Черкаська область у роки мирного будівництва (1921 — 1941 рр.)
Мирне господарське будівництво на Черкащині розпочалося в надзвичайно складних умовах. Якщо продукція промисловості в цілому по країні на кінець громадянської війни становила 20 проц. довоєнного рівня, то на Україні промислове виробництво скоротилося до 10 проц. В Черкаському округу з 57 підприємств, які діяли в довоєнний час, у 1922/23 році працювало лише 27, з 12 цукрових заводів випускали продукцію чотири. Число лісопильних підприємств зменшилось на 66,7 проц. В Золотоніському повіті з семи винокурних заводів діяло тільки два, з 10 цегельних — один. Цілком була зруйнована паперова фабрика. Не в кращому стані перебувало сільське господарство. Посівні площі зернових культур скоротились на території області на 30 проц. Не вистачало хліба та. інших найпотрібніших продуктів харчування, промислових товарів широкого вжитку тощо.
Крім економічної відсталості, господарської розрухи, складність обстановки, в якій доводилось відбудовувати народне господарство, посилювалась ще неврожаєм 1921—1922 рр. у південних губерніях України і на Поволжі. Черкасці гаряче відгукнулися на заклик партії допомогти голодуючому населенню. В Черкасах, Золотоноші та інших містах було створено спеціальну комісію допомоги голодуючим. На підприємствах і в установах міста, в селах повіту проходили збори трудящих під лозунгом: «Не залишимо в біді братів Поволжя», «Напівголодний, ділись з голодним». Восени 1921 року тільки Черкаський повіт і місто відправили на адресу голодуючих губерній 11 412 пудів зерна, 331 пуд інших продуктів і 69 950 крб. Крім того, жителі повіту розмістили в себе 2690 чоловік, які прибули з Поволжя, а також надали притулок 1216 дітям.
Зміцненню Радянської влади протидіяли куркулі та інші контрреволюційні елементи. Протягом 1921—1922 рр. у Черкаському, Золотоніському, Чигиринському та інших повітах безчинствували різні банди. Біля села Бузівки в січні 1921 року ворожа куля обірвала життя легендарного начдива О. Я. Пархоменка.
У завершенні розгрому бандитизму, в діяльності й зміцненні органів Радянської влади на селі активну участь брали створені 1920 року комітети незаможних селян. На них покладалось якнайшвидше запровадження в життя законів про наділення землею і реманентом безземельних і малоземельних селян. Комнезами допомагали органам Радянської влади втілювати в життя продовольчу й аграрну політику Комуністичної партії, ліквідовувати неписьменність.
Успішній відбудові народного господарства, індустріалізації і колективізації сільського господарства сприяло запровадження нової економічної політики, розробленої В. І. Леніним і прийнятої X з’їздом РКП(б). Черкаський рафінадний завод за сезон 1924/25 року виробив 2412 тис. пудів цукру, перевищивши довоєнний рівень на 12 процентів. У 1924/25 році на повну потужність працював Кам’янський цукровий завод. Уже в кінці 1922 року був пущений Смілянський рафінадний завод. За один сезон 1924/25 року він переробив цукру майже в два рази більше, ніж у довоєнні роки. Якщо добова переробка цукру в 1914/15 році становила 550 пудів, то в 1924— 9500. Поряд з відбудовою здійснювалась реконструкція старих і почалося будівництво нових підприємств. На базі Бобринських залізничних майстерень створювався паровозовагоноремонтний завод.
Відроджувалося й сільське господарство. Зростала кількість волосних і сільських прокатних станцій та ремонтних майстерень. Величезне значення мало здійснення в 1924—1925 рр. землеустрою, який поклав край зрівняльним переділам та забезпечив земельним громадам і селянським дворам стале землекористування, закріпивши цим самим здобутки Жовтневої революції у галузі земельних відносин. На 1925 рік були відновлені довоєнні посівні площі, поліпшилась якість обробітку грунту, завдяки чому й урожайність перевершила довоєнну. Так, в Уманському округу в довоєнний час середня врожайність жита становила 86,3 пуда з десятини, а в 1925 році — 93,6 пуда, озимої пшениці відповідно 81,7 і 84,7 пуда. В цілому на Уманщині валовий збір продукції рільництва в 1925 році досяг 29 915 тис. пудів проти 11 638 тис. пудів у 1924 році. Швидко зростало й поголів’я великої рогатої худоби. Так, у Золотоніському округу поголів’я великої рогатої худоби з осені 1923 до осені 1925 року збільшилось на 29,4 проц. (з 331,5 тис. до 428,9 тис. голів).
Проте дальше піднесення сільського господарства гальмувалось обмеженими можливостями дрібних індивідуальних господарств, кількість яких весь час зростала. Тому вже в 1919 році на Черкащині почали виникати колективні господарства — товариства спільного обробітку землі, комуни. Першими серед них були ім. Леніна в селі Антонівці Уманського району, «Надія» в селі Моринцях, «Муравище» в селі Червоній Слободі поблизу Черкас, «Вулик і бджола» — у Тальному, «Іскра» — у Гельмязові та інші. У 1925 році в Черкаському округу налічувалося 407 колективних господарств, в Уманському — 268. Останні мали 41 трактор. Для пропаганди колективної праці створювалися агітаційно-показові транспортні загони, показові поля, де застосовувалась агрономічна наука. Втілюючи в життя ленінські заповіти, трудящі Черкащини добилися чималих успіхів у відбудові народного господарства, в зміцненні завоювань Жовтневої революції. З міст і сіл Черкащини надходили щирі листи до В. І. Леніна. 6 травня 1922 року учасники першого з’їзду хліборобських колективів Уманщини писали: «Перший з’їзд трудових хліборобських колективів Уманщини шле щирий привіт дорогому Іллічеві — вождю всесвітнього пролетаріату і побажання найшвидшого і повного одужання».
Найважливішою історичною подією в житті всієї країни було створення Союзу РСР, здійснене під безпосереднім керівництвом В. І. Леніна. Добровільне об’єднання суверенних радянських республік в єдину союзну багатонаціональну соціалістичну державу робітників і селян диктувалося всім ходом історичного розвитку. На Україні, в т. ч. на території сучасної Черкащини, рух за створення СРСР набрав всенародного характеру. Питання про об’єднання радянських республік широко обговорювалося на багатолюдних мітингах і зборах, на волосних, повітових і губернських з’їздах Рад. Рішення про об’єднання в Союз були прийняті з’їздами Рад усіх республік. 30 грудня 1922 року І Всесоюзний з’їзд Рад одностайно прийняв Декларацію про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
У розпалі напруженої боротьби за побудову нового життя партію, радянський народ, світовий пролетаріат спіткало глибоке горе: 21 січня 1924 року помер Володимир Ілліч Ленін. Центральний Комітет оголосив Ленінський призов у партію. Найстійкіші і найвідданіші справі революції робітники, селяни, представники інтелігенції Черкащини, як і трудящі всієї Радянської країни, вступили до лав РКП(б). Лише в Черкаському округу протягом травня—жовтня 1924 року вступило до партії 294 чоловіка. А черкаські робітники-металісти заводу ім. Г. І. Петровського виготовили бюст безсмертного Леніна і першого травня 1925 року в присутності кількох тисяч трудящих міста урочисто встановили його у мальовничому міському сквері.
У роки відбудови народного господарства зросли масштаби і темпи будівництва. Поширилось будівництво за індивідуальними проектами. В селах з’явились нові громадські споруди (клуби, хати-читальні), зводилися господарчі будівлі (МТС, корівники, свинарники) тощо. Багато уваги приділялося впорядкуванню та озелененню міст. Будувались шляхи. За типовими та індивідуальними проектами зводились просторі, світлі й зручні дитячі ясла, пологові будинки й санаторії, кінотеатри, клуби, музеї.
Відновлювалась і зростала мережа медичних закладів, вживалися профілактичні заходи, велися боротьба з епідемічними захворюваннями, відкривалися будинки відпочинку й санаторії для оздоровлення трудящих. У 1927/28 році в Шевченківському округу працювали 83 та в Уманському 71 медичний заклад. У мальовничому сосновому лісі поблизу Черкас на високому березі Дніпра розгорталися роботи на розширенні курортного містечка Соснівки, господарями якого стали трудящі. Асигнування на охорону здоров’я по Уманській і Черкаській округах в 1927/28 році становили понад 1671 тис. карбованців.
Радянські і партійні органи дбали про дітей-сиріт, батьки яких: загинули на фронтах громадянської війни. В колишньому графському палаці в місті Таганчі 1923 року створено дитяче містечко, де знайшли притулок 300 дітей.
В галузі народної освіти головним завданням було ліквідувати тяжку спадщину минулого — неписьменність, охопити всіх дітей шкільного віку навчанням рідною мовою. Не вистачало приміщень для шкіл та інших освітніх закладів. Тому багато робилося у справі пристосування для потреб школи панських будинків та інших приміщень. На 1 жовтня 1924 року в Золотоніському округу працювало 210 шкіл, де навчалося 2168 учнів, що складало 22,3 проц. дітей шкільного віку (8—15 років). У Черкаському округу на 2 червня 1925 року відчинилася 191 школа, в них здобували знання 23 625 учнів, що складало 35 проц. дітей шкільного віку. В Уманському округу в 1924/25 навчальному році діяло 409 шкіл на 44 435 дітей (43 проц. дітей шкільного віку).
У Черкаському округу в 1925/26 році організовано 766 пунктів лікнепу, через які пройшло 18 925 чоловік. Тільки в 1925/26 навчальному році в Уманському округу закінчили курси лікнепу 23 500 чоловік.
У 1921 році Уманське середнє училище землеробства й садівництва перетворено на агротехнікум. У Смілі відкрито технікум цукрової промисловості. Для підготовки педагогічних кадрів, у яких відчувалась гостра потреба, 1923 року в Корсуні відкрито вищі педагогічні курси, пізніше реорганізовані в педагогічний технікум. У Черкасах і Золотоноші також відкрилися педагогічні технікуми. З року в рік зростали асигнування на розвиток народної освіти. Якщо по Черкаському округу в 1926/27 році з цією метою було асигновано 2006,5 тис. крб., то в 1928/29 році — 3068 тис. карбованців.
Розгорталась культурно-масова робота. 1925 року в Черкаському округу діяло 324 бібліотеки, 125 сельбудів, 336 хат-читалень, 40 клубів та інші заклади.
Велику роль у пропаганді ідей марксизму-ленінізму й організації виконання завдань Комуністичної партії і Радянського уряду відігравала більшовицька преса Черкащини. Першою радянською газетою було «Знамя коммунизма» (листопад 1918 р.). У лютому 1919 року почала виходити газета «Біднота» — орган Черкаського повітового військово-революційного комітету. З початку березня 1919 року в Черкасах регулярно стала виходити газета «Известия» — орган повітової Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів.
В Умані друкувалася газета «Известия» (з 1920 року «Вісті») — орган ревкому і парткому Уманщини (1919—1921), у 1922—1925 рр.— «Робітничо-селянська правда» — щоденна газета повіткому КП(б)У і повітвиконкому Уманщини. З 1925 року виходили окружні газети: «Радянська думка» — в Черкасах і «Селянська правда» — в Умані.
У 1925 році Золотоніський і Шевченківський округи були розформовані, а 1927 року Черкаський округ перейменовано на Шевченківський. 1925 року губернії, 1930 округи ліквідовано, і райони підпорядковано безпосередньо центру. Через два роки правобережна частина Черкащини за новим поділом увійшла до складу Київської області, а лівобережна — до Харківської. Після утворення 1937 року Полтавської області лівобережна Черкащина (Гельмязівський, Золотоніський, Іркліївський і Чорнобаївський райони) були включені до її складу. 1939 року Кам’янський і Чигиринський райони відійшли до Кіровоградської області.
У роки індустріалізації країни поступово змінювалося промислове обличчя Черкащини. Металообробна, машинобудівна, харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів визначили основні напрямки розвитку Черкащини. Уже в 1927/28 господарському році підприємства Уманського й Шевченківського округів працювали рентабельно. Валова продукція в Шевченківському округу зросла проти 1925/26 господарського року на 26,7 процента.