Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область (продовження)
Для господарського й адміністративного зміцнення колгоспу було вжито ряд заходів: створені виробничі бригади стали господарською одиницею, належна увага приділялася зміцненню трудової дисципліни, ліквідації знеосібки, підготовці кадрів, політичному вихованню колгоспників. 4 липня 1930 року головою артілі було обрано комуніста І. М. Придеуса.
Значну роль у зміцненні трудової дисципліни, згуртованості колгоспників, виконанні господарських завдань відігравали загальні колгоспні збори, на які запрошувалися й одноосібники.
Зростав авторитет колгоспу. Вже в першій половині лютого 1931 року артіль об’єднувала майже 70 проц. всіх господарств і 75 проц. всієї землі. В березні 1932 року «Стрижавська червона сільськогосподарська артіль» об’єдналася з колгоспом «Нова громада» Слободи Стрижавської в один, який дістав назву ім. XVII конференції ВКП(б).
З об’єднанням господарств злилися і села в одне під назвою Стрижавка. Колгосп ім. XVII конференції ВКП(б) тоді об’єднував 400 господарств і мав понад 1000 га землі. Напередодні Великої Вітчизняної війни він досяг значних успіхів у рільництві, мав чотири тваринницькі ферми. З 1935 року в селі почала працювати МТС. За господарськими показниками колгосп став одним з передових в області. Натхненну працю трудівників артілі гідно оцінили уряд і партія. За хорошу організацію праці на молочно-товарній фермі ордена Леніна удостоєно А. О. Очеретного, першого завідуючого фермою, де від кожної фуражної корови в 1940 році отримали в середньому понад 3 тис. кг молока. На фермі розпочинала свою трудову біографію доярка О. П. Островська, яка за високі виробничі показники у 1937—1939 рр. стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки й була нагороджена дипломом І ступеня та грошовою премією. Зростав матеріальний добробут трудівників села, підвищувався їхній культурний рівень.
Настав новий етап у культурному будівництві. 1940 року в селі заклали нову школу на 280 місць, відкрили бібліотеку. Почали роботу дитячі ясла, майданчики. Вчасну медичну допомогу жителі села могли дістати в новій лікарні. При сільському клубі запрацювали гуртки художньої самодіяльності — драматичний, танцювальний, співочий. Самодіяльні артисти виступали перед колгоспниками Стрижавки та навколишніх сіл з виставами, концертами, славили радянську дійсність, нове щасливе життя.
22 червня 1941 року війська фашистської Німеччини розпочали загарбницьку війну проти Радянського Союзу. 19 липня 1941 року гітлерівці окупували село. Майже щодня фашистські солдати перевіряли кожну хату, кожний двір. Під час однієї з таких перевірок було заарештовано і розстріляно 14 осіб, що викликали підозру. Німецько-фашистські загарбники систематично полювали на молодь села, яку силоміць відправляли на каторжні роботи до Німеччини. За роки окупації з села вивезли 173 чоловіка.
Жителі Стрижавки посилювали опір фашистам. Багато пішло до партизанів і в підпілля. Ініціаторами опору були комуністи й комсомольці. Вже в березні 1942 року склалась підпільна організація у складі І. М. Войтенка, В. 3. Качура, Г. Й. Мельника, А. О. Очеретного, Л. Роговського-Журавського, С. О. Севастьянова, М. М. Середовича, І. Ф. Солов’я та інших. Підпільники вбили старосту села Мізяківських Хуторів, нападали на поліцаїв і німецькі загони. Особливо сміливо діяла група патріотів на чолі з комуністом Г. Й. Мельником. Під час одного з таких нападів народні месники розгромили німецький загін, який налічував понад сто окупантів. Двадцять ворожих солдатів було вбито, захоплено обоз. Про боротьбу з окупантами розповідали листівки, написані рукою на звичайних аркушах учнівського зошита. Писала їх мати М. М. Середовича — вчителька М. Т. Туровська, яка виконувала багато партизанських доручень. Стрижавські підпільники з літа 1943 року встановили тісний зв’язок з партизанським загоном ім. В. І. Леніна, що базувався в Чорному лісі. Сюди доставляли продовольство, йшли люди. В боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками полягли смертю хоробрих Г. Й. Мельник, О. А. Лисенко, А. О. Очеретний, комсомолець В. І. Севастьянов, І. Ф. Соловей.
19 березня 1944 року частини Червоної Армії вибили німецько-фашистських окупантів із Стрижавки. Відступаючи, фашисти залишили після себе розорене село, зруйнували й спалили всі громадські приміщення, 37 селянських хат, усі будівлі колгоспу та МТС. В господарстві лишилася одна майстерня, кузня та два воли. З допомогою держави господарство Стрижавки поступово відроджувалося. Заперший рік після визволення колгоспники, одержали прибуток, що перевищив 100 тис. карбованців.
Поверталися додому воїни. За участь у Великій Вітчизняній війні понад 213 чоловік були відзначені урядовими нагородами. Серед них учасники оборони Москви, Сталінграда, битви під Курськом, штурму Берліна. Від стін Сталінграда М. В. Гнатенко, Г. Й. Дідух, Г. І. Зозуля, П. А. Котловой, М. С. Севастьянов, Н. П. Чумак дійшли до Берліна, добивали ворога в його лігві. С. Г. Дудик завершив свій бойовий шлях на Далекому Сході — брав участь у розгромі мілітаристської Японії. За активну участь у партизанському русі були нагороджені медалями «Партизанові Вітчизняної війни» В. В. Іванова, В. 3. Качур, М. Т. Туровська та інші.
Змінивши зброю на знаряддя мирної праці, стрижавчани поступово повертали селу трудову славу. Почав працювати колгосп. До кінця четвертої п’ятирічки він досяг довоєнного рівня.
Відновили роботу школи, бібліотека, лікарня, клуби. Навесні 1948 року трудівники Стрижавки відбудували цегельний завод. З виробленої цегли в цьому ж році було споруджено кілька приміщень на фермах для утримання тварин. Налагодили випалювання вапна. Стрижавські хлібороби багато зробили, щоб підвищити родючість колгоспних ланів. Коли став до ладу Вінницький суперфосфатний завод, вони одержали більше мінеральних добрив. Якщо у 1948 році було внесено 348 цнт всіх видів добрив, то у 1953 році вже 810 центнерів. Це допомогло збільшити врожаї, зміцнити кормову базу. З 1948 по 1953 рік значно зросло тваринництво. Рогатої худоби збільшилося у 3,5 раза, свиней — у 15 разів, овець — у 10 разів.
Господарство перетворилося на багатогалузеве. Зростали прибутки від усіх галузей господарства. Якщо в 1948 році колгосп одержав від рослинництва 207 361 крб., від тваринництва — 41 112 крб., а всього від усіх галузей 297 760 крб., то в 1953 році тваринництво дало 419 327 крб., рослинництво — 328 361 крб., а від усіх галузей —мав 825 330 крб. Особливо зросли прибутки від тваринництва. Щороку підвищувався надій молока. У 1953 році середній надій молока замість запланованих 2200 кг на корову становив близько 3 тис. кг. У цьому велика заслуга неодноразової учасниці сільськогосподарських виставок, доярки О. П. Островської, про яку місцеві жителі склали пісню. Односельці виявили їй велике довір’я, тричі обирали депутатом Вінницької обласної Ради. До Островської приїжджали вчитися доярки з різних колгоспів області. За високі виробничі досягнення, за виведення високопродуктивної племінної породи білоголових українських корів колгосп у 1954 році був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки (ВСГВ). Виставочний комітет нагородив доярок О. П. Островську та Г. Г. Островську Великою срібною медаллю, зоотехніка Л. С. Комар та доярок Н. О. Мельник і С. П. Севастьянову — Малою срібною медаллю.
На ВСГВ від Стрижавки того ж року була представлена і МТС. За високу якість обробітку колгоспних ланів бригадир тракторної бригади комуніст Й. В. Шиманський та інші колгоспники нагороджені Малими золотими медалями ВСГВ, а 13 трактористів одержали Малі срібні медалі й цінні подарунки.
Щоб пропагувати досвід передовиків виробництва, за ініціативою партійної організації у селі почала діяти лекторська група.
Колгосп досяг добрих успіхів не лише в тваринництві, а й у вирощуванні високих урожаїв. Наслідуючи приклад ветеранів колгоспних ланів, значних успіхів досягає й молодь. Комсомольсько-молодіжні ланки, якими керували Г. Я. Гура і Г. І. Качур, добилися збільшення врожаю КУКУРУДЗИ у 2—2,5 раза.
На кінець 1955 року в селі вже працювали кілька підприємств. Найбільшим з них був цегельний завод, продукція якого йшла на потреби й інших сіл району.
Крім нього, тут працювали млин, крупорушка, теслярська майстерня, кузня.
Значні зміни сталися в Стрижавці за наступні роки (1956—1970) в економічному, культурному й громадському житті. 1956 року колгосп ім. XVII партконференції ВКП(б) об’єднався з господарством села Коло-Михайлівки і дістав назву «Родина». Через два роки до нього приєднався П’ятничанський колгосп. Об’єднаний колгосп мав міцну технічну базу— 17 тракторів, 15 комбайнів, 20 автомашин, 24 сівалки тощо, став багатогалузевим, високорозвиненим господарством області. За вирощування високих урожаїв та досягнення в тваринництві колгосп «Родина» вдруге, у 1958 році, був учасником ВСГВ у Москві. Виставочний комітет нагородив його дипломом II ступеня, доярку С. П. Севастьянову — почесною грамотою ВСГВ, а кілька передовиків виробництва були відзначені преміями й дипломами. Уряд високо оцінив самовіддану працю доярки О. П. Островської і присвоїв їй звання Героя Соціалістичної Праці. Передова доярка щороку добивалася високих виробничих показників, надоювала по 7 тис. кг молока від кожної закріпленої корови. Вона щедро ділилася своїм досвідом з тваринниками району та області, виступала з лекціями на нарадах, семінарах, курсах.
Нових успіхів досягли хлібороби у восьмій п’ятирічці. П’ятдесятиріччя Великого Жовтня вони ознаменували новими виробничими досягненнями. По 24—25 цнт зернових зібрали з кожного га та понад 100 цнт фруктів. Повна механізація всіх процесів на тваринницьких фермах сприяла значному підвищенню продуктивності праці. Лише з 1966 по 1968 рік вона зросла на 17 проц. Витрати на виробництво 1 цнт молока і м’яса скоротилися у 2—2,5 раза. Господарство стало високопродуктивним, рентабельним. За ці три роки рентабельність зросла на 21 проц. Колгосп тепер мільйонер, його прибутки перевищили 1 млн. 300 тис. крб. Значні доходи має господарство від садівництва. Для переробки фруктів та ягід на соки колгосп відкрив спеціальний цех. За високі виробничі показники керівник садової бригади А. І. Дідух нагороджений Головним комітетом Виставки досягнень народного господарства СРСР золотою медаллю.
Високо цінують у колгоспі працю на користь суспільства. За багаторічну бездоганну працю в ювілейному 197(1 році загальні збори колгоспників удостоїли звання почесного колгоспника трудівників П. С. Гончарук, І. К. Київського, Т. 3. Лисенка. Кілька десятків хліборобів відзначено урядовими нагородами — орденами й медалями.
Зростає, красивішає Стрижавка. Лише за восьму п’ятирічку село збагатилося новими житловими будинками, приміщеннями культурно-побутового та громадського призначення. Будівництво здійснюється за планом, затвердженим виконкомом сільської Ради. Активну роль у виконанні цього плану відіграють комуністи, їх у селі 249 чоловік, комсомольці (350 членів спілки) та депутати Ради, яких обрано з числа кращих виробничників 62 чоловіка. Це за їх контролем споруджено міст, прокладено шосе, здійснюється озеленення. Село прикрашають сади, декоративні дерева, сквери. За час місячника деревонасадження було посаджено кілька тисяч дерев та кущів. Тільки школярі біля будинків школи, дитячих ясел та правління колгоспу висадили 9 тис. дерев. Зведено будинок побуту. Над дахами села збільшується кількість радіо- та телевізійних антен.
Мешканцям Стрижавки вже не доводиться їхати до міста за медичною допомогою. В селі є дільнична лікарня з кількома кабінетами спеціального призначення, оснащеними найновішою апаратурою. Є в селі аптека та кілька медичних пунктів.
Добре працює середня загальноосвітня школа. Для неї зводиться нове триповерхове приміщення. За післявоєнні роки понад ЗО випускників закінчили школу з медалями. З числа її колишніх вихованців троє стали докторами, а четверо — кандидатами наук. Молодь, яка працює, здобуває освіту в середній вечірній школі. Поповнення для першого класу денної школи готує дитячий садок.
Трудівники села шанують друковане слово. На 1971 рік вони передплатили 8 тис. примірників газет і журналів. Є дві бібліотеки, багато жителів мають власні бібліотеки.
Сільський палац культури завжди приваблює своєю багатогранною діяльністю не лише молодь, а й багатьох трудящих села. В 5 гуртках — талановиті співаки, танцюристи, музиканти, які виступають вже по 10—15 років. В палаці відбуваються теоретичні конференції, семінари, проходять заняття політшкіл, лекції. Великою популярністю користується університет здоров’я. Мешканці села з задоволенням слухають кваліфіковані лекції медичних працівників. На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна було проведено теоретичну конференцію на тему «В. І. Ленін — засновник і організатор Комуністичної партії Радянського Союзу та першої в світі соціалістичної держави». А на урочистому вечорі 68 кращим людям села вручили ювілейні медалі, грамоти, премії.
Керуючись рішеннями XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, трудівники Стрижавки достроково виконали виробничі завдання першого року дев’ятої п’ятирічки.
Стрижавка на новому піднесенні, підвищується добробут її людей, зростає культурний рівень трудівників цього радянського села.
Є. І. ЛІСКУН, А. Р. ЛОКАЄНКО