Цибулів, Монастирищенський район, Черкаська область (продовження)
Запровадження передової агротехніки сприяло економічному зміцненню колгоспів. Коли в країні за ініціативою О. Г. Стаханова розгорнулося змагання за перевиконання виробничих завдань, уміле використання техніки, в нього включилися колгоспи, МТС, цукрозавод. Широкого розмаху набрало змагання п’ятисотенниць. Першими зачинателями руху п’ятисотенниць у селі були Г. Ф. Мусієнко, Д. В. Роздорожня. 1938 року за 500 цнт цукрових буряків з га боролося 15 дівчат-комсомолок. Ініціаторами стахановського руху серед механізаторів МТС були бригадири тракторних бригад М. С. Плюта, І. С. Сміхун та інші.
Включившись у масове соціалістичне змагання, робітничий колектив цукрового заводу добився високих показників. Якщо раніше він переробляв за добу 7 тис. цнт буряків, то 1939 року — 11 тис. Стахановці — токарі С. Глуховський та І. Кудін систематично виконували виробниче завдання на 250 процентів.
Бурхливо розвивався стахановський рух серед механізаторів і колгоспників. Учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві 1939 року були тракторні бригади М. С. Плюти та І. Г. Вегери, а також 19 трактористів Цибулівської МТС, які добилися високого виробітку на трактор та значного заощадження пального. 1939 року Виставочний комітет нагородив Великою срібною медаллю свинарку Цибулівського відділку радгоспу при цукрозаводі О. П. Ситник, а 1940-го — Малою золотою медаллю. Учасником виставки 1939 року був конюх колгоспу їм. К. Є. Ворошилова Я. А. Дзигунський.
У роки довоєнних п’ятирічок колгоспи Цибулева стали економічно міцними. Врожай зернових культур був доведений до 16—18 цнт з га. Зростала оплата праці трудівників села. На трудодень хлібороби одержували 2—3 крб. грішми та 2,5— З кг зерна.
Набагато поліпшилося медичне обслуговування населення. 1939 року розширилася лікарня на 75 ліжок проти 20 у 1927 році. Діяли амбулаторія та аптека, В медичних закладах працювало 2 лікарі, 13 фельдшерів, 4 акушерки, 2 аптекарі. Значна увага приділялася охороні дитинства й материнства. Багатодітним матерям держава подавала грошову допомогу. 1932 року при колгоспі ім. III Інтернаціоналу організовано перші ясла. Першою вихователькою тут працювала М. П. Болюк. Згодом почали функціонувати постійно діючі ясла при МТС та цукрозаводі. Багато місцевих жителів оздоровлювалися в Леськівському будинку відпочинку, а під час шкільних канікул там набиралися сил діти.
Розвивалися освіта й культура трудящих. У середній, семирічній та початковій школах 32 вчителі навчали й виховували понад 650 учнів. Для підготовки спеціалістів масових професій при Цибулівському цукрозаводі з 1934 року працювала .школа ФЗН, яку 1940 року реорганізовано в ремісниче училище. Школа щороку випускала 75 токарів і 125 слюсарів. Поліпшувалася робота сільського й заводського клубів. 1935 року в них почали демонструватися звукові кінофільми. В селі працювало 2 бібліотеки. Книжковий фонд заводської бібліотеки в 1937 році налічував 6 тис. томів.
Мирна праця радянських людей була перервана підступним нападом фашистської Німеччини на СРСР. Після кровопролитних боїв гітлерівці 21 липня 1941 року вдерлися до Цибулева. В перший день окупації фашисти розстріляли на вулиці службовця цукрового заводу Г. К. Веретільника та 2 інших громадян. На заводській території була замучена фашистами студентка Київського державного університету Л. Сапожникова. Гітлерівці зруйнували приміщення середньої школи, розграбували тваринницькі ферми, сільські магазини.
Гестапівці шаленіли, чинили розправу над населенням, спалили 20 будинків. 20 травня 1942 року карателі вигнали на роботу близько 200 жінок, відібрали в них 105 дітей, яких на полі розстріляли, не дозволивши поховати. Окупанти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 498 жителів села.
На звірства й знущання окупантів населення відповідало рішучим опором. Восени 1941 року лікар-хірург Б. М. Маркович, який утік з Уманського табору військовополонених, створив підпільну групу. Патріоти встановили зв’язок з партизанами, постачали їм зброю, розповсюджували серед жителів повідомлення Радянського інформбюро. Підпільники випускали антифашистські листівки, які навіть наклеювали на дверях установ окупаційних властей. На початку 1942 року в підпільній організації налічувалося вже 250 чоловік. Але сюди потрапили зрадники, які видали Б. М. Марковича окупантам. Хоч лікаря страшно катували, він загинув, не сказавши ні слова про своїх друзів.
Багато громадян Цибулева билися проти ворога у партизанських загонах або вели підпільну роботу, допомагаючи народним месникам. Серед них були комуніст К. А. Мусич і Н. Кучеренко. В одному з боїв біля с. Сабарівки у боротьбі з фашистськими окупантами загинув Н. Кучеренко (до війни працював головою колгоспу ім. К. Є. Ворошилова). Відбиваючись від гітлерівців, останню кулю він залишив для себе. В тилу ворога у тяжкі роки окупації зі зброєю в руках боролися й жінки — вчителька Н. Є. Вахович, медсестра Л. С. Кересата інші.
Під час відступу німецько-фашистських військ у грудні 1943 року поблизу Цибулева зав’язалися запеклі, кровопролитні бої. Після навального наступу ворога 25 січня наступного року року село знову на деякий час захопили окупанти.
Цибулів остаточно визволено від гітлерівців 11 березня 1944року. В числі визволителів був житель села М. П. Олійник, який з перших днів війни перебував на фронті, пережив тяжкий шлях’ відступу, відчув радість перших перемог. У січні 1944 року він загинув у боротьбі за рідне село. Під час визволення Цибулева полягло 246 радянських солдатів і офіцерів. Всі вони поховані в двох братських могилах, де споруджено пам’ятник воїну-визволителю.
У боротьбі з німецькими окупантами на різних фронтах війни та в тилу ворога загинув 251 громадянин села.
Сотні жителів Цибулева пройшли славний бойовий шлях від Волги і Підмосков’я до Берліна, здійснивши чимало подвигів. Штурмуючи Сапун-гору біля Севастополя, відзначився лейтенант М. Я. Дзигунський, повторивши подвиг О. М. Матросова. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За хоробрість і відвагу під час форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу удостоївся гвардії майор І. А. Пахолюк. Всього 185 учасників Великої Вітчизняної війни, колишніх партизанів і підпільників нагороджено орденами й медалями.
Величезних збитків завдали селу фашистські окупанти. В колгоспах вони знищили сільськогосподарську техніку, тяглову силу.
Після визволення Цибулева від гітлерівців Радянський уряд подав термінову матеріальну допомогу колгоспам. На подолання розрухи стали старі й підлітки. Основний тягар ліг на плечі жінок: майже всі чоловіки були на фронті.
Відновили роботу лікарня, амбулаторія, аптека, середня, семирічна та початкова школи. В травні 1945 року школа ФЗН зробила перший післявоєнний випуск — для різних підприємств України підготовлено 130 кваліфікованих робітників.
Швидко йшла відбудова цукрового заводу. Робітники зобов’язалися достроково завершити її. Зростала продуктивність праці, ширилося соціалістичне змагання.
Колектив заводу успішно здійснював реконструкцію цехів і агрегатів, нарощував потужності. З цією метою 1947 року держава виділила 10 280 тис. крб. Завод з кожним роком зростав. У той час тут працювало 1150 робітників, у т. ч. 39 інженерно-технічних працівників. Більшість робітників систематично перевиконувала норми виробітку. Виробляючи цукор, зміна інженера С. М. Гончарука щоденно виконувала норму на 107 процентів.
Міцніли колгоспи. За короткий строк було освоєно довоєнні посівні площі. Впроваджуючи сучасну агротехніку і досвід передовиків сільськогосподарського виробництва, колгоспи щороку підвищували врожайність зернових культур. Якщо в довоєнний час вони збирали 16—18 цнт зернових з га, то в 1957-му колгоспники артілі ім. Й. В. Сталіна одержали 22—24 цнт зернових і 307 цнт цукрових буряків з га. В 1961 році урожайність зернових культур у колгоспі ім. III Інтернаціоналу становила 29,6 цнт з га, в т. ч. озимої пшениці — 30,4 цнт, гороху — 29,5 центнера.
Значну допомогу колгоспам подавала Цибулівська МТС, яка відновила свою роботу ще влітку 1944 року. Механізатори самовіддано працювали на колгоспних полях. 1957 року на районну Дошку пошани був занесений П. І. Сокур: він зібрав комбайном 465 га у строк і намолотив 6180 цнт зерна.
1964 року колгоспи селища об’єдналися в один — «Пам’ять Леніна». Машинно-тракторний парк господарства в 1970 році налічував 35 тракторів, 25 вантажних автомашин, 17 комбайнів, у т. ч. 6 зернових, 7 бурякозбиральних. Наявність сільськогосподарської техніки, організаційне зміцнення колгоспу і творча праця трудівників сільськогосподарського виробництва — все це допомогло значно підвищити врожайність зернових і технічних культур, збільшити виробництво м’яса й молока. Колгосп успішно виконав восьму п’ятирічку. В 1970 році, включившись у соціалістичне змагання на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна, трудівники колгоспу одержали врожай 29,5 цнт зернових, 320 цнт цукрових буряків, 220 цнт овочів з га. Поголів’я великої рогатої худобина громадських фермах у 1971 році збільшилося до 2685 голів, у т. ч. 750 корів. 1970 року удій молока на фуражну корову становив 2723 кг. В несприятливих кліматичних умовах 1971 року колгоспники проявили справжній трудовий героїзм. У першому році дев’ятої п’ятирічки вони зібрали 31,9 цнт зернових, у т. ч. по 38 цнт озимої пшениці з гектара.
Докорінно реконструйовано Цибулівський цукровий завод. Тут запроваджено новітню техніку. Найтрудомісткіші процеси механізовано. Потужність заводу становить 25 тис. цнт переробки сировини на добу. Якщо за сезон 1912—1913 рр. було вироблено 40,4 тис. цнт цукру-піску, то в 1965 році підприємство дало країні 478,1 тис. цнт цукру. 1960 року збудовано ТЕЦ. Фабрикою м’яса, молока, цукрових буряків і насіння став бурякорадгосп цукрокомбінату. В першому році дев’ятої п’ятирічки тут одержано по 33,7 цнт зернових культур і по 382 цнт цукрових буряків з гектара.
За досягнуті успіхи в економічному і культурному розвитку селища 265 трудівників нагороджено орденами й медалями Союзу РСР, у т. ч. орденом Леніна — комбайнера В. Я. Козловського, доярку І. І. Новак, орденом Жовтневої Революції— голову правління колгоспу В. К. Андрущенка, орденом Червоного Трудового Прапора — завідуючого виробничою дільницею М. І. Гоцалюка, доярок Г. М. Пахолюк і Є. М. Рудник, бригадира В. І. Семененка, зоотехніка Н. Т. Трепещук, орденом «Знак Пошани» — головного агронома Н. А. Журавля.
З 1958 року Цибулів став селищем міського типу. Нині тут працюють 2 відділення зв’язку, ощадна каса, 17 магазинів, 2 комбінати побутового обслуговування, 2 перукарні, 4 їдальні. В 1971 році побудовано ресторан. Селище повністю радіофіковано й електрифіковано.
Неухильно зростає добробут трудящих. У 1970 році в особистому користуванні населення було понад 675 телевізорів і 1020 радіоприймачів. Товарооборот торговельної мережі селища перевищив 2,5 млн. карбованців.
Жителі селища забезпечені висококваліфікованою медичною допомогою. В лікарні на 50 ліжок, протитуберкульозному диспансері на 35 ліжок, 2 медпунктах, аптеці працюють понад 45 медпрацівників. У 5 дитячих садках і яслах виховується понад 120 малят. Велику увагу партійні і профспілкові організації приділяють оздоровленню трудящих. Так, наприклад, лише в 1957 році 51 робітник, службовець та інженерно-технічний працівник цукрозаводу оздоровлювався в будинках відпочинку та санаторіях.
За роки Радянської влади виросла і культура Цибулева. Близько 1,5 тис. робітників, службовців і колгоспників мають середню і вищу освіту. В селищі працюють середня, восьмирічна, 2 початкові школи, в яких 69 учителів навчають і виховують понад 1250 учнів. 172 фахівці з вищою та понад 100 з середньою спеціальною освітою вийшло з селища за роки Радянської влади, в т. ч. 48 інженерів, 46 вчителів, 14 агрономів, 6 юристів, 7 ветлікарів.
У 7 бібліотеках селища налічується понад 51 тис. книг. У 1971 році робітники, колгоспники й службовці передплачували 5774 примірники газет і журналів.
Жителі борються за перетворення Цибулева на селище високої культури і зразкового порядку. В побут входять нові обряди та звичаї: вечори вшанування людей праці, комсомольські весілля, проводи юнаків до лав Радянської Армії тощо. Своє дозвілля трудівники проводять у будинку культури та заводському клубі. З ініціативи комсомольців створено духовий оркестр при будинку культури та джазовий оркестр клубу цукрозаводу. Успішно виступає перед трудівниками селища та на районних оглядах художньої самодіяльності хоровий колектив колгоспу «Пам’яті Леніна», в якому беруть участь понад 50 колгоспників і службовців.
Керівником і організатором усіх перетворень є партійні організації. Зростає їх авторитет і кількісний склад. У партію приходять кращі борці за майбутнє. З 1957 року число членів і кандидатів у члени партії в партійних організаціях Цибулева зросло з 152 до 300 чоловік, які об’єднані в 4 первинних організаціях.
Активну участь у виробничому й громадсько-політичному житті беруть 290 членів ВЛКСМ 4 комсомольських організацій.
Велику організуючу і виховну роботу серед населення проводять 84 депутати селищної Ради, серед яких 42 комуністи та 17 комсомольців. 10 постійно діючих комісій, 67 самодіяльних громадських організацій залучають до активного громадсько-політичного життя широкі кола трудящих Цибулева.
Нові перспективи розвитку громадського господарства, підвищення матеріального й культурного рівня трудівників селища відкривають рішення XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України.
Щасливим життям живе сьогодні селище, оновлене працею і мудрістю радянських людей. Ще прекраснішим воно буде завтра
С. А. ЖУРАВЕЛЬ, А. У. КОВАЛЬ