Овадне, Володимир-Волинський район, Волинська область (продовження)
Після закінчення Великої Вітчизняної війни в селі розгорнулося будівництво. Виростали нові житлові будинки, споруджувались приміщення культосвітніх та побутових закладів. У 1947 році було зведено 27 нових будинків, у яких розмістилися районні організації та установи, Будинок культури, радіовузол, лікарня. 1 вересня 1947 року гостинно відчинилися двері нової школи.
До першого травня в 1948 році будівельники здали в експлуатацію електростанцію, яка дала світло всім культурно-побутовим закладам і установам. Електрика була проведена на центральну вулицю села. Цього ж року село повністю радіофікували. Силами громадськості заклали парк площею 2 гектари.
Щоб забезпечити населення предметами господарського вжитку, в селі в 1946 році створено районний промкомбінат, який мав 12 цехів. Він випускав дрібний сільськогосподарський реманент, одяг, взуття, посуд, меблі тощо. В 1947 році обсяг промислової продукції становив 705 800 крб. Працювали 7 цехів районного харчокомбінату, які в 1947 році випустили товарів на суму 254 807 крб. У 1952 році стали до ладу цегельний завод і пилорама.
В умовах соціалістичного ладу, в процесі творчої праці змінювалися самі люди, їх духовне обличчя, зростав культурний рівень. Колись пригноблені й затуркані, вони пізнали радість вільної праці і стали активними учасниками будівництва нового життя. Але щоб залучити все населення до активної участі в соціалістичному будівництві, потрібно було ліквідувати неписьменність і малописьменність — цю ганебну спадщину капіталістичного ладу. В селі створили 2 вечірні школи, а до окремих неписьменних громадян прикріпили культармійців. Ліквідація неписьменності і малописьменності в основному була закінчена до 1 січня 1955 року. Для сільської молоді в 1946 році відкрили вечірню школу.
Райком партії, райком ЛКСМУ, сільська територіальна партійна організація, яка виникла в 1946 році, провадили велику політико-виховну і культурно-освітню роботу. В 1947 році в Овадному почала працювати політшкола для сільського активу. В районному Будинку культури читали лекції партійні, радянські, комсомольські працівники і вчителі. Тут же були створені гуртки художньої самодіяльності: драматичний, музичний, співочий, духовий оркестр, учасники яких часто виступали перед жителями села з концертами. Культбригада клубу виїжджала в села району для обслуговування колгоспників під час збирання врожаю.
Велику роль у комуністичному вихованні хліборобів Овадного відігравала районна газета «Шлях Леніна», яка виходила з 1946 року до вересня 1958 року.
На своїх сторінках вона роз’яснювала трудящим внутрішню і зовнішню політику Комуністичної партії і Радянського уряду, завдання четвертого п’ятирічного плану, висвітлювала виробниче, культурне і громадсько-політичне життя району і села.
Важливою віхою в історії Овадного було створення в 1948 році колгоспу «Перше травня», до якого вступили 120 селянських господарств. Артіль мала 1085 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 569 га орної землі. Колгоспні будівельники спорудили 2 стайні, 2 зерносховища, 2 овочесховища. Головною тяглою силою в господарстві були коні. В 1949 році Мокрецька МТС виділила трактор для обробітку колгоспних полів. Уже перший рік колективної праці приніс селянам певні успіхи. Колгосп «Перше травня» достроково виконав план хлібоздачі 1948 року і видав авансом на вироблені трудодні по 3 кг хліба.
В 1949 році в артілі створено ферму продуктивного тваринництва, де налічувалось 55 голів великої рогатої худоби, 33 свині, 23 вівці. Це були перші кроки на шляху розвитку громадського тваринництва. Наступного року за дострокове виконання плану хлібоздачі та натуроплати за роботу МТС колгосп був занесений на районну Дошку пошани.
Значну допомогу артілі в повсякденній роботі подавала територіальна парт-організація села. Вона керувала соціалістичним змаганням між ланками і бригадами за високі врожаї, налагодила політико-виховну роботу серед селян. Комуністи допомогли артілі в проведенні весняної посівної кампанії в 1948 році. Вони залучали нові й нові сім’ї до колгоспу. За допомогою комуністів Оваднівської парторганізації в районі були створені нові колгоспи — ім. Ковпака, «Перемога» та «Нове життя».
До Оваднівської артілі «Перше травня» в 1954 році приєднався колгосп с. Жовтневого, завдяки чому господарство набагато розширило свою виробничу базу. Позитивно позначилося на організаційно-господарському зміцненні артілі створення в 1955 році колгоспної парторганізації. Тепер вона стала глибше і конкретніше займатися питаннями колгоспного виробництва. Зріс рівень механізації сільськогосподарських робіт. У 1953 році в селі розпочалося будівництво Оваднівської МТС, яке було закінчене в 1956 році. Тепер на колгоспних полях працював не один трактор, як раніше, а кілька. В 1957 році, до 40-річчя Великого Жовтня, сільські трудівники виростили в середньому по 19,1 цнт пшениці, 19,3 цнт жита, 372 цнт цукрових буряків з одного га. Зросли поголів’я і продуктивність тваринництва.
За високі виробничі показники свинарка В. М. Ковальчук в 1957 році була нагороджена орденом Леніна. В 1958 році орденом Трудового Червоного Прапора був нагороджений голова колгоспу Д. М. Дорош; орденом «Знак Пошани» — бригадир Оваднівської МТС Л. Ф. Марчук і доярка А. М. Фищук.
Дальшому зміцненню матеріально-технічної бази колгоспу сприяло його об’єднання в 1960 році з артіллю сусіднього села Верби. Центральна садиба укрупненого господарства розмістилась в Овадному. Тепер колгосп об’єднував 553 двори і мав 5829 га землі, в т. ч. 3275 га орної. Машинно-тракторний парк артілі налічував 16 тракторів, 12 вантажних автомашин, 9 комбайнів.
Однак з кінця 50-х років економіка колгоспу розвивалась повільно, що значною мірою було пов’язано з порушенням принципів госпрозрахунку і матеріальної заінтересованості, а також недостатньою культурою землеробства, слабкою кормовою базою для розвитку тваринництва, захопленням будівництвом без урахування економічних можливостей колгоспу.
Переломним у розвитку артільного господарства став 1965 рік, коли березневий Пленум ЦК КПРС і квітневий Пленум ЦК КП України викрили ці причини і визначили шляхи їх усунення. На відкритих партійних зборах колгоспу 6 липня 1965 року комуністи і безпартійний актив обговорили питання про завдання парт-організації у зв’язку з рішеннями пленумів. Партійне бюро і правління артілі розробили конкретні організаційно-господарські заходи, спрямовані на подолання відставання колгоспу. Вони передбачали підвищення врожайності зернових, бобових, технічних і просапних культур внаслідок підвищення культури землеробства, переходу на посів районованими сортами. У колгоспі створили постійну бригаду для заготівлі місцевих добрив, за якою закріпили необхідні механізми і транспорт. Правління артілі вжило заходів щодо зміцнення кормової бази для розвитку тваринництва, механізації всіх трудомістких робіт на фермах, для запровадження комплексної механізації по вирощуванню і збиранню цукрових буряків і кукурудзи на силос. Важливе значення надавалося вирощуванню молодняка для поповнення маточного поголів’я. Комуністи здійснювали повсякденний контроль за організацією праці та дисципліною в бригадах.
Все це дало відчутні результати. В 1965 році середня врожайність зернових становила 17,5 цнт проти 12,6 цнт в 1964 році, цукрових буряків — 245 цнт проти 190 цнт, тобто збільшилась порівняно з минулим роком на 55 цнт. У комплексній бригаді № 4, яку очолював комуніст І. П. Тарасюк, зібрали зернових в середньому по 18,5 цнт, а озимої пшениці — по 24,5 центнера.
Зросло поголів’я громадського тваринництва та його продуктивність. Якщо в 1964 році від кожної корови було надоєно в середньому по 1030 кг молока, то в 1965 році — понад 1500 кг, а доярки Я. Рой, Я. Луцюк, О. Приступа одержали більш як по 2 тис. кг від кожної із закріплених за ними корів.
За 1965—1968 рр. в результаті підвищення врожайності полів і продуктивності тваринництва колгосп економічно зміцнів. Одним із резервів збільшення валових зборів зерна і зміцнення економіки колгоспу стали заболочені землі. За допомогою Устилузької меліоративної станції в артілі осушили понад 400 га боліт. Осушені землі дають непоганий урожай. У 1968 році зібрали у середньому 15,4 цнт зерна і 421 цнт цукрових буряків з га. На 1 січня 1969 року в колгоспі було 1635 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 520 корів. Середньорічний надій від однієї фуражної корови становив 1974 кілограми. Всі польові роботи механізовано. На 1 січня 1969 року колгосп мав 22 трактори, 12 вантажних автомашин, 13 зернових та спеціалізованих комбайнів, 17 тракторних сівалок тощо. А починали оваднівці колективне господарювання з кінного плуга і дерев’яної борони.
Господарство артілі спеціалізується на вирощуванні зернових культур і молочно-м’ясному тваринництві. Основною технічною культурою є цукрові буряки. Прибутковою галуззю є ставкове господарство. Артіль має 4 ставки, водне дзеркало яких дорівнює 40 га. Крім того, колгоспні рибалки впорядкували ставок-маточник. Кожен з восьми гнізд його дає близько 30 тис. мальків коропа.
В колгоспі працює загін кваліфікованих механізаторів та спеціалістів сільського господарства, які своєю сумлінною працею примножують багатство артілі. За високі виробничі показники В. М. Босаку присвоєно почесне звання заслуженого комбайнера УРСР. Механізатори М. Л. Квашук та Є. С. Гергель у 1967 році нагороджені медаллю «За трудову доблесть». Загальну шану в селі здобула своєю працею агроном колгоспу Г. В. Прогонюк, яку в 1969 році жителі Овадного вдруге обрали депутатом Волинської обласної Ради депутатів трудящих.
Завдяки зміцненню економіки в колгоспі широко розгорнулось капітальне будівництво. Нині в артілі є 26 виробничих приміщень (свинарники, корівники, телятники тощо). Село і колгосп повністю електрифіковані. Електроенергію їм постачає Добротвірська ДРЕС. Колгосп має ремонтну майстерню, працюють також деревообробний цех, пилорама і млин.
Виробничі успіхи дали також можливість більше виділити коштів на соціально-культурні потреби. Артіль щороку відраховує у фонд соціального забезпечення 24 тис. крб. Сума культфонду в 1967 році перевищувала 12 тис. карбованців.
Невтомно працюють залізничники станції Овадне, робітники комбінату побутового обслуговування, працівники торгівлі, сільська інтелігенція. В лютому 1960 року залізничники включилися в соціалістичне змагання за почесне звання колективу комуністичної праці. Це сприяло значному поліпшенню роботи змін і бригад. У 1961 році двом змінам було надано звання змін комуністичної праці. Колективу залізничної станції за перемогу в соціалістичному змаганні вручено перехідний Червоний прапор Ровенського відділку Львівської залізниці. Добру славу і шану заслужили стрілочники Г. Т. Герасимюк і М. О. Дячук, у минулому учасник оборони Ленінграда, нагороджений орденами Слави 1-го і 2-го ступенів та медалями. За сумлінну працю Г. Т. Герасимюк і М. О. Дячук нагороджені значком «Відмінник транспорту». М. О. Дячука не раз обирали депутатом Оваднівської сільради.
В Овадному діють цех по виробництву безалкогольних напоїв і ковбасний цех, продукція яких повністю забезпечує потреби населення. Сільське споживче товариство об’єднує 44 магазини і заклади громадського харчування (їдальні, буфети, чайні тощо), розташовані в селах, підпорядкованих сільраді.
Правління колгоспу і сільська Рада дбають про поліпшення побутового обслуговування населення. До послуг оваднівців шевська, кравецька і художня майстерні, перукарня та інші комунальні підприємства.
До 1939 року в Овадному не було жодного медпрацівника, лікувалися люди в знахарів. Тепер тут є дільнична лікарня на 50 ліжок, в якій працюють 5 лікарів і 25 чоловік з середньою медичною освітою. Є добре обладнані дитячі ясла.
Велику роль у підготовці механізаторських кадрів для сільського господарства області відіграє Оваднівське професійно-технічне училище, яке в 1965 році відзначило свій 20-річний ювілей. В ньому навчаються майбутні трактористи, комбайнери причіпних і самохідних комбайнів, машиністи складних молотарок та льонобралок, електромонтери. Всі учні перебувають на повному державному забезпеченні. В училищі створено всі необхідні умови. Воно має навчальний корпус, два гуртожитки, їдальню на 150 місць, типову майстерню на 40 умовних місць, 32 трактори різних марок, багато комбайнів, автомобілів і сільськогосподарських машин, навчально-дослідне господарство. За 23 роки існування училище підготувало понад 11 тис. спеціалістів різного профілю, більшість яких успішно працює в колгоспах і радгоспах Волині.
В сільській загальноосвітній середній школі працюють 29 учителів і навчаються 352 учні. Школа має добре обладнані фізичний, хімічний та біологічний кабінети, шкільну майстерню, присадибну шкільну ділянку. В 1954 році при школі відкрито гуртожиток-інтернат для учнів, які живуть у віддалених селах. За постановою Оваднівського райвиконкому в 1955 році машинно-тракторна станція передала школі безплатно для потреб політехнічного навчання двигуни і електромотори, які не використовувались у виробництві.
За відмінні успіхи в навчально-виховній роботі педагоги І. О. Сумарук, М. П. Дигал нагороджені грамотами Міністерства освіти УРСР, Є. Г. Корельман і В. С. Дубовик — значком «Відмінник народної освіти».
До 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в школі під керівництвом учителя історії О. О. Бондарука відкрито музей В. І. Леніна. На честь цієї ж знаменної дати учні за ініціативою секретаря шкільної парторганізації вчителя біології М. Я. Троця посадили молодий сад. Піонерська дружина підтримує зв’язки з студентами Казанського університету, в якому навчався Володимир Ілліч Ульянов, а також з працівниками будинку-музею В. І. Леніна в Ленінських Горках.
Перший випуск середньої школи відбувся в 1951 році, відтоді понад 500 юнаків і дівчат одержали атестати зрілості, з них більш як 50 чоловік закінчили вищі учбові заклади і нині працюють учителями, лікарями, інженерами в різних містах і селах нашої Вітчизни.
Центром культурного життя села є клуб, роботою якого керує клубна рада, що налічує 7 чоловік. У ньому працюють гуртки художньої самодіяльності: драматичний, хоровий, танцювальний, вокальна група. Є оркестри — джазовий і духових інструментів. Тільки в 1967 році гуртківці дали в Овадному і сусідніх селах 15 концертів.
У клубі читають лекції не тільки представники сільської інтелігенції, а й наукові працівники з Луцька, Львова, Києва. Яскравим свідченням зростання культурно-освітнього рівня жителів села є тематика лекцій. Це, зокрема, «Історична тема в радянському живопису», «Волинь у минулому і тепер» та інші. У липні 1967 року в селі відбулася теоретична конференція, на якій обговорювалися тези КПРС «50 років Великої Жовтневої соціалістичної революції». У ній взяли участь колгоспники і сільська інтелігенція — всього 70 чоловік. Вони заслухали 6 доповідей — про міжнародний робітничий і національно-визвольний рух на сучасному етапі, про революційну боротьбу трудящих Волині в 1921—1939 рр., про будівництво комунізму в СРСР та інші. В 1968 році парторганізація колгоспу підготувала теоретичну конференцію на тему «Життя і діяльність В. І. Леніна», на якій було прослухано і обговорено 8 доповідей.
Велику культурно-освітню роботу в селі проводять 2 бібліотеки: для дорослих і дитяча, загальний книжковий фонд яких становить 25 тис. примірників. За сумлінну роботу по пропаганді книги завідуючого дитячою бібліотекою В. І. Данчевського 22 лютого 1967 року нагородили медаллю «За трудову відзнаку». Багато зусиль доклав він до того, щоб залучити всіх юних громадян села до читання художньої літератури.
Для сільських спортсменів у селі 1954 року споруджено стадіон, гімнастичне містечко, 4 волейбольні і 2 баскетбольні майданчики. Футбольна команда, створена при сільському добровільному спортивному товаристві «Колгоспник», у 1964 році зайняла перше місце серед колгоспних футбольних команд району, а в 1967 році вона захищала честь Володимир-Волинського району в розиграші першості Волині серед колективів фізкультури добровільного спортивного товариства «Колгоспник».
У побут хліборобів Овадного міцно входять нові, радянські звичаї і обряди. При сільській Раді відкрито кімнату щастя. Кожного року в селі відзначають свята зими, врожаю, зеленої весни тощо.
Діяльним помічником сільської Ради є громадськість села, зокрема сільська інтелігенція. Важливу роботу проводять депутати сільської Ради. Соціально-культурна комісія, яку очолює вчителька Г. В. Хилько, детально перевіряє, як підготувалися школи до нового навчального року, чи всі вони забезпечені підручниками, зошитами, паливом тощо. Депутати сільради організували екскурсію школярів до Бреста і на Закарпаття, відпочинок їх у міжколгоспному оздоровчо-спортивному таборі.
Докорінно змінився зовнішній вигляд села і побут його жителів. За післявоєнні роки тут споруджено понад 150 добротних, критих шифером, черепицею або залізом будинків. Зникли непрохідні болота і чагарники. Потужна техніка, розум і праця хлібороба примусили болота відступити. Тепер тут зеленіють посіви.
О. О. БОНДАРУК, О. Г. МИХАЙЛЮК