовського визволили Ковель. В цій операції взяли участь 60-а, 76-а, 132-а, 175-а, 260-а стрілецькі дивізії 47-ої армії та 6-а гвардійська артилерійська і 336-а авіаційна дивізії. Наказом Верховного Головнокомандування всім частинам, які визволили місто, було присвоєно ім’я «Ковельські». Командирів і солдатів, що відзначилися у боях, нагородили орденами і медалями. Командирам ескадрилій В. А. Смирнову і В. Г. Подколоднову та командиру батареї В. К. Олійнику, які полягли в боях за Ковель, було посмертно присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
Відразу ж після визволення міста відновили свою діяльність партійні і радянські органи. Під їх керівництвом трудящі приступили до відродження міста та його господарства. Першочерговим завданням було забезпечити відбудову залізничного вузла, через який йшли військові ешелони для Червоної Армії. Завдяки спільним зусиллям радянських воїнів і робітників вже на шостий день станція приймала і відправляла поїзди. На одинадцятий день приступили до ремонту паровозів і вагонів х. Незабаром почали працювати пошта, млин, маслозавод, 2 пекарні, їдальня. Місто дістало воду. Жителі розчищали вулиці, ремонтували будинки. Особливо відзначилися на відбудовних роботах добровільні жіночі бригади.
У серпні 1944 року в Ковелі відбулися перші збори партійної організації міста, яка налічувала тоді 80 членів і 20 кандидатів у члени партії. Збори підбили підсумки роботи по відбудові господарства, визначили дальші завдання. На той час вже було відбудовано 600 житлових будинків, 3 школи, забезпечено безперебійну роботу залізничного вузла, на якому працювало 1245 робітників і службовців. У місті діяли 52 організації та установи. В 14 з них вже були створені первинні партійні організації та в 4 — комсомольські. Налагоджувалися торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування трудящих. Тут почали діяти промкомбінат з цехами по обробці шкіри, ковбасним і шевським та артіль «Прогрес». В цей час населення міста становило 3245 чоловік.
В авангарді боротьби за відбудову йшли комуністи. У жовтні 1944 року в Ковелі вже налічувалося 17 первинних партійних організацій, які об’єднували 114 членів і 36 кандидатів у члени партії. Велику організаторську роботу проводили також радянські, профспілкові і комсомольські організації.
Виконком міської Ради депутатів трудящих взяв на облік весь житловий фонд для відбудови. Певні ділянки вулиць і площ були закріплені за трудовими колективами підприємств і установ, які з великим ентузіазмом в позаробочий час працювали на відродженні рідного міста. Проводилася заготівля палива, насамперед для шкіл, лікарень та їдалень. Як відзначали делегати другої міської партійної конференції, що відбулася 10 лютого 1945 року, трудящі відробили на відбудові міста 12 тис. людино-днів. Ними були відбудовані ще 2 школи, де почало навчатися 867 дітей, поліклініку, лікарню, аптеку, санепідстанцію тощо. Успішно завершувалася відбудова залізничного вузла. Залізничники здали до експлуатації понад 200 км колії, спорудили через р. Турію 2 мости, відремонтували понад 230 вагонів, організували промивальний ремонт паровозів, відбудували допоміжні цехи. Стали до ладу електростанція і водокачка.
Комуністи Ковеля виступили ініціаторами соціалістичного змагання за дострокове виконання завдань четвертої п’ятирічки. У всенародне соціалістичне змагання включилися трудівники підприємств харчової та легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, залізничники, ширився рух за звання новаторів і ударників праці. На кінець 1947 року в колективі Ковельського залізничного вузла це почесне звання завоювали 2783 працівники, 265 — виконали по 2 річні норми, 31 — по три і більше норм. Достроково завершили план 1950 року працівники дистанції колії, вагонного депо та інші. Колектив паровозного депо на заощаджені кошти відремонтував 40 паровозів. Працівники станції Ковель план навантаження вагонів виконали на 121 проц., розвантаження —на 178 проц. і здобули перехідний Червоний прапор Міністерства шляхів сполучення і ВЦРПС.
Широкого розмаху набрало змагання за передові методи праці. Значний поштовх цьому дала партійно-технічна конференція, проведена міськкомом партії у вересні 1950 року. Багато промислових підприємств міста достроково виконали п’ятирічний план. Так, колектив Ковельського вагонного депо перевиконав планові завдання по капітальному ремонту вагонів більш ніж у 5 разів, із значним випередженням йшли трудівники дистанції колії та інші колективи.
Великих успіхів домоглися комунальники, які за участю громадськості в роки п’ятирічки капітально відремонтували 125 будинків площею 1265 кв. метрів, 294 тис. кв. метрів шосейних шляхів, 47 водоколонок, посадили близько 4 тис. декоративних дерев. Колективи підприємств міста подали значну допомогу селянам району у проведенні колективізації сільського господарства і зміцненні новоутворених колгоспів. Протягом 1946—1950 рр. у Ковелі зросла кількість промислових підприємств. У листопаді 1946 року здали до експлуатації вагонне депо, в 1947 році паровозне.. Відбудовано цегельний завод, який випускав 750 тис. штук цегли на рік. Стали до ладу, держмлин № 36, птахокомбінат залізнична електростанція. За роки п’ятирічки на базі невеликої майстерні індпошиву зросла швейна фабрика. Програму останнього року п’ятирічки вона виконала у листопаді, заощадивши 5600 метрів тканини.
Поліпшилося медичне обслуговування трудящих. До четвертої річниці визволення Ковеля тут працювали 3 лікарні, пологовий будинок, 2 санепідемстанції, 2 дитячих ясел, дитячо-жіноча консультація, 3 аптеки, протималярійна станція, молочна кухня, пункт швидкої медичної допомоги, 2 рентгенологічні кабінети. В медичних закладах міста працювало 20 лікарів.
Постійна увага приділялася культурному будівництву. Тривала відбудова шкіл. У 1947 році в Ковелі діяли 2 середні і 5 неповних середніх шкіл, в яких навчалося понад 2,5 тис. учнів, 2 середні школи робітничої молоді, де здобували освіту 200 учнів, і школа ФЗН. Було відкрито також школу медичних сестер. Крім того, тут працювали 249 гуртків для ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослого населення.
Налагоджувалася робота культурно-освітніх закладів. На початок п’ятирічки було відбудовано кінотеатр, впорядковано клуб залізничників. При клубі створили бібліотеку, яка мала близько 3 тис. примірників. Для трудящих міста відкрили ще 3 бібліотеки — міську, профспілкову і дитячу, книжковий фонд яких становив близько 12 тис. примірників.
Успішне виконання четвертої п’ятирічки заклало міцний фундамент для дальшого розвитку народного господарства і культури. У роки п’ятої п’ятирічки зросла виробнича потужність фабрик і заводів, розширився асортимент їх продукції. Тільки на швейній фабриці випуск продукції за цей період збільшився на 70 проц. У 1955 році в пекарні харчокомбінату було встановлено першу механічну піч, через деякий час — ще дві. В 1951 році здано до експлуатації нове приміщення вокзалу. У 1957 році було закінчено будівництво і став до ладу льонозавод.
У зв’язку з підготовкою до 40 річчя Великого Жовтня широко розгорнувся рух раціоналізаторів та винахідників. Ковельські залізничники за 10 місяців 1957 року провели 2398 великовагових поїздів, перевезли понад план 1 млн. тонн народногосподарських вантажів. Протягом першої половини 1957 року на залізничному вузлі було подано понад 160 раціоналізаторських пропозицій. З них 115 запровадили у виробництво, що дало річний економічний ефект у сумі 80 тис. крб. За високі виробничі показники працівники вузла С. І. Анісімов, І. П. Полуянов, І. Т. Єлізаров, Т. М. Карпов, Г. X. Магардичан, Ф. П. Дікмаров були удостоєні ордена Леніна.
Частина 1Частина 2Частина 3Частина 4Частина 5