Ківерці, Ківерцівський район, Волинська область (продовження)
Героїчна боротьба радянських месників наблизила день перемоги над гітлерівською Німеччиною. Війська 1-го Українського фронту в ніч на 1 лютого 1944 року підійшли до Ківерців. Частина, якою командував гвардії полковник Макаров, розгромила ворожий гарнізон. Було взято в полон велику кількість гітлерівців.
Відступаючи, гітлерівці знищили депо, зруйнували залізничну колію, спалили багато будинків. В Ківерцях і селах району недолюдки розстріляли понад 2 тис. мирних жителів — жінок, дітей, стариків; близько тисячі юнаків і дівчат вивезли на каторгу до Німеччини.
У березні і квітні 1944 року в селищі формувалася 2-а армія Війська Польського, а також розміщався військовий комісаріат чеського корпусу під командуванням генерала Л. Свободи.
Незважаючи на труднощі воєнного часу, трудящі Ківерців швидко відбудували залізничну станцію, колії, одне за одним ставали до ладу і давали продукцію для фронту промислові підприємства. Особливу увагу партійні та радянські органи приділяли відбудові і дальшому розвитку Ківерцівського комбінату і ліспромгоспу. В червні 1946 року з ініціативи партійної організації розгорнулося соціалістичне змагання між волинськими лісозаготівельниками та шахтарями Горлівки. За рахунок надпланової продукції лісоруби Волині, в т. ч. й Ківерців, послали в дар горлівським гірникам ешелон кріпильного та будівельного лісу. Держава забезпечила лісозаготівельників і деревообробників новою технікою, завдяки чому вони вже в перші післявоєнні роки досягли і перевершили довоєнний рівень виробництва.
25 червня 1951 року селище Ківерці було віднесено до категорії міст. На цей час тут працювало 17 великих і малих підприємств.
Від тартака з трьома примітивними пилорамами до сучасного підприємства, оснащеного найновішою технікою, — ось шлях Ківерцівського деревообробного комбінату за роки Радянської влади. У перші післявоєнні роки тут випускали чотири види продукції, а нині — вироби 34 назв. Комбінат виготовляє високоякісні меблі, паркет, деревностружкові плити, бутові і винні клепки тощо. Ця продукція має великий попит і в СРСР, і за рубежем. Паркет з ківерцівською маркою використовувався на будівництві Московського університету ім. М. В. Ломоносова, Палацу культури у Варшаві.
Робітники комбінату першими в районі почали змагання за комуністичну працю. І вже скоро тут було багато ударників і бригад комуністичної праці. За високі показники в роботі і виконання семирічного плану за 4 роки і 9 місяців звання колективу комуністичної праці було присвоєно паркетному цеху. А згодом і всі цехи здобули це високе звання. Робітниця комбінату комсомолка Н. Грицуняк була учасницею першого Всесоюзного зльоту ударників комуністичної праці в Москві. Широкі перспективи для дальшого розвитку відкрили перед підприємством рішення вересневого (1965 р.) Пленуму ЦК КПРС. У результаті вдосконалення планування і посилення матеріального стимулювання, високоефективного використання всіх виробничих потужностей на території комбінату побудовано 2 просторі й світлі цехи, де всі трудомісткі процеси механізовано й автоматизовано. На підприємстві виросло багато передовиків і новаторів виробництва. Серед них ветерани праці старі комуністи М. І. Чеблін і Г. Г. Ропавка — активний учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений двома орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, кількома медалями. Понад 10 трудівників комбінату лише в останні роки відзначені орденами й медалями СРСР, в т. ч. верстатники М. С. Мельничук, В. С. Кутін нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, директор комбінату М. П. Ковальов і робітниця делегат XXIII з’їзду КП України Є. О. Тюхтій — орденом «Знак Пошани». Молода робітнича зміна з честю несе естафету батьків.
Авангардну роль на підприємстві відіграє партійна організація, що налічує близько 100 комуністів. Її помічником і резервом є комсомольська організація, яка об’єднує 150 членів ВЛКСМ.
У 1948 році в Ківерцях збудовано центральну ремонтно-механічну майстерню, де працювало 35 робітників. За роки семирічки вона перетворилась на великий ремонтний завод «Лісмаш», де трудяться 450 робітників. Підприємство проводить капітальний ремонт автомашин і автокранів для всіх лісгоспзагів України. За цей час обсяг його роботи зріс більш як у 3 рази і в 1966 році обчислювався в 1378 тис. крб. Три кращі бригади цього підприємства завоювали звання колективів комуністичної праці.
У 1956 році для потреб залізничного транспорту в Ківерцях споруджено механічний завод по виробництву контейнерів, тут працювало 115 робітників. У 1967 році на заводі вже було 625 робітників. Випуск валової продукції за цей час зріс з 16,5 до 5683 тис. карбованців. Добре попрацював колектив заводу в ювілейному році. До 50-річчя Великого Жовтня він дав країні додатково 1520 залізничних контейнерів. Завдяки ощадливому витрачанню оборотних коштів зекономлено 90 тонн металу. В 1967 році тут запроваджено кілька раціоналізаторських пропозицій, що дало 1200 крб. додаткової економії на рік.
До підприємств залізничного транспорту належать депо, дистанція лісонасаджень, 17-й відділок колії, виконробський ремонтно-будівельний пункт, 5-а дільниця зв’язку, на них працює понад 1300 робітників і службовців.
Підприємства міста обладнані сучасними верстатами, механізмами й автоматами. Так, на механічному заводі 30 проц. зварювальних робіт нині виконують тільки автомати. Виготовлено і впроваджено у виробництво нові фарбувальні машини, встановлено високопотужні преси. Все це дало можливість випускати продукцію на рівні світових стандартів, яка відома нині не тільки в СРСР, а й далеко за його межами —на Кубі, в Угорщині, Англії та інших країнах.
На всіх підприємствах міста розгорнулося соціалістичне змагання за підвищення продуктивності праці, за краще використання резервів виробництва. Серед залізничників перед ведуть машиністи паровозного депо В. Л. Куршель, В. Ф. Андрощук, Л. П. Макарчук, Г. І. Кухаренко, які щорічно перевозять понад технічну норму до 50 тис. тонн вантажів, заощаджуючи при цьому близько 30 тонн палива. Старший машиніст вуглепідйомного крана М. Н. Соколюк виступив ініціатором руху за роботу кранів без середнього ремонту. Річний економічний ефект від цього становить 3600 карбованців. Ківерцівські залізничники показують високі зразки комуністичного ставлення до праці.
Так, 4 бригади депо, колективи станції Ківерці, 17-го відділку, 5-ї дільниці зв’язку завоювали почесне звання комуністичних. За багаторічну бездоганну працю на залізничному транспорті І. Г. Заболотський, І. Ф. Іванов, П. Г. Слєпченко, Ю. Д. Дмитрієв нагороджені орденом Леніна, В. М. Дмитрієв — орденом Трудового Червоного Прапора.
Гордістю міста є Ківерцівський лісгоспзаг, перший серед лісових господарств країни нагороджений орденом Леніна. За роки семирічки обсяг валової продукції лісгоспзагу зріс більш як у 2 рази. Хороших результатів добилися робітники лісових господарств до 50-річчя Радянської влади. Новобудовам країни було відправлено 150 тис. куб. метрів високоякісної деревини. У 1967 році в лісгоспзагу став до ладу перший на Україні завод по випуску очищеного скипидару і флотаційного масла. Підприємство щороку осушує і освоює близько 1 тис. га боліт, висаджує дерева на площі 700—900 гектарів. За творчі винаходи, і застосування нової технології виробництва підприємство відзначено дипломами 1-го і 2-го ступенів та двома бронзовими медалями Виставки досягнень народного господарства СРСР. 14 срібних і бронзових медалей від комітету Виставки одержали кращі раціоналізатори підприємства.
У місті розташовані також завод залізобетонних виробів, збудований в 1961 році, кахляний цех Цуманського заводу будматеріалів, харчокомбінат, будівельно-ремонтна дільниця, районне об’єднання «Сільгосптехніка», міжколгоспна будівельна організація, 2 автоколони, друкарня. На цих підприємствах працює понад 1500 чоловік.
В авангарді численного загону робітничого класу Ківерців ідуть кращі виробничники, ударники комуністичної праці, депутати районної та міської Рад. Серед них токарі ремзаводу «Лісмаш» Н. К. Бобрик, С. С. Годлєвська, Й. Д. Туровський, електрозварювальник харчокомбінату М. Я. Рогоза, робітниця лісгоспзагу Л. Г. Романюк, верстатниця деревообробного комбінату Л. А. Дачко, шофер колони № 18 А. І. Савчук. В 1965—1967 рр. за виробничі успіхи багатьох робітників нагороджено орденами і медалями СРСР. 19 бригад різних підприємств міста удостоєні високого звання колективу комуністичної праці.
Широких масштабів набрало у Ківерцях капітальне і житлове будівництво. Тільки за останні роки тут споруджено на державні кошти 28,3 тис. кв. метрів житлової площі і на власні кошти населення 147 будинків (6,8 тис. кв, метрів). У місті забруковано 26 тис. кв. метрів і заасфальтовано 11 тис. кв. метрів вулиць, прокладено 4500 кв. метрів тротуарів.
Незрівняно зріс добробут трудящих. Про це, зокрема, свідчить підвищення їх купівельної спроможності. Тільки в 1968 році магазини державної і кооперативної торгівлі продали жителям міста різних товарів на 10 млн. 200 тис. крб., у тому числі книг — на 20 тис. карбованців.
На належному рівні справа народної освіти. У дорадянський період в Ківерцях була всього одна школа, в якій навчалися діти державних службовців, поміщиків та заможних селян навколишніх сіл. Діти робітників і сільської бідноти через злидні, нестатки, високу плату за навчання не мали можливості відвідувати школу. Близько 80 проц. жителів залишались неписьменними. Тепер неписьменність повністю ліквідовано. Всі діти шкільного віку вчаться. У двох середніх і восьмирічній школах налічується 2 тис. учнів, 140 учителів.
Близько 300 молодих робітників навчаються без відриву від виробництва у школі робітничої молоді. Понад 150 робітників і службовців є студентами-заочниками вищих і середніх спеціальних учбових закладів У 1963 році в місті відкрили медичне училище, в якому близько 300 юнаків та дівчат готуються стати кваліфікованими фельдшерами, медсестрами, акушерками. Працює дитяча музична школа.
Добре налагоджене медичне обслуговування трудящих: є пологовий будинок, 2 консультації, 3 амбулаторії, 2 поліклініки, 10 медичних пунктів, санітарно-епідеміологічна станція. У 1963 році в місті завершено будівництво двоповерхового приміщення нової лікарні на 175 ліжок; вона обладнана сучасним медичним устаткуванням, забезпечена найновішими препаратами. В медичних закладах міста працюють 42 лікарі, 102 фельдшери й медсестри. Серед них головний лікар району заслужений лікар УРСР хірург Л. Я. Римолін, депутат Верховної Ради Української РСР дитячий лікар Т. О. Зайковська.
Велику культурно-масову роботу провадить Будинок культури. Тут є зал для глядачів на 250 місць, кімнати для роботи гуртків художньої самодіяльності, працює клуб цікавих зустрічей. У Будинку культури читаються лекції, проводяться вечори відпочинку і зустрічей поколінь, читацькі конференції, диспути на літературні теми тощо.
Понад 700 чоловік, переважно молодь, беруть участь у роботі гуртків художньої самодіяльності Будинку культури та при клубах. Найбільш популярний чоловічий хор (80 учасників). В його репертуарі українські народні та сучасні пісні, а також пісні самодіяльного композитора Я. Д. Батинчука.
В 1962 році гостинно відчинив двері широкоекранний кінотеатр «Супутник» на 450 глядачів. У місті є також літній кінотеатр на 300 місць, 3 робітничі клуби, 13 червоних кутків, районна бібліотека для дітей та 6 профспілкових бібліотек на підприємствах з загальним книжковим фондом понад 90 тис. примірників.
З 1944 року в місті виходить районна газета «Ленінським шляхом». З того часу її тираж зріс у 10 разів і нині становить близько 8 тис. примірників. Значну роботу проводить створена на громадських засадах редакція місцевого радіомовлення. Завжди людно в трьох ленінських кімнатах, у двох кімнатах бойової слави, в кабінеті політичної освіти та в кабінеті преси. Тут читаються лекції, провадяться дискусії.
У Ківерцях розвинуте народне декоративно-ужиткове мистецтво. Так, І. В. Криворучко займається інтарсією по дереву. Його картини «Перебендя», «Лісова пісня», портрети Шевченка і Лесі Українки прикрашають обласний Будинок народної творчості. О. А. Матузаєв захоплюється випалюванням по дереву. Одна з кращих його картин «Ранок у сосновому лісі» експонувалася на обласному огляді робіт народних умільців. Вироби молодих майстрів Ківерцівського лісгоспзагу відомі далеко за межами області.
Активно проводиться в місті спортивна робота. До послуг фізкультурників — стадіон, спортивна школа. Понад 2 тис. юнаків і дівчат беруть участь у різних секціях ДТСААФ, ДСТ «Колос». Понад 1,5 тис. чоловік мають спортивні розряди.
Радісно відзначають жителі Ківерців свята весни, квітів, книги, пісні — все це нові свята, з новими обрядами, які виникли в роки Радянської влади. За новими обрядами тепер справляють весілля, реєструють новонароджених.
Ківерці мають регулярне автобусне і залізничне сполучення з обласним центром — Луцьком. Це дає змогу трудящим райцентру систематично відвідувати обласні культурно-освітні заклади і навчатись у вечірніх відділеннях вузів і середніх спеціальних закладах.
Успіхи жителів міста у промисловому, житловому та культурному будівництві свідчать про величезну організаторську і політично-масову роботу партійних, радянських та громадських організацій, в авангарді яких ідуть комуністи. На 1968 рік у Ківерцях було 40 первинних партійних організацій, що об’єднували 840 комуністів, та 22 комсомольські, що налічували 1600 юнаків і дівчат. У роботі 45 профспілкових організацій бере участь понад 5 тис. робітників і службовців.
Велику роботу по дальшому впорядкуванню житлово-комунального господарства, поліпшенню побутових умов населення та вдосконаленню роботи культосвітніх закладів проводить міська Рада депутатів трудящих.
Відрадні перспективи розвитку міста. Партійні організації Ківерців намітили і успішно здійснюють конкретні завдання нової п’ятирічки.
М. М. НАУМЧИК, Р. Н. ОКСЕНЮК